Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/17062/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2021 р. Справа № 520/17062/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Жигилія С.П. , Любчич Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Слобожанської митниці Держмитслужби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2021, головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М., м. Харків, по справі № 520/17062/2020 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велотрейд" до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, ВСТАНОВИВ Товариство з обмеженою відповідальністю "Велотрейд" (далі по тексту ТОВ "Велотрейд" позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Слобожанської митниці Держмитслужби (далі по тексту Слобожанська митниця, відповідач, митний орган), в якому просило суд: - визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Слобожанської митниці Державної митної служби України № UA807000/2020/002392/2 від 05.11.2020; - визнати протиправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Слобожанської митниці Державної митної служби України № UA807170/2020/01263 від 05.11.2020 року; - стягнути зі Слобожанської митниці Державної митної служби України витрати зі сплати судового збору на користь позивача. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 05.11.2020 здійснював митне оформлення в режимі імпорту товару частин та комплектуючих велосипедів в асортименті, загальною вартістю 19361,00 доларів США, визначену за першим методом. Однак, відповідачем було прийнято рішення від 05.11.2020 № UA807000/2020/002392/2, яким визначено митну вартість ввезеного позивачем товару в розмірі 53762,31 доларів США за другорядним методом, внаслідок чого видано картку відмови у прийнятті митної декларації UA807170/2020/01263 від 05.11.2020. Вказує, що позивачем було надано до митного оформлення всі необхідні документи, які повністю підтверджують заявлену митну вартість декларованого товару і дають можливість митному органу перевірити числові значення складових заявленої митної вартості (контракт, специфікацію до контракту, рахунок-фактуру, сертифікат походження, звіт про оцінку товару). З огляду на викладене, вважає вказані рішення відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки сума митної вартості, заявлена позивачем у декларації, є обґрунтованою. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2020 по справі №520/17062/2020 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Велотрейд" (вул. Єнакіївська, буд. 2 Є, м. Харків, 61158, код ЄДРПОУ 30036332) до Слобожанської митниці Держмитслужби (вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 43332958) про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови - задоволено. Визнано протиправним та скасовано Рішення про коригування митної вартості товарів Слобожанської митниці Державної митної служби України № UA807000/2020/002392/2 від 05.11.2020. Визнано протиправним та скасовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Слобожанської митниці Державної митної служби України № UA807170/2020/01263 від 05.11.2020 року. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Велотрейд" за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби суму сплаченого судового збору у розмірі 4204 (чотири тисячі двісті чотири) гривні 00 копійок. Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2021 по справі №520/17062/2020, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що під час здійснення митного контролю ЕМД № UA807170/2020/059099 від 05.11.2020 спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості за кодом 105-2 (контроль правильності визначення митної вартості товарів) та за кодом 106-2 (витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів), відповідно до яких, митному органу необхідно здійснити перевірку правильності визначення митної вартості відповідно до Митного кодексу України з урахуванням вимог наказу Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 689 «Про затвердження методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» та ретельно опрацювати подані документи для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до ч. 3 та 4 ст. 53 Митного кодексу України. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 15.08.2019 по справі №826/19400/15, стверджує, що спрацювання ризиків АСАУР вже само по собі свідчить про наявність обґрунтованого сумніву та є підставою для витребування додаткових документів у декларанта, у зв`язку з чим, митницею було правомірно розпочато процедуру консультацій та витребувано у декларанта додаткові документи на підтвердження заявленої ним вартості імпортованого товару за декларацією позивача. В подальшому аналіз цінової бази ЄАІС Держмитслужби показав, що рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів за фактами митних оформлень митницями України був значно вищим ніж заявлений, а саме за митною декларацією № UA500510/2020/207558 від 01.10.2020 становив 5,01 доларів США за 1 кг товару. Крім того, звертає увагу суду апеляційної інстанції, що наданий декларантом висновок про вартісні характеристики товару, підготований спеціалізованою експертною організацією від 05.11.2020 № 05/11/2020/03, не можна