Постанова Вінницький апеляційний суд № 148/1559/20

Справа № 148/1559/20 Провадження № 22-ц/801/869/2021 Категорія: 41 Головуючий у суді 1-ї інстанції Саламаха О. В. Доповідач:Голота Л. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 травня 2021 рокуСправа № 148/1559/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді - Голоти Л. О. (суддя-доповідач), суддів Денишенко Т.О., Рибчинського В.П., розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 січня 2021 року, ухвалене у складі судді Саламаха О. В., в приміщенні суду в м. Тульчин, - в с т а н о в и в : 18 вересня 2020 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у жовтні 2017 року позивач запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїздить за адресою зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрат у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank від 06 грудня 2017 року чинні на дату підписання анкети-заяви, опубліковані на офіційному сайті банку та доступні для ознайомлення. Сторони домовилися, що банк має право на власний розсуд переглядати ліміт. 14 грудня 2017 року відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, в зв`язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Дана анкета-заява разом з Умовами, Тарифами та Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірник у мобільному додатку вищезвазначених документів, що складають договір та зобов`язується виконувати його умови. В анкеті-заяві відповідач підтвердив, що усе листування щодо цього договору просить здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали. Відповідно до укладеного договору, банк надав відповідачу кредит у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 100000 грн. зі сплатою відсотків у розмірі 3,2 % на місяць на суму залишку заборгованості та 6,4 % на місяць (38,4 % річних) за користування кредитом понад встановлені строки (76,8 % річних). Свої зобов`язання за договором банк виконав у повному обсязі, надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах кредитного ліміту. Відповідач не надавав своєчасно банку коштів для погашення заборгованості за кредитом, порушивши умови зобов`язання. Позивачем направлено на адресу відповідача повідомлення про порушення умов договору та необхідність сплатити заборгованість. Однак, відповідач дане повідомлення проігнорував. Загальний розмір заборгованості відповідача станом на 24 червня 2020 року становить 33612,33 грн. (заборгованість за тілом кредиту). На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав позивача. Виходячи з наведеного, АТ «Універсал банк» просили стягнути з відповідача заборгованість станом на 24 червня 2020 року за договором надання банківських послуг "monobank" від 14 грудня 2017 року у розмірі 33612,33 грн.. Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 січня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість станом на 24 червня 2020 року за договором надання банківських послуг "monobank" від 14 грудня 2017 року у розмірі 33612 (тридцять три тисячі шістсот дванадцять) гривень 33 копійки. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» судовий збір в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором призвело до порушення прав позивача, тому порушене право підлягає захисту шляхом стягнення з відповідача тіла кредиту у розмірі 33612,33 грн. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Основними доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції не надано оцінки агрументам відповідача про те, що в нього немає ЕЦП, а позивач є акредитованим суб`єктом, що надає послуги електронного цифрового підпису. У справі відсутні докази про те, що відповідачем було підписано за допомогою ЕЦП кредитний договір та будь які інші документи. У анкеті - заяві до договору про надання банківських послуг від 14 грудня 2017 року не зазначена процентна ставка, розмір кредитного ліміту, відповідальність у виді неустойки. У даному випадку неможливо застосування положення частини першої статті 634 ЦК України. Крім цього, укладений між сторонами кредитний договір не містить строку повернення кредиту. При укладанні кредитного договору АТ «Універсал банк» не дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Судом першої інстанції не було досліджено виписку по рахунку, не враховано, що кредитний ліміт становить 14 000 грн, а стягнуто судом 33612,33 грн, що значно перевищує кредитний ліміт. Позивачем не надано доказів надання кредитних коштів у виді первинних банківських документів, а наданий позивачем розрахунок заборгованості не може бути доказом на підтвердження надання кредитних коштів. У відзиві АТ «Універсал Банк», посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків. За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України. У справі встановлено наступні обставини. 14 грудня 2017 року відповідач підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг "Monobank/Universal Bank", у якій просив відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 на своє ім`я та встановити кредитний ліміт на суму вказану у Додатку до договору. Погодився, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладення якого він підтверджує і зобов`язується виконувати. Погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати кредитний ліміт, про що банк повідомляє його шляхом надсилання повідомлення на мобільний додаток. Засвідчив, що особистим ключем буде використовуватись у мобільному додатку з метою посвідчення його дій згідно з договором. Визнає, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису. Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача з позовною заявою також надав копію Умов та Правил обслуговування фізичних осіб банку при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, Загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток Monobank /т.1 а. с. 15-31/, додатки тарифів картки monobank /т.1 а. с. 31-34/, копію статуту, виписки /т.1 а. с. 38/, розрахунок заборгованості за договором № б/н від 14.12.2017 укладеного між сторонами станом 24.06.2020 /т.1 а. с. 9-13/, відповідно до якого заборгованість за тілом кредиту становить 33612,33 грн. Відповідачем разом з відзивом на позовну заяву надано "рух коштів" від 12.11.2020 "Monobank/Universal Bank" по картці № НОМЕР_2 за період з 01.10.2017 по 12.11.2020 (а. с. 66-89 т. 1), відповідно до якого кредитний ліміт на 12.11.2020 встановлено у розмірі 14000 грн., що не заперечується і самим відповідачем, баланс на початок періоду - 5000 грн. З даного руху коштів вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, загальна заборгованість за кредитом станом на 12 листопада 2020 року склала 33612,33 грн. Позивачем з відповіддю на відзив надано "рух коштів" від 26.11.2020 "Monobank/Universal Bank" по картці № НОМЕР_2 за період з 14.12.2017 по 26.11.2020 /т.1 а. с. 112-135/, відповідно до якого, кредитний ліміт на 12.11.2020 встановлено у розмірі 14000 грн., баланс на початок періоду - 5000 грн. Заборгованість станом на 26.11.2020 - 33612,33 грн. Відповідно до виписки з особового рахунку за період з 08.12.2017 по 27.11.2020 № НОМЕР_3 , відкритого на ім`я відповідача ОСОБА_1 /т.1 а. с. 136-170/, підтверджено використання останнім кредитних коштів Monobank. Відповідно до наданого розрахунку заборгованість відповідача перед АТ «Універсал Банк» за договором «Мonobank» від 14.12.2017 станом на 24.06.2020 становить 33612,33 грн. (тіло кредиту). Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором призвело до порушення прав позивача, тому порушене право підлягає захисту шляхом стягнення з відповідача тіла кредиту у розмірі 33612,33 грн. Висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог зроблено судом першої інстанції за правильного застосування норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України). Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У справі встановлено, що кредитний договір укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. Як вбачається із справи, у заяві-анкеті для отримання кредиту зазначено, що ОСОБА_1 ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, що складають договір про надання банківських послуг. У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Згідно частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»). У статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. У частинах першій та другій статті 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Відповідно до частини першої статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (частина перша статті 642 ЦК України). Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1048 ЦК України). Суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позивачем позовних вимог, оскільки неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором призвело до порушення прав позивача, тому порушене право підлягає захисту шляхом стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 33612,33 грн. Аргументи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не надано оцінки аргументам відповідача про те, що в нього немає ЕЦП, а позивач є акредитованим суб`єктом, що надає послуги електронного цифрового підпису та у справі відсутні докази про те, що відповідачем було підписано за допомогою ЕЦП кредитний договір та будь які інші документи, суд апеляційної інстанції не вважає такими, що дають правові підстави для скасування рішення суду, оскільки відповідач не заперечує тієї обставини, що він користувався кредитними коштами та здійснював погашення заборгованості, що свідчить про здійснення ним усіх дій необхідних для укладання кредитного договору. Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. З наданого відповідачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, що складають договір про надання банківських послуг, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим. Отже, заповненням анкети-заяви позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, які діяли станом на 14 грудня 2017 року. Відповідно до пункту 3 анкети-заяви відповідач вказав, що підписанням цього договору підтверджує, що він ознайомлений у Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства) та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони йому зрозумілі. Крім цього, Національний банк оприлюднив Положення про застосування електронного підпису в банківській системі України, затверджене постановою Правління НБУ № 78 від 14.08.2017. Положення набрало законної сили 17.08.2017. Цим положенням надано всім банкам можливість використання електронного підпису для застосування безпаперових технологій при наданні банківських послуг та визначено, що суб`єкти електронної взаємодії - Національний банк України, банки України, комерційні агенти банків, клієнти та контрагенти банків України (п. 5 розділу 1). Отже, матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що 14 грудня 2017 року між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання банківських послуг в електронній формі, умови якого позивачем були виконані. Відповідачем допущено порушення умов договору внаслідок чого утворилась заборгованість. Доводи апеляційної скарги про те, що в анкеті - заяві до договору про надання банківських послуг від 14 грудня 2017 року не зазначено розмір процентної ставки, кредитного ліміту та відповідальність у виді неустойки, а тому у даному випадку неможливо застосування положення частини першої статті 634 ЦК України, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки у даному випадку відповідачем укладено кредитний договір з позивачем в електронному вигляді, а тому посилання відповідача на правову позицію викладену в постанові ВП ВС від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17 відносно АТ «ПриватБанк» не є доцільним. Посилання в апеляційній скарзі на те, що укладений між сторонами кредитний договір не містить строку повернення кредиту, суд апеляційної інстанції вважає такими, що не спростовують правильні висновки суду першої інстанції, оскільки відповідно до частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав. Недоведеними суд апеляційної інстанції також вважає доводи апеляційної скарги про те, що при укладанні кредитного договору АТ «Універсал банк» не дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк, оскільки доказів на підтвердження цих доводів відповідачем не надано. Суд апеляційної інстанції також відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було досліджено виписку по рахунку, не враховано, що кредитний ліміт становить 14 000 грн, а стягнуто судом 33612,33 грн, що значно перевищує кредитний ліміт, оскільки зі змісту виписки по рахунку видно, що по рахунку відповідача проводились операції такі як списання розстрочки, щомісячний платіж тощо. Крім цього, в анкеті-заяві відповідач беззаперечно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Відповідачем відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України не надано власного розрахунку заборгованості за кредитним договором на спростування розрахунку, наданого позивачем. Доказів того, що позивачем неправомірно списувались кошти чи проводились транзакції відповідачем не надано. Отже, аргументи апеляційної скарги також не спростовують правильні висновки суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 січня 2021 року у даній справі залишити без змін. Поновити дію рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 січня 2021 року у даній справі. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя Л. О. Голота Судді: Т. О. Денишенко В. П. Рибчинський