Постанова 4818 № 643/13076/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2021 року м. Харків Справа № 643/13076/17 Провадження № 22-ц/818/2294/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Кругової С.С., суддів Маміної О.В. , Тичкової О.Ю., Учасники справи : Позивач: Комунальне підприємство «Харківводоканал», Відповідач: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 поданої в особі представника ОСОБА_3 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2020 року, - в с т а н о в и в : У жовтні 2017 року Комунальне підприємство «Харківводоканал» (далі: КП «Харківводоканал») звернувся до суду з вищевказаним позовом, у якому зазначив, що відповідачі по справі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачами послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, які надаються позивачем, шляхом відкриття абонентського особового рахунку № НОМЕР_1 . У підсумку за боржниками утворилась заборгованість в сумі 17254 грн. 54 коп., а саме: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.05.2008 року по 31.08.2017 року у розмірі 11192 грн. 73 коп., за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.09.2010 року по 31.08.2017 року у розмірі 6061 грн. 81 коп. Боржникам було направлено рахунок-попередження з пропозицією погасити борг за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у 10-денний термін. На момент подання позову відповідачі не здійснили жодних заходів до повного погашення заборгованості. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість з оплати послуг з централізованого водопостачання та водовідведення з урахуванням відповідно до ст. 625 ЦК України індексу інфляції в сумі 2692 грн. 85 коп. та трьох процентів річних в сумі 510 грн. 18 коп., а всього: 20457 грн. 57 коп., а також покласти на відповідачів судові витрати. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2020 року позов Комунального підприємства «Харківводоканал» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП «Харківводоканал» заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання за період з вересня 2014 року по червень 2017 року у розмірі 7128 грн. 65 коп., за надані послуги з централізованого водовідведення за період з вересня 2014 року по червень 2017 року у розмірі 3938 грн. 43 коп.; інфляційні витрати 2667грн. 03 коп.; три відсотки річних від простроченої суми 449 грн. 46 коп.., а всього: 14 183/ грн. 57 коп. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Не погоджуючись з рішенням районного суду ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 звернулась з апеляційною скаргою. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та в позові про стягнення з них заборгованості на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» за послуги централізованого водопостачання та водовідведення відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що за адресою: АДРЕСА_2 вони не проживають.Факт реєстрації відповідачів у квартирі не може бути підтвердженням споживання наданих послуг. Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу КП «Харківодоканал» не скористалось. Згідно зі ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Матеріали справи свідчать, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 по червень 2017 року та були споживачами послуг з централізованого водопостачання і водовідведення шляхом відкриття абонентського особового рахунку № НОМЕР_1 . (а.с.3,25,26 ), Відповідно до зведеної картки абонента В + К (окремо) за відповідачами існує заборгованість в сумі 20457 грн. 57 коп., а саме: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.05.2008 року по 31.08.2017 року у розмірі 11192 грн. 73 коп., за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.09.2010 року по 31.08.2017 року у розмірі 6061 грн. 81 коп.; інфляційні витрати 2692 грн. 85 коп.; три відсотки річних від простроченої суми 510 грн. 18 коп. Вказана сума боргу до теперішнього часу не сплачена. Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 03.04.2017року, ухваленим заочно, було визнано ОСОБА_1 , разом з неповнолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_3 . За відомостями адресно-довідкового підрозділу ГУДМС, УДМС України в Харківській області, відповідач ОСОБА_1 була знята з реєстрації за вищевказаною адресою 27.06.2017року, а відповідач ОСОБА_2 22.06.2017року. Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги»(далі - Закон). Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальними послугами визначається результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (стаття1, частина друга статті 3, стаття 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Відповідно до вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуги з централізованого водопостачання та водовідведення віднесено до комунальних. Згідно п.5 ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги в строки, встановлені договором або законом. Пунктом 18 «Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630, встановлено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць; плата вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України). Вимогами статті 541 ЦК України визначено, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. При цьому правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги. Отже, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Згідно ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України, боржники, які прострочили виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язані сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. Позивачем надавалась послуга з централізованого водопостачання та водовідведення в квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , в якій були зареєстровані відповідачі, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги про стягнення заборгованості по червень 2017 року (зняття з реєстрації відповідачів) є обґрунтованими. Разом з тим, представник відповідача наполягав на застосуванні строків позовної давності до спірних правовідносин, тому колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції , що вимоги про стягнення заборгованості з оплати наданих послуг, що знаходяться поза межами позовної давності, не можуть бути задоволені. Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК Українипозовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України). Висновок суду першої інстанції про наявність підстав для солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання в межах позовної давності за періодз вересня 2014 року по червень 2017 року у розмірі 7128 грн. 65 коп., за надані послуги з централізованого водовідведення за період з вересня 2014 року по червень 2017 року у розмірі 3938 грн. 43 коп.; інфляційні витрати 2667грн. 03 коп.; три відсотки річних від простроченої суми 449 грн. 46 коп., а всього: 14 183 грн. 57 коп. - відповідає вимогамзакону та фактичним обставинам справи. Будь-яких належних та допустимих доказів на спростування розрахунку чи розміру заборгованості відповідачами суду не надано. Згідно ст. ст.12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Посилання апелянта на те, що відсутні підстави для стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, оскільки він не мешкає фактично у квартирі та не користується нею, не можна взяти до уваги з огляду на їх недоведеність. Відповідно до вимогст.64 Житлового Кодексу члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї наймача несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язання, що випливають із зазначеного договору. За правилами ч.ч. 1,6ст. 29 ЦК України ОСОБА_2 не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту не проживання в зазначеній квартирі в спірний період. Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були зареєстровані за вищезазначеною адресою до червня 2017 року. Доказів, з приводу того, що відповідачі протягом спірного періоду, за який їм нараховано заборгованість, звертались до комунального підприємства із будь-якими заявами про призупинення нарахування за послуги, які вони не отримують, до суду не надано. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст.367,368,369,375,381,382,383,384 ЦПК Українисуд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 поданої в особі представника ОСОБА_3 - залишити без задоволення. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2020 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду, у випадках передбачених ст.389 ЦПК України. Головуючий С.С. Кругова Судді О.В. Маміна О.Ю. Тичкова