Постанова Київський апеляційний суд № 759/20006/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 травня 2021 року місто Київ єдиний унікальний номер справи: 759/20006/19 номер провадження: 22-ц/824/701/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Мережко М.В., Савченка С.І., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 16 червня 2020 року у складі судді Журибеди О.М., у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, В С Т А Н О В И В: У жовтні 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва» (далі - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва»), про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Позовна заява мотивована тим, що позивачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1 . 24 липня 2017 року відбулось залиття належної позивачам квартири із квартири №22 , яка розташована на 6-му поверсі цього будинку, внаслідок чого у квартирі позивачів було пошкоджено: водоемульсійне фарбування стелі у коридорі; шпалери покращеної якості 1,5 кв.м на стінах у кухні; водоемульсійне фарбування стелі та шпалери покращеної якості на стінах у туалеті, що підтверджується актом про залиття, аварію, що трапилась у системі центрального опалення, гарячого або холодного водопостачання від 03 серпня 2017 року, який складений комісією житлово-експлуатаційної дільниці № 6 (далі - ЖЕД №6), яка є структурним підрозділом КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва». Відповідно до вказаного акту причиною залиття квартири позивачів є розгерметизація раструба кухонного каналізаційного стояка у квартирі АДРЕСА_3 . Позивачі вказували, що згідно з висновком експерта за результатами експертного будівельно-технічного дослідження від 16 серпня 2017 року №16/07-2017 вартість ремонтно-відновлювальних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень, які утворились внаслідок залиття приміщень квартири, становить 3 130 грн 29 коп. За проведення експертного дослідження позивачами сплачено грошові кошти у сумі 2 000 грн 00 коп. Зазначали, що власниками квартири АДРЕСА_3 є відповідачі ОСОБА_5 і ОСОБА_4 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за отримання якої позивачами сплачено 23 грн 00 коп. Відповідач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_5 і ОСОБА_4 та, відповідно, користувачем їх квартири, який в ній постійно проживає та має зареєстроване місце проживання, а тому, на думку позивачів, відповідачі є солідарними боржниками по відношенню до позивачів, оскільки несуть спільну відповідальність за своє майно, яким вони володіють і користуються. Позивачі вказували, що на їх вимогу припинити затоплення та відремонтувати причину залиття відповідачі більше місяця не реагували, що призвело до створення несприятливих умов для проживання позивачів та спричинення їм моральних страждань. Розмір завданої відповідачами моральної шкоди позивачі оцінили у сумі 2 000 грн 00 коп. З урахуванням наведеного, позивачі просили стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на свою користь збитки у розмірі 3 130 грн 00 коп., понесені внаслідок залиття приміщень квартири АДРЕСА_1 , витрати на проведення експертного дослідження збитків у розмірі 2 000 грн 00 коп., витрати на пошук інформації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у розмірі 23 грн 00 коп., моральну шкоду у розмірі 2 000 грн 00 коп., а всього - 7 153 грн 00 коп. Також позивачі просили покласти на відповідачів понесені судові витрати, які складаються із: витрат на оплату судового збору у розмірі 768 грн 40 коп. і витрат на правову допомогу у розмірі 2 000 грн 00 коп., а всього - 2 768 грн 40 коп. Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 16 червня 2020 року позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 матеріальну та моральну шкоду, завдану у результаті залиття квартири у розмірі 7 153 грн 00 коп., судовий збір у розмірі 768 грн 40 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 2 000 грн 00 коп., а всього - 9 921 грн 40 коп. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що внаслідок залиття квартири позивачів, яка сталася з вини відповідачів, позивачам заподіяно матеріальну та моральну шкоду, а тому суд дійшов висновку що відповідальність за залиття квартири позивачів та відповідно відшкодування завданої шкоди повинні нести відповідачі, які не довели що вказана шкода заподіяна не з їх вини. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції залишив поза увагою доводи відповідача ОСОБА_1 щодо заперечень проти позову, не дав їм правової оцінки та не досліджував фотоматеріали, які подані ним разом із відзивом на позовну заяву. Вважає, що наданий позивачами акт про залиття квартири від 03 серпня 2017 року не є належним доказом, оскільки він не містить достовірної інформації про причини залиття квартири позивачів та ґрунтується на припущеннях щодо залиття їх квартири із квартири відповідачів. Вказує, що висновок експерта №16/08-2017 за результатами експертного будівельно-технічного дослідження від 16 серпня 2017 містить ряд розбіжностей, які полягають у тому, що позивач ОСОБА_2 звернувся до судового експерта Тітенка І.