Постанова КАС ВС № 805/3875/16-а

ПОСТАНОВА Іменем України 12 травня 2021 року Київ справа №805/3875/16-а адміністративне провадження №К/9901/23838/18, №К/9901/23843/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А., суддів - Мацедонської В.Е., Шевцової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, Державної фіскальної служби України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року (головуючий суддя Голошивець І.О., судді Молочна І.С., Кравченко Т.О.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 серпня 2017 року (головуючий суддя - Арабей Т.Г., Геращенко І.В., Міронова Г.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, третя особа - Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення коштів, в с т а н о в и в : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, третя особа - Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, в якому просила суд (з урахуванням уточнень): - визнати протиправним та скасувати Наказ Державної фіскальної служби України № 2702-о від 22 липня 2016 року «Про звільнення ОСОБА_1 »; - зобов`язати Державну фіскальну службу України поновити ОСОБА_1 на державній службі та посаді, рівнозначній посаді, з якої позивача було звільнено, а саме, з посади першого заступника начальника Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області; - стягнути з Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (як правонаступника Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, тобто з 14 вересня 2016 року за місяць, але не менше як 5 125,56 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилалась на те, що наказ Державної фіскальної служби України № 2702-о від 22 липня 2016 року є протиправним, незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки, відповідачами не виконанні положення статті 40 Кодексу законів про працю України, а саме позивачу з попередженням про наступне вивільнення з посади не були запропоновані усі наявні вакантні посади, які вона може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Також, позивач зазначає, що відповідно до вимог ст. 42 КЗпП України у ОСОБА_1 є переважне право на залишення на роботі при вивільненні, у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, оскільки в сім`ї немає інших працівників з самостійним заробітком та ОСОБА_1 самостійно виховує сина віком до 14 років, крім того, має тривалий безперервний стаж роботи. Позивач посилається на те, що вона є одинокою матір`ю, виховує дитину віком до чотирнадцяти років, та відповідно до ст. 184 КЗпП України звільнення таких жінок з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, однак, з обов`язковим працевлаштуванням таких жінок. Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що з 22 липня 2016 року по 13 вересня 2016 року вона перебувала на лікарняному, а відповідно до положень частини 3 статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року позов було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано Наказ Державної фіскальної служби України № 2702-о від 22 липня 2016 року «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області з 23 липня 2016 року. Зобов`язано Державну фіскальну службу України працевлаштувати ОСОБА_1 на посаду, рівнозначну посаді першого заступника начальника Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області. Стягнуто з Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39883670, юридична адреса: 87515, Донецька область, місто Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 вересня 2016 року по 12 квітня 2017 року в сумі 38 774 (тридцять вісім тисяч сімсот сімдесят чотири) гривні 19 копійок. Постанову в частині поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 5 671 грн. звернуто до негайного виконання. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наказ про звільнення позивача є протиправним та таким, що прийнятий з порушеннями норм матеріального права. Суд зазначив, що запропоновані відповідачем посади не можуть вважатись належним виконанням передбаченого ст. 49-2 КЗпП України обов`язку, адже суттєво погіршує правове становище позивача. Ознайомившись з положеннями про сектор аудиту управлінням аудиту Головного управління ДФС у Донецькій області, положенням про Ясинуватсько - Авдіївське відділення Красноармійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, суд встановив, що запропоновані посади у вищезазначених організаціях дійсно є нижчими за рівнем посади, яку ОСОБА_1 обіймала на момент звільнення. При цьому, суд погодився з правомірність дій відповідача стосовно того, що ОСОБА_1 не були запропоновані вакантні посади у Маріупольській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, оскільки на посаду начальника податкової інспекції, наказом ДФС України від 07 липня 2015 року № 2008-о, був призначений її брат - ОСОБА_2 , а відповідно до вимог ст. 27 Закону України «Про запобігання корупції» перебування на керівних посадах цієї організації родичів перешкоджало запропонуванню позивачу посади першого заступника начальника Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області. Водночас, суд зазначив, що Головним управлінням ДФС у Донецькій області ОСОБА_1 були надані пропозиції щодо наявності вакантних посад лише у межах Головного управління ДФС у Донецькій області та його структурних підрозділах, однак пропозиції щодо переведення позивача до територіальних органів ДФС