Постанова 4809 № 389/2288/20

ПОСТАНОВА Іменем України 13 травня 2021 року м. Кропивницький справа № 389/2288/20 провадження № 22-ц/4809/705/21 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А.М., Карпенка О.Л., за участі секретаря - Тимошенко Т.О., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕЛІВЕРІ» розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Желудкова Владислава Володимировича, який представляє інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЛІВЕРІ», на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 січня 2021 року у складі судді Берднікової Г.В. і В С Т А Н О В И В: В серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері» (далі - ТОВ «ДЕЛІВЕРІ») та просив встановити факт його перебування у трудових відносинах із ТОВ «ДЕЛІВЕРІ» на посаді завідуючого складом у місті Знам`янка в період з 01.06.2018 по 29.05.2020. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 з 01.06.2018 по 29.05.2020 включно працював штатним працівником ТОВ «ДЕЛІВЕРІ» у місті Знам`янка та за виконання роботи отримував заробітну плату. З 01.06.2018 позивач працював на складі по системі франчайзингу, а з 28.09.2018 згідно розпорядження генерального директора Лакатош О.С. від 28.09.2018 № 119 призначений на посаду завідуючого складом в м. Знам`янка. В травні 2020 року ОСОБА_1 повідомили про закриття складу компанії у м. Знам`янка та його звільнення з роботи. У зв`язку з цим, позивач звернувся до регіонального менеджера для отримання документів, підтверджуючих його роботу в компанії та довідки про отримані доходи, проте регіональний менеджер відмовився надавати такі документи, посилаючись та те, що документи про працевлаштування ОСОБА_1 не оформлювались у відповідності до діючого законодавства, хоча позивач особисто відповідні документи на працевлаштування на початку роботи подавав. У травні 2020 року він звернувся до Знам`янської державної податкової інспекції про отримання довідки про доходи за період з 01.01.2018 по 31.12.2019, проте отримав довідку в якій відсутні дані про доходи отримані ним за час роботи в компанії ТОВ «ДЕЛІВЕРІ». 06.06.2020 ОСОБА_1 звернувся до генерального директора ТОВ «Делівері» ОСОБА_2 з проханням врегулювання питання оформлення документів які підтверджують його роботу, проте генеральний директор його повідомив, що трудовий договір та цивільно-правовий договір з ним не укладались, а внесення запису в трудову книжку та надання довідки про розмір заробітної плати є неможливим. Встановлення факту перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах є необхідним для нарахування йому правильного трудового стажу, здійснення запису у трудову книжку та отримання довідки про доходи. Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 січня 2021 року позовні вимоги задоволено частково. Встановлено факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із ТОВ «ДЕЛІВЕРІ» на посаді завідуючого складом у місті Знам`янка Кіровоградської області в період з 01 жовтня 2018 року по 26 травня 2020 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ТОВ «ДЕЛІВЕРІ» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840 грн 80 коп. Рішення суду мотивоване тим, що незважаючи на твердження представника відповідача, що позивач взагалі ніколи не перебував у трудових відносинах з ТОВ «ДЕЛІВЕРІ», доведеним є факт перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем на посаді завідуючого складом у місті Знам`янка. Суд першої інстанції вважав, що прийняття на роботу позивача у ТОВ «ДЕЛІВЕРІ» підтверджується розпорядженням № 119 від 28 вересня 2018 року; листом ТОВ «ДЕЛІВЕРІ» до голови Кіровоградської ОДА від 23 березня 2020 року, в якому товариство просить видати перепустки працівникам компанії, зокрема працівнику ОСОБА_1 ; скріншотами з електронної бази ТОВ «Делівері», в яких містяться дані про штатного працівника ОСОБА_1 та проведення ним фінансових операцій, регулярного нарахування заробітної плати; свідченнями допитаних у судовому засіданні