Постанова 4812 № 469/809/20

18.05.21 22-ц/812/1036/21 Справа № 469/809/20 Головуючий у 1-й інстанції Тавлуй В. В. Провадження № 22ц/812/1036/21 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О. О. П О С Т А Н О В А Іменем України 18 травня 2021 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі: головуючої: Ямкової О. О., суддів: Колосовського С. Ю., Локтіонової О. В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - АТ КБ «ПриватБанк») на заочне рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 25 березня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Тавлуй В. В. в смт. Березанка Миколаївської області об 09 год. 10 хв. зі складанням його повного тексту 30 березня 2021 року, по справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення 15 545 грн 99 коп. заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначав, що позичальницею ОСОБА_1 16 липня 2019 року, з метою отримання банківських послуг та оформлення картки, підписана заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, на підставі якої відкрито рахунок та надана кредитна картка. Однак, в порушення умов договору кредитування з використанням кредитної карти, позичальницею у визначені строки не погашена сума основного кредиту та проценти за користування кредитом, а тому банк має право вимагати повернення простроченої кредитної заборгованості та заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом. Відзиву на позовну заяву відповідачкою не надано. Заочним рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 25 березня 2021 року позов АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково, ухвалено про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за тілом кредиту в сумі 12 169 грн. 14 коп. та 1 645 грн. 45 коп. судового збору, у задоволенні іншої частини вимог відмовлено. При ухваленні рішення суд першої інстанції виходив з того, що наявні підстави для стягнення лише заборгованості за тілом кредиту, виходячи з того, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, розмір відсотків за користування кредитом у письмовій формі, оскільки при підписанні 16 липня 2019 року анкети-заяви з відповідачем не узгоджувалися порядок та умови нарахування процентів за користування кредитом. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на те, що рішення суду прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, та ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині відмови у стягненні заборгованості за простроченими відсотками, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вимог в повному обсязі. На думку представника позивача висновок суду про відсутність підстав для стягнення заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом, зроблений внаслідок невстановлення судом дійсних прав та обов`язків сторін, які обумовлені кредитним договором, та спростовується підписаною відповідачем інформацією про тарифи банку та користуванням карткою. Зазначав, що підписання відповідачкою анкети-заяви та Тарифів банку свідчить про її згоду з укладенням договору надання банківських послуг та ознайомлення з умовами кредитування. Наголошував, що відповідачка не оспорювала заборгованість, вимог про визнання кредитного договору недійсним не заявляла. Звертав увагу суду на те, що відповідачка, як пересічний споживач, повинна була розуміти, що банк не надає послуг безоплатного користування належними йому коштами, та що для цього не потрібний високий рівень освіти та правової обізнаності. Вказував, що за наведених обставин у разі незгоди з наданим розрахунком, суд, з урахування конкретних обставин справи, мав самостійно визначити суми нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання. Посилався на відповідну судову практику. Відповідачкою відзиву на апеляційну скаргу не надано. Ухвалами колегії суддів Миколаївського апеляційного суду з розгляду цивільних справ від 5 та 12 травня 2021 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи у письмовому провадженні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, 16 липня 2019 року ОСОБА_1 підписано анкету заяву про приєднання до надання АТ «ПриватБанк» банківських послуг без зазначення інформації про використання кредитної картки, виду послуги та бажаного розміру кредитного ліміту, який відповідно до довідки наданої банком станом на 16 липня 2019 року встановлено в сумі 11 500 грн та того ж дня зменшено до цієї ж суми, та 19 грудня 2019 року зведено до 0,00 грн., з кінцевим терміном повернення цих коштів, що відповідає строку дії двох платіжних карток які були надані позичальниці для користування кредитними коштами починаючи з 16 липня 2019 року і до травня 2023 року (а.с.10-12). Крім того банком до матеріалів позовної заяви надана копія інформаційної довідки, яка нібито 16 липня 2019 року підписана особисто ОСОБА_1 , та у якій перелічені фінансові умови надання платіжних карток «Універсальна» та «Універсальна ГОЛД» з отриманням для використання кредитного ліміту коштів, із зазначенням кількості та розміру платежів та періодичності їх внесення щомісячно до 25 числа поточного місяця у розмірі 5% від заборгованості на кінець попереднього місяця, але не менше 100 грн, та зі сплатою за їх користування процентів за розмірами процентних ставок відповідно 52,84% або 53,36% річних на залишок заборгованості за межами пільгового періоду, та 84% або 86,4% річних при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту, а також штрафів за несвоєчасне виконання зобов`язання (а.