Постанова Миколаївський апеляційний суд № 489/1533/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 489/1533/20 Провадження № 22-з/812/72/21 ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2021 року Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах : головуючого Темнікової В.І., суддів Бондаренко Т.З., Крамаренко Т.В., із секретарем судового засідання Богуславською О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи клопотання представника відповідачів адвоката Костенюк Марії Володимирівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 489/1533/20 за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про встановлення сервітуту на земельну ділянку та зобов`язання не чинити перешкоди, В С Т А Н О В И В: У березні 2020 року позивачка через свого представника ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про встановлення безоплатного безстрокового сервітуту на земельну ділянку площею 1 кв м., що знаходиться на розі фасадної зовнішньої правої стіни частини житлового будинку АДРЕСА_1 для вільного доступу до відмостки уздовж фасадної зовнішньої правої стіни частини житлового будинку шириною 0,57 м. та можливості встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою здійснення капітального та поточного ремонту стіни будинку, відмостки та даху; та зобов`язання відповідачів усунути та не чинити в майбутньому перешкоди у доступі до користування земельною ділянкою. Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 січня 2021 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення сервітуту на земельну ділянку та зобов`язання не чинити перешкоди. Не погодившись із вказаним рішенням суду, позивачка звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на не повне з`ясування всіх обставин справи, що мають значення для справи, а також порушення норм процесуального та матеріального права, просила скасувати рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 січня 2021 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 січня 2021 року залишено без змін. 28 квітня 2021 року представник відповідачів ОСОБА_6 звернулась до апеляційного суду з клопотанням про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 судових витрат, а саме : витрат на правничу допомогу в розмірі 4500 грн. В клопотанні зазначено, що під час розгляду справи відповідачі понесли судові витрати. Витрати на правничу допомогу складають 4500 грн: відзив на позовну заяву 1500 грн, відзив на апеляційну скаргу 1500 грн, участь адвоката у судових засіданнях в суді першої та апеляційної інстанції 1500 грн. Також зазначено, що докази понесених судових витрат будуть надані Миколаївському апеляційному суду протягом п`яти днів після 28.04.2021 року. 05 травня 2021 року на адресу апеляційного суду надійшло клопотання від представника відповідачів - адвоката Костенюк М.В., в якому просить долучити докази понесених витрат відповідачами у справі, а саме завірені належним чином: копію Договору про надання правової допомоги, копію акту приймання передачі наданих послуг (виконаних робіт) за Договором про надання правової допомоги, копію розрахунку опису робіт (наданих послуг) за Договором про надання правової допомоги, (Додаток №1 до Договору про надання правової допомоги), копію квитанції до прибуткового касового ордера - № 28-2021 від 28ю04.2021 року. Також просила задовольнити клопотання про стягнення судових витрат від 28.04.2021 року. Від представника позивача адвоката Єнової Л.М. надійшли пояснення на клопотання представника відповідачів про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу, в яких зазначено, що представником відповідачів, в районному суді не заявлялися вимоги (клопотання) про стягнення судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу. Представником не було надано протягом всього розгляду справи жодного письмового доказу, що такі витрати були понесені відповідачами, не було розроблено орієнтовного розрахунку виконаних робіт адвокатом, як на момент вже діючого судового процесу, так і на можливу майбутню його таку роботу за даною справою. Вважає, що таку можливість, представник відповідачів мав безпосередньо як при підготовці відзиву на позовну заяву, так і на заключному засіданні районного суду. Не звертався представник з подібним клопотанням до районного суду і протягом п`яти днів після ухвалення рішення. Саме рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 січня 2021 року, в частині не стягнення судом судових витрат, понесених відповідачами на правничу допомогу, також не оскаржувалось до апеляційної інстанції. У відзиві на апеляційну скаргу, представник відповідачів, також не вказувала про існування таких витрат, не надавала ні суду, ні стороні позивача, жодних доказів та розрахунків опису робіт за Договором про надання правової допомоги. Тому, оскільки строки на пред`явлення таких вимог на сьогодні відповідачами та їх представником пропущено, вважає, що у випадку задоволення даного клопотання, рішення районного суду все ж таки буде змінено, що в свою чергу буде суперечити і постанові Миколаївського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року. Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи клопотання представника відповідачів ОСОБА_6 про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивачки на користь відповідачів витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення клопотання з наступних підстав. Відповідно до правил підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України апеляційний суд вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Згідно з п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Згідно з п. 4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 9 зазначеної норми права встановлено, що представництво це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч.1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час ( ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Аналіз змісту статей 10-13 ЦПК України в узагальненому вигляді свідчить про те, що при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч.1 ст. 182 ЦПК України). Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Це підтверджується і ст. 81 та ст. 137 ЦПК України. Так, відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Принцип змагальності знайшов своє втілення також у положеннях частин 5 та 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Зазначене відповідає правовому висновку, наведеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020р. у справі № 755/9215/15. Правничу допомогу на стадії апеляційного розгляду справи № 489/1533/20 відповідачам ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_3 надавала адвокат Костенюк М.В., яка діяла на підставі договору про надання правової допомоги від 22 грудня 2020 року (а.с. 206). На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представник відповідачів адвокат Костенюк М.В. подала до Миколаївського апеляційного суду належним чином завірені копії: договору про надання правничої допомоги від 22 грудня 2020 року; акту приймання передачі надання послуг (виконаних робіт) за Договором про надання правової допомоги від 03 травня 2021 року з описом наданих послуг та їх вартості, підписаного керівником АО «Ніка» та ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на загальну суму 4500 грн; розрахунку опису робіт за договором про надання правової допомоги у справі за позовом ОСОБА_1 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення сервітуту на земельну ділянку та зобов`язання не чинити перешкоди, підписаного керівником АО «Ніка» та ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на загальну суму 4500 грн (додаток №1); квитанції до прибуткового касового ордеру № 28-2021 від 28 квітня 2021 року про оплату ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 наданих послуг на підставі договору про надання правової допомоги на суму 4500 грн. Відповідно до пункту 5.2 договору про надання правової допомоги гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами та зазначені в Додатку 1 до даної Додаткової угоди. П. 5.6 договору про надання правової допомоги передбачає, що факт надання послуг підтверджується Актом прийому наданих послуг. В матеріалах справи наявний акт приймання передачі надання послуг (виконаних робіт) за Договором про надання правової допомоги від 03 травня 2021 року з описом наданих послуг та їх вартості на загальну суму 4500 грн (а. с. 207). Згідно детального опису наданих Адвокатським об`єднанням «Ніка» послуг, наведеного в акті приймання-передачі наданих послуг, вартість складання відзиву на позовну заяву у справі визначена сторонами у розмірі 1500 грн., вартість послуг зі складання відзиву на апеляційну скаргу у цій же справі складає 1500 грн, участь адвоката у судових засіданнях в суді першої та апеляційної інстанції 1500 грн. Відповідно до розрахунку опису робіт за договором про надання правової допомоги у справі, підписаному керівником АО «Ніка» та ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (додаток №1), вартість складання відзиву на позовну заяву у справі за позовом ОСОБА_1 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення сервітуту на земельну ділянку та зобов`язання не чинити перешкоди визначена сторонами 1500 грн, вартість послуг зі складання відзиву на апеляційну скаргу у цій же справі складає 1500 грн, участь адвоката у судових засіданнях в суді першої та апеляційної інстанції 1500 грн. Про намір подати докази понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представником відповідачів заявлено своєчасно. Так, постанова Миколаївського апеляційного суду винесена судом 28 квітня 2021 року. Представник відповідачів до закінчення судових дебатів заявляла про те, що у строки, передбачені ч.8 ст. 141 ЦПК України, будуть подані додаткові докази про понесені судові витрати на професійну правничу допомогу. Строк для подачі таких доказів з урахуванням святкових та вихідних днів закінчувався 05 травня 2021 року включно. З матеріалів справи вбачається, що клопотання про залучення до матеріалів справи доказів понесених витрат відповідачами подана представником відповідачів 05 травня 2021року, тобто в строк, передбачений положеннями ст. 141 ЦПК України. При вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката Костенюк М.