Постанова Запорізький апеляційний суд № 323/2514/20

Дата документу 17.05.2021 Справа № 323/2514/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 323/2514/20 Головуючий у 1-й інстанції: Мінаєв М.М. Провадження №22-ц/807/1803/21 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 травня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Гончар М.С., Моловічко С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 16 березня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В С Т А Н О В И В: В жовтні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву № б/н від 27 січня 2011 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Банком виконані зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі, а відповідач станом на 10 вересня 2020 року має заборгованість за кредитним договором у розмірі 13296,55 грн, з яких: 9275,32 грн - заборгованість за тілом кредита; в т.ч.: 0,00 грн заборгованість за поточним тілом кредита; 9275,32 грн заборгованість за простроченим тілом кредита;0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 3273,69 грн заборгованість за простроченими відсотками; 617,41 грн заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 130,13 грн нарахована пеня; 0,00 грн нарахована комісія, які Банк просив стягнути з відповідача, а також судові витрати у розмірі 2102,00 грн. Заочним рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 16 березня 2021 року в задоволенні позову Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати заочне рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 16 березня 2021 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції належним чином не перевірив доводів Банку, які мають значення для правильного вирішення справи, не надав належної оцінки наявним у справі доказам. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за кредитом та відсотків по кредиту, чим допустив грубе порушення норм цивільного права та умов кредитного договору. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був обізнаний та проінформований про умови кредитування, між тим вказані обставни безпідставно не прийняті до уваги судом першої інстанції. Відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору, суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них.Укладений кредитний договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорений та не визнавався недійсним, що свідчить про згоду останнього з усіма умовами вказаного договору. Також в матеріалах міститься Довідка банку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду», які підписано відповідачем та зазначено базову процентну ставку на місяць в розмірі 2,5 %. Докази того, що цей підпис у вказаній довідці відповідачу не належить, у матеріалах справи відсутній. Суд першої інстанції, відмовляючи в стягненні процентів за користування кредитними коштами, призводить до нехтування принципами платності кредитного договору. Відзив на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України до суду не надходив. Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 01 січня 2021 року це 227 000,00 грн (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік» з 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2270 грн (2270 грн х 100 = 227 000,00 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Встановлено, що ціна позову в даній справі становить 13 296, 55 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Апеляційний суд врахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якї не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України. Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За вимогами п. п.1, 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 27 січня 2011 року станом на 10 вересня 2020 року становить 13296,55 грн, з яких: 9275,32 грн - заборгованість за тілом кредита; в т.ч.: 0,00 грн заборгованість за поточним тілом кредита; 9275,32 грн заборгованість за простроченим тілом кредита;0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 3273,69 грн заборгованість за простроченими відсотками; 617,41 грн заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 130,13 грн нарахована пеня; 0,00 грн нарахована комісія. У заяві позичальника від 27 січня 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про розмір кредитного ліміту, строк кредитування, ставки штрафу, пені та комісії тощо. Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що в період між 27.01.2011 та 10.09.2020 ОСОБА_1 використала доступних їй за допомогою кредитної картки коштів на загальну суму 28753,08 грн, а поповнила цю картку за цей же період грошовими коштами на загальну суму 35280, 29, тобто на 6527,21 грн більше, ніж було знято. У зв`язку з чим, судом встановлено, що підстав для стягнення з ОСОБА_1 будь-яких коштів в порядку ст. 530 ЦК України немає, оскільки сума коштів, фактично внесених відповідачем на користь позивача у спірний період на 6527,21 грн перевищує суму коштів, фактично використаних відповідачем.При постановленні рішення суд керувався правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17. З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду не може повністю погодитись, виходячи з наступного. Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання кредитних послуг, у зв`язку з чим 27 січня 2011 року підписала Анкету-заяву №б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку. (а.с. 13). У заяві-анкеті зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (а.с. 14) та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/. (а.с.15-38). ОСОБА_1 свої зобов`язання за вищевказаним договором не виконувала, на вимоги банку не реагувала, внаслідок чого за розрахунком банку станом на 10 вересня 2020 року має заборгованість за кредитним договором у розмірі 13296,55 грн, з яких: 9275,32 грн - заборгованість за тілом кредита; в т.ч.: 0,00 грн заборгованість за поточним тілом кредита; 9275,32 грн заборгованість за простроченим тілом кредита;0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 3273,69 грн заборгованість за простроченими відсотками; 617,41 грн заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 130,13 грн нарахована пеня; 0,00 грн нарахована комісія.(а.с. 5-10). Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною 1 статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (у цьому випадку АТ КБ "ПриватБанк"). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У анкеті-заяві позичальника від 27 січня 2011 року процентна ставка не зазначена (а.с. 13). Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Проте, у Довідці про умови кредитування від 27 січня 2011 року, яка була надана Банком апеляційному суду разом з апеляційною скрагою, та яка може бути прийнята апеляційним судом до уваги у цій справі як доказ, передбачений ч. 3 ст. 367 ЦПК України, з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі, вбачається, що базова відсоткова ставка за користування кредитом (2,5%), розмір щомісячних платежів (7%) від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір комісії за зняття готівки та особистих коштів, безготівкових платежів, пеня за несвоєчасність погашення заборгованості, штрафи та комісійні. (а.с. 88). Зазначена довідка підписана від імені ОСОБА_1 . Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками за користування кредитом, заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит, згідно ст. 625 ЦК України, пеню. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https:// www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ "ПриватБанк", а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді справи, яка переглядається. Колегія суддів вважає, що у даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" у період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів обслуговування витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, надані банком витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях. Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Надані АТ КБ "ПриватБанк" Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю у п`ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15). Колегія суддів вважає, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті: https:// www.privatbank.ua та містяться у матеріалах цієї справи, не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 27 січня 2011 року шляхом підписання анкети-заяви. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів погоджується, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131 цс

19. Відповідачем у справі не спростовано розмір заборгованості за тілом кредиту у сумі 9275.32 грн, доводів позивача щодо отримання, використання, в тому числі і погашення кредитних коштів. Таким чином, Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Отже, є наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 9275.32 грн. Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Саме відповідач повинна була спростувати, що підпис, який міститься Анкеті заяві, Довідці про умови кредитування від 27 січня 2011 року, їй не належить. При цьому з матеріалів справи чітко вбачається, що 27 січня 2011 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву, Довідку про умови кредитування з використанням кредитної карти «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», ідентифікувалася у банку, 07 липня 2012 року їй було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку за № НОМЕР_1 від 07.07.2012 строком дії до 03/16. Крім того, Банк до позовної заяви надав розгорнутий розрахунок заборгованості за договором (а.с. 5-10), а також виписку по картковому рахунку (а.с.49-53), з якого вбачається, що відповідач ОСОБА_1 після підписання анкети-заяви отримала кредитну картку та користувалася грошима, отримувала кошти через банкомат, розплачувалася за товар в магазині, частково погашала заборгованість за кредитним договором. Відповідно до довідки наданої АТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором № б\н від 27 січня 2011 року ОСОБА_1 отрималачотири кредитні картки: № НОМЕР_1 від 07.07.2012 строком дії до 03/16; № НОМЕР_2 від 27.02.2013 строком дії до 08/16; № НОМЕР_3 від 12.07.2013 строком дії до 05/17; № НОМЕР_4 від 05.07.2017 строком дії до 03/21. (.