Постанова 4812 № 490/3827/20

19.05.21 22-ц/812/960/21 Справа №490/3827/20 Головуючий у першій інстанції Черенкова Н. П. Провадження №22-ц/812/960/21 Доповідач в апеляційної інстанції Ямкова О. О. П О С Т А Н О В А Іменем України 19 травня 2021 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі: головуючої: Ямкової О. О., суддів: Колосовського С. Ю., Локтіонової О. В., із секретарем: Лівшенком О. С., за участю: позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області (далі РОВР у Миколаївській області) на рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 22 березня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Черенкової Н. П. в залі суду в місті Миколаєві зі складанням його повного тексту, по справі за позовом ОСОБА_1 до РОВР у Миколаївській області про визнання наказу неправомірним та його скасування, У С Т А Н О В И Л А: У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до РОВР у Миколаївській області про визнання наказу від 22 червня 2020 року №24-П про застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани за невиконання посадових обов`язків неправомірним та скасувати його. Позивач зазначав, що з 19 травня 2020 року працював на посаді провідного юриста РОВР у Миколаївській області з випробувальним терміном у три місяці. Порушень трудової дисципліни не допускав, посадові обов`язки виконував сумлінно. Разом з тим поштою отримав наказ про притягнення його до дисціплінарної відповідальності за порушення обов`язків, визначених у посадової інструкції від 19 травня 2020 року, яка втратила свою чинність, у зв`язку ознайомленням його роботодавцем з новою посадовою інструкцією від 29 травня 2020 року. Ознайомившись зі змістом наказу, що ним оскаржується, він дізнався про нібито невиконання ним завдань, визначених у іншому наказі № 4 від 20 травня 2020 року, з яким його під підпис роботодавець не ознайомлював, та не доручав завдання щодо підготовки матеріалів про стягнення дебіторської заборгованості з ТОВ «Прометей-Сервіс», у порушенні строків підготовки яких його у подальшому звинуватили. Посилаючись на вищенаведене, позивач вважав притягнення його до відповідальності неправомірним, внаслідок чого просив скасувати наказ. У письмовому відзиві РОВР у Миколаївській області вважав позовні вимоги необґрунтованими та посилався на те, що при прийнятті на роботу позивача було ознайомлено з посадовою інструкцією від 19 травня 2020 року, обов`язки за якою ним виконані несумлінно, що призвело до порушення строків виготовлення матеріалів для звернення до суду. Усі накази керівництва доведені до відома позивача, як працівника, належним чином, але жодного він не підписав. Ухвалами Центрального районного суду міста Миколаєва від 8 грудня 2020 року та 14 січня 2021 року задоволено клопотання ОСОБА_1 та залучено до матеріалів справи копії наданих письмових доказів. Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 22 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено, ухвалено про скасування наказу №24-П, виданого РОВР у Миколаївській області 22 червня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до дисціплінарної відповідальності у вигляді догани. З РОВР у Миколаївській області стягнуто судовий збір. При ухваленні рішення суд першої інстанції виходив з того, що при видачі роботодавцем наказу про притягнення працівника до відповідальності не зазначено в чому полягає порушення пунктів посадової інструкції, не вказано чим це підтверджується, натомість працівнику надано новий строк для виконання покладених на нього посадових обов`язків. З винесеним наказом працівник не ознайомлений, та при його видачі керівництвом установи не врахована робота працівника та відсутність тяжких наслідків. В апеляційній скарзі відповідач Регіональний Офіс водних ресурсів у Миколаївській області, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду скасувати, та ухвалити нове, яким позов залишити без задоволення. На думку апелянта, суд першої інстанції невірно встановив предмет позову, внаслідок чого дослідив обставини, які виходять за межі позовних вимог. Не вірно оцінені судом і докази, надані на підтвердження підстав притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Судом не враховано, що працівник ОСОБА_1 не виконав у визначений для нього строк доручені завдання, які входять до його безпосередніх обов`язків, як провідного юрисконсульта. Внаслідок чого позивача обґрунтовано притягнуто до відповідальності, та відповідно до нового наказу зобов`язано виконати ці завдання в іншій строк. Виплата на користь позивача премії за відпрацьований у травні 2020 року час, у зв`язку з професійним святом та виконанням колективом організації показників за січень-травень 2020 року, не може бути підставою для звільнення позивача від дисціплінарної відповідальності за порушення ним трудових обов`язків у червні 2020 року, у зв`язку з ухиленням від виконання поставлених керівництвом