Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/15982/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "05" травня 2021 р. Справа№ 910/15982/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Мартюк А.І. суддів: Зубець Л.П. Алданової С.О. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 р. у справі №910/15982/20 (суддя Чинчин О.В.) за позовом Приватного підприємства "ДУБЕКСПО" до Державної казначейської служби України за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача

1. Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

2. Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про стягнення пені у розмірі 4 307 грн. 81 коп. без повідомлення (виклику) учасників справи ВСТАНОВИВ: Приватне підприємство "ДУБЕКСПО" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної казначейської служби України про стягнення пені у розмірі 4 307 грн. 81 коп. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві порушило строк по виконанню виконавчого листа, у зв`язку з чим, просив стягнути 4 307 грн. 81 коп. на підставі п. 32.2 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні". Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 року у справі №910/15982/20 позов Приватного підприємства "ДУБЕКСПО" - задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь Приватного підприємства "ДУБЕКСПО" пеню у розмірі 3 769 (три тисячі сімсот шістдесят дев`ять) грн. 34 (тридцять чотири) коп. В іншій частині позову - відмовлено. Стягнуто з Державної казначейської служби України в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 839 (одна тисяча вісімсот тридцять дев`ять) грн. 25 (двадцять п`ять) коп. Видано наказ після набрання судовим рішенням законної сили. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державна казначейська служба України звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 року у справі №910/15982/20 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову повністю. Також, Державна казначейська служба України просить поновити строк на апеляційне оскарження та звільнити Державну казначейську службу України від сплати судового збору. Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального та матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2021 р. апеляційну скаргу Державної казначейської служби України передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. (головуючий суддя), Алданова С.О., Зубець Л.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2021 року відмовлено Державіній казначейській службі України у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 року у справі №910/15982/20. Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 року у справі №910/15982/20 - залишено без руху. Державній казначейській службі України було надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків шляхом надання до Північного апеляційного господарського суду доказів сплати судового збору, в сумі в розмірі 3 153 грн. 02.03.2021 р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшла заява про усунення недоліків, а саме докази сплати судового збору. Державна казначейська служба України просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 року у справі №910/15982/20 посилаючись на те, що з конверту та сайту „Укрпошти" за перевіркою відстеження поштового відправлення №0105477121906 вбачається, що рекомендований лист з рішенням суду був відправлений 14.01.20201 та „вручений за довіреністю 16.01.2021 року" (скрін-копія додається до апеляційної скарги). Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 року задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 року у справі №910/15982/20 та поновлено Державній казначейській службі України зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 року у справі №910/15982/20. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 року у справі №910/15982/20. Роз`яснено учасниками, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи. 22.03.2021 р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника третьої особи надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній підтримує доводи викладені в апеляційній скарзі та просить апеляційний суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 року у справі №910/15982/20 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову повністю. 01.04.2021 р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, в якому останній просить зупинити провадження у справі № 910/15982/20 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/6067/19. За результатами розгляду клопотання відповідача про зупинення розгляду справи № 910/15982/20 колегія суддів дійшла висновку відмовити у його задоволенні, оскільки ухвалою Великою Палатою Верховного Суду від 30.03.2021р. справу № 910/6067/19 за позовом Приватного підприємства «Дубекспо» до Державної казначейської служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, про стягнення 13 659, 62 грн повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. За змістом ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу. Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Оскільки сторони письмово висловили свою правову позицію з даного спору, клопотань про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлялось, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження. Відповідно до ч. 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, виходячи з наступного. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2015 року по справі №826/20661/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2016 року та постановою Верховного Суду від 27.05.2019 року, адміністративний позов Приватного підприємства "ДУБЕКСПО" задоволено повністю. Стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Дубекспо" суму пені за протермінування бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 134 619,11 грн. Зобов`язано Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві та Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві подати до суду у десятиденний строк з моменту набрання судовим рішенням законної сили письмовий звіт про його виконання. 01.03.2016 року на виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2015 року по справі №826/20661/15 видано виконавчий лист про стягнення з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Дубекспо" суму пені за протермінування бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 134619,11 грн. Боржником за даним виконавчим листом є Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.2020 року по справі №826/20661/15 задоволено заяву Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про видачу дубліката виконавчого листа, видано Головному управлінню Державної казначейської служби України у місті Києві дублікат виконавчого листа від 01.03.2016 року по справі №826/20661/15. Листом №5-06/16705 від 23.09.2020 року Державна казначейська служба України повідомила Позивача, що листом Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві від 01.09.2020 року №04-01.5/8441 пакет документів з дублікатом виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва по справі №826/20661/15 направлено на виконання до Казначейства (одержано 04.09.2020 №08-51146). (а.с.10) Відповідно до платіжного доручення №8113 від 08.10.2020 року платником Державною казначейською службою України було перераховано на рахунок Приватного підприємства "ДУБЕКСПО" грошові кошти у розмірі 134 619 грн. 11 коп. із зазначенням призначення платежу: "на виконання дубліката викон.листа суду 01.03.2016 по справі №826/20661/15 та висновку від 08.10.2020р. №117 щодо відшкодування суми пені". (а.с.8) Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що часовий проміжок між поданням виконавчого листа (04.09.2020 р.) та його виконанням (08.10.2020 р.) склав 35 днів, а тому відповідно до п.32.2 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" він має право на нарахування пені за несвоєчасне виконання платіжного доручення. За таких підстав, позивач просить суд стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України пеню у розмірі 4 307 грн. 81 коп. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відтак, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. У відповідності до норми 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Згідно з преамбулою Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" цей Закон визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб`єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами. Відповідно до пункту 5.1 статті 5 цього Закону суб`єктами правових відносин, що виникають при здійсненні переказу коштів, є учасники, користувачі (платники, отримувачі) платіжних систем. Пунктом 1.43 статті 1 вказаного Закону встановлено, що учасник/член платіжної системи (далі - учасник платіжної системи) - юридична особа, що на підставі договору з платіжною організацією платіжної системи надає послуги користувачам платіжної системи щодо проведення переказу коштів за допомогою цієї системи та відповідно до законодавства України має право надавати такі послуги. Згідно з пунктом 11.4 статті 11 цього Закону для проведення переказів через систему міжбанківських розрахунків Національного банку України банки-резиденти, Державна казначейська служба України, Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках відкривають рахунки в Національному банку України. Указом Президента України від 13.04.2011 № 460/201 затверджено Положення про Державну казначейську службу України (далі - Положення). Відповідно до пункту 1 Положення Державна казначейська служба України (Казначейство України) є учасником системи електронних платежів Національного банку України. Згідно з пунктом 1.8 Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.06.2012 № 758 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.2012 № 1206/21518, розрахунково-касове обслуговування клієнтів здійснюється органами Казначейства відповідно до умов договорів та додаткових договорів між органом Казначейства і клієнтами (додатки 1 та 2 до цього Порядку). Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження". Відповідно до частини першої статті 44 Закону України "Про виконавче провадження" органи державної виконавчої служби мають рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а також рахунки, у тому числі в іноземній валюті, в державних банках для зарахування коштів виконавчого провадження, обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам. Частиною 4 статті 44 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що орган державної виконавчої служби та приватний виконавець щодо кожного рахунка ведуть електронний облік і звітність за сумами на рахунках у порядку, визначеному Міністерством юстиції України. Механізм безспірного списання коштів державного та місцевих бюджетів за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі - Порядок №845) та Порядком взаємодії органів Державної фіскальної служби України та органів Державної казначейської служби України у процесі судового розгляду та виконання рішень суду про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, або стягнення митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 343 від 09.03.2016 (далі - Порядок № 343). Органи Казначейства приймають виконавчі документи дотримуючись п. 16-23 Порядку № 845, після чого скеровують їх для виконання до Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ). Строки опрацювання документів при безспірному списанні коштів за рішеннями про стягнення пені визначені Порядком №343. Крім того, строки опрацювання документів безпосередньо органами Казначейства також врегульовано Порядком проведення безспірного списання коштів державного бюджету, спрямованого на виконання судових рішень про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, затвердженим наказом Казначейства від 03.11.2015 №307 - в редакції, що діяла до 19.12.2018, та наказом Казначейства від 19.12.2018 №399 - в редакції, що діє з 19.12.2018 (далі - Порядок № 307 та Порядок № 399 відповідно). Суд зазначає, що на Державну казначейську службу України у цих відносинах, як на учасника системи електронних платежів Національного банку України, розповсюджується дія Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (далі - Інструкція №22). Відповідно до пунктів 8.1, 8.4 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. Міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів. За приписами пункту 2.19 Інструкції №22 розрахункові документи (документи на паперовому носії, що містять доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача), що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня. Відповідно до пункту 32.2 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов`язаний сплатити отримувачу пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. В цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем. Враховуючи вказане вище, колегія суддів зазначає, що, оскільки Державна казначейська служба України є учасником системи електронних платежів, тому на неї поширюється норми Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" щодо обов`язку здійснювати перерахунок коштів у триденний строк. Як вказувалось вище, що Державна казначейська служба України отримала від Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві пакет документів з дублікатом виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва по справі №826/20661/15 04.09.2020 року, проте перерахування грошових коштів на рахунок Позивача відбулось лише 08.10.2020 року, що підтверджується відповідним платіжним дорученням. Відповідно до статей 251, 252 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк може бути визначений актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Згідно із частиною 1 статті 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції. Враховуючи те, що пунктом 8.4 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів, тому Державна казначейська служба України повинна була виконати переказ у строк по 09.09.2020 року, оскільки 05.09.2020 року та 06.09.2020 року припадає на вихідні дні. Таким чином, прострочення виконання Відповідачем його зобов`язання з перерахування грошових коштів на підставі виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва по справі №826/20661/15 розпочинається з 10.09.2020 року. Північний апеляційний господарський суд, здійснивши перевірку правильності нарахування позивачем сум пені, перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з несвоєчасним перерахування грошових коштів на підставі виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва по справі №826/20661/15, за загальний період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з 10.09.2020 р. по 07.10.2020 р., погоджується з судом першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог в розмірі 3 769 грн. 34 коп., оскільки при здійсненні розрахунку пені позивач не врахував, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені. Апелянтом переконливих аргументів щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог не наведено. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у ч.1 ст. 74 ГПК України. Отже, за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Обов`язок доказування тих або інших обставин справи визначається предметом спору. Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд апеляційної інстанції, серед іншого, враховує, що у відповідності до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29). Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом з порушенням норм матеріального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Державну казначейську службу України. Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 26.11.2020 р. у справі № 910/15982/20 - без змін.

2. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 року у справі №910/15982/20.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Державну казначейську службу України.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови 18.05.2021р. Головуючий суддя А.І. Мартюк Судді Л.П. Зубець С.О. Алданова