Ухвала КЦС ВС № 206/4741/15-ц

У Х В А Л А 13 травня 2021 року м. Київ справа №206/4741/15-ц провадження № 61-2314ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Калараша А. А. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Ткачука О. С., розглянувши питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 , діючої в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2015 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2018 року в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства, правонаступником якого є акціонерне товариство «Альфа-Банк», до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: У серпні 2015 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості і просило суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 211 721 дол. США. Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором № 095/64-ДК від 17 серпня 2006 року станом на 28 квітня 2015 року в розмірі 4 848 110,38 грн. Вирішено питання судових витрат. Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2015 року змінено в частині стягнутої заборгованості, а саме: стягнуто грошові кошти у розмірі 911 547,11 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. У лютому 2021 року ОСОБА_2 подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2015 року та на постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Після усунення недоліків підлягає вирішенню питання про відкриття (відмову у відкритті) касаційного провадження. Стосовно касаційного оскарження рішення суду першої інстанції. Вивчивши подану касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження в частині оскарження рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2015 року слід відмовити, виходячи з таких підстав. Відповідно до вимог частини четвертої статті 389 ЦПК України Особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою, крім випадку, коли судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції. Так з оскаржуваних судових рішень та з інформації, отриманої з Єдиного державного реєстру судових рішень, вбачається, що ОСОБА_2 не була учасником справи, судом апеляційної інстанції не ухвалювалася постанова за результатами апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_2 . Таким чином, касаційну скаргу на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2015 року подано передчасно, а тому в контексті частини четвертої статті 389 ЦПК України на цьому етапі рішення суду першої інстанції не підлягає касаційному оскарженню, в зв`язку з чим у відкритті касаційного провадження на підставі пункту першого частини другої статі 394 ЦПК України слід відмовити. Щодо касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції. Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт перший частини другої статті 389 ЦПК України. Касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. Скаржником сплачений судовий збір у розмірі 7308,00 грн та кошти зараховані до спеціалізованого фонду Державного бюджету України. Разом з касаційною скаргою ОСОБА_2 подала заяву про поновлення строку касаційного оскарження, в обґрунтування якої посилається на те, що не була учасником справи, копія оскаржуваної постанови їй судом не надсилалася. Копію постанови отримала особисто 04 лютого 2021 року, в зв`язку з чим вважає, що строк був пропущений з поважних причин та просить його поновити. Оскаржувана постанова проголошена 23 травня 2018 року. Дату складання повного тексту не зазначено. Отже, відповідно до положень статті 390 ЦПК України строк касаційного оскарження сплинув 22 червня 2018 року. Касаційну скаргу подано 10 лютого 2021 року, тобто, поза межами строку касаційного оскарження. Проте, з доданих до скарги документів вбачається, що ОСОБА_2 не була учасником справи, а копію оскаржуваної постанови отримала 04 лютого 2021 року, що підтверджується відповідною розпискою на заяві від 28 січня 2021 року про отримання копії судового рішення. За таких підстав колегія суддів дійшла висновку про те, що строк касаційного оскарження був пропущений ОСОБА_2 з поважних причин, а отже заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а строк - поновленню. Враховуючи вищенаведене, керуючись статтями 394, 395 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 в частині оскарження рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2015 року. Заяву ОСОБА_2 про поновлення строку касаційного оскарження задовольнити. Поновити ОСОБА_2 строк касаційного оскарження постанови апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2018 року. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 , діючої в інтересах ОСОБА_2 , на постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2018 року. Витребувати з Самарського районного суду м. Дніпропетровська матеріали цивільної справи №206/4741/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства, правонаступником якого є акціонерне товариство «Альфа-Банк», до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк, що не перевищує п`ятнадцяти днів з моменту отримання ухвали суду. Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді А. А. Калараш І. В. Литвиненко О. С. Ткачук