Постанова Миколаївський апеляційний суд № 477/594/20

17.05.21 22-ц/812/687/21 Єдиний унікальний номер судової справи:477/594/20 Провадження №22-ц/812/687/21 Постанова Іменем України 17 травня 2021 року м. Миколаїв Справа № 477/594/20 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді - Самчишиної Н.В., суддів: Лисенка П.П., Серебрякової Т.В., із секретарем судового засідання Колосовою О.М., за участю: представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , переглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 23 листопада 2020 року, ухвалене суддею Сауковою А.А. в приміщенні цього ж суду, дата складення повного тексту рішення 30 листопада 2020 року, установив: 26 березня 2020 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивувало тим, що 09 лютого 2017 року ОСОБА_1 подала до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр Фінансових Рішень» (далі - ТОВ «ФК «ЦФР») заяву про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР» та заяву № 4081664457 від 09 лютого 2017 року на отримання кредиту, підписанням якої підтвердила згоду, що ця заява разом з умовами отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР» становлять кредитний договір між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 , як позичальником. В останній заяві було визначено строк, на який надається кредит 48 місяців, сума кредитних коштів у розмірі 41 786 грн. 80 коп., умови повернення кредиту щомісячними платежами у розмірі та строки визначеними графіком платежів та щомісячні та річні проценти за користування кредитними коштами. 26 червня 2019 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір відступлення права вимоги № 20190626, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «ЦФР» передало (відступило) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло належні ТОВ «ФК «ЦФР» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «ФК «ЦФР» і боржниками. Відповідно до реєстру боржників за кредитними договорами, укладеними між позичальником та ТОВ «ФК «ЦФР», ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в розмірі 90 988 грн. 48 коп., з яких: 38 986 грн. 78 коп. сума заборгованості за основною сумою боргу; 3 885 грн. 91 коп. сума заборгованості за відсотками; 32 087 грн. 21 коп. сума заборгованості за щомісячними процентами (платою за управління кредитом); 16 028 грн. 58 коп. сума заборгованості за пенею. В той же час на виконання пункту 6.6 договору відступлення прав вимоги, згідно вимог статей 512-514, 516 ЦК України, на адресу відповідача простою кореспонденцією було направлено повідомлення про відступлення права вимоги до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів». Проте погашення заборгованості за кредитним договором не відбулося. Отже, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором від 09 лютого 2017 року в розмірі 90 988грн. 48 коп. Посилаючись на викладене, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 4081664457 від 09 лютого 2017 року у визначеному розмірі. Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 23 листопада 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 4081664457 від 09 лютого 2017 року у розмірі 76 897 грн. 38 коп., що складає: 38 986 грн. 78 коп. заборгованість за основною сумою боргу; 3 885 грн. 91 коп. сума заборгованості за відсотками; 32 087 грн. 21 коп. сума заборгованості за щомісячними процентами (платою за управління кредитом) та 1 937 грн. 48 коп. - сума заборгованості за пенею, а також судовий збір в розмірі 1 776 горн. 40 коп. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що неналежне виконання відповідачем ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань, відповідно до умов укладеного договору доведено наданими доказами, а тому з неї на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за основною сумою боргу, заборгованість за відсотками та пенею. З урахуванням перевірки розрахунку заборгованості в частині вимог про стягнення районний суд дійшов висновку, що стягненню підлягає пеня за порушення термінів погашення грошового зобов`язання в межах річної позовної давності з квітня 2019 року. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції про стягнення заборгованості за кредитним договором. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач не була присутня в судовому засіданні, заявлені позивачем суми процентів до стягнення не ґрунтуються на умовах кредитного договору і наданому розрахунку. Оскільки суду не надано первинних бухгалтерських документів щодо видачі кредиту та його часткового погашення, то відсутні підстави вважати розмір заборгованості правильним. Крім того, ОСОБА_1 зазначала, що подана позовна заява не відповідала приписам пунктів 6 -10 частини третьої статті 175 ЦПК України. До того ж, у матеріалах справи відсутні будь-які документи та докази звернення кредитора до позичальника про дострокове погашення суми заборгованості за кредитом. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги, просило залишити без задоволення апеляційну скаргу відповідача, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (статті 1055 ЦК України). Крім того, згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Судом встановлено, що 09 лютого 2017 року ОСОБА_1 подала до ТОВ «ФК «ЦФР» заяву про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР» та заяву № 4081664457 від 09 лютого 2017 року на отримання кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР», підписанням якої підтвердила згоду, що ця заява разом з умовами отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР» становлять кредитний договір між ТОВ «ФК «ЦФР» та позичальником. За умовами цього договору, викладеними в заяві про отримання кредиту, позичальник отримала на споживчі цілі кредитні кошти в розмірі 41 786 грн. 80 коп. строком на 48 місяців та зобов`язалася повернути позичені кошти згідно з графіком платежів під щомісячні проценти у розмірі 3,19 від суми кредиту згідно з графіком платежів, річні проценти 11,99 від суми боргу за договором згідно з графіком платежів та щоденна пеня у розмірі 0.3% від загальної суми прострочення. Графіком платежів передбачена сплата щомісячного платежу у тому числі повернення суми кредиту, річних та щомісячних процентів, та передбачені граничні терміни повернення кредиту. Строк повернення останнього платежу відповідно до графіку зазначено 22 лютого 2021 року. Як вбачається з копії платіжного доручення № І108112915 від 09 лютого 2017 року, ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» на підставі заяви ОСОБА_1 переказало ПАТ «Платинум Банк» грошові кошти на погашення заборгованості по КД 2316/5153DCLRG2PT від 17 квітня 2015 року в сумі 12 330 грн. На підставі копії платіжного доручення № І108112914 від 09 лютого 2017 року, ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» на підставі заяви ОСОБА_1 переказало ПАТ «Альфа-Банк» грошові кошти на погашення заборгованості по КД 500930556 від 14 лютого 2014 року в сумі 8 850 грн. На підставі копії платіжного доручення № І108112913 від 09 лютого 2017 року, ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» на підставі заяви ОСОБА_1 переказало АТ «Таскомбанк» грошові кошти на картковий рахунок 10 000 грон. Того ж дня, ТОВ «ФК «ЦФР» на підставі заяви ОСОБА_1 здійснило оплату страхових платежів за договором страхування в сумах 1 850 грн. та 7 383 грн. 20 коп. та оплату за пакет послуги «Охоронець КредитМаркет48» в сумі 650 грн. Відповідно до довідки ТОВ «ФК «ЦФР» про рух коштів по кредиту позичальником повернуто 15 457 грн. 78 коп. Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» свої зобов`язання за вказаним кредитним договором стосовно надання кредиту виконало, а ОСОБА_1 , в порушення умов договору, зобов`язання належним чином не виконувала. З наданої довідки позивача від 16 липня 2019 рок про рух коштів по кредиту слідує, що відповідач здійснила останню оплату заборгованості 31 травня 2019 року у розмірі 1037, 40 грн. в подальшому виконання кредитних зобов`язань було припинено, внаслідок чого закономірною є наявність заборгованості. При цьому колегія суддів вважає недоведеним посилання відповідачки щодо неправильності та необґрунтованості розрахунку заборгованості за кредитним договором, оскільки її розмір підтверджується дослідженими судом та оціненими в їх сукупності та взаємозв`язку доказами: довідкою про рух коштів, платіжними дорученнями здійсненими про переказ коштів за заявою ОСОБА_1 , в яких відображено зарахування наданих позичальнику та нею сплачених сум в погашення окремих видів заборгованості. Будь-яких переконливих доказів неправильності розрахунку заборгованості або її окремих складових та власного розрахунку ОСОБА_1 суду не надано. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України). Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України). На підставі договору відступлення прав вимоги № 20190626 від 26 червня 2019 року ТОВ «ФК «ЦФР» як первісний кредитор відступило новому кредиторові ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4081664457 від 09 лютого 2017 року. Згідно витягу з реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги № 20190626 від 26 червня 2019 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 90 988, 48 грн., з яких: 38 986, 78 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 3 885, 91 грн. сума заборгованості за відсотками; 32 087, 21 грн. сума заборгованості за щомісячними процентами (платою за управління кредитом); 16 028, 58 грн. сума заборгованості за пенею. Першою та третьою частинами статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. У частині першій статті 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України позикодавець має право вимагати дострокового повернення усієї частини кредитних коштів та відсотків, що залишилися у разі прострочення позичальником повернення чергової частини позики, та пені. За такого, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для дострокового стягнення з відповідача заборгованості за основною сумою боргу 38 986, 78 грн., 3 885 грн, 91 коп. відсотками та пенею в межах річного строку позовної давності в розмірі 1 937 грн. 48 коп. У даній справі кредитор подав даний позов, тим самим пред`явив вимоги про дострокове повернення кредиту на підставі частини другої статті 1050 ЦК України, та такими діями на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Тому посилання в апеляційній скарзі на відсутність доказів досудового звернення кредитора до позичальника про дострокове погашення суми заборгованості за кредитом, як підстави для відмови у задоволенні позову, не заслуговують на увагу. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 32 087 грн. 21 коп. плати за управління кредитом. Проте, колегія суддів не може погодитись з таким нарахуванням, з огляду на наступне. Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому законодавством визначено декілька наслідків невідповідності правочину нормам актів цивільного законодавства: недійсність правочину або його нікчемність у випадках, визначених законом (стаття 215 ЦК України). За положеннями частини другої статті 215 ЦК України правочин є нікчемним, якщо його недійсність прямо встановлена законом. Визнання у такому випадку правочину недійсним в окремому порядку не вимагається. Зазначені положення законодавства поширюються як на договори як вид правочинів загалом, так і на окремі положення певних видів договорів, зокрема договорів кредиту. Згідно із частинами першою, третьою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити відсотки. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року. За положеннями абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1). Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними. Зазначене узгоджується із висновками, які зроблені Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України у постанові від 06 вересня 2017 року під час розгляду справи № 531/648/15-ц. З огляду на викладене, нарахована позивачем заборгованість за щомісячними процентами у розмірі 32 087 грн. 21 коп., фактично є щомісячною комісією за управління кредитом. При цьому ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» не було зазначено про те, які саме послуги за вказану комісію надаються відповідачу. Нарахування комісії було проведено товариством та частково сплачено відповідачем за послуги, що супроводжують кредит, а саме компенсація сукупних послуг товариства, за рахунок відповідача, що є незаконним. За такого, умови договору про встановлення кредитором будь-яких відсотків за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а тому сума нарахована позивачем за управління кредитом у розмірі 32 087 грн. 21 коп. не підлягає стягненню. З огляду на викладене, пояснення надані позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, суперечать висновками, які зроблені Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України у постанові від 6 вересня 2017 року під час розгляду справи № 531/648/15-ц. Проте, вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув належної уваги на зазначені обставини та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача плати за управління кредитом. За такого рішення суду першої інстанції слід змінити, виключивши з розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 32 087 грн. 21 коп. щомісячних процентів (плати за управління кредитом). Колегія суддів погоджується з рішенням суду в частині стягнення 1 937 грн. 48 коп. пені, оскільки відповідачем було заявлено про застосування строку позовної давності, що відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, дає підстави застосування позовної давності судом. Інші доводи апеляційної скарги щодо невідповідності позовної заяви приписам пунктів 6 -10 частини третьої статті 175 ЦПК України, та те, що відповідач не була присутня в судовому засіданні, з огляду на її та її представника обізнаність про дату, час і місце судового засідання, не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов`язує можливість прийняття рішення щодо скасування оскаржуваного судового рішення. Враховуючи вказане, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду та відмови у задоволенні позову. Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З огляду на викладене, виходячи із принципу пропорційності відшкодування судового збору до задоволених вимог (49,25 % (44 810, 17 грн. х 100% / 90 988,48) також підлягає зміні судове рішення і в частині розміру стягнутого судового збору. Зокрема з відповідача на користь позивача підлягає стягненню за подання позовної заяви 1035 грн. 24 коп. (2102 х 49,25% / 100%). Крім того, у зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги пропорційно до задоволених вимог скарги (50, 75 %) в розмірі 1 352 грн. 28 коп. (2 664, 60 х 50, 75% / 100%). Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 23 листопада 2020 року змінити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором від 09 лютого 2017 року у сумі 44 810 грн. 17 коп., яка складається з 38 986 грн. 78 коп. - заборгованості за тілом кредиту; 3 885 грн. 91 коп. - заборгованості за відсотками; 1 937 грн. 48 коп. - пеня. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 1035 грн. 24 коп. судових витрат. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 1 352 грн. 28 коп. судових витрат. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Н.В. Самчишина Судді: П.П. Лисенко Т.В. Серебрякова Повний текст постанови складено 18 травня 2021 року.