с.13-14). Зазначено, що ця інформація зберігає чинність та є актуальною до 31 липня 2019 року (а.с.14зв). При цьому в анкеті-заяві та інформаційній довідці містяться підписи від імені ОСОБА_1 з елементами відмінних конфігурацій, без додавання доказів та посилань на необхідність надання споживачу, яким вже оформлено договір приєднання до отримання банківських послуг, нової інформації за різними видами кредитувань. За змістом статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та статті 9 Закону України «Про споживчий кредит» на кредитодавця покладається відповідальність щодо інформації споживача про умови кредитування до укладення між сторонами самого договору. Така інформація надається споживачу у письмовому вигляді та надає йому можливість визначитися з кредитним продуктом, який у подальшому він може обрати та укласти споживчий кредит на визначених сторонами умовах. Разом з тим, така інформація не є тотожною умовам договору, який сторони підписують та цим підписанням визначають суттєві умови договору кредитування, в тому числі і у відповідності до розділу ІІІ Закону України «Про споживчий кредит». Відтак приєднана банком до матеріалів позову інформація про умови кредитування (а.с.13-14) не лише викликає сумніви у справжності її узгодження та підписання особисто відповідачко, а ще не впливає на визначення конкретних умов кредитування між сторонами, які ними узгоджувалися при підписанні анкети-заяви, в тому числі, з огляду на те, що ця інформація містить різні умови кредитування за різними кредитними продуктами, посилання на які в анкеті заяві позичальниці відсутні, так як в ній відсутні посилання на використання платіжної картки будь-якого вигляду та не зазначено вид бажаної банківської послуги як-то кредит або депозит, відкриття поточного рахунку. Зазначені в копії цієї інформації умови про нарахування прострочених процентів суперечать також і наданим банком у якості доказу витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с.15), містять посилання на орієнтовну загальну вартість кредиту, та інформацію про те, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятись в інформації наведеної у цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача, а тому не може вважатись достовірним доказом узгодження з позичальником умов кредитування. Відтак, договір, укладений між сторонами повинен складатися із підписаних сторонами анкети-заяви позичальника щодо приєднання, тарифів надання кредиту, умов і правил надання банком послуг та правил користування платіжною карткою. Разом з тим, позичальником ОСОБА_1 підписана тільки анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, та не узгоджено з банком інші складові договору про надання банківських послуг, а саме розмір відсотків, неустойки тощо, так як «Умови та Правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку» нею не підписані (а.с.15, 19-54). Підписання інформаційної довідки з наданням інформації щодо кредитування за декількома видами кредитних продуктів банку(Паспорту споживчого кредиту) підписом, що за оглядовими ознаками, не співпадає з підписом, що міститься в анкеті-заяві, та із зазначенням про те, що ця інформація зберігає чинність та є актуальною в банку у період з 16-31 липня 2019 року, і тому ця довідка не є безумовним свідченням позичальниці щодо обрання нею певного кредитного продукту з певними умовами кредитування. Самі вимоги щодо узгодження та підписання конкретних умов кредитування при приєднанні до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, пред`являються не лише загальними умовами, які ставляться для укладення кредитних договорів (глава 71 ЦПК України), але ще і до кредитування фізичних осіб в якості надання кредитів для споживчих цілей (Закон України «Про захист прав споживачів», Закон України «Про споживчий кредит») Відповідно до частини 1 і 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Отже, між сторонами існують зобов`язальні правовідносини, які виникли із кредитного договору приєднання, та регулюються главою 71 ЦК України та загальними нормами Цивільного кодексу щодо зобов`язань. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, і повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, то банк має обов`язок підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме такі умови, які ним надані, і не інші. Відтак, положеннями статей 633, 634 ЦК України презюмується, що другий контрагент (споживач послуг банку) може приєднатися лише до тих умов, з якими він ознайомлений. Тому банком до матеріалів справи наданий витяг з Умов та правил надання банківських послуг, без посилання на дату їх затвердження та час дії, та витяг з Тарифів обслуговування різних видів кредитних карт «Універсальна» (а.