а.с. 12). З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відсутні підстави для стягнення на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за тілом кредиту, оскільки вважав, що Банком зараховувалися кошти, які сплачувала ОСОБА_1 не лише на погашення заборгованості за тілом кредита, а також на погашення заборгованості за відсотками, розмір яких не було передбачено умовами Анкети-заяви, то ж сплачена сума коштів на погашення заборгованості за кредитним договором перевищує розмір фактично використаних грошових коштів, оскільки частина з них зарахована Банком на погашення відсотків, однак саме Довідкою про умови кредитування з використанням кредитної карти «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка підписана ОСОБА_1 було встановлено розмір відсотків, що нараховуються на залишок заборгованості в розмірі 2,5% в місяць. Отже, вимоги Банку про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9275.32 грн є обгрунтованими та підлягають задоволенню. Що стосується позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом, колегія суддів зазначає наступне. Звертаючись до апеляційного суду з апеляційною скаргою, Банк на підтвердження своїх вимог, крім витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та витягу з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, також послався на Довідку про умови кредитування від 27 січня 2011 року, яка підписана ОСОБА_1 (а. с. 88), та надав розрахунок заборгованості за договором від 27 січня 2011 року (а.с. 5-10), та виписку за договором №б/н (а.с. 49-53) з яких вбачається, що відповідач ОСОБА_1 з моменту укладення договору користувалася карткою, систематично частково (не кожен місяць) погашала заборгованість за кредитним договором. Отже, підписавши заяву та довідку (міститься два підписи позичальника), які є складовими частинамит кредитного договору, ОСОБА_2 відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодила такі умови кредитного договору, взяла на себе відповідні зобов`язання, а тому висновки суду першої інстанції про те, що жодних доказів, які б підтверджували погодження із нею сплату процентів чи інших сум, вона не підписувала, не відповідає фактичним обставинам справи. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. На вказане суд першої інстанції уваги не звернув, належним чином не з`ясував фактичних обставин справи, та прийшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки не врахував, що відповідачем не спростовано надані банком докази, а саме заяву та довідку про умови кредитування, якими встановлено розмір відсотків за користування кредитом, пені та штрафів, що підписані від імені ОСОБА_1 . Враховуючи те, що зазначеною довідкою, яка підписана ОСОБА_1 визначено розмір відсотків за користування кредитом, то вони підлягають стягненню. Банк просив стягнути з відповідача заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом у сумі 3273, 69 грн за період з 27 січня 2011 року по 10 вересня 2020 року. З довідки Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» вбачається, що відповідачу було видано чотири кредитні картки: № НОМЕР_1 від 07.07.2012 строком дії до 03/16; № НОМЕР_2 від 27.02.2013 строком дії до 08/16; № НОМЕР_3 від 12.07.2013 строком дії до 05/17; № НОМЕР_4 від 05.07.2017 строком дії до 03/21. (.а.с. 12). З огляду на зазначене, стягненню з відповідача підлягають відсотки за користування кредитними коштами, які були нараховані та несплачені ним за період з 27 січня 2011 року по 10 вересня 2020 року, в межах заявлених позовних вимог, виходячи з процентної ставки за користування кредитними коштами 2,5% на місяць (30% на рік). З довідки, яка була надана Банком апеляційному суду та яка може бути прийнята апеляційним судом до уваги у цій справі як доказ, передбачений ч. 3 ст. 367 ЦПК України, на виконання вимог ч. 5 ст. 12 ЦПК України з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі вбачається, що згідно розрахунку заборгованості станом на 31 травня 2015 року, заборгованість за тілом кредиту складала 3095,33 грн. Нарахування відсотків та їх непогашення розпочалося з 01 червня 2015 року та продовжувалося до останньої дати в розрахунку 10 вересня 2020 року, що складає 1873 дні. Виходячи з процентної ставки 2,5 % на місяць, заборгованість ОСОБА_1 за нарахованими відсотками станом на 10 вересня 2020 року становить 4765,11 грн (3095, 33 х 30 х 1873 /365/100) . У зв`язку з тим, що протягом строку кредитування відсоткова ставка неодноразово змінювалася, як в більшу сторону, так і в меншу сторону, зокрема за період з 12 липня 2013 року по 14 грудня 2015 року, відсотки розраховані за ставкою 27,60% (2,3% на місяць), то розмір заборгованості за відсотками, розрахований за весь період по ставці 2,5% (30% на рік), є більшим ніж заявлено у позовних вимогах. Враховуючи положенння ч.1 ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами за період з 27 січня 2011 року по 10 вересня 2020 року у розмірі 3273,69 грн, в межах заявлених позовних вимог. Що стосується позовних вимог про стягнення заборгованості за пенею, колегія суддів зазначає наступне. Частиною 1 статті 638 ЦПК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Як вбачається з Довідки про умови кредитування «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 27 січня 2011 року, яку підписано ОСОБА_1 , в ній зазначено порядок нарахування пені за невчасне погашення заборгованості, а саме:пеня = пеня (1) + пеня (2), де: пеня (1) = базова процентна ставка за договором )/30-нараховується за кожен день прострочення кредиту; пеня (2)=1% від заборгованості, але не менше 30 грн в місяць, нараховується 1 раз в місяць, за наявності прострочення кредиту або процентам 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму від 50 грн та більше. (а.с. 88). Оскільки підписана відповідачем довідка, що в сукупності із анкетою-заявою підтверджує умови укладеного договору, містить положення про нарахування пені за невчасне погашення заборгованості, суд першої інстанції безпідставно відмовив у її стягненні. Враховуючи викладене, наявні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» пені за невчасне погашення заборгованості в розмірі 130,13 грн. З огляду на зазначене, наявні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованості за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом, пені, оскільки в матеріалах справи містяться дані щодо прийняття боржником умов і тарифів кредитування. Разом з тим, Акціонерне товариство Комерційний банк"ПриватБанк" в позові просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України в сумі 617.41 грн, обґрунтовуючи вказану вимогу тим, що з 01 березня 2019 року впроваджені зміни Умов та Правил надання банківських послуг в частині нарахування відсотків, а саме відповідно до п.2.1.1.2.12 в разі порушення зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, неустойки та виконання інших зобов`язань, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки "Універсальна", 84,0% - для картки "Універсальна голд". Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Стаття 625 ЦК України входить до розділу I "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18). Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, посилався на зміни внесені 01 березня 2019 року до п.2.1.1.2.12. Умов та правил надання банківських послуг. Водночас, матеріали справи не містять даних про те, що відповідачка ознайомилася зі змінами до п.2.1.1.2.12. Умов та правил надання банківських послуг від 01 березня 2019 року щодо нарахування відсотків за ч.2 ст.625 ЦК України в розмірі: 86,4% - для картки "Універсальна", 84,0% - для картки "Універсальна голд" та, що між позивачем та відповідачкою досягнуто згоди щодо розміру і порядку нарахування вказаних відсотків. З урахуванням викладеного, відсутні підстави для висновку про те, що укладеним між сторонами договором було встановлено інший розмір процентів за ч.2 ст.625 ЦК України, а тому позивач має право на стягнення з відповідачки трьох процентів річних від простроченої суми, як визначено в ч.2 ст. 625 ЦК України. З розрахунку заборгованості вбачається, що відсотки за ст. 625 ЦК України нараховувалися позивачем за період з 01 жовтня 2019 року по 10 вересня 2020 року, тобто за 345 днів прострочки. (а.с. 10-10зворот). Розрахунок 3% річних здійснено за формулою: % = сума боргу х процентну ставку/100%/365 х кількість днів. Таким чином 3% річних відповідно до заявлених позовних вимог за період з 01 жовтня 2019 року по 10 вересня 2020 року, за 345 днів становлять суму 263, 01 грн (9275,32х3%х345/365), і саме вказана сума підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача. Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та фактичні обставини справи, приходить до висновку, що аргументи апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» є частково виправданими. За таких обставин рішення суду першої інстанції не можна вважати законним та обгрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки у справі, що розглядається, позов задоволено частково, тому в порядку частини першої статті 141 ЦПК України, підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви - 2045,97 грн (12942,15 х 2102 : 13296,55), за подання апеляційної скарги у розмірі 3068,96 грн (12942,15 х 3153: 13296,55), а всього 5114,93 грн. Керуючись ст. 367, 369, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" задовольнити частково. Заочне рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 16 березня 2021 року у цій справі, скасувати. Прийняти нове судове рішення наступного змісту. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором №б/н від 27 січня 2011 року у розмірі 12 942, 15 грн, що складається з наступного: 9275,32 грн - заборгованості за тілом кредита; 3273,69 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом; 130,13 грн пеня; 263,01 грн три проценти річних від простроченої суми . Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2045,97 грн, за подання апеляційної скарги у розмірі 3068,96 грн, а всього 5114,93 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повна постанова складена 17 травня 2021 року. Головуючий, суддя Суддя Суддя Подліянова Г.С. Гончар М.С. Маловічко С.В.