Постанова 4814 № 546/688/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 546/688/20 Номер провадження 22-ц/814/801/21Головуючий у 1-й інстанції Шарова-Айдаєва О.О. Доповідач ап. інст. Чумак О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 травня 2021 року м. Полтава Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі: головуючого судді Чумак О.В., суддів: Дряниці Ю.В., Кривчун Т.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 11 січня 2021 року та ухвали Новосанжарського районного суду Полтавської області від 12 лютого 2021 року, постановлені суддею Шаровою-Айдаєвою О.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного управління Національної поліції в Полтавській області та Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, - В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Решетилівського районного суду Полтавської області з позовом до Держави України в особі: Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Державної казначейської служби України про стягнення з Держави України на її користь матеріальної шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона є власником стоматологічного кабінету за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа якого складає 31,8 кв.м. Дізнавшись про майбутнє рейдерське захоплення адміністративної будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , де знаходиться її стоматологічний кабінет, вона звернулась до Решетилівського відділення поліції Глобинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області з повідомленнями про незаконний аукціон, на якому будуть реалізовані місця загального користування такої адміністративної будівлі, а також державна власність у виді приміщень Великобагачанського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області. В свою чергу, Решетилівське ВП Глобинського ВП ГУНП в Полтавській області, не вчинивши належних дій щодо недопущення проведення такого аукціону, допустило протиправну бездіяльність, яка полягала у незабезпеченні охорони права на приватну власність ОСОБА_1 - стоматологічний кабінет за адресою: АДРЕСА_1 , що позбавило позивача можливості заробляти на життя працею, оскільки без реалізованих на аукціоні приміщень туалету, коридиру-рекреації та шляхів евакуації, її приватний стоматологічний кабінет перестав бути медичним закладом, де в законному порядку можна надавати медичну допомогу. Позивачка вказувала, що за її повідомленнями (заявами) Решетилівським ВП Глобинського ВП ГУНП в Полтавській області не розпочато жодного кримінального провадження, кримінальні провадженні відкриті лише на підставі ухвал слідчих суддів. На її думку, Решетилівський ВП Глобинського ВП ГУНП в Полтавській області не розглядає у визначеному КПК України порядку подані нею заяви про вчинення кримінальних правопорушень, начальник вказаного Решетилівського ВП Глобинського ВП ГУНП в Полтавській області узурпував судову гілку влади та встановлює позивачу порядок користування її власністю. Решетилівське ВП Глобинського ВП ГУНП в Полтавській області сприяє катуванню ОСОБА_1 та позбавляє її доступу до правосуддя. У зв`язку з вищевикладеними діями органу Національної поліції, ОСОБА_1 вказувала, що зазнала матеріальних збитків в сумі 566 687 грн. 14 коп., які включають вартість її стоматологічного кабінету з урахуванням індексу інфляції, вартість туалету та коридору-рекреації з урахуванням індексу інфляції та втрачених доходів, які б вона могла отримати, якби її право власності не було порушено. З огляду на викладене, просила стягнути з Держави Україна на її користь вказану суму відшкодування матеріальної шкоди, посилаючись на норми статей 1173, 1174 ЦК України. Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 15 вересня 2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 , вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання (а.с. 43-44 т.1). У зв`язку з неможливістю утворення складу суду для розгляду даної справи після постановлення ухвал про відводи та самовідводи, за розпорядженням голови Решетилівського районного суду Полтавської області від 03 листопада 2020 року № 66 вказану цивільну справу передано до Новосанжарського районного суду Полтавської області на розгляд (а.с. 188 т.1). 05 листопада 2020 року матеріали справи № 546/688/20 надійшли до Новосанжарського районного суду Полтавської області. Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 11 січня 2021 року відмовлено у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного управління Національної поліції в Полтавській області та Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди. 11.02.2021 р. до місцевого суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, в якій остання посилалася на те, що судом не вирішено питання про стягнення з Держави Україна на її користь шляхом безспірного списання коштів з відповідного рахунку Державного бюджету України 566687,14 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, про що не зазначено в резолютивній частині рішення. Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 12 лютого 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі. 12.02.2021 р. ОСОБА_1 звернулася до місцевого суду з заявою про виправлення описок у рішенні суду, посилаючись на те, що у рішенні пропущена інформація стосовно її заяв про відводи, короткий зміст її заяв та клопотань, неотримання нею судової повістки про виклик до суду на 11.01.2021 р., щодо неповідомлення про розгляд справи по суті. Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 12 лютого 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення описок у рішенні суду від 11 січня 2021 року. З вказаними судовими рішеннями не погодилась позивачка ОСОБА_1 , оскарживши їх в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі на рішення суду від 11.01.2021 року ОСОБА_1 прохає скасувати зазначене рішення та ухвалити нове про задоволення її позову. Крім цього, прохає перевірити обґрунтованість всіх заяв про відвід (самовідвід) суддів Решетилівського районного суду Полтавської області та Новосанжарського районного суду Полтавської області. Постановити окрему ухвалу стосовно дисциплінарних проступків суддів першої інстанції та направити її до Вищої ради правосуддя для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності. Постановити окрему ухвалу та направити її до державного бюро розслідувань для розслідування факту сприяння рейдерству суддями Решетилівського районного суду Полтавської області ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , суддею Новосанжарського районного суду Полтавської області ОСОБА_4 та ГУ НП в Полтавській області. Дослідити дії та бездіяльність органу державної влади, наведені у позовній заяві. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що стосовно зазначених у позові дій та бездіяльності органу державної влади, які є протиправними, у рішенні взагалі не з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Бездіяльність Решетилівського ВП ГУ НП в Полтавській області полягає у невирішені її заяв про вчинення кримінальних правопорушень. Через дії та бездіяльність вказаного органу вона позбавлена приватної власності, тому їй заподіяна матеріальна шкода. Справа вирішена стосовно Головного управління національної поліції в Полтавській області та Державної казначейської служби України, які не залучалися до участі у справі, тоді як відповідачами є Держава Україна в особі вказаних органів. Справа вирішена стосовно позовної вимоги щодо незаконності аукціону, яка не заявлялася нею в суді першої інстанції. Рішення обґрунтоване доказами, які не були досліджені в судовому засіданні через їх відсутність у матеріалах справи. Рішення не містить посилань на аркуші справи. Суд не мав права брати до уваги відзив на позов, який поданий Головним управлінням національної поліції в Полтавській області, який до участі у справі не залучався. Також зазначає, що вона зверталася до поліції з метою відновлення можливості користуватися тамбуром, коридором, сходовими клітинами, які є місцями загального користування, та входом і виходом, які вона придбала разом зі своєю приватною власністю. Проте зазначене не встановлено судом першої інстанції. В апеляційній скарзі на ухвалу Новосанжарського районного суду Полтавської області від 12 лютого 2021 року за наслідками розгляду заяви про виправлення описок у рішенні від 11.01.2021 р., ОСОБА_1 прохає скасувати вказану ухвалу, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, порушення норм процесуального права, та постановити нову по суті її заяви про виправлення описок у рішенні. Вказує, що судом не з`ясована жодна обставина, що має значення для вирішення справи, яка зазначена в її заяві про вправлення описок. Зазначає, що суд першої інстанції цією ухвалою вирішив питання про права та обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, оскільки вона зверталася з позовом до Держави Україна в особі ГУНП в Полтавській області та ДКСУ, а не до ГУНП в Полтавській області та ДКСУ. Вважає, що суд безпідставно послався в ухвалі на те, що вирішив її позов по суті. Тоді як резолютивна частина рішення не містить висновок щодо позовної вимоги. Посилається на те, що в рішенні суду від 11.01.2021 р. чітко вказано про обставини повідомлення позивача щодо судового засідання, яке відбулося 11.01.2021 р., тоді як вона не була повідомлена про розгляд справи. В апеляційній скарзі на ухвалу Новосанжарського районного суду Полтавської області від 12 лютого 2021 року про відмову в ухваленні додаткового рішення, ОСОБА_1 прохає скасувати вказану ухвалу та постановити додаткове рішення щодо позовної вимоги про стягнення з Держави Україна на її користь шляхом безспірного списання коштів з відповідного рахунку Державного Бюджету України 566687,14 грн. у відшкодування матеріальної шкоди. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції не вирішив вказану позовну вимогу, та не зазначив про це у резолютивній частині рішення. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 26.02.2021 р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 11 січня 2021 року. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 10.03.2021 р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Новосанжарського районного суду Полтавської області від 12 лютого 2021 року за наслідками розгляду заяви про виправлення описок у рішенні від 11.01.2021 р. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 25.03.2021 р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Новосанжарського районного суду Полтавської області від 12 лютого 2021 року за наслідками розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 26.03.2021 р. закінчено підготовчі дії у справі за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 11 січня 2021 року та ухвали Новосанжарського районного суду Полтавської області від 12 лютого 2021 року, а справу призначено до розгляду в приміщенні Полтавського апеляційного суду з повідомленням учасників справи, на 10:00 годину 20 квітня 2021 року, в режимі відеоконференції, забезпечення проведення якої доручено Решетилівському районному суду Полтавської області за участю позивачки ОСОБА_1 . Копія вказаної ухвали направлена Решетилівському районному суду для виконання та для відома ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , разом з судовою повісткою-повідомленням про виклик до суду, яка 08.04.2021 р. повернута до суду поштовим відділенням без вручення ОСОБА_1 з відміткою про те, що адресат відсутній за вказаною адресою (а.с. 137 т. 2). Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 20.04.2021 р. розгляд справи відкладено на 06.05.2021 р. о 13:40 год. в режимі відеоконференції з Решетилівським районним судом Полтавської області за участю позивачки ОСОБА_1 . Копія вказаної ухвали направлена Решетилівському районному суду Полтавської області для виконання та для відома позивачці ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , разом з судовою повісткою-повідомленням про виклик до суду на 06.05.2021 р. о 13:40 год., а також на електронну пошту, вказану позивачкою: svitlanaonanko@gmail.com. Між тим, 05.05.2021 р. судова повістка-повідомлення разом з копією ухвали від 20.04.2021 р. повернута до апеляційного суду поштовим відділенням без вручення ОСОБА_1 з відміткою про те, що адресат відсутній за вказаною адресою. Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення. Сторони в судове засідання до апеляційного суду не з`явилися. Також позивачка ОСОБА_1 не з`явилася до Решетилівського районного суду Полтавської області 06.05.2021 р. о 13:40, з яким було призначено судове засідання в режимі відеоконференції. Про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило. Згідно з вимогами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Згідно з частиною 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладені норми цивільно-процесуального законодавства, враховуючи те, що сторони в судове засідання не з`явилися, судове засідання проведено за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Відзиви на апеляційній скарги від учасників справи не надходили. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, прийшла до висновку про залишення апеляційних скарг ОСОБА_1 без задоволення, з огляду на таке. Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 має діючу ліцензію серії АВ № 567643, видану Міністерством охорони здоров`я на медичну практику (стоматологія), строк дії ліцензії з - 11.11.2010 (а.с. 16 т.1). До видачі вказаної ліцензії позивач здійснювала медичну практику (стоматологія) на підставі ліцензії серії АА № 482626 зі строком дії з 29.11.2002 р. по 29.11.2005 р. (а.с. 14 т.1), та на підставі ліцензії серії АБ № 299193 зі строком дії з 22.11.2005 р. по 22.11.2010 р. (а.с. 15 т.1). Для розміщення приватного стоматологічного кабінету ОСОБА_1 відповідно до договору оренди від 01.06.2002 р. взяла у тимчасове володіння у Решетилівського райкоопзаготпрому приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 32 км. м. (а.с. 37-40 т.1). На підставі договору купівлі-продажу від 15.11.2005 р. № 4682, Підприємство Решетилівської райспоживспілки «Решетилівський райкоопзаготпром» (продавець) продав, а ОСОБА_1 (покупець) купила 71/1000 частин нежитлової будівлі, зазначеної в плані літ. «А-ІІ», загальна пл. 447,3 кв. м., а саме: каса (21) - 4,8 кв. м., архів (22) - 13,6 кв.м., архів (23) - 13,4 кв.м., загальною площею 31,8 кв.м., які згідно з розрахунком становлять 71/1000 ідеальну долю, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с. 25-26 т.1). На підтвердження факту оплати придбаної нерухомості до матеріалів позовної заяви ОСОБА_1 надала квитанції про оплату її вартості (а.с. 32-36 т.1). Як убачається з копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, номер витягу 9614600 від 19.01.2006 р., право власності на вказане нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_1 (а.с. 28 т.1). 12.03.2020 р. в приміщенні Решетилівської райспоживспілки за адресою: АДРЕСА_1 , проведено аукціон з продажу Лоту № 1 - 301/1000 частини громадського будинку адміністративного приміщення, яка являлась власністю райспоживспілки на підставі свідоцтва про право власності від 26.11.1998 93 (а.с. 238 т.1), та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа приміщення - 138,0 кв.м. Про проведення вказаного аукціону позивачці направлено листа від 25.02.2020 № 29 (а.с. 231 т.1), а також розміщено оголошення у газеті «Решетилівський Вісник», видання за 28.02.2020 року (а.