завдань. Відтак, ОСОБА_1 допущені порушення лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції провідного юрисконсульту, та безпосередньо випливають з його посадових обов`язків та Правил внутрішнього трудового розпорядку. У відзиві на апеляційну скаргу позивач виклав повний зміст рішення суду першої інстанції, та вважав, що судом правильно встановлені обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав. Так, задовольняючи позов суд першої інстанції вважав, що ОСОБА_1 пропрацював в організації невеликий термін, за час якого був премійований, у зв`язку з не підготовкою матеріалів не спричинив тяжких наслідків, так як не був повідомлений керівництвом належним чином про це завдання, а в наказі, який оспорений позивачем не вказано у чому полягало його порушення, з огляду на надання йому додаткового строку для виконання цього завдання. З такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна, так як вони не відповідають нормам матеріального і процесуального права та встановленим обставинам справи. У відповідності до частини 1 статті 13 ЦПК України суд повинен розглядати цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Разом з тим судом першої інстанції, окрім вирішення пред`явлених позивачем вимог, ретельно досліджені обставини щодо поняття, строку випробування, загальної характеристики праці позивача, в тому числі після накладення оспореного ним стягнення, та підстави його звільнення з роботи, тобто все те, що виходить за межі заявлених ОСОБА_1 позовних вимог щодо визнання неправомірним та скасування наказу від 22 червня 2020 року за №24-П. В той же час висновки суду першої інстанції, які викладені ним у рішенні суду щодо порушення відповідачем підстав та порядку накладення на працівника дисціплінарного стягнення за наказом №24-П, не відповідають, як обставинам справи, так і нормам матеріального права. Так, у відповідності до змісту статей 21, 24, 26 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом. При укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому поручається. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. За положеннями статей 29-30, 139 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, тощо, а також ознайомити з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором. Працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто, зобов`язаний працювати чесно і сумлінно, своєчасно та точно виконувати розпорядження власника чи уповноваженого органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни тощо. Забезпечення трудової дисципліни (стаття 140 КЗпП України) визначається створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставлення до праці та таке інше. Тому у трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконуються трудові обов`язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного та громадського впливу. З вищенаведених норм матеріального права вбачається, що КЗпП України не містить окремого визначення поняття «трудова дисципліна», але за його положеннями слідує, що дотримання працівником трудової дисципліни є особисте виконання ним дорученої роботи чесно і сумлінно, своєчасне та точне виконання працівником розпоряджень власника чи уповноваженого органу, тобто сумлінне виконання трудових обов`язків. За такого дотримання трудової дисципліни та сумлінне виконання працівником трудових обов`язків є тотожними поняттями, при порушені яких до несумлінних працівників може бути застосовані уповноваженим органом, в необхідних випадках, заходи дисциплінарного та громадського впливу. З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 працював у якості провідного юрисконсульту в РОВР у Миколаївській області з 19 травня 2020 року з трьох місячним випробувальним терміном. При прийнятті на роботу позивача ознайомили з посадовою інструкцією, затвердженою 19 травня 2020 року, та провели інструктаж з охорони праці. У наказі та посадової інструкції позивачем проставлено особистий підпис (а.с.61-65). Відповідно до планів правової роботи на травень та червень 2020 року, складених головним юрисконсультом та затверджених заступником начальника РОВР у Миколаївській області, визначалося надання певного переліку завдань працівнику ОСОБА_1 щодо особистого виконання ним правових робіт як провідним юрисконсультом установи (а.с.66-67). З такими планами позивача під підпис не ознайомлювали, так як у відповідності до підпунктів 7, 9 та 25 пункту 2.2 посадової інструкції юрисконсульту, затвердженої та підписаної 19 травня 2020 року, начальником установи видано наказ №4 від 20 травня 2020 року для вирішення основних завдань РОВР у Миколаївській області, де наказано ОСОБА_1 у строк до 15 червня 2020 року підготовити матеріали про стягнення дебіторської заборгованості з ТОВ «Агро-торгівельна фірма «Агро-Діло» та з ТОВ «Прометей-Сервіс», та подати у цей строк позови до суду (а.