вважати належним підтвердженням заявленої митної вартості товару, оскільки жодна експертна організація не має повноважень визначати митну вартість товару, а також такий спосіб визначення ціни товару не передбачений умовами контракту; позивачем під час митного оформлення, в порушення вимог листа ДМСУ від 08.10.2010 №11/210.16/11-еп та ст. 254 Митного кодексу України, не надано переклад та не зроблено верифікацію декларації країни відправлення. Враховуючи вищевикладене, митницею було прийнято рішення про неможливість застосування до товару позивача основного методу визначення митної вартості за ціною договору та застосовано другорядний метод за ціною договору щодо подібних (ідентичних) товарів, підстави застосування якого наведено у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості від 05.11.2020. Джерелом інформації для прийнятого митницею рішення слугувала наявна в митному органі цінової інформації про митні оформлення подібних товарів за МД від 05.10.2020 №500070/2020/502184 та від 01.10.2020 №500150/2020/207558 з урахуванням спрацювання ризику АСАУР. З приводу позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Слобожанської митниці Державної митної служби України №UA807170/2020/01263 від 05.11.2020 року, посилаючись на приписи ч.8 ст. 264 МК України, рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009, зазначив, що така вимога не є належним та правильним способом захисту прав позивача, оскільки скасування вказаної картки не призведе до поновлення митної декларації, за якою вперше було заявлено до митного оформлення товар позивача, з огляду на оформлення останнього за іншою митною декларацією. Підсумовуючи вищевикладене, вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Слобожанської митниці Державної митної служби України від 05.11.2020 року винесені на підставах та в межах повноважень, визначеними нормами Митного кодексу України, а рішення суду першої інстанції, в силу положень ст. 317, ч.1 ст. 2 КАС України є незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Позивач, в надісланому до суду відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2021 по справі № 520/17062/2020 є законним, а доводи апеляційної скарги такими, що не заслуговують на увагу. Пояснив, що судом першої інстанції справедливо вказано про те, що відповідачем не наведено обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, порівняння характеристик оцінюваного товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом, обґрунтований математичний розрахунок ціни товару за одиницю, визначену митницею у спірному рішенні, що є порушенням ч.2 ст. 55 МК України. Натомість зазначено лише безпідставне посилання на відсутність в наданих декларантом документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Вважає, що факт надання позивачем документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості за першим методом не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. З урахуванням встановлених у справі обставин та з огляду на приписи чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, вважає, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення, яким визнано протиправними та скасовано оскаржувані рішення про коригування митної вартості та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.11.2020. Відповідно до ч. 3 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Велотрейд", код ЄДРПОУ - 30036332, зареєстроване відповідно до норм діючого законодавства як суб`єкт господарювання. Основним видом діяльності підприємства позивача за кодом КВЕД 30.92 є виробництво велосипедів, дитячих та інвалідних колясок. Під час розгляду справи встановлено, що 03.09.2018 року між ТОВ Велотрейд та Таngshan Jinhengtong Вісуссle Раrts СО, (Китай) було укладено Контракт №НТ-03/09-18 поставки продукції. Відповідно до п. 1.1 вказаного Контракту № НТ-03/09-18 від 03.09.2018 року Продавець зобов`язується поставити велосипеди, їх частини і комплектуючі велосипедів, а Покупець їх прийняти і оплатити на умовах, визначених цим Контрактом. До вказаного Контракту був оформлений Додаток № 15 від 01.09.2020 на загальну суму 19361,00 доларів США та Інвойс № HT-VT04-20 від 01.09.2020 на загальну суму 19361,00 доларів США, за яким визначено, що оплата здійснюється протягом 120 днів з моменту прибуття контейнера в порт призначення. Оплату за поставлений товар, на час розгляду справи, ТОВ Велотрейд не здійснював. На підтвердження митної вартості товару позивач відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України надав до Слобожанської митниці обов`язкові документи: декларацію митної вартості МД №UА807170/2020/059255 від 05.11.2020; контракт № НТ-03/09-18 від 03.09.2018 між ТОВ Велотрейд та Таngshan Jinhengtong Вісуссle Раrts СО. (Китай); додаток № 15 від 01.09.2020 року на загальну суму 19361,00 доларів США; інвойс № НТ-VТ04-20 від 01.09.2020; копію Договору №204018-119 від 04 січня 2018 року про надання транспортного експедирування, укладеного між ТОВ Хіллдом Логістікс та ТОВ Велотрейд; копію коносаменту № SНWS220090006; копію лінійного коносаменту № 911103730; копію рахунку на оплату № 4370 від 26.10.2020 року від ТОВ Хіллдом Логістікс із вказівкою на контейнер GESU5542755; копію Рахунку на оплату № 4359 