LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4820682/331/21

від 18.05.2021 ·

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 682/331/21 Провадження № 22-ц/4820/708/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2021 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Янчук Т.О. (суддя-доповідач), Купельського А.В., Ярмолюка О.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 березня 2021 року (суддя Зеленська В.І.) за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Геберіт Керамік Продакшн» про стягнення коштів за роботу в надурочний час, в с т а н о в и в : У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ПАТ «Геберіт Керамік Продакшн» про стягнення коштів за роботу в надурочний час. Позов мотивовано тим, що в період з 12 січня 1986 року по 04 листопада 2016 року він працював на посаді лікаря-терапевта ПАТ «Славутський комбінат «Будфарфор», правонаступником якого є ПАТ «Геберіт Керамік Продакшн». За період роботи проходив відповідні атестації та підвищення кваліфікації. Зазначає, що у нього був ненормований робочий день відповідно до Колективного договору та посадових обов`язків, а заробітна плата була визначена штатним розписом. 15 травня 2012 року Хмельницькою медико-санітарною експертною комісією позивачу встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок загального захворювання. Вказував, що йому, як інваліду ІІ групи, з вересня 2012 року норма робочого часу повинна була становити 6 годин на день при 5 денному робочому тижні, однак з цього часу до моменту звільнення він продовжував працювати з 8 годинним робочим днем при 5 денному робочому тижні, тому вважає, що 2 години на день він працював надурочно. Проти виконання надурочних робіт він не заперечував, оскільки посадовими обов`язками лікаря-терапевта не передбачалось залучення позивача до технологічних процесів та роботи з фізичними навантаженнями. В період з 01 вересня 2012 року по 30 жовтня 2016 року (по день скорочення посади) оплата роботи в надурочний час (2 години в день) не проводилась. В день звільнення - 4 листопада 2016 року розрахунок за відпрацьований надурочний робочий час з ним не проведено. Всього надурочно було відпрацьовано 2068 годин. За його розрахунком оплата праці за вказані надурочні години становить 159352,00 грн. В січні 2021 року він звернувся до відповідача з пропозицією провести оплату вказаної суми, однак йому було відмовлено. Посилаючись на наведене, просив стягнути з відповідача 159352,00 гривень в оплату праці в надурочний час за період з вересня 2012 року по жовтень 2016 року включно. Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 березня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позовних вимог. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції не досліджував наявність у позивача права на скорочений робочий час тривалістю 6 годин на добу (36 годин на тиждень), крім того, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що він працював понаднормово за власним бажанням. Вказував, що роботодавець був повідомлений про встановлення йому групи інвалідності на підставі абз.2-3 п.24 «Положення про медико-соціальну експертизу». Вважає, що висновки суду про відмову у задоволенні позову суперечать п.6 постанови Ради Міністрів СРСР «Про заходи щодо подальшого поліпшення використання праці пенсіонерів за віком та інвалідів у народному господарстві та пов`язані з цим додаткові пільги» від 14.09.1973 року №674. У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «Геберіт Керамік Продакшн» вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не відповідає фактичним обставинам справи, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку. Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують. Згідно вимог частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що позивач з 01.12.1986 року працював лікарем-терапевтом Славутського фаянсового заводу (в подальшому правонаступником якого є ПАТ «Славутський комбінат «Будфарфор»). Наказом ПАТ «Славутський комбінат «Будфарфор» № 1197к від 04 листопада 2016 року ОСОБА_1 звільнений з роботи у зв`язку із скороченням штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. ПАТ «Геберіт Керамік Продакшн» є правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ «Славутський комбінат «Будфарфор», що не заперечувалося сторонами по справі. Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 15 травня 2012 року серії ХМ № 247655 ОСОБА_1 вперше встановлено довічно 2 групу інвалідності, причина інвалідності - загальне захворювання. У висновках про умови та характер праці зазначено, що позивачу протипоказана фізична праця (а.с.7). Відповідно до п 5.1. розділу 5 Колективного договору затвердженого 31.05.2012 року між власником ПАТ «Славутський комбінат «Будфарфор» та профспілковим комітетом первинної профспілкової організації тривалість робочого часу працівників підприємства встановлюється відповідно до чинного законодавства України. Частиною 3 додатку №3 до колективного договору передбачено 8 годинний робочий день при нормі тривалості робочого часу - 40 годин на тиждень. За статтею 172 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов`язаний установити на прохання інвалідів неповний робочий тиждень або неповний робочий день у випадках, передбачених законодавством. Безумовний обов`язок власника встановити на прохання працівника-інваліда неповний робочий день або неповний робочий тиждень випливає з ч.3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», якщо індивідуальною програмою реабілітації інвалідів передбачено надання йому відповідних пільгових умов. Висновки органів медико-соціальної експертизи про умови і характер праці інвалідів є обов`язковими для власників та адміністрації підприємств, установ й організацій (ч.3 ст.69 Основ законодавства України про охорону здоров`я). Ураховуючи викладене, в разі застосування праці інвалідів роботодавець зобов`язаний ураховувати рекомендації МСЕК, оскільки невиконання цих рекомендацій може призвести до погіршення стану здоров`я працівника-інваліда, за що роботодавець нестиме відповідальність. Згідно зі ст.56 КЗпП робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. Оплата праці в такому разі провадиться пропорційно до відпрацьованого часу або залежно від виробітку. Водночас за ч.5 ст.6 і ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний у разі потреби встановити скорочений робочий день і створити для інвалідів умови праці з урахуванням рекомендацій МСЕК та індивідуальних програм реабілітації. Безумовне встановлення 6-годинного робочого дня (36 год на тиждень) передбачене також п.6 постанови Ради Міністрів СРСР від 14.09.73 р. N 674 «Про заходи щодо подальшого поліпшення використання праці пенсіонерів за віком та інвалідів у народному господарстві і пов`язані з цим додаткові пільги», яка в порядку, встановленому постановою Верховної Ради України від 12.09.91 р. N 1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР», є чинною на території України в частині, що не суперечить Конституції і законам України. Оскільки відповідно до законодавства України обов`язковість установлення для працівників-інвалідів як неповного робочого часу, так і скороченої тривалості робочого часу обумовлюється наявністю відповідної вимоги в індивідуальній програмі реабілітації інвалідів або в медичному висновку, це означає, що в цьому питанні постанова Ради Міністрів СРСР від 14.09.73 р. N 674 є чинною на території України лише в частині визначення тривалості робочого часу. Обов`язковість її виконання для роботодавця настає лише за умов, визначених законодавством України. В іншому разі працівнику-інваліду може встановлюватися неповний робочий час за угодою між працівником і роботодавцем. Як вбачається із матеріалів справи, про встановлення 2 групи інвалідності ОСОБА_1 , відповідача було повідомлено самим позивачем шляхом пред`явлення копії довідки до Акта огляду МСЕК від 15.05.2012 року. Індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю надана не була. Відповідно до довідки до Акта огляду МСЕК від 15.05.2012 року позивачу була протипоказана фізична праця, що було дотримано роботодавцем, оскільки посадові обов`язки ОСОБА_1 , як лікаря-терапевта, не передбачали залучення його безпосередньо до технологічного процесу виробництва. Доказів щодо надання відповідачу інших медичних документів, які б передбачали обов`язковість та необхідність зміни робочого часу у зв`язку із встановленням групи інвалідності позивачу, суду не надано та матеріали справи теж не містять таких доказів. Належних та допустимих доказів щодо звернення позивача до відповідача з заявою про встановлення йому неповного робочого дня, як особі з інвалідністю 2 групи, матеріали справи теж не містять, позивачем не надано. Зважаючи на зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого доводи апеляційної скарги про те, що суд врахував норми чинного законодавства, що суперечать п.6 постанови Ради Міністрів СРСР від 14.09.73 р. N 674 «Про заходи щодо подальшого поліпшення використання праці пенсіонерів за віком та інвалідів у народному господарстві і пов`язані з цим додаткові пільги», є помилковими. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, має бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року). Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 березня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: Т.О. Янчук А.В. Купельський О.І. Ярмолюк

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»