інших областей України ОСОБА_1 не пропонувалось. Крім того, суд вказав, що на момент звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області, у зв`язку із зміною організаційної структури та скороченням штатної чисельності, п. 1 ст. 40 КЗпП України та винесенням відповідного наказу, ОСОБА_1 перебувала на лікарняному. Щодо позовної вимоги позивача про поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області з 23 липня 2016 року, суд зазначив, що на час розгляду справи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державу реєстрацію припинення Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області за номером № 1274 112 0004 011764 від 30 грудня 2016 року. Тому, суд вийшов за межі позовних вимог (ст. 11 КАС України) та для повного захисту прав позивача зобов`язав Державну фіскальну службу України працевлаштувати ОСОБА_1 на посаду, рівнозначну посаді першого заступника начальника Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області. На думку суду щодо вимога щодо зобов`язання Державної фіскальної служби України поновити ОСОБА_1 на державній службі та посаді, рівнозначній посаді, з якої позивача було звільнено, а саме, з посади першого заступника начальника Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області, фактично спрямована на зобов`язання ДФС України поновити позивача на одній з тих вакантних посад, які наявні, одночасно дослідивши їх рівнозначність посаді, з якої позивача було звільнено. Так, відповідачем 1 на адресу суду надано лист, яким визначено п`ять наявних вакантних посад станом на 17 березня 2017 року, зокрема: начальника Костянтинівської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, начальника Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, начальника Покровської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, першого заступника ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області, заступника начальника - начальника Лівобережного відділення Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області. З аналізу викладених обставин суд зауважив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, крім того, суд не має права втручатися та вирішувати за учасників процесу, куди необхідно працевлаштовувати позивача та яка посада саме є рівнозначною, тим самим суд втручається в конституційні права позивача щодо вільного волевиявлення та повного здійснення громадянами права на працю, рівних можливостей у виборі професії та роду трудової діяльності. Проте, поновлюючи позивача на посаді, з якої її було звільнено, суд повинен вирішити питання щодо зобов`язання відповідача 1, саме, до компетенції якого віднесено це право, працевлаштувати позивача на посаді, рівнозначній посаді, з якого її було звільнено, на власний розсуд, з урахуванням побажань позивача. Суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 22 липня 2016 року по 12 квітня 2017 року, що підлягає стягненню на користь позивача, судом було розраховано відповідно до приписів Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, а саме, 263,77 грн. (середньоденна заробітна плата) * 147 днів = 38 774,19 грн. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 серпня 2017 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року у справі № 805/3875/16-а було змінено. В абзац п`ятий резолютивної частини постанови Донецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року додано слова наступного змісту: «з відрахуванням обов`язкових платежів та урахуванням виплачених сум при звільненні». В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року у справі № 805/3875/16-а - залишено без змін. Суд апеляційної інстанції вказав, що суд першої інстанції правильно вирішивши даний спір по суті позовних вимог допустив порушення в частині зобов`язання стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу без відрахування обов`язкових платежів та урахуванням виплачених сум при звільненні, що тягне за собою зміну постанови суду першої інстанції в частині додавання до резолютивної частини постанови суду першої інстанції слів: «з відрахуванням обов`язкових платежів та урахуванням виплачених сум при звільненні». Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень) 28 серпня 2017 року відповідач, ДФС України, звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою (К/9901/23838/18) на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 серпня 2017 року, в якій просив їх скасувати та прийняти нову постанову, якою в позовних вимогах відмовити в повному обсязі. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що відповідачем при звільненні позивача були дотримані вимоги Кодексу законів про працю України, зокрема, 15 березня 2016 року було вручено, під особистий підпис, попередження про наступне звільнення її з займаної посади 17 травня 2016 року згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України. Одночасно, у вказаному попередженні, ОСОБА_1 було повідомлено, що пропозиції щодо наявних вакантних посад у структурі територіальних державних податкових інспекцій ГУ ДФС будуть запропоновані протягом двох місяців керівництвом ГУ ДФС у Донецькій області. Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 було запропоновано наявні вакантні посади. Проте, від всіх запропонованих посад ОСОБА_1 відмовилась. Також, скаржник звернув увагу на те, що при врученні позивачу наказу про звільнення, нею не були надані листки непрацездатності за період хвороби з 22 липня 2016 року по 13 вересня 2016 року. 13 листопада 2017 року відповідач, ГУ ДФС у Донецькій області, звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою (К/9901/23843/18) на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 серпня 2017 року, в якій просив їх скасувати та прийняти нову постанову, якою в позовних вимогах відмовити в повному обсязі. В обґрунтування касаційної скарги, управлінням наведено ті ж самі обставини, які навів попередній скаржник. Позивачем по справі до Суду були надані заперечення на касаційну скаргу, в яких посилаючись на законність та обґрунтованість прийнятих судами попередніх інстанцій рішень, просив залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Вказував, що усі наявні вакантні посади позивачу не пропонувались, а тому відповідачем не було дотримано процедуру звільнення позивача. Крім того, вказувала, що станом на 22.07.2016 (день звільнення) перебувала на лікарняному. Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2021 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду в відкритому судовому засіданні. У зв`язку із неявкою сторін в судове засідання, що відбулось 12.05.2021, Суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як вбачається з копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 виданого Центрально-Міським РВ Макіївського МВ ГУМВС України в Донецькій області 07 травня 2010 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (т. 1, а.с. 14-15). Як вбачається з копії трудової книжки серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 призначена в порядку переведення на посаду заступника начальника Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області, як така, що успішно пройшла стажування, згідно наказу № 2392-о від 26 липня 2013 року. Звільнена по переводу до Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області згідно ст. 32 КЗпП України, відповідно до наказу № 713-о від 06 липня 2015 року. Наказом Державної фіскальної служби України № 1991-о від 07 липня 2015 року ОСОБА_1 призначена на посаду першого заступника начальника Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області в порядку переведення, як така, що успішно пройшла стажування. Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби» від 04 листопада 2015 року № 892 прийнято рішення про реорганізацію деяких територіальних органів Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком №

2. Відповідно до якої Державна податкова інспекція у Петровському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області реорганізовувалась шляхом приєднання до Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (т. 1, а.с. 100-113). Наказом Державної фіскальної служби України від 17 лютого 2016 року № 415-о «Про надання повноважень», у зв`язку з реорганізацією деяких територіальних органів Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 листопада 2015 року № 892 «Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби» та з метою забезпечення виконання вимог Кодексу законів про працю України, Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 та постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 840 «Про внесення змін у додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2014 року № 85», уповноважено керівників (або осіб, які виконують їх обов`язки) головних управлінь ДФС в областях під час реорганізації при скороченні чисельності працівників, зміни істотних умов праці та наступному вивільненні відповідно до пункту 6 статті 36 або пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, при організаційно - штатних змінах, скороченні штатів та звільненні осіб начальницького складу податкової міліції відповідно до підпункту «з» пункту 63, підпункту «г» пункту 64 Положення, здійснювати заходи щодо: попередження керівних працівників територіальних органів та осіб начальницького складу податкової міліції, посади яких належать до номенклатури ДФС; працевлаштування зазначених працівників шляхом пропонування посад у підпорядкованих органах, у тому числі номенклатури Голови ДФС (т. 3, а.с. 14). 24 лютого 2016 року Державною фіскальною службою України винесено наказ № 160 «Про реорганізацію деяких територіальних органів ДФС у Донецькій області», згідно до якого, з метою реалізації п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04 листопада 2015 року № 892 «Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби», керуючись пунктом 7 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236, та Порядком здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 1074 прийнято рішення, зокрема, щодо реорганізації Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області шляхом приєднання до Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області. Додатком до вказаного наказу визначено Головою комісії з реорганізації Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області - ОСОБА_1 - першого заступника начальника Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області (т. 1, а.с. 93-99). Наказом Державної фіскальної служби України від 04 серпня 2016 року № 681 «Про внесення змін до наказу ДФС від 24 лютого 2016 року № 160» прийнято рішення про внесення змін до додатку до наказу ДФС від 24 лютого 2016 року № 160 «Про реорганізацію деяких територіальних органів ДФС у Донецькій області» згідно з додатком, яким передбачено зміну Голови комісії з реорганізації Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області на ОСОБА_3 - заступника начальника - начальника Приморського відділення Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (т. 1, а.