О. із заявою №14/08-2017 про проведення експертного дослідження 14 серпня 2017 року, а судовий експерт ОСОБА_6 склав висновок експерта №16/08-2017 за результатами експертного будівельно-технічного дослідження від 16 серпня 2017 року, який містить номер 16/07-2017. Також зазначає, що оплата послуг з виконання вказаного експертного будівельно-технічного дослідження була здійснена 08 серпня 2017 року, тобто, за 4 дні до укладення ОСОБА_2 угоди із експертною установою. Вважає, що наведені обставини викликають сумніви у достовірності даних висновку судового експерта за результатами експертного будівельно-технічного дослідження від 16 серпня 2017 року. Крім того вказує, що позивачі обрали дату затоплення квартири 24 липня 2017 року, тоді як у заяві про виклик представника для складання акту претензії від 02 серпня 2017 рок ОСОБА_3 вказала, що ОСОБА_1 відвідав квартиру позивачів 22 липня 2017 року, тобто, на два дні раніше затоплення їх квартири. Зазначає, що залиття квартири позивачів сталось не з його вини і не з його квартири, оскільки у його квартирі стеля у ванній кімнаті також має пошкодження водоемульсійного покриття внаслідок залиття. Вважає, що позивачами пред`явлено даний позов до неналежних відповідачів, оскільки житловий по АДРЕСА_4 знаходиться на балансі ЖЕД №6, а водо-каналізаційний стояк відноситься до інженерного обладнання будинку і обслуговується виключно організацією на балансі, якої перебуває будинок. Про знос каналізаційних комунікацій зазначає КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва» у своїх поясненнях, а тому представникам ЖЕД №6 було відомо про проблему, однак жодних дій з їх боку не було вчинено. Також вказує, що позивачі не зазнали душевних страждань, які вони оцінили у сумі 2 000 грн 00 коп., оскільки звернулися до суду з даним позовом через два роки з моменту затоплення квартири. Крім того зазначає, що позивачі відповідно до вимог чинного законодавства України не надали суду усіх доказів на підтвердження понесення ними витрат на професійну правничу допомогу. Позивачі подали відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначають, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення їх позовних вимог. Вказують, що відповідно до п.2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України 17 травня 2005 року №76, у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт. Тобто, акт про залиття квартири є належним та достатнім доказом на підтвердження факту залиття квартири позивачів із квартири відповідачів, який містить детальний опис обставин, що мають значення для вирішення справи. Даний акт не визнаний недійсним та дії членів комісії при його складенні не визнані протиправними. Зазначають, що сам факт незгоди відповідача з позовними вимогами не свідчить про відсутність порушення права позивачів. Вказують, що факт оплати експерту витрат на проведення експертного дослідження підтверджується квитанцією від 14 серпня 2017 року, яка долучена до позовної заяви та містить електронний цифровий підпис. Звертають увагу на те, що доводи апеляційної скарги про те, що у залитті квартири відсутня вина відповідачів, є лише припущенням відповідача ОСОБА_1 . Також зазначають, що доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди у зв`язку із тим, що позов подано через два роки після залиття квартири, є необґрунтованими, оскільки відповідно до вимог ст.ст.256, 257 ЦК України строк позовної давності на пред`явлення позову не сплив, а тому їх порушені права підлягають захисту відповідно до ст.ст.22,1167 ЦК України. Вказують, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 2 000 грн 00 коп. підтверджені документально, а саме, відповідним договором і актом прийому-передачі послуг. З урахуванням наведеного, позивачі просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Представник КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва» подав письмові пояснення на апеляційну скаргу, у яких зазначає, що доводи апеляційної скарги про те, що надані третьою особою пояснення суперечать висновкам комісії, викладених у акті про залиття квартири від 03 серпня 2017 року, не відповідають дійсності. Так, у акті про залиття квартири вказано місце пошкодження мережі - раструб кухонного каналізаційного стояка у квартирі відповідачів та що саме сталося з вказаним раструбом. Розгерметизація може статися внаслідок технічного дефекту, внутрішнього або зовнішнього впливу, тобто, розгерметизація - це втрата цілісності раструбом