с.19-54), які позичальником не підписані. В той же час, незважаючи на неузгодження з позичальником усіх складових договору, позивачем розрахована заборгованість відповідача, спочатку за відсотковою ставкою у 43,2% річних (3,6 % на місяць) та за ставкою 42% (3,5% на місяць) з нарахуванням, починаючи з 1 жовтня 2019 року підвищених процентів при порушенні умов кредитування за ставкою 84 % річних (7% на місяць), та з 1 листопада 2020 року відсотки на прострочці за такою самою ставкою, у зв`язку з чим станом на 25 серпня 2020 року банком нарахована загальна сума боргу в 15 545 грн 99 коп., в тому числі: 12169 грн 14 коп. - простроченої заборгованості по кредиту, 3 376 грн 85 коп. прострочених відсотків за користування кредитом. У відповідності до наданого позивачем розрахунку вбачається, що у заборгованість за тілом кредиту було включено нараховані відсотки, що знайшло своє відображення в колонці «відсотки погашені за рахунок кредиту», та згідно наданої банком виписки з карткового рахунку позичальниці вбачається, що у витрати клієнта включені нарахування з комісії за обслуговування (членський внесок), які не знайшли свого відображення у розрахунку заборгованості у вигляді нарахувань комісії. Відтак, позивачем розраховано прострочене тіло кредиту через його збільшення за рахунок погашення за рахунок тіла кредиту відсотків, та включення нарахувань з комісії, які вплинули на розрахунок заборгованості за тілом кредиту. Тому, не зважаючи на те, що строк дії платіжної картки закінчується лише у травні 2023 року, а строки повернення отриманих коштів банку сторонами не обумовлені, банком розраховано прострочене тіло кредиту. Однак рішення суду в цій частині жодною із сторін не оскаржено, а тому не є предметом апеляційного перегляду. В той же час при перегляді судового рішення в частині стягнення заборгованості за простроченими процентами колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Так, частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника разом з позикою і процентів від її суми, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до частини 1 статті 1056? ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Між тим, у заяві позичальниці від 16 липня 2019 року відсоткова ставка не зазначена. Відсутні у матеріалах справи і підтвердження щодо належного повідомлення та ознайомлення відповідачки у будь-якій спосіб про нарахування банком простроченої процентної ставки в 7,2% на місць або 86,4% на рік. За такого судом першої інстанції зроблено вірний висновок про відсутність підстав для розрахунку та стягнення заборгованості за простроченими процентами та іншої частини простроченого тіла кредиту. При цьому, в порядку перегляду рішення за відмовою у стягненні прострочених процентів, колегії суддів звертає увагу на хибність розрахунку банком заборгованості за кредитом, та безпідставне вирахування простроченого тіла кредиту з наведених вище підстав. За такого та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін по сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки вони достовірно не підтверджують вказаних обставин а паспорт споживача містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, та з його змісту слідує, що умови кредитування можуть відрізнятися від умов договору про споживчий кредит. Така позиція висловлена Великою Палатою ВС у постанові від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17 та є підставою для застосування до правовідносин, що виникли між учасниками даної цивільної справи, яка знаходиться на перегляді у суді апеляційної інстанції. Отже, колегія суддів доходить висновку, що правові підстави для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» прострочених відсотків за користування кредитом відсутні, у зв`язку з відсутністю обґрунтованих підтверджень прийняття позичальником цих умов, а тому неприпустиме прийняття у якості належних доказів витягу з Умов та витягу з Тарифів як складової частини кредитного договору приєднання. Крім того, згідно статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до Умов та правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За частиною 2 статті 612 ЦК України боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Строк дії картки встановлено до травня 2023 року (а.с.11), а отже строк дії договору між сторонами, що укладений шляхом підписання анкети-заяви, на час розгляду справи не закінчився. За такого посилання банка в апеляційній скарзі на право кредитора нараховувати прострочені проценти за користування кредитом, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки їх розмір між позичальником та кредитором не узгоджено, а Умови та правила надання банківських послуг, які містять такі положення, відповідачкою не підписані. Не можуть бути взяті до уваги колегією суддів і доводи банку щодо визнання відповідачкою позовних вимог через неоспорення самого факту укладення кредитного договору, як такі, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм ЦПК України. Отже, судом першої інстанції вірно відмовлено у задоволені позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення прострочених процентів за користування кредитними коштами. Тому у відповідності до статті 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Підстав для перерозподілу судових витрат колегія суддів не вбачає. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишити без задоволення, а заочне рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 25 березня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена з цього дня в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України. Головуюча О. О. Ямкова Судді С. Ю. Колосовський О. В. Локтіонова