с. 131-132). 22 березня 2016 року, начальником Головного управління ДФС у Донецькій області затверджено структуру та штат Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області у кількості 470 штатних одиниць з місячним фондом заробітної плати за посадовими окладами 802 885 грн. Відповідно до переліку № 2 змін в штатному розписі Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області затверджено, що вводиться до штатного розпису керівництво: заступник начальника; заступник начальника - начальник Жовтневого відділення; заступник начальника - начальник Приморського відділення; заступник начальника - начальник Будьонівського районного у м. Донецьку відділення; заступник начальника - начальник Ворошиловського районного у м. Донецьку відділення; заступник начальника - начальник Калінінського районного у м. Донецьку відділення; заступник начальника - начальник Київського районного у м. Донецьку відділення; заступник начальника - начальник Куйбишевського районного у м. Донецьку відділення; заступник начальника - начальник Ленінського районного у м. Донецьку відділення (т. 1, а.с. 81-89). 15 березня 2016 року, з метою забезпечення виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 04 листопада 2015 року № 892 «Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби», наказів ДФС України від 24 лютого 2016 року № 160 «Про реорганізацію деяких територіальних органів ДФС у Донецькій області» та від 17 лютого 2016 року № 415-о «Про надання повноважень», у зв`язку з реорганізацією Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області шляхом приєднання до Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, та у відповідності до ст. 32 КЗпП України, ОСОБА_1 під особистий підпис попереджено про наступне звільнення зі займаної посади 17 травня 2016 року згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України, у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Крім того, зазначалось, що пропозиції щодо наявних вакантних посад у структурі територіальних державних податкових інспекцій Головного управління ДФС у Донецькій області будуть запропоновані протягом двох місяців керівництвом Головного управління ДФС у Донецькій області (т. 2, а.с. 86). З матеріалів справи вбачається, що позивачу із затвердженням структури та штатного розпису 22 березня 2016 року Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, у зв`язку з реорганізацією Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області шляхом приєднання до Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, на підставі наказу Державної фіскальної служби України від 17 лютого 2015 року № 415-о «Про надання повноважень», яким уповноважено начальників Головних управлінь ДФС в областях або осіб, які виконують їх функції, здійснити заходи щодо працевлаштування керівників територіальних органів ДФС, що реорганізуються, посади, яких відносяться до номенклатури ДФС, у тому числі шляхом пропонування посад номенклатури Голови ДФС України у підпорядкованих органах, першому заступнику начальника Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області ОСОБА_1 22 квітня 2016 року запропоновано посаду завідувача сектору митного аудиту управління аудиту Головного управління ДФС у Донецькій області з посадовим окладом згідно з штатним розписом. Проте, 22 квітня 2016 року під особистий підпис ОСОБА_1 відмовилась від запропонованої посади. (т. 2, а.с. 89; т.3, а.с. 17). Згідно тимчасового положення про сектор митного аудиту управління аудиту Головного управління ДФС у Донецькій області, затвердженого заступником начальника Головного управління ДФС у Донецькій області 13 квітня 2016 року, встановлено, що сектор митного аудиту є структурним підрозділом управління аудиту Головного управління ДФС у Донецькій області. Відповідно до пункту 3.1 розділу 3 «Керівництво» сектор очолює завідувач, якого призначає на посаду та звільняє з посади начальник Головного управління ДФС у Донецькій області (т. 2, а.с. 10-21). Також, у зв`язку із затвердженням структури та штатного розпису 22 березня 2016 року Красноармійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, у зв`язку з реорганізацією Ясинуватської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області шляхом приєднання до Красноармійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на підставі наказу Державної фіскальної служби України від 17 лютого 2016 року № 415-о «Про надання повноважень», яким уповноважено начальників Головних управлінь ДФС в областях або осіб, які виконують їх функції, здійснити заходи щодо працевлаштування керівників територіальних органів ДФС, що реорганізуються, посади яких відносяться до номенклатури ДФС, у тому числі шляхом пропонування посад номенклатури Голови ДФС України у підпорядкованих органах, першому заступнику начальника державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області ОСОБА_1 26 квітня 2016 року надана пропозиція посади заступника начальника - начальника Ясинуватсько - Авдіївського відділення Красноармійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області з посадовим окладом згідно з штатним розписом. Проте, 26 квітня 2016 року під особистий підпис ОСОБА_1 відмовилась від запропонованої посади. (т. 2, а.