внаслідок впливу. В наданих суду першої інстанції письмових поясненнях КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва» зазначало про те якого саме зовнішнього впливу зазнав раструб та чому відбулася розгерметизація, а саме, закладена плиткою труба не фарбується та не може належним чином випаровувати конденсат, який на ній збирається (закритий простір не дозволяє), тому знаходиться під постійним впливом вологості, яка спричиняє прискорене ржавіння. Отже дані, які містяться у акті про залиття квартири від 03 серпня 2017 року та у письмових поясненнях підприємства, не суперечать одне одному. Також зазначає, що сам по собі номер та дата експертного дослідження не є підставною вважати таке дослідження неналежним доказом. Вказує, що твердження в апеляційній скарзі про те, що житловий будинок по АДРЕСА_4 знаходиться на балансі ЖЕД №6 не відповідає дійсності, оскільки чинним Законом України «Про житлово-комунальні послуги» не передбачено такого типу правовідносин між сторонами, як тримання на балансі житлових будинків. Наголошує, що КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва» капітальних ремонтів житлового фонду не проводить взагалі, витрати на капітальний ремонт не входять до розрахунку вартості послуг цього підприємства. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції за його участю. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених ст.369 цього Кодексу (ч.3 ст.368 ЦПК України). Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч.3 ст.369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Таким чином, питання повідомлення (виклику) учасників справи у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб вирішується апеляційним судом з урахуванням конкретних обставин справи. У даній справі ціна позову становить 7 153 грн 00 коп., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Таким чином дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Апеляційний суд надає учасникам процесу у даній справі належні умови для ознайомлення з рухом справи. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників. Крім того, практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 детально виклав свою позицію у апеляційній скарзі, в якій аргументовано виклав доводи щодо безпідставності та недоведеності заявленого позову, яка також відповідає його письмовим поясненням, викладених у відзиві на позовну заяву, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про розгляд апеляційної скарги за його участі. Тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, наведені у відзивах на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам закону відповідає не в повному обсязі. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 у рівних частинах, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 11 лютого 1999 року. Відповідачам належить квартира АДРЕСА_3 , титульним власником якої є ОСОБА_5 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Вказана квартира розташована над квартирою позивачів. Встановлено, що за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про власників квартири АДРЕСА_3 позивачі сплатили 23 грн 00 коп., що підтверджується квитанцією: 374742-1 про сплату послуг через національний платіжний сервіс www.uapau.ua (а.с.25). Судом першої інстанції встановлено, що 24 липня 2017 року сталося залиття належної позивачам квартири АДРЕСА_1 . Так, актом про залиття квартири від 03 серпня 2017 року, складеним комісією ЖЕД № 6у складі: головного інженера Тригуба Ю.І., майстра ремонтної дільниці ОСОБА_7 , слюсара - сантехніка ОСОБА_8 , підтверджується, що 24 липня 2017 року сталося залиття квартири АДРЕСА_1 , наслідок чого було пошкоджено: у коридорі - водоемульсійне фарбування стелі; у кухні - водоемульсійне фарбування стелі та на стінах шпалери покращеної якості 1,5 кв.м; у туалеті - водоемульсійне фарбування стелі та шпалери покращеної якості на стінах. Причиною залиття є розгерметизація раструба кухонного каналізаційного стояка в квартирі АДРЕСА_3 . Даний акт затверджений підписом начальника ЖЕД №6 та скріплений печаткою цього підприємства (а.с.6). За фактом залиття квартири та нанесення збитків позивач ОСОБА_2 звернувся до товариства з обмеженою відповідальністю «Судово-експертний Альянс» (далі - ТОВ «Судово-експертний Альянс») з метою визначення розміру завданих збитків. Згідно висновку експерта №16/08-2017 за результатами експертного будівельно -технічного дослідження від 16 серпня 2017 року, складеного кваліфікованим судовим експертом ТОВ «Судово-експернтий Альянс» ОСОБА_6 , вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень, які утворились унаслідок залиття приміщень квартири АДРЕСА_1 , становить 3 130 грн 00 коп. (а.