LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КГС ВС918/333/13-г

від 19.05.2021 · Господарська

УХВАЛА 19 травня 2021 року м. Київ Справа № 918/333/13-г Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду: Білоуса В.В. розглянувши матеріали заяви Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про відвід суддів Касаційного господарського суду Баранця О.М. та Мамалуя О.О. у справі № 918/333/13-г за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про стягнення 18 471 755,99 грн за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду Рівненської області у складі судді Марач В. В. від 24 листопада 2020 року та на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів Петухов М. Г., Маціщук А. В., Олексюк Г. Є. від 19 січня 2021 року за скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії та бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ВСТАНОВИВ: Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 29.04.2021 поновив Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" строк на подання касаційної скарги на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 24.11.2020 та на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 у справі № 918/333/13-г, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", призначив розгляд касаційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 13.05.2021. 14.05.2021 від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Верховного Суду надійшла заява про відвід суддів Баранця О.М. та Мамалуя О.О. у справі № 918/333/13-г. Ухвалою Верховного Суду від 17.05.2021 заяву Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про відвід суддів Баранця О.М. та Мамалуя О.О. у справі № 918/333/13-г визнано необґрунтованою. Передано матеріали справи № 918/333/13-г на автоматичний розподіл для визначення судді з розгляду заяви Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про відвід суддів Баранця О.М. та Мамалуя О.О. у справі № 918/333/13-г. 18.05.2021 автоматизованою системою документообігу суду для розгляду заяви про відвід визначено суддю Білоуса В. В. Вказана заява мотивована тим, що на думку заявника наявні обставини, що викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності суддів Верховного Суду Баранця О.М. та Мамалуя О.О., а саме: на те, що зазначені судді вже брали участь у розгляді цієї справи та ухваленні постанови від 08.10.2020, в якій сформували правову позицію, від якої скаржник (позивач) просить відступити, звертаючись з касаційної скаргою. За твердженням заявника зазначені судді вже склали певне суб`єктивне внутрішнє переконання щодо правової оцінки спірних правовідносин та щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що на думку заявника може зашкодити всебічному, повному, неупередженому та об`єктивному розгляду касаційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Розглянувши вказану заяву, суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на таке. Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 35, 36 Господарського процесуального кодексу України. В силу положень частин другої та третьої статті 38 Господарського процесуального кодексу України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим. Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. Відповідно до частин першої, другої статті 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом. Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (рішення ЄСПЛ у справі "Хаушильд проти Данії"). Стаття 6 Конвенції вимагає, що суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії"). Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справі "Хаушильд проти Данії"). За усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49 рішення ЄСПЛ у справі "Білуха проти України"). Європейський суд з прав людини зазначив, що "безсторонність", в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Булут проти Австрії" від 22.02.1996, у справі "Томан проти Швейцарії" від 10.06.1996). Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. При цьому, особиста безсторонність суду, як суб`єктивний критерій, презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006). Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення Європейського суду з прав людини "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.07.2010). Відповідно до частини четвертої статті 35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Розглянувши заяву позивача про відвід суддів, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, оскільки наведені заявником підстави для відводу суддів фактично зводяться до незгоди із судовим рішенням суду касаційної інстанції у цій справі, в ухваленні якого брали участь судді Баранець О.М. та Мамалуй О.О., які за результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначені для розгляду касаційної скарги позивача на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 24.11.2020 та на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.01.2021. Окрім того, частиною 2 статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб. Отже, судді не мають жодного відношення до формування складу суду для розгляду конкретної справи, що спрямовано на забезпечення реалізації учасниками справи права на судовий захист незалежним та безстороннім судом, встановленим законом, як складової права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Разом з тим, заявник у заяві про відвід суддів не посилався на обставини порушення Правил здійснення автоматизованого розподілу судових справ між суддями Верховного Суду встановлених розділом ІІ Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду № 8 від 14.12.2017, при визначенні складу суду для розгляду справи № 918/333/13-г. З огляду на викладене, заява Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про відвід суддів Касаційного господарського суду Баранця О.М. та Мамалуя О.О. у справі № 918/333/13-г не містить обставин, які визначені чинним процесуальним законодавством як підстави для відводу суддів чи викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності суддів, а тому Суд відмовляє у задоволенні заявленого відводу. Керуючись статтями 32, 35, 36, 39, 234 235, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Білоуса В. В., - У Х В А Л И В:

1. Відмовити у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про відвід суддів Касаційного господарського суду Баранця О.М. та Мамалуя О.О. від розгляду справи № 918/333/13-г. Ухвала набирає сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя В. В. Білоус

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»