с. 87; т. 3, а.с. 18; ). Відповідно до положення про Ясинуватсько - Авдіївське відділення Красноармійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, затвердженого наказом Красноармійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 10 листопада 2016 року № 1282, Ясинуватсько - Авдіївське відділення Красноармійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області є самостійним підрозділом Красноармійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - ОДПІ), яке безпосередньо підпорядковане заступнику начальника - начальнику Ясинуватського - Авдіївського відділення. Організація роботи начальника відділення по керівництву роботою відділення координується згідно наказу про розподіл обов`язків між керівним складом ОДПІ (т. 2, а.с. 38-83). Крім того, із затвердженням структури та штатного розпису 22 березня 2016 року Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, у зв`язку з реорганізацією Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області шляхом приєднання до Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на підставі наказу Державної фіскальної служби України від 17 лютого 2015 року № 415-о «Про надання повноважень», яким уповноважено начальників Головних управлінь ДФС в областях та осіб, які виконують їх функції, здійснювати заходи щодо працевлаштування керівників територіальних органів ДФС, що реорганізуються, посади, яких відносяться до номенклатури ДФС, у тому числі шляхом пропонування посад номенклатури Голови ДФС України у підпорядкованих органах, першому заступнику начальника державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області ОСОБА_1 26 квітня 2016 року запропоновано посаду начальника Петровського районного в м. Донецьку відділення Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області з посадовим окладом згідно штатного розпису. Проте, 26 квітня 2016 року під особистий підпис ОСОБА_1 відмовилась від запропонованої посади. (т. 2, а.с. 88; т.3, а.с. 19). Так, відповідно положення про Державну податкову інспекцію у Петровському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області, затвердженого Державною фіскальною службою України від 27 серпня 2014 року № 83 (у редакції наказу від 30 листопада 2015 року № 951) вбачається, що Державна податкова інспекція у Петровському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області є територіальним органом Державної фіскальної служби України. ДПІ у Петровському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області забезпечувала реалізацію повноважень ДФС України на території відповідних адміністративно - територіальних одиниць. Відповідно до позовної заяви та наданих у судових засіданнях пояснень вбачається, що ОСОБА_1 відмовилась від запропонованих посад, оскільки вважала їх не рівнозначними посаді, яку вона обіймає на момент звільнення. ОСОБА_1 не були запропоновані вакантні посади у Маріупольській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, оскільки на посаду начальника податкової інспекції, наказом ДФС України від 07 липня 2015 року № 2008-о, був призначений її брат - ОСОБА_2 , а відповідно до вимог ст. 27 Закону України «Про запобігання корупції» перебування на керівних посадах цієї організації родичів перешкоджало запропонуванню позивачу посади першого заступника начальника Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області. Станом на час розгляду справи ОСОБА_2 наказом ДФС України від 01 лютого 2017 року №152-о «Про звільнення ОСОБА_2 » звільнено 01 лютого 2017 року з посади першого заступника начальника Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області. (т. 3, а.с. 48). За останнім записом у трудовій книжці значиться, що наказом Державної фіскальної служби України № 2702-о від 22 липня 2016 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади у зв`язку із зміною організаційної структури та скороченням штатної чисельності згідно п.1 ст. 40 КЗпП України. (т. 1, а.с. 18-24) З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у період з 16 травня 2016 року по 20 липня 2016 року перебувала на лікарняному, що підтверджується наявними у матеріалах справи листками непрацездатності серії АГУ № 875620, серії АГУ № 875905, серії АГУ № 179941, серії АГУ № 034389 (т. 3, а.с. 10-12а). Листами Головного управління ДФС у Донецькій області від 29 вересня 2016 року № 4812/05-99-04-01-13 та від 02 липня 2016 року № 4921/7/05-99-04-01-13 Маріупольську об`єднану державну податкову інспекцію було зобов`язано надавати щоденну оперативну інформацію до управління по роботі з персоналом за підписом керівника щодо присутності або відсутності на робочому місці (з зазначенням причин відсутності) на робочому місці першого заступника начальника Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області ОСОБА_1 . 21 липня 2016 року ОСОБА_1 стала до роботи, про що Маріупольська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області повідомило Головне управління ДФС у Донецькій області. Листом від 21 липня 2016 року № 3916/8/05-99-04-01-13 «Щодо звільнення» Головне управління ДФС у Донецькій області повідомило Державну фіскальну службу України, що у зв`язку з тривалим перебуванням на лікарняному (з 16 травня 2016 року по 20 липня 2016 року) і виходом з лікарняного ОСОБА_1 , першого заступника начальника ДПІ у Петровському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області, просило звільнити її 22 липня 2016 року за пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (т. 3, а.