с.68). Наказ №4 від 20 травня 2020 року позивачу ОСОБА_1 вручено, але від підпису про його ознайомлення юрисконсульт відмовився, внаслідок чого іншими працівниками РОВР у Миколаївській області складено акт від 20 травня 2020 року. Мотивів відмови не наведено (а.с.69). За змістом підпунктів 7, 9 та 25 пункту 2.2 посадової інструкції юрисконсульту, яка затверджена 19 травня 2020 року, вбачається, що ОСОБА_1 , як провідний юрисконсульт установи, бере участь у підготовці матеріалів щодо забезпечення захисту майнових прав і законних інтересів РОВР у Миколаївській області в разі невиконання чи неналежного виконання договірних зобов`язань; готує матеріали до суду, у тому числі складає позовні заяви, клопотання, пояснення; виконує окрім службові доручення начальника РОВР у Миколаївській області (а.с.64-65). Такі ж самі положення підпунктів 7, 9 та 25 пункту 2.2, ідентичного змісту, перенесені до посадової інструкції юрисконсульту, яка затверджена 29 травня 2020 року, та з якою також ознайомлений позивач (а.с.6-7), але за наказом №40 від 26 червня 2020 року остання затверджена інструкція втратила чинність, з огляду на дію первісної інструкції від 19 травня 2020 року, тотожного змісту (а.с.58). За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що підготовка матеріалів відносно ТОВ «Агро-торгівельна фірма «Агро-Діло» і ТОВ «Прометей-Сервіс», та подача їх до суду у строк до 15 червня 2020 року відповідає межам компетенції та входить до посадових (трудових) обов`язків позивача ОСОБА_1 , який з невідомих мотивів відмовився від ознайомлення з планом завдань установи, які, зокрема, йому доручено виконати особисто за наказом керівництва установи, про що складено відповідний акт. Тому доводи позивача ОСОБА_1 у поданому позові про порушення роботодавцем порядку ознайомлення його, як працівника, з планом робіт, та дорученням виконати роботи особисто, спростовуються наданими відповідачем письмовими доказами, які неналежним чином досліджені у суді першої інстанції. У подальшому, при настанні строку виконання завдань, а саме 15 червня 2020 року, з`ясувалося, що працівник не виконав їх, та відсутній на робочому місці, про що іншими працівниками складено декілька пояснювальних записок, доповідних та актів (а.с.74-75). Наказом начальника РОВР у Миколаївській області №5 від 16 червня 2020 року з посиланням на наказ №4 від 20 травня 2020 року від ОСОБА_1 витребувані письмові пояснення щодо невиконання ним робіт з підготовки матеріалів відносно ТОВ «Агро-торгівельна фірма «Агро-Діло» і ТОВ «Прометей-Сервіс» та подачі їх до суду в строк до 15 червня 2020 року (а.с.83). Цей наказ вручено позивачу ОСОБА_1 , але він знову відмовився від підпису про ознайомлення з наказом на іншому його екземплярі (а.с.84). Письмових пояснень за даним фактом працівником ОСОБА_1 керівництву РОВР у Миколаївській області не надано. За таких обставин, наказом начальника РОВР у Миколаївській області №24-П від 22 червня 2020 року ОСОБА_1 , провідному юрисконсульту, оголошено догану за невиконання посадових обов`язків. У змісті наказу №24-П викладено обставини вчиненого працівником дисціплінарного проступку, який полягає в невиконанні особисто дорученої роботи по підготовки матеріалів відносно ТОВ «Агро-торгівельна фірма «Агро-Діло» і ТОВ «Прометей-Сервіс» у встановлені наказом від 20 травня 2020 року №4 строки, що є порушенням обов`язків провідного юрисконсульта, які викладені у підпункту 25 пункту 2.2 його посадової інструкції від 19 травня 2020 року. Також зазначено про фактичну відмову від надання письмових пояснень за встановленим фактом. Висновки про відсутність викладення суттєвих обставин вчиненого дисціплінарного проступку у виданому роботодавцем наказі, та не відібранні від працівника письмових пояснень, які викладені судом першої інстанції в рішенні, не лише не відповідають встановленим апеляційним судом обставинам справи, але і спростовуються дослідженими письмовими доказами. У зв`язку з невиконанням у встановлений строк необхідних для установи завдань, позивачу ОСОБА_1 повторно доручено особисто виконати ці завдання шляхом видачі наказу №7 від 22 червня 2020 року у строк до 6 липня 2020 року, який вручено йому особисто, але ним не підписано, про що складено відповідний акт (а.с.89-90). Видача нового наказу про повторне доручення працівнику виконати роботу в межах його посадових обов`язків, але в іншій строк, не впливає на встановлений факт порушення позивачем посадових обов`язків з виконання раніше дорученої роботи у строк, що сплив, а отже не звільняє його від відповідальності за вчинення дисціплінарного проступку. Нарахування та виплата премії за відпрацьований у травні 2020 року час, не змінює обставин порушення позивачем посадових обов`язків у червні 2020 року та можливість застосування до нього дисціплінарного стягнення у відповідності до Правил внутрішнього трудового розпорядку (а.с.70-73). Посилання позивача на доповідну записку щодо ТОВ «Прометей-Сервіс» з резолюцією керівництва, та участь інших працівників у судових засіданнях, не має значення для кваліфікації його дій, як вчинення дисціплінарного проступку, пов`язаного з порушення посадових обов`язків з підготовки та подачі матеріалів у відповідності до окремого службового доручення, викладеного у наказі №4 від 20 травня 2020 року. Не має правового значення і посилання на втрату чинності підпунктів 7, 9 та 25 пункту 2.2 посадової інструкції юрисконсульта, яка затверджена 19 травня 2020 року, так як на час службового доручення шляхом видачі наказу №4 ця інструкція не скасовувалася, а на час видачі наказу про притягнення до дисціплінарної відповідальності керівництвом установи вірно викладені суттєві обставини самого проступку, який допущено працівником, а його дії свідчать не лише про порушення своїх обов`язків, що встановлені у посадової інструкції, а ще і про порушення загальних норм трудового законодавства, якими встановлюються обов`язки працівника статей 29, 30, 139-140 КЗпП України. Затвердження та скасування у наступному посадової інструкції від 29 травня 2020 року, у зв`язку з ідентичністю її положень інструкції від 19 травня 2020 року (а.с.132-133), не є слушним для кваліфікації дій працівника, як порушення ним трудових обов`язків, у зв`язку з відмовою від їх сумлінного виконанням, та з огляду на ретельне викладення обставин проступку, пов`язаних з не виконанням працівником конкретного доручення керівництва. При накладені дисциплінарного стягнення роботодавцем повинні бути дотримані, передусім, процедура та порядок, передбачені статями 147-149 КЗпП України, а саме: проведені відповідні перевірки фактів порушення дисципліни, відібрані пояснення від працівника як порушника дисципліни, та застосовані види стягнень з урахуванням його попередньої роботи та інших обставин. Факт ухилення працівника від надання письмових пояснень, які вимагаються від нього керівництвом установи, не впливає на порядок та процедуру накладення на нього дисціплінарного стягнення. Отже, проаналізувавши усі надані учасниками справи докази, колегія суддів доходить висновку, що процедура та порядок накладення начальником РОВР у Миколаївській області на позивача ОСОБА_1 дисціплінарного стягнення, які регламентуються, як статтями 147-149 КЗпП України, так і внутрішніми Правилами установи, дотримані, а вид самого стягнення відповідає характеру проступку, попередньої роботі позивача, та іншим суттєвим обставинам, встановленим під час видачі наказу, що оскаржено працівником. Висновки суду першої інстанції стосовно того, що провідний юрисконсульт не може піддаватися дисциплінарному стягненню, у зв`язку з несвоєчасним виконанням дорученої роботи та наданням йому нового строку для виконання завдань, є помилковими, так як саме такі обов`язки покладені на провідного юрисконсульта не лише за його посадовою інструкцією, за невиконання яких він несе особисту відповідальність, а ще і вимагають від нього сумлінного виконання нормами КЗпП України (стаття 30 КЗпП України). За таких обставин судове рішення, яке ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, та не у відповідності до встановлених обставин справи, за пунктами 3 і 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового, за яким позовні вимоги слід залишити без задоволення. За положеннями статті 141 ЦПК України з позивача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції в розмірі 840 грн 80 коп., на користь відповідача за перегляд справи у суді апеляційної інстанції підлягають стягненню судові витрати в розмірі 1 261 грн 20коп. Також Головному управлінню Державної казначейської служби в Миколаївській області слід повернути відповідачу надлишково сплачений судовий збір на суму 2 143 грн 80 коп. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382, 384ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Регіонального Офісу водних ресурсів у Миколаївській області задовольнити. Рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 22 березня 2021 року скасувати та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_1 до Регіонального Офісу водних ресурсів у Миколаївській області про визнання неправомірним наказу про накладення дисциплінарного стягнення та його скасування залишити без задоволення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 840 грн 80 коп. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Регіонального Офісу водних ресурсів у Миколаївській області 1 261 грн 20 коп. судових витрат за розгляд справи у суді апеляційної інстанції. Головному управлінню Державної казначейської служби в Миколаївської області повернути Регіональному Офісу водних ресурсів у Миколаївській області 2 143 грн 80 коп. судового збору, сплаченого надлишково за платіжним дорученням № 613 від 19 квітня 2021 року. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду, у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України. Головуюча О. О. Ямкова Судді С. Ю. Колосовський О. В. Локтіонова