с.11-20). За проведення вказаного експертного дослідження ОСОБА_2 сплатив на рахунок ТОВ «Судово-експернтий Альянс» грошові кошти в сумі 2 000 грн 00 коп., що підтверджується актом приймання - передачі виконаних робіт від 17 серпня 2017 року, рахунком - фактурою №08/08-2107 від 08 серпня 2017 року та дублікатом квитанції № Р24А272920489А24806 від 14 серпня 2017 року (а.с.21-23). Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України). Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з положеннями ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (ч.2 ст.1166 ЦК України). У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина. Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини в завданні шкоди, а позивач доказує наявність шкоди та її розмір. Згідно з пунктом 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибуткової території, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 та відповідно до додатку до листа Мінжитлкомунгоспу від 29 серпня 2008 року № 20-8-18,факт залиття квартири та його наслідків фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації ( підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка у відповідності до укладеної угоди обслуговує внутрішньо будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету, затвердженого начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. В акті повинно бути відображено зокрема: характер залиття та його причини, завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість) та висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття. Судом першої інстанції вірно встановлено, що вказаний вище акт про залиття квартири від 03 серпня 2017 року складений та підписаний повноважними особами ЖЕД № 6, в якому зафіксовано факт залиття квартири позивачів, вказано причини залиття, надано характеристику завданих пошкоджень, а також встановлено, що залиття квартири позивачів сталося з вини мешканців квартири АДРЕСА_3 , а тому даний акт є належним та достатнім доказом того, що з вини відповідачів позивачам, як власникам квартири, заподіяно матеріальну шкоду внаслідок залиття квартири. Заперечуючи проти позову, відповідачі не надали належних та допустимих доказів, що залиття квартири позивачів сталося не з їх вини та не спростували обставин щодо факту залиття квартири позивачів. Також відповідачі, посилаючись на необґрунтованість вказаного вище висновку експерта №16/08-2017 за результатами експертного будівельно-технічного дослідження від 16 серпня 2017 року щодо визначення розміру матеріальної шкоди, доказів на його спростування не надали, що в силу ст.81 ЦПК України є їх процесуальним обов`язком, клопотання про призначення у даній справі судової експертизи не заявляли відповідно до ч.2 ст. 103 ЦПК України, хоча таке право їм було роз`яснено судом першої інстанції. Отже, установивши наведені вище обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідальність за залиття квартири та, відповідно, відшкодування завданої шкоди, повинні нести відповідачі відповідно до вимог ст.1166 ЦК України. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що наданий позивачами акт про залиття квартири від 03 серпня 2017 року не є належним доказом, так як відповідач ОСОБА_1 вважає, що він не містить достовірної інформації про причини залиття квартири позивачів та ґрунтується на припущеннях щодо залиття їх квартири із квартири відповідачів, як необгрунтовані, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що даний акт визнаний судом недійсним та дії повноважних осіб комісії ЖЕД №6 при його складанні визнані протиправними, і таких доказів відповідачі суду не надали. Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що залиття квартири позивачів сталась не з його квартири, так як стеля у ванній кімнаті його квартири також має пошкодження водоемульсійного покриття внаслідок залиття, не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_1 не надано належних і допустимих доказів, що такі пошкодження його квартири сталися з вини третіх осіб та одночасно є причиною залиття квартири позивачів. При цьому колегія суддів враховує, що додані ОСОБА_1 до відзиву на позовну заяву фотоматеріали (а.с.80-87) не є належними доказами відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України, оскільки вони не містять будь-яких ідентифікуючих ознак, які б свідчили про залиття саме квартири АДРЕСА_3 , яка належить відповідачам. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачами пред`явлено даний позов до неналежних відповідачів, оскільки житловий по АДРЕСА_4 знаходиться на балансі ЖЕД №6, а водо-каналізаційний стояк відноситься до інженерного обладнання будинку і обслуговується виключно організацією на балансі, якої перебуває будинок, колегія суддів відхиляє з таких підстав. Відповідно до положень ст.ст.151, 177, 179 ЖК України, ст.