Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/12309/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2021 р.Справа № 520/12309/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. , за участю секретаря судового засідання Севастьянової А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Слобожанської митниці Державної митної служби України на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2020 (головуючий суддя І інстанції: Мар`єнко Л.М.) по справі № 520/12309/2020 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехопт" до Слобожанської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сантехопт" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом, в якому з просило: - визнати протиправними та скасувати рішення Слобожанської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA 807000/2020/001270/2 від 17.07.2020 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 807290/2020/00427 від 17.07.2020. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Слобожанської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA 807000/2020/001270/2 від 17.07.2020, картку відмови Слобожанської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 807290/2020/00427 від 17.07.2020. 07.12.2020 ТОВ «Сантехопт» подало до суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення, в якому просило стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби на користь товариства судові витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000 грн. Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2020 заяву задоволено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби на користь ТОВ "Сантехопт" судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн. Не погоджуючись із рішенням суду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким зменшити заявлений розмір судових витрат на професійну правничу допомогу. В обґрунтування вимог зазначає про не врахування судом першої інстанції доводів митниці, що послуга «складання заяви про коригування митної вартості від 28.08.2020 та формування до неї додатків» не надавалась адвокатом в межах розгляду справи в суді, крім того, жоден із документів, поданих на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, не містить посилання саме на адміністративну справу № 520/12309/2020. Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення. Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши додаткове рішення суду, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до п. 1 ч.1, ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з ч.2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4, 5 ст.134 КАС України). Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 9 статті 139). Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Відповідно до ст. 30 цього Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. За змістом ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Згідно вимог статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. У свою чергу, підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 04.08.2020 по справі № 810/3213/16. Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження понесених витрат в сумі 6 000 грн. представником позивача разом із заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, надано до суду: договір про надання юридичних послуг від 11.08.2020, попередній розрахунок вартості наданих адвокатом послуг та виконаних робіт від 11.08.2020 р., акт здачі-приймання виконаних робіт від 02.12.2020, рахунок- фактуру №1 від 11.08.2020 р., платіжне доручення №1447 від 12.08.2020 р. Правова допомога надавалась ТОВ «Сантехопт» адвокатом ОСОБА_1 на підставі договору про надання юридичних послуг від 11.08.2020 (а.с. 164-166). Згідно п. 4.2 Договору оплата послуг Виконавцем здійснюється Замовником в сумі 6 000 грн. у вигляді авансового платежу до початку виконання послуг. Попереднім розрахунком вартості наданих послуг та виконаних робіт від 11.08.2020 року встановлено, що виконавець планує надати Замовнику послуги та виконати роботи, вартість зазначених послуг за домовленістю сторін становить 6 000 грн. (а.с. 167). Адвокатом надано позивачу послуги, в межах укладеного Договору, на загальну суму 6 000 грн, а саме: - вивчення наданих замовником матеріалів - 3 год., вартість 900 грн.; - складання заяви про коригування митної вартості від 28.08.2020 р. та формування до неї додатків - 3 год., вартість - 900 грн.; - складання адміністративного позову та формування до нього додатків 7 год., вартість - 2 100 грн.; - складання заяви про призначення розгляду справи в режимі відеоконференції та формування до неї додатків і направлення відповідачу 1 год, вартість - 300 грн.; - складання відповіді на відзив та формування до нього додатків і направлення відповідачу 6 год, вартість 1 800 грн., що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт від 02.12.2020 р. (а.с. 168). ТОВ «Сантехопт» сплачено 6 000 грн. за надані послуги адвокату ОСОБА_1 , що підтверджується копією платіжного доручення №1447 від 12.08.2020 року (а.с. 170). Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з їх документального підтвердження, пов`язаності з розглядом справи. Колегія суддів частково погоджується з висновком суду, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц. Колегія суддів зазначає, що відповідачем до суду першої інстанції надавалось заперечення на заяву про стягнення судових витрат, оскільки останній вважав, що вони не є підтвердженими, які не враховані судом при вирішенні справи. Разом з тим, колегія суддів зауважує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Надаючи оцінку доказам, наданим позивачем на підтвердження понесених витрат, колегія суддів зазначає, що послуги з "вивчення наданих замовником матеріалів", вартість якої визначена у сумі 900 грн., є складовою процесу написання адміністративного позову, тому вказані витрати не можуть підлягати окремій компенсації за рахунок позивача. Щодо надання адвокатом послуги зі "складання заяви про коригування митної вартості від 28.08.2020 р. та формування до неї додатків", вартість якої визначена у сумі 900 грн., колегія суддів вважає, що зазначена послуга не пов`язана з розглядом справи у суді, а тому безпідставно заявлена до відшкодування в якості судових витрат. Щодо наданням адвокатом послуги зі "складання заяви про призначення розгляду справи в режимі відео конференції та формування до неї додатків і направлення відповідачу", вартість якої визначена у сумі 300 грн., колегія суддів зазначає, що заява складена в обсязі текстового формату не більше ніж сторінка А4, не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, не потребувала затрат значного часу та зусиль, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу, крім того "направлення заяви відповідачу" не є юридичною послугою. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що сума витрат на послуги адвоката визначена судом є надмірною, не відповідає критерію розумності їхнього розміру, обсягу фактично наданих послуг та їх складності, а також є необґрунтованою, оскільки вказані послуги не потребують значної кількості часу. Доводи апеляційної скарги про відсутність посилання в документах на номер справи є необґрунтованими, оскільки чинним законодавством не встановлено чітких критеріїв до оформлення документів, що подаються для підтвердження витрат на правничу допомогу. Враховуючи викладене, заявлена до відшкодування сума витрат на правничу допомогу в розмірі 6 000, 00 грн. є завищеною та неспівмірною із складністю цієї справи та обсягом наданих адвокатом послуг. З урахуванням наведеного, заяви відповідача про зменшення судових витрат, судова колегія приходить до висновку про задоволення заяви щодо відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 4 000 грн. Отже при винесенні оскаржуваного додаткового рішення судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини справи, не вірно надано оцінку наданим доказам, а тому наявні підстави для його зміни. Відповідно до ч. 4 статті 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини . Керуючись ст.ст. 310, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Слобожанської митниці Державної митної служби України задовольнити частково. Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2020 по справі № 520/12309/2020 змінити, виклавши абз. 2 резолютивної частини в наступній редакції: "Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби (вул. Короленка, буд. 16-Б,м. Харків,61003, код ЄДРПОУ 43332958) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехопт" (вул. Харківська, буд. 38,м. Суми, Сумська область,40035, код 37027625) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн. (чотири тисячі гривень 00 копійок).". Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 17.05.2021 року