свідків. Факт перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем суд першої інстанції вважав доведеним в період з 01 жовтня 2018 року (початок роботи за даними розпорядження про відкриття складу та прийняття позивача на роботу на посаду завідуючого складом) по 26 травня 2020 року (кінець роботи, ймовірне закриття складу, в тому числі за пояснення представника відповідача, що узгоджується з поясненнями позивача про вивезення товарно-матеріальних цінностей зі складу та даними матеріалів перевірки Знам`янським ВП ГУНП в Кіровоградській області). В апеляційній скарзі адвокат Желудков В.В., який представляє інтереси ТОВ «ДЕЛІВЕРІ», просить рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 січня 2021 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 про встановлення факту перебування у трудових відносинах відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що прийняте при неповному з`ясуванні обставин справи. Суд першої інстанції посилався в своєму рішенні на розпорядження від 28.09.2018 № 119, відповідно до якого генеральний директор ТОВ «ДЕЛІВЕРІ» розпорядився призначити на посаду завідуючим складом в місті Знам`янка ОСОБА_1 , копія якого додана позивачем до позовної заяви. Проте, відповідач такого розпорядження не видавав, крім того, у позивача був доступ до електронної бази ТОВ «Делівері», що не позбавляло його можливості вносити туди зміни, адже 15 серпня 2017 року між ФОП ОСОБА_3 , через свого представника в особі ОСОБА_1 , та відповідачем укладений агентський договір № 32-ФР, відповідно до якого ФОП ОСОБА_3 здійснював представництво ТОВ «ДЕЛІВЕРІ» перед його клієнтами, щодо надання транспортно-експедиторських послуг на території м. Знам`янка Кіровоградської області. Щодо приєднання до позовної заяви копії листа від 23.03.2020 № 116-20 із зазначенням даних ОСОБА_1 для отримання спеціальних перепусток, представником відповідача було повідомлено суд першої інстанції, що дані позивача потрапили до цього листа помилково, у зв`язку із неуважністю безпосереднього виконавця, який поспіхом готував звернення в умовах введеного карантину. Суд першої інстанції не прийняв доводи представника відповідача, зазначивши у своєму рішенні, що вони є сумнівними. Проте судом першої інстанції не перевірено факт отримання спеціальної перепустки ОСОБА_1 та не здійснено жодних заходів, щодо з`ясування наявності оригіналів документів, копії яких приєднані до позовної заяви та на підставі яких увалено рішення. Щодо перебування у трудових правовідносинах, відповідач зазначає, що позивачем належними доказами не підтверджено, що у нього з ТОВ «ДЕЛІВЕРІ» склались саме трудові відносини - відсутня заява про прийняття на роботу та трудова книжка, не доведено факту роботи за правилами внутрішнього трудового розпорядку з визначенням робочого місця та відсутні докази виплати заробітної плати за трудовим договором, а матеріали справи таких доказів не містять. Щодо свідчення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , відповідач зазначає, що позивач дійсно міг знаходитись на складі ТОВ «ДЕЛІВЕРІ» у м. Знам`янка у зв`язку з тим, що він був представником ФОП ОСОБА_3 , яким ТОВ «Делівері» було укладено агентський договір, що повністю узгоджується з показами свідка ОСОБА_6 , але суд першої інстанції його покази поставив під сумнів. Відповідач вважає, що інформація, викладена в матеріалах перевірки Знам`янським ВП ГУНП в Кіровоградській області та на яку посилався суд першої інстанції, щодо того, що ОСОБА_1 у своїх поясненнях вказав, що працює завідуючим складом ТОВ «Делівері», не може підтверджувати факт наявності трудових правовідносин між сторонами, адже дану інформацію ніхто не перевіряв, підтверджуючих документів позивач не надавав, а вказана інформація записана з його слів. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що згідно вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення. В судовому засіданні апеляційного суду адвокат Желудков В.