ст. 322, 323 ЦК України передбачений обов`язок громадян забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно - технічного та іншого обладнання, дотримуватися Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572 (з наступними змінами). Зокрема, пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків передбачено обов`язок власника квартири або користувача дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, санітарних норм і правил, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання, не допускати дій, які порушують умови проживання громадян. Таким чином, тягар утримання майна, тобто обов`язок здійснювати за свій рахунок поточний та капітальний ремонти квартири, належить власнику квартири і саме власник приватизованого житла зобов`язаний забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень квартири, при наявності несправностей вживати заходів щодо їх усунення. Оскільки актом про залиття квартири від 03 серпня 2017 року беззаперечно встановлено, що залиття квартири позивачів сталося з вини мешканців квартири АДРЕСА_3 , то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що відповідно до вимог ст.1166 ЦК України відповідальним за заподіяння збитків позивачам є відповідачі. Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що висновок експерта №16/08-2017 за результатами експертного будівельно-технічного дослідження від 16 серпня 2017 року містить ряд розбіжностей, які полягають у тому, що позивач ОСОБА_2 звернувся до судового експерта Тітенка І.О. із заявою №14/08-2017 про проведення експертного дослідження 14 серпня 2017 року, а судовий експерт ОСОБА_6 склав висновок експерта №16/08-2017 за результатами експертного будівельно-технічного дослідження від 16 серпня 2017 року, який містить номер 16/07-2017, а також те, що оплата послуг з виконання вказаного експертного дослідження була здійснена 08 серпня 2017 року, тобто, за 4 дні до укладення ОСОБА_2 угоди із експертною установою, то вони не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки обставини щодо зазначення експертом реквізитів висновку та час проведення оплати експертного дослідження не впливають на визначений експертом розмір заподіяної позивачам матеріальної шкоди внаслідок залиття квартири. Отже, установивши, що внаслідок залиття квартири позивачів, яка сталася з вини відповідачів, позивачам заподіяно матеріальну шкоду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення солідарно з відповідачів матеріальної шкоди у загальному розмірі 5153 грн 00 коп., з яких: матеріальна шкода, завдана внаслідок залиття приміщень квартири у розмірі 3 130 грн 00 коп., витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 2 000 грн 00 коп., витрати на пошук інформації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у розмірі 23 грн 00 коп. Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно з п.3 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (ч.4 ст.23 ЦК України). Статтею 1167 ЦК України встановлено загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, відповідно до частини першої якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 3, 9 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди та солідарно стягуючи з відповідачів на користь позивачів моральну шкоди у розмірі 2 000 грн 00 коп., суд першої інстанції правильно керувався ст.ст.23,1167 ЦК України й виходив із того, що внаслідок залиття квартири позивачам заподіяно моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких вони зазнали у зв`язку із залиття належної їм квартири, та яка не може бути відшкодована шляхом лише констатації судом факту порушення. Визначений судом розмір заподіяної позивачам моральної шкоди відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачами не надано будь-яких доказів на підтвердження спричинення моральної шкоди, колегія суддів оцінює критично, оскільки не ґрунтуються на положеннях п.3 ч.2 ст.23 ЦК України, якою передбачено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Посилання в апеляційній скарзі на те, що у даній справі відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди у зв`язку з тим, що позивачі звернулися до суду з даним позовом через 2 роки з моменту залиття належної їм квартири, не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки позивачами пред`явлено даний позов до суду в межах загального строку позовної давності, а тому права позивачів, у тому числі на стягнення моральної шкоди, підлягають захисту. Таким чином рішення суду першої інстанції в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування в цій частині при апеляційному розгляді не встановлено. Матеріали справи та зміст оскаржуваного рішення суду в цій частині не дають підстав для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, які передбачені ЦПК України як підстави для скасування рішення. Разом з тим, колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу та судового збору, виходячи з такого. Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України). Частиною 1 ст.137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. З матеріалів справи вбачається, що 07 жовтня 2019 року між ОСОБА_3 та адвокатом Таболіним О.С. було укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого адвокат ОСОБА_2 на умовах платності зобов`язався надавати ОСОБА_3 правову допомогу (а.с.92-94). Того ж дня між ОСОБА_3 та адвокатом Таболіним О.С. укладено додатковий договір №1 до договору про надання правової допомоги, у пункті 1 якого зазначено, що гонорар адвоката становить 2 000 грн 00 коп. 26 жовтня 2019 року між ОСОБА_3 та адвокатом Таболіним О.С. було укладено акт наданих послуг, згідно з яким адвокатом надано послуги по підготовці, формуванню та пред`явленню позовної заяви (а.с.99). У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Разом з тим, матеріали не містять буд-яких документів фінансового характеру, які б документально підтверджували понесення ОСОБА_3 витрат на надання правової допомоги у розмірі 2 000 грн 00 коп. Також матеріали не містять розрахунку таких витрат. За таких обставин у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для стягнення солідарно з відповідачів на користь позивачів витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн 00 коп., а тому рішення суду першої інстанції в цій частині не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності і обгрунтованості та відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у стягненні витрат на професійну правничу допомогу . Крім того, згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України). За подання до суду позовної заяви ОСОБА_9 і ОСОБА_3 сплатили судовий збір у загальному розмірі 768 грн 40 коп. (а.с.4). Оскільки суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги, то наявні правові підстави для стягнення з відповідачів на користь позивачів понесених ними витрат по сплаті судового збору. Разом з тим, стягуючи солідарно з відповідачів на користь позивачів понесених ними витрат по сплаті судового збору, суд першої інстанції не врахував, що солідарний порядок стягнення судових витрат цивільним процесуальним законодавством України не передбачено. За таких обставин колегія суддів вважає, що з відповідачів на користь позивачів підлягає стягненню судовий збір у розмірі по 256 грн 13 коп., з кожного окремо, а тому рішення суду в цій частині підлягає зміні. Враховуючи наведене вище, а також те, що у резолютивній частині рішення суд першої інстанції визначив загальну суму, яка підлягає стягненню солідарно з відповідачів на користь позивачів за матеріальну і моральну шкоду та судові витрати, то вказане рішення суду першої інстанції в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди, а також в частині стягнення судового збору, не може бути залишене в силі та підлягає зміні, виклавши його резолютивну частину в новій редакції. Згідно з ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 16 червня 2020 року в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди, а також в частині стягнення судового збору -змінити, виклавши його резолютивну частину в такій редакції: Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_5 ), ОСОБА_4 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_5 ), ОСОБА_5 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_2 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_6 ), ОСОБА_3 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_6 ) матеріальну шкоду у розмірі 5 153 (п`ять тисяч сто п`ятдесят три) грн 00 коп., з яких: збитки, завдані внаслідок залиття приміщень квартири у розмірі 3 130 грн 00 коп., витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 2 000 грн 00 коп., витрати на пошук інформації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у розмірі 23 грн 00 коп. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_5 ), ОСОБА_4 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_5 ), ОСОБА_5 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_2 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_6 ), ОСОБА_3 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_6 ) моральну шкоду у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп. Стягнути з ОСОБА_1 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_5 ), ОСОБА_4 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_5 ), ОСОБА_5 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_2 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_6 ), ОСОБА_3 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_6 ) судовий збір у розмірі по256 грн 13 коп., з кожного окремо. Рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн 00 коп. скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий Судді: