Постанова 4819 № 653/3822/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2021 року м. Херсон номер справи: 653/3822/20 номер провадження: 22-ц/819/919/21 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (суддя-доповідач) Склярської І.В., суддів: Пузанової Л.В., Чорної Т.Г., секретар Автонагова Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоніапеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Генічеського районного суду Херсонської області від 12 лютого 2021 року у складі судді Берлімової Ю.Г. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, встановив: Ухвалою Генічеського районного суду Херсонської області від 12 лютого 2021 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Херсонобленерго», Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія», третя особа без самостійних вимог: Управління соціального захисту населення Генічеської районної державної адміністрації про стягнення та зобов`язання зарахування на рахунок споживача суми стягнення, яка подана в межах розгляду цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію повернута заявнику. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального закону, просить ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким поновити строк на подання зустрічної позовної заяви та прийняти зустрічний позов до розгляду. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції безпідставно повернув зустрічний позов внаслідок пропущення строку для його подання, вважаючи що зазначені нею причини пропуску строку подання зустрічної позовної заяви не свідчать про їх поважність, оскільки такий висновок суду зроблений з порушенням норм процесуального права щодо оцінки поважності причин та подання зустрічного позову, у відповідності до приписів ч. 2 ст. 193 ЦПК України. У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ «Херсонобленерго», яке зазначено як відповідач 1 за зустрічним позовом, доводи скарги не визнав, ухвалу суду просить залишити без змін, посилаючись у тому числі на те, що зустрічна позовна заява взагалі не підлягає сумісному розгляду, оскільки позовна вимога за ним заявлена до іншої особи, а саме про стягнення з АТ «Херсонобленерго» на користь ОСОБА_2 коштів, що з урахуванням правової позиції викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 200/22329/14-ц унеможливлює такий позов як зустрічний. Заслухавши суддю-доповідача, ОСОБА_1 перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Повертаючи заявнику зустрічну позовну заяву суд першої інстанції виходив з того, що вона подана з порушенням строку, зазначені позивачем причини пропуску строку подання зустрічної позовної заяви у їх сукупності не свідчать про поважність та з огляду на відсутність поважних причин для продовження строку для вчинення цієї процесуальної дії, наявні підстави для її повернення. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Генічеського районного суду Херсонської області від 11 грудня 2020 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію. Зазначеною ухвалою запропоновано відповідачу, у випадку заперечення проти позову, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позов, копію якого разом із доданими до нього документами надіслати іншим учасникам справи. Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов та відповіді на відзив відповідно. Встановлено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження - протягом п`ятнадцяти днів з дня одержання копії цієї ухвали. Роз`яснено, що відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. В ухвалі зазначено про можливість отримати інформацію щодо справи, що розглядається, учасники справи мають на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет. Веб-адреса сторінки: https://court.gov.ua/sud2107/ Вказана ухвала суду першої інстанції отримана ОСОБА_1 04 січня 2021 року. 08 лютого 2021 року ОСОБА_1 подала зустрічну позовну заяву. Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" ("Melnyk v. Ukraine" заява № 23436/03, § 22, від 28 березня 2006 року). Виходячи з приписів статей 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом. Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, у цьому випадку - норм ЦПК України. Таким чином, право на пред`явлення зустрічної позовної заяви не є абсолютним, подаючи зустрічну позовну заяву заявник повинен дотримуватись вимог ЦПК України щодо її подання. Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно з частиною першою статті 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 120 ЦПК України). Згідно з частинами першою та другою статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 175 і 177цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 185цього Кодексу. Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи (стаття 194 ЦПК України). Отже, зустрічна позовна заява подана до суду поза межами строку для подання відзиву підлягає поверненню судом заявнику. Відповідно до частини сьомої статті 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 123 ЦПК України). Згідно з пунктом 6 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Перебіг строку, закінчення якого пов`язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події (частина четверта статті 124 ЦПК України). Аналізуючи зазначені норми права, можна дійти висновку про те, що обрахування строку на подання відзиву на позов, а отже і подання зустрічної позовної заяви, починається відповідно для кожного учасника справи з наступного дня після дати отримання ним ухвали місцевого суду про відкриття провадження у справі. Реалізація процесуальних прав та обов`язків учасників справі перебуває у тісному зв`язку зі стадіями судового провадження і пов`язана з перебігом процесуальних строків. Процесуальний строк, виступає одним з ключових елементів цивільно-процесуальної форми, і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження цивільного процесу у визначених ЦПК Україничасових рамках. Зокрема, під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз ЦПК України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства. Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов`язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб`єктивних процесуальних прав та обов`язків. Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків. Відповідно до ч. 1 ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Частинами 1-2 ст. 127 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Отже, за процесуальним законом, ОСОБА_1 , отримавши ухвалу про відкриття провадження у справі 04 січня 2021 року мала реалізовувати право на подання зустрічної позовної заяви до 19 січня 2021 року. Отримавши ухвалу суду 04 січня 2021 року, з заявою про продовження процесуального строку, встановленого судом, ОСОБА_1 не зверталася. 04 лютого 2021 року ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції клопотання про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження ініціативи суду . 08 лютого 2021 року ОСОБА_1 подала зустрічну позовну заяву з клопотанням про поновлення строку на її подання з наведенням причин його пропуску, а саме у зв`язку із тим, що вона з 12 січня 2021 року по 25 січня 2021 року перебувала на лікуванні в м. Київ, що підтверджується довідкою лікаря, та повернулась до місця постійного проживання лише 28 січня 2021 року, а тому вважає, що зустрічний позов має бути прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки висновків суду першої інстанції, які надані ним щодо відсутності підстав для поновлення строку з обґрунтуванням, як встановлених обставин так і норм процесуального закону. Колегія суддів враховує, що повернення зустрічного позову не позбавляє особу права пред`явити позов у загальному порядку, а тому не є обмеженням доступу до правосуддя. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 зазначила, що 19 березня 2021 року вона пред`явила позов у загальному порядку, у якому визначила сторони та обставини, як у повернутому її зустрічному позові. Провадження у справі за її позовом відкрито, справа призначена до розгляду. Колегія суддів вважає можливим зазначити, що суд першої інстанції не надавав оцінку взаємопов`язаності позовів, доцільності їх спільного розгляду, зокрема, чи виникають вони з одних правовідносин, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову ( ч.2 ст. 193 ЦПК України), позицію позивача щодо відмінності сторін у зустрічному позову та заявлених вимог до сторони, яка не є позивачем за первісним позовом. Разом з тим, наведені обставини, як такі, що підтверджуються матеріалами справи, також мають досліджуватися при вирішенні питання щодо прийняття чи відмови у прийнятті зустрічного позову. Проте відсутність висновків суду першої інстанції щодо застосування ч. 2 ст. 193 ЦПК України не впливає на правильність постановленої ним ухвали про повернення зустрічної позовної заяви. Таким чином, доводи апеляційної скарги про доведення суду першої інстанції наявність підстав для поновлення строку на подання зустрічної позовної заяви, як такого, який пропущений з поважних причин, колегія суддів відхиляє за вищенаведених обставин та норм процесуального закону. Керуючись ст.ст.365,374,375,382 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Генічеського районного суду Херсонської області від 12 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий І.В. Склярська Судді: Л.В. Пузанова Т.Г. Чорна Повний текст постанови суду складено 19 травня 2021 року. Суддя І.В. Склярська