с. 9). Наказом Державної фіскальної служби України від 22 липня 2016 року № 2702-о «Про звільнення ОСОБА_1 » відповідно до пункту 1 частини першої, частини четвертої ст. 87 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», припинено державну службу та звільнено 22 липня 2016 року ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області у зв`язку зі зміною організаційної структури та скороченням штатної чисельності, п. 1 ст. 40 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати. Відповідно до п. 2 вищезазначеного наказу забезпечено проведення розрахунку із ОСОБА_1 згідно з чинним законодавством. Підставою слугували наступні документи: лист Головного управління ДФС у Донецькій області від 21 липня 2016 року №3916/8/05-99-04-01-13, попередження про скорочення штатів ОСОБА_1 від 15 березня 2016 року, пропозиції посад ОСОБА_1 від 22 квітня 2016 року та від 26 квітня 2016 року (т. 2, а.с. 84). З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваний наказ був направлений рекомендованим листом з повідомленням за адресою фактичного місця проживання позивача у м. Маріуполь. Відповідне поштове відправлення повернулось до Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області 30 серпня 2016 року з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (т. 2, а.с. 85). 13 вересня 2016 року ОСОБА_1 під розписку отримано копію Наказу ДФС України від 22 липня 2016 року № 2702-а з зазначенням зауважень позивача, стосовно того що у період з 22 липня 2016 року по 13 вересня 2016 року ОСОБА_1 перебувала на лікарняному. До матеріалів справи долучені листки непрацездатності серії АГТ № 403203, серії АГТ № 426327, серії АГТ № 419131, серії АГТ № 419314, серії АГУ № 034973, з яких вбачається, що ОСОБА_1 у період з 22 липня 2016 року по 13 вересня 2016 року перебувала на лікарняному (т. 1, а.с. 30, 31). Відповідачем 1 на адресу суду надано лист, яким визначено п`ять наявних вакантних посад станом на 17 березня 2017 року, зокрема: начальника Костянтинівської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, начальника Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, начальника Покровської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, першого заступника ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області, заступника начальника - начальника Лівобережного відділення Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області. Так, з наданої до суду довідки Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 13 січня 2017 року вбачається, що у лютому 2016 року ОСОБА_1 нараховано грошове забезпечення у розмірі 5 355,98 грн., у березні 2016 року - 5 986,01 грн. (т.1, а.с. 134). ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Громадянам згідно ст. 43 Конституції України гарантується захист від незаконного звільнення. Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі по тексту - Закон № 889) визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях. Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 7 Закону № 889 державний службовець має право на оскарження в установленому законом порядку рішень про накладення дисциплінарного стягнення, звільнення з посади державної служби, а також висновку, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання його службової діяльності. Пунктом 4 частини 1 статті 83 Закону № 889 державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону). Згідно п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889 підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі. Приписами частини 3, 4 ст. 87 Закону № 889 передбачено, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення. Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення має право поворотного прийняття на службу за його заявою, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу. У разі звільнення з державної служби на підставі пункту 1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати. Частиною 1 статті 41 Закону України «Про державну службу» державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійної компетентності може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу: на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби; на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Відповідно до статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40). Частиною другою статті 40 цього Кодексу передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Згідно до ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України). Суд зазначає, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Колегія суддів вказує, що для перевірки переважного права на залишення на роботі роботодавцем повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов`язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо. Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП. Слід зазначити, що для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом складення довідки у довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі. Тобто, ці обставини повинен з`ясовувати сам суб`єкт владних повноважень, приймаючи відповідне рішення. Також, з системного аналізу правових норм вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, тобто вживає заходи до переведення працівника за його згодою на іншу роботу. При цьому переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що запропоновані позивачу посади у секторі аудиту управлінням аудиту Головного управління ДФС у Донецькій області, Ясинуватсько - Авдіївське відділення Красноармійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області є нижчими за рівнем посади, яку ОСОБА_1 обіймала на момент звільнення. Судами попередніх інстанцій були зроблені правильні висновки стосовно неправомірності дій Головного управління ДФС у Донецькій області в частині надання ОСОБА_1 пропозицій щодо наявності вакантних посад лише у межах Головного управління ДФС у Донецькій області та його структурних підрозділах. З аналізу статті 41 Закону України "Про державну службу" та Наказу ДФС України від 17 лютого 2016 року № 415-о "Про делегування повноважень", вбачається, що у разі відсутності рівноцінних вакантних посад для переведення працівників в межах області, де планується масове вивільнення працівників, територіальний орган в межах наданих повноважень може звернутися до міністерства та іншого територіального органу виконавчої влади з пропозицією працевлаштування осіб в інших областях за наявності відповідних вакансій. Проте, Головне управління ДФС у Донецькій області не зверталось з пропозицією до Державної фіскальної служби України для отримання інформації стосовно наявності вакантних посад для працевлаштування ОСОБА_1 на території органів Державної фіскальної служби інших областей України на рівнозначній посаді. Отже, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів, що відповідачем не в повному обсязі були вжиті заходи щодо подальшого працевлаштування позивача. Крім того, суди правильно звернули увагу на те, що на момент звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області, у зв`язку із зміною організаційної структури та скороченням штатної чисельності, п. 1 ст. 40 КЗпП України та винесенням відповідного наказу, остання перебувала на лікарняному. Суди вірно вказали, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації (ч. 3 ст. 40 КЗпП України). Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що спірний наказ відповідача № 2702-о від 22 липня 2016 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а позивач - поновленню на посаді, з якої її було незаконно звільнено. Водночас Суд не може погодитися із визначеним судами попередніх інстанцій способом захисту порушених прав позивача шляхом зобов`язання Державної фіскальної служби України працевлаштувати ОСОБА_1 на посаду, рівнозначну посаді першого заступника начальника Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області. Частиною першою статті 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Ураховуючи приписи частини 1 статті 235 КЗпП України, на орган, що розглядає трудовий спір, у разі з`ясування того, що звільнення працівника відбулось незаконно, покладається обов`язок поновлення такого працівника на попередній роботі. Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшли помилкового висновку про необхідність поновлення позивача на рівнозначній посаді. Верховний Суд зауважує, що звільнення позивача із порушенням процедури звільнення та без законної на те підстави, в силу вимог частини першої статті 235 КЗпП України, є підставою для її поновлення на попередній роботі, а саме на посаді першого заступника начальника Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідачем не оскаржується розмір та порядок нарахування суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 , а також в касаційних скаргах не наведено доводів щодо незгоди з вимогою стосовно зобов`язання Державної фіскальної служби України працевлаштувати ОСОБА_1 на посаду, рівнозначну посаді першого заступника начальника Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, тому судом касаційної інстанції не переглядаються в цій частині рішення судів попередніх інстанцій. У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд. Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Таким чином, беручи до уваги неправильне застосування судами попередніх інстанцій приписів ст. 235 КЗпП України, судові рішення в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Державної фіскальної служби України працевлаштувати ОСОБА_1 на посаду, рівнозначну посаді першого заступника начальника Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області підлягають скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині. Керуючись статтями 341, 343, 349-354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, - п о с т а н о в и в : Касаційні скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, Державної фіскальної служби України - задовольнити частково. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 серпня 2017 року в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Державної фіскальної служби України працевлаштувати ОСОБА_1 на посаду, рівнозначну посаді першого заступника начальника Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області - скасувати та прийняти в цій частині нову постанову, якою в позовних вимогах в цій частині відмовити. В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 серпня 2017 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується. Суддя-доповідач Н.А. Данилевич Судді В.Е. Мацедонська Н.В. Шевцова