від 26.10.2020 від ТОВ Хіллдом Логістікс із вказівкою на контейнер TCNU 6287737; копію Довідки про транспортно-експедиційні витрати № 2610-9 від 26.10.2020 ТОВ Хіллдом Логістікс із вказівкою на контейнер GESU5542755; копію Довідки про транспортно-експедиційні витрати №2610-8 від 26.10.2020 ТОВ Хіллдом Логістікс із вказівкою на контейнер TCNU 6287737; звіт про оцінку майна 05/11/2020/03 від 05.11.2020 Регіонального торгівельно-виробничого підприємства Гранід у формі ТОВ; копію митної декларації країни відправлення КНР №021720200000287385 із вказівкою на 2 контейнери GESU5542755 і TCNU6287737; Договір про надання послуг митного брокера з ФОП - ОСОБА_1 ; сертифікат від 25.09.2020 №201302ВО/000412, виданого ССРІТ/ССООІС Республікою КНР англійською та китайською мовами. У позовній заяві позивачем вказано, що Регіональне торгівельно-виробниче підприємство Гранід у формі ТОВ підтвердило те, що ринкова вартість відповідає вартості товару, заявлена позивачем до митного оформлення. З аналізу висновку слідує, що вартість об`єкту незалежної оцінки (частини та комплектуючі велосипедів в асортименті, країна походження Китай, належить ТОВ Велотрейд) станом на 05.11.2020 року з округленням відповідає медіанному (середньоарифметичному) значенню та інформації наданої замовником на умовах доставки FOB-XINGANG (Китай) (згідно Контракту № НТ-03/09-18 від 03.09.2018). З наявних матеріалів справи та пояснень представника відповідача судом першої інстанції встановлено, що під час здійснення співробітником підрозділу митного оформлення ЕМД №UА807170/2020/059099 від 05.11.2020 спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів. Відповідно до вимог п.5 ст.55 та п.4 ст.57 Митного кодексу України була проведена процедура консультації між митним органом та декларантом. За результатами проведеного посадовою особою митниці аналізу документів наданих разом з МД № UА807170/2020/059099 від 05.11.2020 було виявлено, що ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. 05.11.2020 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА807000/2020/002392/2 за другорядним методом (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) у відповідності до ст.ст.60, 61 МК України та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807170/2020/01263. При цьому, митним органом у графі 33 рішення вказано, що у відповідності до вимог пункту 5 статті 55 та пункту 4 статті 57 Митного кодексу України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Результати проведеної консультації наведено у електронному повідомленні, направленому декларанту. Обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.ст. 54, 55, 57, 58, 59 Митного кодексу України: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари. Джерелом інформації для даного Рішення є наявна в митному органі цінова інформація за фактами митних оформлень ЄАІС: МД № UA500070/2020/502184 від 05.10.2020, №UA500150/2020/207558 від 01.10.2020. Таким чином, юридичною підставою для прийняття оскарженого рішення відповідачем вказано положення ст.ст. 54-64 Митного кодексу України, а фактичною підставою слугувало судження суб`єкта владних повноважень про спрацювання модуля АСАУР, недостатність поданих документів для визначення складових митної вартості, розбіжності в ціновій інформації щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено. З метою уникнення простою транспортних засобів та дефіциту товару у виробництві, декларантом оформлено товар у вільний обіг під гарантію в порядку ч.7 ст. 55 МК України оформивши товар за митною декларацією: № UА807170/2020/059255 від 05.11.2020. Не погодившись з вказаними рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправним та скасування. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності спірних рішень відповідача, оскільки в рішенні про коригування митної вартості товару відповідачем не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом, що є порушенням ч.2 ст.55 МК України, а також митним органом взято в якості джерела цінової інформації недостовірну інформацію, що унеможливлює її використання під час визначення митної вартості товару, що ввозився на територію України позивачем. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 р. №4495-VI, що набрав чинності з 01.06.2012 р. (далі по тексту МК України). Статтею 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (стаття 248 МК України). Згідно з ч. 8 ст. 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення. На виконання статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України). Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим. Колегія суддів зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України. Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів має право, зокрема, у встановлених випадках, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування. Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, орган доходів і зборів може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно зі ст. 55 МК України, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів. За правилами частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України). За правилами частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Зі змісту статті 53 МК України випливає, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Водночас частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 по справі № 810/2784/18, від 06.09.2019 по справі № 815/2501/18, від 26.11.2019 по справі № 821/107/16. Також, колегія суддів зазначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У митниці є обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року (справа №21-498а15). Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості від 05.11.2020 UA807000/2020/002392/2, підставою для невизнання заявленої декларантом митної вартості та її коригування зазначено, що вартість товару не відповідає рівню вартості подібних та аналогічних товарів. В обґрунтування причин неможливості визнання заявленої декларантом митної вартості відповідач послався на ст.ст.54, 55, 57-59 Митного кодексу України, а саме невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного Кодексу України, у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також у зв`язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених п.3 ст. 53 МК України; 2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари. Джерелом інформації для даного рішення є наявна в митному органі цінова інформація про митні оформлення подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближені терміни за фактами митних оформлень, що наявні у ЄАІС та АСМО Інспектор: № UA500070/2020/502184 від 05.10.2020 та № UA500150/2020/207558 від 01.10.2020. Розрахунок митної вартості складає 5,01 $ за кг товару. Коригування митної вартості відповідачем здійснено за другорядним методом (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) у відповідності до ст. 60,61 МК України. Отже, фактично обставиною для коригування митної вартості слугувало те, що заявлена митна вартість ввезеного позивачем товару, є нижчою, ніж вартість товару, вказана в митних деклараціях (далі по тексту МД) №UA500070/2020/502184 від 05.10.2020 та №UA500150/2020/207558 від 01.10.2020, що були взяті відповідачем за основу при коригуванні митної вартості оцінюваного товару. Водночас, статтею 55 МК України встановлено порядок коригування митної вартості товарів. Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, а також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості. Однак, як вбачається зі змісту спірного рішення про коригування митної вартості наведеного вище, відповідач, обґрунтовуючи застосування другорядного методу для визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, в порушення вказаних вимог, обмежився лише посиланням на номер та дату митних декларацій (наявна в митному органі цінова інформація про митні оформлення подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближені терміни за фактами митних оформлень, що наявні у ЄАІС та АСМО Інспектор: №UA500070/2020/502184 від 05.10.2020 та № UA500150/2020/207558 від 01.10.2020), які було взято за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів. Крім того, як зазначено вище, у рішенні про коригування митної вартості митним органом наведено розрахунок митної вартості, який складає 5,01 $ за кг товару. Разом з цим, враховуючи специфіку товару, який було задекларовано позивачем (частини до велосипедів: ободи для колес, виготовлені з алюмінію), колегія суддів вважає некоректним використання саме такого способу розрахунку митної вартості (за ціною за кілограм) товару, оскільки товари в даному випадку є штучними виробами та можуть мати різні антропометричні показники, характеристики, оснащення та відповідно вартість. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість зроблених коригувань митної вартості з огляду на незазначення у спірному рішенні порівняльних характеристик імпортованого товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, зважаючи, зокрема, на очевидну неможливість розрахунку ціни ввезеного товару виходячи із ціни останнього за кілограм. З приводу доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, щодо ненадання позивачем перекладу та нездійснення верифікації декларації країни відправлення, відповідно до вимог листа ДМСУ від 08.10.2010 №11/210.16/11-еп та ст. 254 МК України, колегія суддів зазначає наступне. Так, відповідно до ч.1 ст. 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок. Згідно з листом Державної митної служби України від 08.10.2010 р. N 11/2-10.16/11627-ЕП, адресованим Начальникам регіональних митниць (крім Регіональної інформаційної митниці), Начальникам митниць, з метою вирішення питання практичної реалізації Угоди про інформаційне забезпечення між Держмитслужбою та Українським національним комітетом Міжнародної торгової палати, 02.08.2010 підписано протокол, яким передбачено, зокрема, що експортна митна декларація на товари походженням з КНР може використовуватися митними органами України як додаткова довідкова інформація за умови верифікації такої декларації та її перекладу на державну мову Українським національним комітетом Міжнародної торгової палати. Отже, з аналізу вказаних норм слідує, що вимагати переклад українською мовою документів, наданих декларантом разом з митною декларацією, зокрема експортної митної декларації, митний орган може лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. Разом з цим, відповідачем ані в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості ані в апеляційній скарзі не наведено обставин в обґрунтування необхідності надання перекладу вказаної експортної декларації, пов`язаних з перевіркою або підтвердженням відомостей, зазначених у митній декларації. Так само не зазначено обґрунтування необхідності здійснення декларантом верифікації декларації країни відправлення, враховуючи, що в силу положень вказаного листа Державної митної служби України, на який посилається сам відповідач, верифікована експортна митна декларація використовується митними органами виключно як додаткова довідкова інформація. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що наданий декларантом висновок про вартісні характеристики товару, підготований спеціалізованою експертною організацією від 05.11.2020 №05/11/2020/03 не може бути належним доказом підтвердження ціни товару, з огляду на відсутність в умовах контракту визначення такого способу ціни товару, є неприйнятними, оскільки у оскаржуваному рішенні про коригуванні взагалі відсутні будь-які посилання на вказані обставини, якими відповідач, поміж іншого, обґрунтовує неможливість визначення митної вартості товару за основним методом. Колегія суддів звертає увагу, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість. Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 803/776/17. Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, вважає, що подані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. В той же час відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення. З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для витребування додаткових документів та для коригування заявленої декларантом митної вартості. З приводу обраного відповідачем методу визначення митної вартості колегія суддів зазначає наступне. Судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначену в оскаржуваному рішенні від 05.11.2020 відкориговану митну вартість визначено відповідачем за другорядним методом за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів на підставі наявної в митного органу інформації, яка міститься в МД № UA500070/2020/502184 від 05.10.2020 та №UA500150/2020/207558 від 01.10.2020. Згідно з ч.ч.1-4 ст.60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку. Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 по справі № 520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом. Застосовуючи другорядний метод визначення митної вартості (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), відповідач використовував митні декларації №UA500070/2020/502184 від 05.10.2020 та № UA500150/2020/207558 від 01.10.2020, при цьому, як зазначалось вище, обмежився лише посиланням на їх номер та дату, які були взяті за основу для коригування митної вартості оцінюваного товару, не навівши при цьому жодних пояснень зроблених коригувань. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Разом з тим відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності коригування митної вартості ввезеного позивачем товару за другорядний метод визначення митної вартості (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) згідно з оскаржуваним рішенням № UA807170/2020/01263 від 05.11.2020. Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення Слобожанської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA807000/2020/002392/2 від 05.11.2020, винесене відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню. Як наслідок, підлягає скасуванню і картка відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807170/2020/01263, прийнята відповідачем у зв`язку з винесенням цього рішення. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позовні вимоги позивача в частині визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807170/2020/01263 від 05.11.2020 року, є неналежним способом захисту прав позивача, оскільки позивачем було оформлено товар під гарантію по МД від 05.11.2020 №UА807170/2020/059255 (з урахуванням вимог частини сьомої статті 55 МК України), колегія суддів не приймає з огляду на таке. Так, як вбачається зі змісту вказаної картки відмови, остання містить вимоги, виконання яких забезпечує митне оформлення - подання нової МД з урахуванням відомостей, наведених у рішенні про коригування митної вартості. Тобто, подання нової митної декларації не було для декларанта повністю добровільним. Позивач звернувся до суду з позовною заявою про захист права здійснити митне оформлення за митною вартістю, визначеною ним самостійно, а також інтересом, який полягає у одержанні правових підстав для повернення митних платежів, сплачених у зв`язку з прийняттям відповідачем спірного рішення про коригування митної вартості та картки відмови. Таким чином, у випадку, коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України та статті 45 Бюджетного кодексу України. Відтак, звертаючись до суду з даним позовом, позивач обрав належний спосіб захисту. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 12.04.2018 по справі № 820/2014/17. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Слобожанської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2021 по справі № 520/17062/2020 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді С.П. Жигилій Л.В. Любчич