В., який представляє інтереси ТОВ «Делівері», підтримав доводи апеляційної скарги, ОСОБА_7 заперечував проти доводів апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що за даними паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та проживає в АДРЕСА_1 . Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) ТОВ «Делівері» є юридичною особою, зареєстроване 28 листопада 2001 року, місце знаходження: місто Київ, вулиця Велика Васильківська, буд. 15/2, код ЄДРПОУ 31738765 керівником товариства є ОСОБА_2 . З копії розпорядження від 28 вересня 2018 року №119 ТОВ «ДЕЛІВЕРІ» вбачається, що генеральний директор ТОВ «Делівері» ОСОБА_2 розпорядився: - закрити з 28 вересня 2018 року склад по системі франчайзинг в місті Знам`янка за адресою: місто Знам`янка, вулиця Михайла Грушевського, 10 А.; - з 01 жовтня 2018 року відкрити склад ТОВ «Делівері» у місті Знам`янка і розмістити його за адресою: місто Знам`янка, вулиця Михайла Грушевського, 10А; закріпити за складом м.Знам`янка корпоративний мобільний телефон НОМЕР_2 ; - призначити на посаду завідуючим складом в місті Знам`янка - Подкоритого Володимира Григоровича, призначити ОСОБА_1 - відповідальним за застосування і зберігання печатки ТОВ «Делівері» «Склад м.Знам`янка», і штампу «Пошта. Поштовий багаж. Термінова доставка»; - з 01 жовтня 2018 року допустити ОСОБА_1 до виконання посадових обов`язків на складі в місті Знам`янка; - відправка вантажу зі складу м. Знам`янка буде здійснюватися через склад Кропивницький-транзит; керуючим, завідуючим складами підприємства, рішення господарських та виробничих питань на складі у місті Знам`янка здійснювати з призначенням завідуючим складу; підпорядковувати склад в місті Знам`янка в.о. РД ЦРЦ-2 - ОСОБА_8 . З листа ТОВ «Делівері» від 23 березня 2020 року за підписом генерального директора ОСОБА_2 , адресованого Голові Кіровоградської ОДА Балонь О.Д. вбачається, що товариство зверталося до обласної державної адміністрації з приводу видачі перепусток працівникам компанії для пересування по Кіровоградській області у зв`язку з обмеженнями викликаними СОVID 19, зокрема працівнику « ОСОБА_1 », місце проживання АДРЕСА_1 . У відомостях з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб Міндоходів України про суми виплат доходів та утриманих податків від 04 травня 2020 року за №34045, відомості про отримання ОСОБА_1 у період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2019 року з ТОВ «Делівері», відсутні. 06 червня 2020 року ОСОБА_1 на адресу генерального директора ТОВ «Делівері» Лакатош О.С. направив заяву, в якій просив зробити запис у його трудовій книжці про роботу у компанії в період з 01 червня 2018 року по 29 травня 2020 року та надати довідку про доходи за період роботи в компанії до моменту звільнення. 02 липня 2020 року за вих. №288-20 ТОВ «Делівері» на адресу ОСОБА_1 було надіслано листа, в якому вказано, що відповідно до даних поточного обліку працівників ТОВ «Делівері» з ОСОБА_1 трудовий договір про роботу на підприємстві не укладався, цивільно-правові договори також не укладалися. Підстави для внесення відомостей до трудової книжки про роботу в ТОВ «Делівері» та видачі довідки про розмір заробітної плати відсутні. Надані скріншоти (копії витягів) з електронної бази внутрішнього програмного забезпечення ТОВ «Делівері» свідчать про те, що в базі даних товариства містяться дані про співробітника (постійного робітника) ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посада: завідуючий складом, склад: Знам`янка, фактична дата виходу на роботу 01 травня 2018 року. А також містяться відомості про проведення ОСОБА_10 у вказаний період грошовий операцій, регулярного нарахування йому заробітної плати. Відповідно до загальних положень Агентського договору №32-ФР від 15 серпня 2017 року, укладеного між ТОВ «Делівері», в особі генерального директора Лакатош О.