с. 216 т.1). Позивачка неодноразово зверталась до Решетилівського ВП Глобинського ВП ГУНП в Полтавській області із заявами (повідомленнями) про кримінальні правопорушення, вважаючи, що запланований аукціон є рейдерським захопленням приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Так, 03.03.2020 р. ОСОБА_1 звернулась до Решетилівського ВП Глобинського ВП ГУНП в Полтавській області із заявами, що зареєстровані в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень, за № 478, 482 від 03.03.2020 щодо можливої реалізації її стоматологічного кабінету. На вказані заяви Решетилівський ВП Глобинського ВП ГУНП в Полтавській області листом від 19.03.2020 р. № 1649/115/106/01-2020 «Про прийняте рішення» проінформував позивачку про відсутність підстав для внесення відомостей даної події в ЄРДР (а.с. 233 т.1). 12.03.2020 року позивач знову звернулась до Решетилівського ВП Глобинського ВП ГУНП в Полтавській області із заявами № 566 про проведення незаконного аукціону з продажу будівлі та № 568 про погрози фізичної розправи з боку ОСОБА_5 (а.с. 234, 235 т.1). Листом від 19.03.2020 р. за № 1650/115/106/01-2020 «Про прийняте рішення» Решетилівський ВП Глобинського ВП ГУНП в Полтавській області проінформував ОСОБА_1 на подані нею заяви про відсутність підстав для внесення відомостей даних подій в ЄРДР (а.с. 247 т.1). Цього ж дня, 12.03.2020 р., ОСОБА_1 звернулась до Решетилівського ВП Глобинського ВП ГУНП в Полтавській області із скаргами на дії працівників поліції, які відмовлялися у перешкоджанні злочину та у встановленні особи, яка зайшла на аукціон. Заява зареєстрована в ЄО за № 572 від 12.03.2020 р. (а.с. 248 т.1). За наслідками її розгляду Решетилівський ВП Глобинського ВП ГУНП в Полтавській області листом від 20.03.2020 № 1674/115/106/01-2020 «Про прийняте рішення» проінформував ОСОБА_1 про відсутність підстав для внесення відомостей даних подій в ЄРДР (а.с. 251 т.1). Внаслідок оскарження дій слідчих Решетилівського ВП Глобинського ВП ГУНП в Полтавській області, на підставі ухвал слідчих-суддів від 22.05.2020 р. (провадження № 1-кс/542/242/20), від 05.06.2020 р. (провадження № 1-кс/545/32/20), від 05.06.2020 р. (провадження № 1-кс/545/31/20), Решетилівським ВП Глобинського ВП ГУНП в Полтавській області внесені, відповідно, відомості про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.06.2020 р. за № 12020170310000171 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 206 КК України; 12.06.2020 р. за №12020170310000186 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 206 КК України, а також 17.06.2020 р. за № 12020170310000193 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 206 КК України. 18.06.2020 р. вказані провадження об`єднані в одне провадження, яке зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12020170310000171 та 30.06.2020 р. закрито постановою старшого слідчого СВ Решетилівського ВП Глобинського ВП ГУНП в Полтавській області (а.с. 252 т.1). Ухвалою слідчого судді Решетилівського районного суду Полтавської області від 16 вересня 2020 року у справі № 546/729/20 (провадження № 1-кс/546/139/20) постанову старшого слідчого від 30.06.2020 р. про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.06.2020 р. за №12020170310000171 скасовано та по ньому слідчі дії проводяться й надалі (а.с. 253-256 т.1). За результатами проведеного 12.03.2020 р. аукціону, 301/1000 частку у праві власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , придбав ОСОБА_6 . Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довела наявність незаконних дій чи бездіяльності Решетилівського ВП Глобинського ВП ГУНП в Полтавській області та завдання їй шкоди діями органу Національної поліції. Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, з огляду на таке. Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Пунктами 8 та 9 частини 2 статті 16 ЦК України передбачені відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди як способи захисту цивільних прав та інтересів. За умовами статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до частини 2 статті 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Згідно зі статтею 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Відповідно до статті 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу. В зазначеній категорії справ відповідачем може бути лише держава, а не органи, які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції. З наведених вимог закону вбачається, що шкода, яка завдана фізичній особі незаконною дією чи бездіяльністю органу державної влади та їх посадових осіб відшкодовується саме державою незалежно від вини цих органів. У постанові Верховного суду України від 08.11.2017 року у справі № 6-99цс17 Верховний Суд дійшов правового висновку про те, що з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання вказаних рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними. При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1173, 1174 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. Незаконні дії (бездіяльність) Решетилівського ВП Глобинського ВП ГУНП в Полтавській області, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно, встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (стаття 11 ЦК України). У постанові Верховного Суду України від 08.11.2017 року у справі № 6-99цс17, наведена правова позиція про те, що з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України шкода, завдана органами чи (та) особами, відшкодовується державою лише у випадках визнання вказаних рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не надала доказів визнання незаконними дії (бездіяльності) Решетилівського ВП Глобинського ВП ГУНП в Полтавській області, які призвели до втрати нею права власності на об`єкт її нерухомості. При цьому, перевіряючи дії Решетилівського ВП Глобинського ВП ГУНП в Полтавській області, суд першої інстанції правильно встановив, що подані ОСОБА_1 до відділу поліції заяви у період з 02.03.2020 р. по 24.09.2020 р. були розглянуті відділом відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», оскільки були розцінені ним саме як звернення, так як не містили обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень та внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Як вказувалося вище, Решетилівським ВП Глобинського ВП ГУНП в Полтавській області внесені відомості про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.06.2020 р. за № 12020170310000171 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 206 КК України, внаслідок оскарження дій слідчих Решетилівського ВП Глобинського ВП ГУНП в Полтавській області та на підставі ухвал слідчих-суддів від 22.05.2020 р. (провадження № 1-кс/542/242/20), від 05.06.2020 р. (провадження №№ 1-кс/545/32/20,1-кс/545/31/20). 12.06.2020 р. внесено до реєстру відомості за №12020170310000186 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 206 КК України, а також 17.06.2020 р. - за № 12020170310000193 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 206 КК України. 18.06.2020 р. вказані провадження об`єднані в одне провадження, яке зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12020170310000171, а 30.06.2020 р. воно закрито постановою старшого слідчого СВ Решетилівського ВП Глобинського ВП ГУНП в Полтавській області (а.с. 252 т.1). Ухвалою слідчого судді Решетилівського районного суду Полтавської області від 16 вересня 2020 року у справі № 546/729/20 (провадження № 1-кс/546/139/20) постанову старшого слідчого від 30.06.2020 р. про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.06.2020 за №12020170310000171 скасовано та по ньому тривають слідчі дії (а.с. 253-256 т.1). Проте, жодна дія або бездіяльність органу Національної поліції або його уповноваженої особи не була визнана протиправною чи незаконною. І вказане не спростовано позивачкою. Згідно ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до ч.ч. 1,6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Аналіз наведених положень процесуального закону свідчить про те, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою у відповідних правовідносинах. Враховуючи вищенаведене, а також відсутність рішень про визнання незаконними чи протиправними дій чи бездіяльності Решетилівського ВП Глобинського ВП ГУНП в Полтавській області, внаслідок яких позивачка була позбавлена свого права власності на нерухоме майно, або їй була б завдана матеріальна шкода, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Посилання позивачки на те, що завдана шкода полягає у позбавленні її права приватної власності на стоматологічний кабінет за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки без реалізованих на аукціоні приміщень туалету, коридору-рекреації та шляхів евакуації її приватний стоматологічний кабінет перестав бути медичним закладом, де в законному порядку можна надавати медичну допомогу, - обґрунтовано не взяті до уваги місцевого суду, так як доказів про те, що стоматологічний кабінет за адресою: АДРЕСА_1 , вибув із права власності ОСОБА_1 , та не може використовуватись за призначенням, нею не надано та матеріали справи не містять. Як правильно встановлено судом першої інстанції, за результатами проведеного 12.03.2020 р. аукціону частку у праві власності на нежитлове приміщення загальною площею 138 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , придбав ОСОБА_6 . Проте, до реалізованих на аукціоні приміщень не входить власність ОСОБА_1 - стоматологічний кабінет за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 31,8 кв. м., що придбаний нею на підставі договору купівлі продажу від 15.11.2005 р. У справі відсутні докази на підтвердження того, що реалізоване на аукціоні майно у вигляді приміщення туалету (4,41 кв.м) та коридору-рекреації (15,6 кв. м.) перебуває у власності ОСОБА_1 . Жодного правовстановлюючого документу на вказані об`єкти нерухомості позивачкою не надано. Також нею не доведено, що на належний їй стоматологічний кабінет та реалізовані на аукціоні приміщення туалету (4,41 кв.м) та коридору-рекреації (15,6 кв. м.) розповсюджується режим неподільної речі, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення відповідно до статті 183 ЦК України, або режим головної речі та її приналежності, відповідно до якого річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю згідно статті 186 ЦК України. Крім того, нею не надано доказів про те, що після проведення аукціону і зміни власника відповідних приміщень ОСОБА_1 втратила право користування чи в неї обмежений доступ до приміщення туалету, коридору-рекреації та шляхів евакуації. Зміст позову ОСОБА_1 фактично зводиться до незгоди із проведеним аукціоном на 301/1000 частку у праві власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачкою не обґрунтовано, чим підтверджуються факти спричинення їй матеріальної шкоди, за яких обставин або якими незаконними діями (бездіяльністю) вони заподіяні. Приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 не доведено наявність незаконних дій чи бездіяльності Решетилівського ВП Глобинського ВП ГУНП в Полтавській області, внаслідок яких вона втратила своє право власності на частину нежитлової будівлі (стоматологічний кабінет), а також не доведено завдання їй шкоди діями органу Національної поліції, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди відповідно до положень ст.ст. 1173,1174 ЦК України. Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що бездіяльність Решетилівського ВП ГУ НП в Полтавській області полягає у невирішені її заяв про вчинення кримінальних правопорушень, внаслідок чого вона позбавлена приватної власності, чим їй спричинена матеріальна шкода, - на увагу колегії суддів не заслуговують, оскільки, як вказувалося вище, всі звернення ОСОБА_1 до Решетилівського ВП Глобинського ВП ГУНП в Полтавській області у період з 02.03.2020 р. по 29.04.2020 р. були розглянуті відділом поліції та про результати їх розгляду вона була проінформована шляхом направлення відповідних листів (т. 1 а.с. 233, 247, 251). Судом першої інстанції досліджені вказані обставини, що відображено в рішенні суду. Відповідно до частини 1 статті 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Суд, здійснюючи нагляд за дотримання верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності. При цьому, наявність недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб, не свідчить про незаконність їх діяльності, і не може бути безумовною підставою для стягнення відшкодування матеріальної шкоди. Реалізація позивачем права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого або прокурора та задоволення таких скарг слідчим суддею, само по собі не свідчить про незаконність прийняття рішень, які обмежують права і свободи позивача, а зводяться до реалізації права на здійснення функцій контролю в порядку кримінального судочинства за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій органу досудового розслідування. Водночас, скасування судом процесуальних рішень у кримінальному провадженні за скаргою позивача, є достатньою сатисфакцією. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 20 січня 2021 р. у справі № 686/27885/19. Той факт, що відомості про кримінальні правопорушення внесені Решетилівським ВП Глобинського ВП ГУНП в Полтавській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внаслідок оскарження ОСОБА_1 дій слідчих та на підставі ухвал слідчих-суддів, не може бути безумовною підставою для відшкодування матеріальної шкоди в порядку ст.ст. 1173, 1174 ЦК України, оскільки не свідчить про незаконність діяльності посадових осіб та прийнятих ними рішень, які обмежують права і свободи позивачки, які фактично захищені шляхом скасування слідчими-суддями процесуальних рішень у кримінальному провадженні за скаргами позивачки, що є достатньою сатисфакцією. Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду у постанові від 20 січня 2021 р. у справі № 686/27885/19. Твердження позивачки в апеляційній скарзі про те, що справа вирішена стосовно Головного управління Національної поліції в Полтавській області та Державної казначейської служби України, які не залучалися до участі у справі, тоді як відповідачами є Держава Україна в особі вказаних органів, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки згідно резолютивної частини оскаржуваного рішення суд відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі вищевказаних органів, до яких і був пред`явлений позов. Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що суд вирішив позовну вимогу щодо незаконності аукціону, яка не заявлялася нею в суді першої інстанції, також безпідставні, оскільки такої вимоги ОСОБА_1 не заявляла, та відповідно, судом першої інстанції вона не вирішувалася, що вбачається зі змісту рішення та резолютивної частини. Доводи апеляційної скарги щодо обґрунтованості рішення доказами, які не були досліджені в судовому засіданні через їх відсутність у матеріалах справи; відсутності посилань у рішенні на аркуші справи, - не відповідають дійсності, оскільки в оскаржуваному рішенні містяться посилання як на докази, проаналізовані судом першої інстанції при розгляді справи, так і на відповідні аркуші справи, якими вони пронумеровані. Посилання позивачки в апеляційній скарзі на те, що суд не мав права враховувати відзив на позов, поданий Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області, оскільки цей орган до участі у справі не залучався, - є не спроможними, так як позов пред`явлено до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Полтавській області, яке реалізувало у визначений законом спосіб своє право на подачу відзиву. Посилання ОСОБА_1 на те, що суд не зазначив щодо її звернень до поліції з метою відновлення можливості користуватися тамбуром, коридором, сходовими клітинами, які є місцями загального користування, та входом і виходом, які вона придбала разом зі своєю приватною власністю, також не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки вказане було проаналізоване судом першої інстанції. Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, на підставі всебічно з`ясованих обставин та проаналізованих доказів, яким місцевим судом надано належну правову оцінку, що відображена в рішенні суду. Підстав для скасування рішення з наведених в апеляційній скарзі мотивів колегією суддів не вбачається. Відповідно до ст. 385 ЦПК України, суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу. Згідно положень ст. 262 ЦПК України, суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги якого порушено, і в чому саме полягає порушення. Як убачається з матеріалів справи, судді Решетилівського та Новосанжарського районних судів Полтавської області порушень законодавства, в тому числі при вирішенні заяв ОСОБА_1 про відводи, а також інших клопотань, не допускали. Тому підстави для постановлення відносно них окремих ухвал відсутні. Також колегія суддів не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали щодо інших службових осіб, в тому числі ГУ НП в Полтавській області. Як вказувалося вище, 11.02.2021 р. до місцевого суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, в якій остання посилалася на те, що судом не вирішено питання про стягнення з Держави Україна на її користь шляхом безспірного списання коштів з відповідного рахунку Державного бюджету України 566687,14 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, про що не зазначено в резолютивній частині рішення. У додатковому судовому рішенні відобразити всі стадії розгляду цивільної справи та зміст усіх заяв і клопотань, які надходили по справі, в т.ч. вказати підстави у зв`язку з якими надавалися відводи. У додатковому судовому рішенні оцінити на предмет належності, допустимості, достовірності та достатності докази, додані до позовної заяви. Ухвалити додаткове судове рішення на засадах змагальності. У додатковому судовому рішенні надати правову оцінку переліченим нею обставинам та діям (т. 2 а.с. 57-59). Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 12 лютого 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі. В апеляційній скарзі на вищевказану ухвалу ОСОБА_1 просила її скасувати та постановити додаткове рішення щодо позовної вимоги про стягнення з Держави Україна на її користь шляхом безспірного списання коштів з відповідного рахунку Державного Бюджету України 566687,14 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, посилаючись на те, що суд першої інстанції не вирішив дану позовну вимогу та не зазначив про це у резолютивній частині рішення. При постановленні цієї ухвали суд першої інстанції виходив із того, що при ухваленні рішення від 11.01.2021 року вирішено всі позовні вимоги, що були заявлені позивачкою. Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, з огляду на таке. Відповідно до частини 1 статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Даний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення є вичерпним. У будь-яких інших випадках, не передбачених вказаним положенням закону, суд не може прийняти додаткове судове рішення. Як убачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 11 січня 2021 року у справі № 546/688/20 у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Держави України в особі: Головного управління Національної поліції в Полтавській області та Державної казначейської служби України про стягнення з Держави України на її користь шляхом безспірного списання коштів з відповідного рахунку Державного бюджету України 566 687,14 грн. у відшкодування матеріальної шкоди відмовлено. В заяві про ухвалення додаткового рішення ОСОБА_1 посилається на те, що судом не вирішена позовна вимога про стягнення з Держави України на її користь шляхом безспірного списання коштів з відповідного рахунку Державного бюджету України 566 687,14 грн. у відшкодування матеріальної шкоди. Звертаючись з позовом ОСОБА_1 просила стягнути з Держави Україна на користь ОСОБА_1 (ідент.код НОМЕР_2 ) шляхом безспірного списання коштів з відповідного рахунку Державного бюджету України 566 687,14 грн. (п`ятсот шістдесят шість тисяч шістсот вісімдесят сім грн. 14 коп.) у відшкодування матеріальної шкоди. Ухвалюючи рішення у справі, суд у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Держави України в особі: Головного управління Національної поліції в Полтавській області та Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди відмовив, про що чітко зазначено в резолютивній та мотивувальній частинах рішення, з наведенням відповідних обґрунтувань. Отже, вирішив заявлені нею вимоги. Щодо посилань позивачки ухвалити додаткове рішення, в якому необхідно відобразити всі стадії розгляду цивільної справи, зміст усіх заяв і клопотань по справі, в тому числі зазначити підстави заявлених відводів, оцінити докази, ухвалити додаткове рішення на засадах змагальності, надати правову оцінку бездіяльності та діям Решетилівського ВП ГУНП в Полтавській області, суд першої інстанції правильно вказав, що постановлення додаткового рішення суду з вищенаведених підстав не входить до переліку питань, які підлягають вирішенню шляхом ухвалення додаткового рішення у порядку статті 270 ЦПК України, оскільки цей перелік підстав для ухвалення додаткового рішення є вичерпним і в будь-яких інших випадках, не передбачених зазначеною нормою ЦПК України, суд не може прийняти додаткове судове рішення. Крім того, як убачається з тексту судового рішення від 11.01.2021 р., у ньому відображені усі стадії розгляду цивільної справи, зміст заяв і клопотань у справі, оцінені докази, надана оцінками діям (бездіяльності) Решетилівського ВП ГУНП в Полтавській області в межах предмету заявлених вимог, рішення ухвалено за засадах змагальності та на підставі наданих доказів. Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції ухвалено рішення від 11.01.2021 р. щодо заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, невирішених вимог не встановлено, місцевий суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , які зводяться до незгоди з оскаржуваною ухвалою, не спростовують правильних висновків місцевого суду, тому до уваги колегії суддів не приймаються. Оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для її скасування з наведених в апеляційній скарзі мотивів колегією суддів не встановлено. Також, 12.02.2021 р. ОСОБА_1 звернулася до місцевого суду з заявою про виправлення описок у рішенні суду, посилаючись на те, що у рішенні пропущена інформація стосовно її заяв про відводи, короткий зміст її заяв та клопотань, неотримання нею судової повістки про виклик до суду на 11.01.2021 р., щодо неповідомлення про розгляд справи по суті. Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 12 лютого 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення описок у рішенні суду від 11 січня 2021 року. В апеляційній скарзі позивачка вказувала, що судом не з`ясована жодна обставина, що має значення для вирішення справи, яка зазначена в її заяві про виправлення описок. Суд першої інстанції цією ухвалою вирішив питання про права та обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, оскільки вона зверталася з позовом до Держави Україна в особі ГУ НП в Полтавській області та ДКСУ, а не до ГУ НП в Полтавській області та ДКСУ. Вважає, що суд безпідставно послався в ухвалі на те, що вирішив її позов по суті. Тоді як резолютивна частина рішення не містить висновок щодо позовної вимоги. Посилається на те, що в рішенні суду від 11.01.2021 р. чітко вказано про обставини повідомлення позивача щодо судового засідання, яке відбулося 11.01.2021 р., тоді як вона не була повідомлена про розгляд справи. При постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції виходив із того, що у рішенні суду від 11.01.2021 р. відсутні граматичні чи арифметичні помилки, які мають істотний характер, що впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудність. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Відповідно до частини 1 статті 269 ЦПК України, суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Так, в розумінні процесуального законодавства описки - це помилки, зумовлені неправильним написанням слів, цифр тощо (пропуск літери, цифри, їх перестановка тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків. У п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», який є чинним, передбачено, що вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності , які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності. Таким чином, під опискою слід розуміти допущену судом механічну (мимовільну, випадкову) граматичну помилку в рішенні, яка зроблена під час його письмово-вербального викладу. До описок слід відносити неточності, пов`язанні з написанням окремих слів, зокрема імен, учасників процесу, назв підприємств. До цього виду помилок слід також віднести помилкове зазначення реквізитів юридичної особи, номерів, дат, кількості. Як правильно зазначив суд першої інстанції, зі змісту вимог заяви про виправлення описок у рішенні суду вбачається, що ОСОБА_1 прохає виправити описки шляхом внесення інформації, яка є пропущеною, що в розумінні частини першої статті 269 ЦПК України не є опискою чи арифметичною помилкою, відповідно, не може бути виправлено згідно вимог ст. 269 ЦПК України. Крім того, у рішенні Новосанжарського районного суду Полтавської області від 11 січня 2021 року чітко зазначено про обставини повідомлення позивача щодо судового засідання у справі, яке відбулось 11 січня 2021 року. Будь-яких граматичних описок чи арифметичних помилок, які мають істотний характер, що впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудність, зі змісту рішення суду від 11.01.2021 р. не вбачається. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є надуманими, тому залишаються без задоволення колегією суддів. Ухвала суду першої інстанції від 12.02.2021 р. за наслідками розгляду заяви про виправлення описок постановлена місцевим судом з дотриманням вимог процесуального права, та не може бути скасована з викладених в апеляційній скарзі мотивів. За таких обставин, апеляційні скарги ОСОБА_1 залишаються колегією суддів без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Керуючись ст.ст.368, 375, 382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 11 січня 2021 року та ухвали Новосанжарського районного суду Полтавської області від 12 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.В.Чумак Судді Ю.В.Дряниця Т.О.Кривчун