Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/20712/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/20712/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Клочкова Н.В., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Беспалова О.О., Кузьмишиної О.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківські залізобетонні конструкції» на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2021 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківські залізобетонні конструкції» до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2021 року частково задоволено заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення та стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто на користь ТОВ «Харківські залізобетонні конструкції» за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у місті Києві витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500,00 грн. Стягнуто на користь ТОВ «Харківські залізобетонні конструкції» за рахунок бюджетних асигнувань ДПС України витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500,00 грн. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представником ТОВ «Харківські залізобетонні конструкції» подано апеляційну скаргу, в якій останній просить суд скасувати додаткове рішення від 20 січня 2021 року, ухвалити нове додаткове рішення, яким вирішити питання про розподіл судових витрат на правову допомогу, понесених ТОВ «Харківські залізобетонні конструкції» на загальну суму 32 000,00 грн. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на додаткове рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу. Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку. Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про продовження строку розгляду апеляційної скарги ТОВ «Харківські залізобетонні конструкції» на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2021 року на розумний строк. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване додаткове рішення - скасувати, виходячи з наступного. Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 17.12.2020 року на адресу суду надійшла заява від 16.12.2020 року представника ТОВ «Харківські залізобетонні конструкції» про ухвалення додаткового рішення по справі. У вказаній заяві останній просить суд винести додаткове рішення по справі №640/20712/20, яким вирішити питання щодо розподілу судових витрат, понесених ТОВ «Харківські залізобетонні конструкції» на загальну суму 32 000,00 грн., а саме: задовольнити витрати позивача на професійну правничу допомогу в повному обсязі. В обґрунтування поданої заяви представник позивача зазначає, що 21.05.2020 року між ТОВ «Харківські залізобетонні конструкції» (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Гапоненко Роман і партнери» (Адвокатське об`єднання) було укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги № 03-319, за змістом якого Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов`язання в якості правової (правничої) допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси Клієнта, надавати інші види правової (правничої) допомоги в обсязі та на умовах, встановлених цим Договором та за домовленістю Сторін, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та всі фактично понесені Адвокатським об`єднанням витрати у зв`язку з виконанням даного Договору. У зв`язку з розглядом справи №640/20712/20 в Окружному адміністративному суді міста Києва, ТОВ «Харківські залізобетонні конструкції» було понесено витрати на професійну (правову) правничу допомогу в розмірі 32 000,00 грн. Приймаючи рішення про часткове задоволення вищезазначеної заяви представника позивача, суд першої інстанції виходив з того, що останнім не надано належні докази підтвердження витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції, зокрема, скільки насправді часу було витрачено представником позивача на надання правової допомоги в межах розгляду даної адміністративної справи, що, в свою чергу, позбавляє суд можливості вирішити питання щодо співмірності вартості послуг витраченому часу. З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість вимог щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 32 000,00 грн. та про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви представника позивача та наявність підстав для стягнення на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 3 000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань по 1500,00 грн. кожного з відповідачів. Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він не знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Дослідивши обґрунтування заяви про ухвалення додаткового судового рішення, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі. Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи у суді першої інстанції, ТОВ «Харківські залізобетонні конструкції» понесено витрати на професійну правову допомогу в розмірі 32000,00 грн. За змістом частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно з пунктами 6, 7 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження). Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України). При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності. Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно із правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, висловленої у постанові від 15 травня 2018 року по справі №821/1594/17, належним доказом для відшкодування витрат на правову допомогу є документи у яких конкретизовано справу, по якій таку допомогу надано. Так, до заяви про розподіл судових витрат від 16.12.2020 року, представником позивача додано наступні докази а саме: - договір № 03-319 про надання правової (правничої) допомоги від 21.05.2020 року; - акт надання послуг № 101 від 20.11.2020 року; - додаток до акту гаданих послуг № 101 від 20.11.2020 року; - копії квитанції до прибуткових касових ордерів № 48 від 11.12.2020 року, № 47 від 10.12.2020 року, № 46 від 09.12.2020 року та № 45 від 08.12.2020 року на загальну суму 32 000,00 грн., як доказ фактичної оплати наданих адвокатом послуг (а.с.162-168). Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97). У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). Дослідивши матеріали справи та вказані вимоги представника позивача щодо стягнення на користь ТОВ «Харківські залізобетонні конструкції» судових витрат, а саме: витрат на професійну правову допомогу в розмірі 32000,00 грн., колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вони є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Разом з тим, судом першої інстанції частково задоволено вимоги представника позивача та стягнуто з відповідачів 3000,00 грн. пропорційно з кожного, з огляду на об`єм наданих послуг, їх складність та недоведеність фактично витраченого представником позивача часу на їх надання. Дослідивши мотиви суду першої інстанції, обставини справи та доводи апелянта, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на вимоги частини 6-7 статті 134 КАС України, якими встановлено право суду, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, за умови недотримання критеріїв співмірності. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачами не надано суду першої інстанції обґрунтованих клопотань, в порядку ч. 6, 7 статті 134 КАС України, про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. З цього приводу спір між сторонами відсутній. Так, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися, відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2020 у справі №400/478/19, від 22 квітня 2020 у справі 440/1757/19 та від 05.08.2020 у справі № 640/15803/19. Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З огляду на вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що в даному випадку, стягнення сплачених позивачем витрат на професійну правову допомогу в розмірі 32000,00 грн. має відбуватися за рахунок відповідачів, які є суб`єктами владних повноважень пропорційно з кожного. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції додаткове рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити заяву представника позивача від 16.12.2020 року про ухвалення додаткового рішення по справі. Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності. Керуючись ст.ст. 242, 252, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківські залізобетонні конструкції» - задовольнити повністю. Додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2021 року - скасувати. Ухвалити нову постанову, якою задоволенні заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківські залізобетонні конструкції» від 16.12.2020 року про ухвалення додаткового рішення по справі про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 32 000,00 грн. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківські залізобетонні конструкції» (02091, місто Київ, вулиця Тростянецька, будинок 6-Г, код ЄДРПОУ 41607988) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16000,00 грн. (шістнадцять тисяч гривень 00 коп.). Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківські залізобетонні конструкції» (02091, місто Київ, вулиця Тростянецька, будинок 6-Г, код ЄДРПОУ 41607988) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8, код ЄДРПОУ 43005393) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16000,00 грн. (шістнадцять тисяч гривень 00 коп.). Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: О.О. Беспалов О.М. Кузьмишина Повний текст виготовлено 19.05.2021 року