С., і ФОП ОСОБА_3 , в особі ОСОБА_1 , який діє на підставі довіреності №233 від 09 серпня 2017 року, агент в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним в Україні Законодавством, за агентську винагороду зобов`язується здійснювати представництво компанії перед його клієнтами по наданню транспортно-експедиторських послуг. Послуги надаються агентом в обсязі передбаченому відповідним договором про надання транспортно-експедиторських послуг, який укладено між компанією та її клієнтами. Агент одержує право здійснювати вищевказані дії на території населеного пункту, в приміщенні яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відповідною довіреністю. У розділі права і обов`язки компанії вказано, що компанія зобов`язана забезпечити агента електронною базою даних для виконання покладених даним договором обов`язків на агента. Довіреність від 09 серпня 2017 року на представництво ОСОБА_1 , ОСОБА_3 терміном дії три роки. В додатковій угоді про розірвання Агентського договору №32-ФР від 15 серпня 2017 року від 21 вересня 2018 року, вказано, що з моменту набрання чинності цієї угоди права і обов`язки сторін за договором припиняються, а всі зобов`язання сторін вважаються виконані в повній мірі. Угода набирає чинності з моменту підписання. З матеріалів Знам`янського ВП ГУНП в Кіровоградській області №2269 заведених 26 травня 2020 року за повідомленням ОСОБА_11 , наданих на запит суду вбачається, що 26 травня 2020 року до Знам`янського ВП ГУНП в Кіровоградської області надійшло повідомлення від ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_3 , про те, що у нього виник конфлікт з ОСОБА_1 Вказану подію, зареєстровано до інформаційно-телекомунікаційної системи інформаційного порталу Національної поліції Знам`янського ВП ГУНП в Кіровоградській області за № 4423 від 26 травня 2020 року. В ході проведення перевірки було встановлено, що 26 травня 2020 року о 09:50 год. перебуваючи в приміщенні ТОВ «Делівері-Авто», розташованого за адресою м. Знам`янка вул. Грушевського 10А між працівником вищевказаного товариства ОСОБА_11 та батьком одного з працівників того ж товариства ОСОБА_1 виникла словесна, суперечка. ОСОБА_1 у наданих працівникам поліції поясненнях зазначив, що працює завскладом ТОВ «Делівері». Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконував роботу відповідної посади, визначену трудовою функцією в діяльності товариства, тому є доведеним факт перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем в період з 01 жовтня 2018 року по 26 травня 2020 року. Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна, з огляду на таке. Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. У випадку порушення вказаних прав особа має право звернутися до суду за їх захистом. Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України). При цьому, КЗпП України є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, що виникають у сфері трудового права, та визначає, зокрема, основні трудові права громадянина, до яких і належить право на звернення до суду про вирішення спору. Згідно зі статтею 2 КЗпП України право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Згідно із частиною першою статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Згідно частини першої статті 21 КЗпП України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Відповідно до статті 24 КЗпП України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. З аналізу вказаних норм права вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва. З такого ж тлумачення наведених норм виходив Верховний Суд у постановах 08 травня 2018 року у справі № 127/21595/16 (провадження № 61-10203св16-ц), від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17 (провадження № К/9901/15518/18), від 13 червня 2019 року у справі № 815/954/18 (провадження № К/9901/3195/19), у справі № 1840/2507/18 (провадження №К/9901/10124/19), у справі № 824/896/18-а (провадження № К/9901/10149/19) та від 03 березня 2020 року у справі № 1540/3913/18 (провадження № К/9901/8967/19), від 10 червня 2020 року у справі № 298/827/15-ц (провадження № 61-4327св18), від 17 вересня 2020 року у справі № 560/975/19 (провадження № К/9901/35741/19). Таким чином, за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо. З аналізу викладеного, встановлення факту наявності трудових відносин між робітником і роботодавцем можливе при встановленні виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу тощо. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ТОВ «Делівері» є юридичною особою, яка зареєстрована 28 листопада 2001 року, місце знаходження: місто Київ, вулиця Велика Васильківська, буд. 15/2, код ЄДРПОУ 31738765 керівником товариства є ОСОБА_2 (а. с. 40-41). Відповідно до загальних положень Агентського договору № 32-ФР від 15 серпня 2017 року, укладеного між ТОВ «Делівері», в особі генерального директора Лакатош О.С., і ФОП ОСОБА_3 , в особі ОСОБА_1 , який діє на підставі довіреності №233 від 09 серпня 2017 року, агент в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним в Україні Законодавством, за агентську винагороду зобов`язується здійснювати представництво компанії перед його клієнтами по наданню транспортно-експедиторських послуг. У розділі права і обов`язки компанії вказано, що компанія зобов`язана забезпечити агента електронною базою даних для виконання покладених даним договором обов`язків на агента (а. с. 58-59). Довіреність від 09 серпня 2017 року на представництво ОСОБА_1 , ОСОБА_3 видана терміном дії на три роки (а. с. 60). Додатковою угодою про розірвання Агентського договору №32-ФР від 15 серпня 2017 року від 21 вересня 2018 року, з моменту підписання цієї угоди права і обов`язки сторін за договором №32-ФР від 15 серпня 2017 року припиняються, а всі зобов`язання сторін вважаються виконані в повній мірі (а. с. 61). 06 червня 2020 року ОСОБА_1 на адресу генерального директора ТОВ «Делівері» Лакатош О.С. направив заяву, в якій просив зробити запис у його трудовій книжці про роботу у компанії в період з 01 червня 2018 року по 29 травня 2020 року та надати довідку про доходи за період роботи в компанії до моменту звільнення (а. с. 10). 02 липня 2020 року за вих. № 288-20 ТОВ «Делівері» на адресу ОСОБА_1 було надіслано листа, в якому вказано, що відповідно до даних поточного обліку працівників ТОВ «Делівері» з ОСОБА_1 трудовий договір про роботу на підприємстві не укладався, цивільно-правові договори також не укладалися. Підстави для внесення відомостей до трудової книжки про роботу в ТОВ «Делівері» та видачі довідки про розмір заробітної плати відсутні (а. с. 11). У відомостях з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб Міндоходів України про суми виплат доходів та утриманих податків від 04 травня 2020 року за № 34045, відомості про отримання ОСОБА_1 у період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2019 року з ТОВ «Делівері», відсутні (а. с. 9). Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем було надано копію розпорядження від 28 вересня 2018 року №119 ТОВ «Делівері», з якої вбачається, що генеральний директор ТОВ «Делівері» ОСОБА_2 розпорядився: - закрити з 28 вересня 2018 року склад по системі франчайзинг в місті Знам`янка за адресою: місто Знам`янка, вулиця Михайла Грушевського, 10 А.; - з 01 жовтня 2018 року відкрити склад ТОВ «Делівері» у місті Знам`янка і розмістити його за адресою: місто Знам`янка, вулиця Михайла Грушевського, 10А; закріпити за складом м.Знам`янка корпоративний мобільний телефон НОМЕР_2 ; - призначити на посаду завідуючим складом в місті Знам`янка - Подкоритого Володимира Григоровича, призначити ОСОБА_1 - відповідальним за застосування і зберігання печатки ТОВ «Делівері» «Склад м.Знам`янка», і штампу «Пошта. Поштовий багаж. Термінова доставка»; - з 01 жовтня 2018 року допустити ОСОБА_1 до виконання посадових обов`язків на складі в місті Знам`янка; - відправка вантажу зі складу м. Знам`янка буде здійснюватися через склад Кропивницький-транзит; керуючим, завідуючим складами підприємства, рішення господарських та виробничих питань на складі у місті Знам`янка здійснювати з призначенням завідуючим складу; підпорядковувати склад в місті Знам`янка в.о. РД ЦРЦ-2 - ОСОБА_8 (а. с. 7). Оригінал вказаного розпорядження позивачем не надавався та судом першої інстанції не досліджувався. За клопотанням ОСОБА_1 ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 14 квітня 2021 року витребувано у ТОВ «ДЕЛІВЕРІ» оригінал та належним чином завірену копію розпорядження Генерального директора ТОВ «ДЕЛІВЕРІ» Лакатош О.С. №119 від 28 вересня 2018 року «Про закриття складу по системі франчайзинг та відкриття основного складу у місті Знам`янка ЦРЦ-2» (а. с. 144-145). 13 травня 2021 року в судовому засіданні апеляційного суду адвокатом Желудковим В.В., який представляє інтереси ТОВ «Делівері», було надано оригінал та належним чином завірену копію розпорядження Генерального директора ТОВ «ДЕЛІВЕРІ» Лакатош О.С. № 119 від 28 вересня 2018 року «Щодо удосконалення роботи з відкриття представництв ТОВ «Делівері» на умовах вранчайзингу». За змістом вказаного розпорядження Генеральний директор ТОВ «Делівері» розпорядився:

1. Регіональних директорів здійснювати: - відпрацювання заявок на відкриття нових представництв, які надходять через сайт компанії; - самостійний відбір та аналіз потенційних партнерів; - підготовку та збір необхідних установчих документів для укладання агентських договорів; - заповнення обов`язкової форми - «Відкриття нового складу» (Додаток 1).

2. Затвердити та ввести в дію з 28.09.2018 типову форму Агентського договору у новій редакції (Додаток 2); 4.Затвердити та ввести в дію з 28.09.2018 Додаток № 2 до Агентиського договору «Умови представництва» у новій редакції (Додаток 3);

5. Регіональним директорам, керівнику відділу франчайзингу під персональну відповідальність забезпечити обов`язкове виконання цього розпорядження;

6. Контроль за виконанням цього розпорядження залишити за собою;

7. ОСОБА_12 ознайомити працівників підприємства з цим розпорядженням (а. с. 149-150). В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтвердив, що розпорядження № 119 від 28 вересня 2019 року зі змістом, яке було надане позивачем, Генеральний директор ТОВ «Делівері» не видавав. З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позивачем було надано копію розпорядження, яке не відповідає оригіналу, а тому не може бути належним та допустимим доказом на підтвердження обставин, на які посилається позивач, зокрема, що його розпорядження Генерального директора ТОВ «Делівері № 119 від 28 вересня 2019 року прийнято на роботу завідуючим складом в місті Знам`янка. Крім того, на підтвердження доводів щодо встановлення факту працевлаштування в період з 01.06.2018 по 29.05.2020 позивачем надано скріншоти (копії витягів) з електронної бази внутрішнього програмного забезпечення ТОВ «Делівері» з даними про співробітника (постійного робітника) ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посада: завідуючий складом, склад: Знам`янка, фактична дата виходу на роботу 01 травня 2018 року та даними про проведення ОСОБА_10 у вказаний період грошових операцій, регулярного нарахування йому заробітної плати (а.с. 12-24). Зазначені роздруківки також не можуть вважатись належними та допустимими доказами, оскільки не відповідають вимогам ст.95 ЦПК України, якою визначені вимоги до письмових доказів, та вимогам ст.100 ЦПК України, якої визначені вимоги для електронних доказів. За таких обставин суд не приймає до уваги зазначені роздруківки та фотознімки. Лист ТОВ «Делівері» від 23 березня 2020 року, адресований Голові Кіровоградської ОДА Балонь О.Д. згідно якого товариство зверталося до обласної державної адміністрації з приводу видачі перепусток працівникам компанії для пересування по Кіровоградській області у зв`язку з обмеженнями викликаними СОVID 19, зокрема працівнику « ОСОБА_1 », місце проживання АДРЕСА_1 (а.