Ухвала КЦС ВС № 463/4970/16-ц

Ухвала 14 травня 2021 року м. Київ справа № 463/4970/16-ц провадження № 61-7346ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 16 жовтня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 02 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, Четвертої Львівської державної нотаріальної контори, Комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання незаконними розпоряджень, реєстрації права власності, визнання недійсними свідоцтв, заповіту, ВСТАНОВИВ: Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 16 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 02 березня 2021 року, у позові ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, Четвертої Львівської державної нотаріальної контори, Комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання незаконним розпорядження Личаківської районної адміністрації від 17 квітня 1995 року № 404, визнання незаконним розпорядження Виконавчого комітету Львівської міської ради від 18 квітня 1995 року № 248, визнання недійсним свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 18 квітня 1995 року, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 серпня 2003 року за № 73270, визнання незаконною реєстрації права власності за ОСОБА_4 та визнання недійсним витягу про реєстрацію № 18848691 від 17 травня 2008 року, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12 вересня 2008 року за № 2-1848, визнання незаконною реєстрації права власності за ОСОБА_2 та визнання недійсним витягу про реєстрацію № 20244465 від 16 вересня 2008 року, визнання недійсним договору дарування від 24 вересня 2008 року, визнання незаконною реєстрації права власності за ОСОБА_3 та визнання недійсним витягу про реєстрацію № 35317053 від 29 серпня 2012 року, визнання недійсним заповіту від імені ОСОБА_4 від 17 жовтня 2000 року за № 3-2666 відмовлено. 30 квітня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 16 жовтня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 02 березня 2021 року (надійшла до суду 05 травня 2021 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. У касаційній скарзі заявник заявив клопотання про поновлення строку подачі касаційної скарги та вказав, що копію постанови Львівського апеляційного суду від 02 березня 2021 року він отримав поштою 05 квітня 2021 року. На підтвердження клопотання надав копію конверта Львівського апеляційного суду. При перевірці штрих-коду поштового відправлення через офіційний сайт Укрпошти було встановлено, що ОСОБА_1 отримав копію постанови Львівського апеляційного суду 03 квітня 2021 року. За таких підстав строк на касаційне оскарження підлягає поновленню. Однак, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону. Так, у касаційній скарзі заявник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що підставою касаційного оскарження є відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Верховний Суд не може прийняти дане посилання, як підставу касаційного оскарження, оскільки воно є загальним та не відповідає вимогам, викладеним у ЦПК України. За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Також у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності 01 листопада 2011 року. При цьому з 15 грудня 2017 року набули чинності зміни до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у жовтні 2016 року. Станом на 01 січня 2016 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 1 378,00 грн (0,4 розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб становило 551,20 грн). Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. При подачі позовної заяви ОСОБА_1 заявляв десять позовних вимог немайнового характеру. Отже, ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір у розмірі 11 024,00 грн ((551,20*10)*200%=11 024,00 грн.). Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055»). Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату або надати обґрунтоване клопотання про зменшення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору, та підтвердити його доказами. Також, у порушення вимог пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі відсутній реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника. Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків. Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд

УХВАЛИВ: Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити. Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк для подачі касаційної скарги. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 16 жовтня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 02 березня 2021 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали 14 червня 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Г. В. Коломієць