Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/3935/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/3935/20 пров. № А/857/5792/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Глушка І.В., суддів: Довгої О.І., Матковська З.М., розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року, ухвалене суддею Микитюком Р.В. у м. Івано-Франківську в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, у справі № 300/3935/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про зобов`язання до вчинення дій, - ВСТАНОВИВ: 24 грудня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, у якому просив зобов`язати здійснити перерахунок пенсії з 01.01.2018 без обмеження максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011 зі змінами, внесеними Законом України від 24.12.2015 №911-VIII, максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01 січня 2016 по 31 грудня 2016 максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не можуть перевищувати 10740 грн. Отже, на думку скаржника, норма ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням вимог Закону №911-VIII поширюється на всі пенсії, призначені до і після січня 2016 року. З 01 січня 2017 року максимальний розмір пенсії визначено окремим Законом №1774-VIII, прийнятим 06.12.2016, яким внесено зміни до ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військово служби та деяких інших осіб». Згідно доводів скаржника, у зв`язку із зміною прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, протягом спірного періоду пенсійним органом переглядався максимальний розмір пенсії, передбачений ст.43 Закону. Вказує, що норма Закону про обмеження максимального розміру пенсії, а саме ст.43 не визнавалась неконституційною. Неконституційними визнавались лише зміни до ст.43, внесені Законом №911-VIII від 24.12.2015 про обмеження максимального розміру пенсії на 2016 рік. Сама ж стаття 43 щодо максимального розміру пенсії на 2017 рік, на 2018 рікта на 2019 рік не визнавались неконституційними і на даний час є чинними. З урахуванням наведеного, скаржник вказує на те, що сума пенсії до виплати не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, та вимоги позивача здійснити виплату з урахуванням виплачених сум вважає безпідставними та необґрунтованими. Згідно з п.3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав. Так, судом достовірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є пенсіонером Збройних Сил України з 25.12.2012 та перебуває на обліку у Головному управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області як отримувач пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 від 11.02.2013. На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, у зв`язку із зміною сум грошового забезпечення, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснено перерахунок пенсії позивача. При перерахунку пенсії, згідно протоколу від 01.01.2018, основний розмір пенсії позивача становить 80% грошового забезпечення, розмір пенсії складає 14870,60 грн. З урахуванням обмеження у розмірі десятикратного розміру прожиткового мінімуму, установлених для осіб, які втратили працездатність, пенсійним органом розмір пенсії позивача визначено в розмірі 9711,12 грн. (а.с.13). Аналогічно, при наступних перерахунках, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області розмір місячного пенсійного забезпечення позивача обмежено десятикратним розміром прожиткового мінімуму, установленого для осіб, які втратили працездатність. У зв`язку з обмеженням пенсії у розмірі десятикратного розміру прожиткового мінімуму, ОСОБА_1 звернувся із запитом на отримання публічної інформації до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо виплати пенсії без такого обмеження (а.с.22). Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом № 0900-0220-8/25406 від 18.12.2020, покликаючись на ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (із внесеними змінами Законом України №1774 від 06.12.2016), роз`яснено заявнику, що максимальний розмір його пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (а.с.23-25). Позивач, вважаючи такі дії пенсійного органу протиправними, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права. Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон №2262-XII) відповідно до частини 7 статті 43 якого, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII, яка набрала чинності з 01.01.2016, тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» у частині 7 статті 43 Закону №2262-XII замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року». Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 у справі №1-38/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, а саме: - частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. Конституційний Суд України стверджував, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України. Відповідно до статті 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Таким чином, з 20.12.2016 в Законі № 2262-XII фактично відсутня частина сьомої статті 43, яка з вказаної дати втратила чинність, а тому внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до вказаної частини зміни щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії, самі по собі не створюють підстав для такого обмеження. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 06.11.2018 у справі № 522/3093/17, від 31.01.2019 у справі №638/6363/17, від 08.08.2019 у справі №522/3271/17, від 10.10.2019 у справі №522/22798/17, від 16 квітня 2020 року №620/1285/19. Водночас, згідно з пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII, дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року. Окрім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що передбачені статтею 43 Закону №2262-XII обмеження пенсій максимальним розміром, що не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, введені в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI, який набрав чинності в даній частині з 01.10.2011, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень якого встановлено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Оскільки, пенсія позивачу призначена до набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI, а тому встановленні таким обмеження на позивача не поширюються. Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції Україниправо на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові особисте суб`єктивне бачення порушеного права чи охоронюваного інтересу та спосіб його захисту. З огляду на положення статей 5,245 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги щодо щодо визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов`язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії протиправними. Водночас в розумінні ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Позивачем у позовній заяві заявлено вимоги про зобов`язання здійснити перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром з 01.01.2018. В апеляційній скарзі пенсійний орган вказує також на те, що позивачу було проведено перерахунок пенсії на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2020 у справі №300/658/20. В частині застосування судом способу захисту прав позивача в розглядуваних правовідносинах суд апеляційної інстанції враховує, що питання обмеження пенсії максимальним розміром є похідними від перерахунку пенсії, і можуть бути вирішені тільки після здійснення такого перерахунку та прийняття рішення про виплату перерахованих коштів. Отже, спору щодо обмеження пенсії максимальним розміром на час звернення позивача до суду у справі №300/658/20 не існувало. Тому позовні вимоги, що стосуються обмеження пенсії максимальним розміром є самостійними, відтак позивач обрав належний спосіб захисту свого порушеного права, звернувшись до суду із розглядуваним позовом. Вирішуючи спір, суд також враховує, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсязі існуючих прав і свобод. Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян які під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій, такі гарантії не можуть бути звужені шляхом внесення змін до законодавства. Також на користь зазначеного висновку суду апеляційної інстанції свідчить стала практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Так, в рішенні ЄСПЛ по справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26.06.2014 (за заявою № 68385/10 та № 71378/10) зазначено, що якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинним Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування. Враховуючи вказані законодавчі положення та обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем протиправно при перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018 та у подальшому при здійсненні перерахунку пенсії та її виплаті обмежено її максимальним розміром, а тому суд першої інстанції, враховуючи, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, дійшов вірного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання дій відповідача протиправними та визначення пенсійному органу зобов`язання перерахувати та виплатити позивачу пенсію без обмеження її максимальним розміром 01.01.2018 із урахуванням виплачених сум. Відповідно до частини першоїстатті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуальногозакону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в строки, встановленні статтею 309 КАС України. Керуючись статтями 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року у справі №300/3935/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга З. М. Матковська