с. 8), також не доводить факту про те, що позивач був працевлаштований в ТОВ «Делівері» в період з 01.06.2018 по 29.05.2020 на посаді завідуючого складом у місті Знам`янка та отримував заробітну плату. Судом також не можуть бути взяті до уваги матеріали Знам`янського ВП ГУНП в Кіровоградській області №2269, заведені 26 травня 2020 року за повідомленням ОСОБА_11 , за змістом яких ОСОБА_1 у наданих працівникам поліції поясненнях зазначив, що працює завскладом ТОВ «Делівері», оскільки вказані дані встановлені тільки на підставі слів ОСОБА_1 . Допитаний за клопотанням позивача в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_4 , пояснив, що регулярно користувався послугами Делівері, коли вони працювали останні два роки, десь до травня-червня 2020 року, а завскладом був ОСОБА_1 За свідченнями ОСОБА_5 , останній працював у ТОВ «Делівері» експедитором без оформлення, на власному авто як багато інших співробітників товариства, перевозив товар з 2018 року по травень 2020 року, поки не закрили склад, при цьому на складі у місті Знам`янка працював позивач із сином ОСОБА_3 . В судовому засіданні суду першої інстанції за клопотанням представника відповідача також був допитаний в якості свідка ОСОБА_14 , який пояснив, що працює регіональним директором ТОВ «Делівері» по Черкаській і Кіровоградській області та йому відомо, що відповідач не працював штатним працівником у ТОВ «Делівері». Суд вважає, що покази свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не можуть вважатися достатніми доказами, які б беззаперечно підтверджували, що позивач ОСОБА_1 працював у ТОВ «Делівері» на посаді завідуючого складом у місті Знам`янка в період з 01 червня 2018 року по 29 травня 2020 року і ці покази спростовуються показами свідка ОСОБА_14 . На підставі викладених норм права та досліджених доказів, суд приходить до висновку, що позивач не довів обставини, що він перебував у трудових відносинах з ТОВ «Делівері», в матеріалах справи відсутня заява про прийняття на роботу та трудова книжка, відсутні докази допущення його до роботи та докази виконання трудової функції, не доведено факту роботи за правилами внутрішнього трудового розпорядку з визначенням робочого місця та відсутні докази виплати заробітної плати за трудовим договором. Позивачем належними та допустими доказами, в розумінні ст. 77, 78, 79, 80 ЦПК України, не доведено, що він починаючи з 01.06.2018 по 29.05.2020 перебував в трудових відносинах з ТОВ «Делівері» та займав посаду завідуючого складом у м. Знам`янка, та оскільки відповідно до ч. 6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, позовні вимоги про встановлення факту перебування його у трудових відносинах із ТОВ «Делівері» на посаді завідуючого складом у місті Знам`янка в період з 01 червня 2018 року по 29 травня 2020 року підлягають залишенню без задоволення. Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про доведеність факту перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем в період з 01 жовтня 2018 року по 26 травня 2020 року є помилковим. За таких обставин, суд першої інстанції внаслідок неправильного встановлення обставин, що мають значення для справи, зробив передчасний висновок про часткове задоволення позовних вимог. Неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 1, 3, 4 ч. 1ст. 376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За подання апеляційної скарги ТОВ «Делівері» сплатило1 261 грн 21 коп судового збору, які підлягають стягненню на його користь з позивача. Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Желудкова Владислава Володимировича, який представляє інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЛІВЕРІ», задовольнити. Рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 січня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЛІВЕРІ» про встановлення факту перебування у трудових відносинах відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЛІВЕРІ» (ЄДРПОУ 31738765) 1261 (одна тисяча двісті шістдесят одна) грн 21 коп судових витрат. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 18.05.2021. Головуючий суддя С. І. Мурашко Судді А. М. Головань О. Л. Карпенко