В. колегією суддів враховується пов`язаність їх з розглядом справи, обґрунтованість та розумність визначення у контексті обсягу заперечень, наданих протилежною стороною, які зводяться до заперечення наявності правових підстав для стягнення витрат на правничу допомогу, понесену відповідачами під час розгляду справи судом першої інстанції. Щодо інших витрат на правничу допомогу, зазначених у акті приймання-передачі наданих послуг від 03.05.2021р. і розрахунку заперечень від позивачки чи від її представника не надійшло. Колегія суддів враховує, що виходячи із конкретних обставин справи, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту та визначає конкретний вид документів, які необхідно скласти та подати до суду для захисту інтересів свого клієнта. Слід зазначити, що п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. Зазначений в акті приймання передачі наданих послуг від 03.05.2021 року та розрахунку опису робіт за договором про надання правової допомоги, відзив на апеляційну скаргу знаходиться в матеріалах справи. Також, слід зазначити, що з наданого акту приймання передачі виконаних робіт вбачається, що вартість участі адвоката у судових засіданнях в суді першої та апеляційної інстанції становить 1500 грн. Всього в суді першої та апеляційної інстанції проведено 6 судових засідань( три судових засідання в суді першої інстанції та три судових засідання в суді апеляційної інстанції). Враховуючи, що адвокат Костенюк М.В. була присутня на всіх судових засіданнях в суді апеляційної інстанції, а саме : 31.03.2021 року з 10:30 -10:36 год., 14.04.2021 року з 12:34-13:09 год., 28.04.2021 року з 12:45-13:28 год., загальний розмір судових витрат за участь адвоката у судових засіданнях в суді апеляційної інстанції слід визначити у розмірі 750 грн. Отже, загальний розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, які відповідачі понесли у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції становить 2250 грн.( 1500 грн. відзив на апеляційну скаргу +750 грн участь адвоката в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції). Згідно п. 1 ч.2 ст. 137 ЦПК України витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатом розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Що стосується витрат на правничу допомогу, які понесені відповідачами під час розгляду справи в суді першої інстанції, і проти стягнення яких заперечує представник позивача, слід зазначити наступне. Згідно ст. 264 ЦПК України розподіл судових витрат між сторонами при ухваленні судового рішення віднесено до компетенції суду першої інстанції. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України). Як убачається з матеріалів справи рішення суду першої інстанції у частині вирішення питання про розподіл судових витрат відповідачами не оскаржувались, постановою Миколаївського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 січня 2021 року залишено без змін. Тобто у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави як для перегляду рішення суду в частині розподілу судових витрат, так і для перерозподілу судових витрат за результатами розгляду апеляційної скарги. За такого, враховуючи те, що рішення суду першої інстанції у частині вирішення питання про розподіл судових витрат відповідачами не оскаржувалось, а також те, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду справи у апеляційному порядку залишив судове рішення суду першої інстанції без змін, клопотання представника відповідачів ОСОБА_6 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції, шляхом ухвалення додаткової постанови саме апеляційним судом задоволенню не підлягає. Для вирішення даного питання представник відповідачів не позбавлений права на загальних підставах в порядку ст. 270 ЦПК України та з урахуванням положень ч.8 ст. 141 ЦПК України звернутися до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення. Отже, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та складності виконаної адвокатом роботи, критерію значимості справи для відповідачів, а також враховуючи те, що при винесенні постанови судом апеляційної інстанції не було вирішено питання про відшкодування витрат на правову допомогу, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 понесених ними витрат на професійну правничу допомогу у сумі по 750 грн. з кожного, а всього 2250 грн. Керуючись ст. ст. 133, 137, 270, 382- 384, 389, 390 ЦПК України, суд У Х В А Л И В Клопотання представника відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 адвоката Костенюк Марії Володимирівни про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_4 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі по 750 (сімсот п`ятдесят) грн. з кожного, а всього 2250 грн. В іншій частині у задоволенні клопотання представника відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 адвоката Костенюк М.В. відмовити. Додаткова постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Судді Повний текст додаткової постанови складено 19 травня 2021 року