Постанова 4852 № 280/5064/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 12 травня 2021 року м. Дніпросправа № 280/5064/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач), суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В., за участю секретаря судового засідання Цвєткової К.П., за участю: представника відповідача: Демчук А.В. представника позивача: Савенка О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 січня 2021 року, (суддя суду першої інстанції Новікова І.В.), прийнята у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя, в адміністративній справі №280/5064/20 за позовом Приватного акціонерного товариства «Розівський елеватор» до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Запорізької області Білай Олени Павлівни, Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, третя особа: Андрівська сільська рада Бердянського району Запорізької області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: 28 липня 2020 року Приватне акціонерне товариство «Розівський елеватор» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень відповідача 1 №53110359 від 14.07.2020; зобов`язати відповідача 1 внести відомості про скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №53110359 від 14.07.2020 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду та відновити розгляд заяви за реєстраційним номером 40412388. Адміністративний позов обґрунтований тим, що 16.05.2017 проведено державну реєстрацію припинення ПАТ Троянівський Елеватор, на підставі рішення акціонерів про припинення юридичної особи в результаті приєднання. Зазначає, що 19.05.2017 проведено державну реєстрацію нової редакції Статуту ПрАТ Розівський Елеватор, відповідно до якого позивач є правонаступником ПАТ Троянівський Елеватор, яке припинилось шляхом приєднання до позивача. Позивач зазначає, що 10.07.2020 він звернувся через представника до державного реєстратора з заявою про реєстрацію іншого речового права права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2320680500:23:003:0001, проте, отримав відмову у проведенні державної реєстрації прав. Позивач зазначає, що підставою для відмови стало посилання державного реєстратора на виявлені суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, а саме те, що право постійного користування зареєстроване за ПАТ Троянівський Елеватор, яке на момент розгляду заяви припинено. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28 січня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Запорізької області Білай Олени Павлівни про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №53110359 від 14.07.2020. В іншій частині вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про закриття провадження у справі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в даному випадку наявний спір про право власності на земельну ділянку між власником та позивачем, між тим, даний позов ПрАТ «Розівський елеватор» подано не до власника землі, а до державного реєстратора, що суперечить вимогам Закону. На думку заявника даний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначає про необґрунтованість доводів апеляційної скарги, та просить суд рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку дослідженим судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до відомостей Державного земельного кадастру право постійного користування зазначеною земельною ділянкою зареєстровано за Публічним акціонерним товариством Троянівський елеватор. 16.05.2017 державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення юридичної особи ПАТ Троянівський елеватор (код ЄДРПОУ 00954194). При цьому, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань міститься запис про те, що ПАТ Розівський елеватор (код ЄДРПОУ 00954337) є правонаступником ПАТ Троянівський елеватор (код ЄДРПОУ 00954194). 10.07.2020 ПрАТ Розівський елеватор подано до державного реєстратора: заяву з реєстраційним номером 40412388 про державну реєстрацію іншого речового права права постійного користування земельною ділянкою на земельну ділянку кадастровий номер 2320680500:23:003:0001; державний акт на право постійного користування землею №І-ЗП №002830 виданий 27.07.1998 Берянською районною радою народних депутатів Бердянського району Запорізької області; витяг з ЄДР; протокол №2/2016 від 12.11.2016 ПАТ Розівський елеватор; протокол №1/2010 від 16.12.2010 загальних зборів засновників ВАТ Троянівський елеватор; протокол №2/2016 від 09.11.2016 ПАТ Троянівський елеватор. 14.07.2020 державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Запорізької області Білай Оленою Павлівною прийнято рішення №53110359 про відмову у державні реєстрації прав та їх обтяжень. При цьому, в якості підстави для відмови у державній реєстрації прав державним реєстратором вказано на встановлені суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно. Позивач, не погодившись з відмовою у проведенні державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою, звернувся з даним позовом до суду. Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що підстава відмови в реєстрації права постійного користування земельною ділянкою зазначена відповідачем в оскаржуваному рішенні не відповідає вимогам Закону, відтак достатніми є підстави для скасування рішення про відмову в державній реєстрації. Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Пунктом 1 ч.1 ст.2 Закону №1952-ІV встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до ч.1 ст.18 Закону №1952-ІV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви. Згідно з ч.4 ст.18 Закону №1952-ІV Державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться виключно за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку. Для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельні ділянки, що здійснюється з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав, державний реєстратор обов`язково використовує відомості з Державного земельного кадастру про наявність/відсутність зареєстрованих речових прав щодо відповідної земельної ділянки до 1 січня 2013 року. Частиною 1 ст.21 Закону №1952-ІV встановлено, що рішення державного реєстратора, витяг з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав надаються в електронній та (за бажанням заявника) в паперовій формі. Також, ч.1 ст.24 Закону №1952-ІV, встановлені підстави для відмови в державній реєстрації прав: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) документи подано до неналежного суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріуса; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці. Відповідно до ч.5 ст.24 Закону №1952-ІV відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена. При цьому відповідно до ч.2 цієї ж статті за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття. Так, встановлені обставини справи свідчать, що, спірне рішення відповідача фактично мотивовано посиланням на пункт 5 частини 1 статті 24 Закону №1952-ІV, а саме державним реєстратором встановлено наявність суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. Як правильно зазначив суд першої інстанції, із системного аналізу законодавчо закріпленої компетенції державного реєстратора випливає, що одним з його обов`язків є встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. Для перевірки цієї інформації з метою недопущення одночасного існування подвійної державної реєстрації прав державний реєстратор не лише вправі, а й повинен, зокрема, запитувати від відповідних органів, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію, вимагати у разі потреби подання додаткових документів тощо. Відповідачі як у спірному рішенні, так і під час розгляду адміністративної справи, вказували на те, що право постійного користування спірною земельною ділянкою зареєстровано за ПАТ Троянівський елеватор, а також на те, що відповідне право не перейшло до позивача. Проте, суд зазначає, що ПАТ Троянівський елеватор припинено як юридичну особу ще у травні 2017 року, а відповідно ПАТ Троянівський елеватор не може бути користувачем спірної земельної ділянки, як і будь-якого іншого майна станом на час прийняття спірного рішення 14.07.2019 року. Суд апеляційної інстанції зазначає, що під визначенням суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями слід розуміти обставини, які наприклад свідчать про наявність зареєстрованого права користування земельною ділянкою за іншою особою, яка не є припиненою чи ліквідованою, тобто коли у разі проведення державної реєстрації прав у двох різних осіб виникне одне і те саме право щодо одного і того самого об`єкта. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відмова державного реєстратора у проведенні реєстрації прав, на підставі пункту 5 частини 1 статті 24 Закону №1952-ІV, є протиправною. Стосовно доводів апеляційної скарги з приводу того, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має бути розглянута в порядку ГПК суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. У відповідності до п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. (п. 7 ч. 2 ст. 4 КАС України) Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом № 1952-IV. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав). Згідно зі статтею 11 цього Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення державної реєстрації прав забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом. Ураховуючи наведене, державний реєстратор є суб`єктом владних повноважень, а правовідносини, які виникають між ним та заявником прав чи їх обтяжень, - публічно-правовими. Захист прав та інтересів відповідного заявника від порушень з боку цього суб`єкта владних повноважень, якщо ці порушення полягають, наприклад, у перевищенні повноважень, недотриманні строків, процедури, умов та інших визначених законом особливостей вчинення реєстраційних дій, є завданням адміністративного судочинства та має відбуватися у відповідному порядку. З огляду на положення частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України та пункту 13 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України вимоги щодо реєстрації майна, інших реєстраційних дій можуть розглядатися судами в порядку цивільного чи господарського судочинства (залежно від суб`єктного складу) якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав у зв`язку з оскарженням заінтересованою особою не самої реєстраційної дії (рішення), а підстави її проведення, як-от правочину, свідоцтва тощо. Таке розмежування обумовлене й обсягом судового контролю в адміністративному судочинстві, визначеним частиною другою статті 2 КАС, який не охоплює оцінку правомірності діянь/рішень суб`єкта владних повноважень з огляду на наслідки, які це діяння/рішення спричинили, чи правомірність юридичного факту, що став підставою реєстрації. Зі змісту позовних вимог видно, що предметом оскарження у даній справі є виключно дотримання державним реєстратором (як суб`єктом владних повноважень) під час виконання покладених на нього законом публічно-владних управлінських функцій встановленого законом порядку прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зокрема, правомірність відмови в реєстрації похідного речового права - права користування земельною ділянкою у разі наявного та зареєстрованого тотожного права на ту саму земельну ділянку за іншим користувачем (який припинено). Питання правомірності/неправомірності набуття позивачем чи третьою особою права користування на згадану вище земельну ділянку, як і питання, пов`язані з реалізацією права власності на неї чи дотримання умов укладених цивільно-правових угод перед судом не порушено. Таким чином, спір у цій справі не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 року в адміністративній справі №823/378/16. З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для зміни або скасування рішення суду відсутні. Керуючись ст. ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 січня 2021 року в адміністративній справі №280/5064/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду. Постанова в повному обсязі складена 13.05.2021 року. Головуючий - суддя О.О. Круговий суддя Т.С. Прокопчук суддя А.В. Шлай