Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/3871/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 травня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/3871/21 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М.М. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Шляхтицького О.І., суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 по справі № 420/3871/21 за позовом ОСОБА_1 до Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови, - ВСТАНОВИВ: У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з вищевказаним позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Першого Малиновського відділу ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Микитась Ярослава Романовича від 17.02.2021 у виконавчому провадженні № 50996586 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 273 108,20 грн. В обґрунтування позивач зазначив, що на виконанні в Першому Малиновському відділі ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) знаходилось виконавче провадження № 50996586 з примусового виконання виконавчого документу - виконавчого листа № 2/1519/19/12, виданого 09.04.2013 Малиновським районним судом м. Одеси, по стягненню з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ Надра (правонаступник ТОВ Консалт Солюшенс) заборгованості за кредитним договором № 05/07/2008/840-К/492 від 04.07.2008 в розмірі 2 731 082,02 грн. Як свідчить зміст відомостей АСВП, виконавче провадження було відкрите 29.04.2016 року. Виконавчий лист був повернутий стягувачу 16.10.2020 на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження, тобто за заявою стягувача. 17.02.2021 старшим державним виконавцем Першого Малиновського відділу ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Микитась Ярославом Романовичем у виконавчому провадженні № 50996586 винесена постанова про стягнення виконавчого збору в розмірі 273 108,20 грн. Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 22 березня 2021 року відмовив у відкритті провадження у справі № 420/3871/21. Роз`яснено позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення: - суд першої інстанції не врахував, що відповідно до вимог частини 2 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення. Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах позивачем оскаржується постанова про стягнення виконавчого збору на виконання рішення суду, ухваленого відповідно до норм ЦПК України, отже подання скарги до суду повинно здійснюватися за правилами ЦПК України, а тому зазначений спір не належить до юрисдикції адміністративних судів. Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна, з огляду на таке. Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статями 160, 161, 171цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні в Першому Малиновському відділу ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) знаходилось виконавче провадження № 50996586 з примусового виконання виконавчого документу - виконавчого листа № 2/1519/19/12, виданого 09.04.2013 Малиновським районним судом м. Одеси, по стягненню з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ Надра (правонаступник ТОВ Консалт Солюшенс) заборгованості за кредитним договором № 05/07/2008/840-К/492 від 04.07.2008 в розмірі 2 731 082,02 грн. Виконавче провадження було відкрите 29.04.2016. Як свідчить зміст відмітки державного виконавця на виконавчому листі виконавчий лист був повернутий стягувачу 16.10.2020 на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження, тобто за заявою стягувача. 17.02.2021 старшим державним виконавцем Першого Малиновського відділу ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Микитась Ярославом Романовичем у виконавчому провадженні № 50996586 винесена постанова про стягнення виконавчого збору в розмірі 273 108,20 грн. Так, позивач, боржник у виконавчому провадженні № 50996586, вважає дії державного виконавця Першого Малиновського відділу ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Микитась Ярослава Романовича щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору незаконними, а саму постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 273 108,20 грн у виконавчому провадженні № 50996586 такою, що підлягає скасуванню. Тобто, апелянтом оскаржуються дії щодо прийняття постанови державним виконавцем про стягнення виконавчого збору, ухваленого при здійсненні виконавчого провадження. Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби врегульований статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон № 1404-VIII). Згідно зі статтею 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. За змістом пункту 5 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами. Тобто примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами в передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу. Отже, постанова про стягнення виконавчого збору є самостійним виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню. Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження. Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені й Законом № 1404-VIII, згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Водночас частиною другою статті 74 зазначеного Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Таким чином, Закон № 1404-VIII установлює спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат виконавчого провадження та штрафів, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. Беручи до уваги наведені правові норми у контексті вирішення питання юрисдикційної належності спору, що виник у зв`язку з прийняттям постанови про стягнення виконавчого збору, здійсненням виконавчого провадження на виконання такої постанови, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд таких спорів віднесено до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновки суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 є помилковими. Слід також врахувати й те, що Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово робила висновок про те, що спір з приводу оскарження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, накладення штрафу, прийнятої під час дії Закону № 1404-VIII, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, було видано виконавчий документ, що знаходився на примусовому виконанні у державного виконавця (постанови від 6 червня 2018 року у справі № 127/9870/16-ц, від 20 вересня 2018 року у справі № 821/872/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 826/5195/17 та інші). Оскільки при винесенні ухвали судом порушені норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, суд апеляційної інстанції, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 320 КАС України, приходить до висновку про скасування оскаржуваної ухвали і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 по справі № 420/3871/21 скасувати. Постановити по справі № 420/3871/21 нову ухвалу з направленням матеріалів справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Шляхтицький О.І. Судді Домусчі С.Д. Семенюк Г.В.