Постанова 4850 № 200/756/21-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 травня 2021 року справа №200/756/21-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л. В., суддів Компанієць І.Д., Сіваченка І.В., секретар Сізонов Є.С., за участі представника відповідача Сенникова А.А., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року в справі № 200/756/21-а (головуючий І інстанції Галатіна О.О., у повному обсязі складено 23 лютого 2021 року в м. Слов`янськ Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),- УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДПС у Донецькій області від 06 листопада 2020 року № Ф-5442-44 «У» та № Ф-5442-44. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідач без будь-яких законних підстав виніс оскаржувані вимоги. Вважає, що у відповідності до приписів Конституції України, принципів застосування законів у часі, підлягають застосуванню норми Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», зокрема пункту 9-4 розділу VІІІ, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин. Отже, сформовані відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 № Ф-5442-44 «У» та № Ф-5442-44 є такими, що не відповідають вимогам закону. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що як на час виникнення спірних відносин, так і на час розгляду та вирішення даної справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався. Відповідно, проведення антитерористичної операції триває. Оскільки вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 охоплюють період, в якому позивач був звільнений від виконання обов`язків платника єдиного внеску, то за цей період орган доходів і зборів не мав повноважень формувати та направляти позивачу таку вимогу. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Під час апеляційного розгляду представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, позивач до суду не прибув. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Державної податкової служби у м. Краматорськ Донецької області як платник єдиного внеску. 06 листопада 2020 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області відносно позивача сформовано податкову вимогу № Ф-5442-44 «У» про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму недоїмки - 14557 грн 84 коп. (а.с. 6). 06 листопада 2020 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області відносно позивача сформовано податкову вимогу № Ф-5442-44 про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму недоїмки - 35255 грн 62 коп. (а.с. 7). Спірним питання даної справи є правомірність винесення відповідачем вимог про сплату боргу (недоїмки) від 06 листопада 2020 року № Ф-5442-44 «У» та № Ф-5442-44 Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувані вимоги є правомірними та відповідають чинному законодавству, оскільки на час їх формування (06.11.2020) норма, яка тимчасово звільняла позивача від виконання обов`язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, втратила чинність. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами абз. 1 п. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI), платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту). Статтею 6 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний: зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2); подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (п. 4 ч. 2). У ст. 25 Закону № 2464-VI зазначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (абз. 1 ч. 4). Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею (абз. 3 ч. 4). У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку (абз. 4 ч.4). 02.09.2014 року Верховною Радою України прийнято закон "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", який набув чинності 15.09.2014 року (далі - Закон № 1669-VII). Підпунктом 8 пункту 4 ст. 11 Закону № 1669-VII розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI було доповнено пунктом 9-3 наступного змісту: "Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються. Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу". Унормування зазначеної статті згідно до Закону України "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці" відбулося зі зміною нумерації п. 9-3 на п. 9-4. Наведена норма проіснувала в Законі № 1669-VII з 15 вересня 2014 року до 1 січня 2016 року внаслідок її виключення згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-8, але в повній мірі вона збереглась в Законі № 2464-VI. Платникам єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася АТО, надано можливість у період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО або військового чи надзвичайного стану не виконувати встановлені частиною 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" обов`язки щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску. Пунктом 5 ст. 11 Закону № 1669-VII передбачено обов`язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014 у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення. На виконання абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669-VII розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. За додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р до цих населених пунктів належить м. Краматорськ Донецької області. В подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція". Кабінет Міністрів України 02 грудня 2015 року розпорядженням № 1275-р затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (далі - Перелік), і пунктом 3 вказаного розпорядження визнав такими, що втратили чинність, розпорядження КМУ від 30.10.2014 № 1053-р та від 05.11.2014 № 1079-р. У додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р до зазначених населених пунктів належить м. Краматорськ Донецької області. За положеннями Закону № 1669-VII достатньою підставою для звільнення від відповідальності за невиконання вимог щодо вчасності нарахування та сплати єдиного внеску є встановлення факту знаходження платника податку на обліку в податкових органах, розміщених на території проведення АТО. З 13 лютого 2020 року пункт 9-4 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 виключено на підставі Закону України від 14 січня 2020 року № 440-IX "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи". Отже, пункт 9-4 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI був діючим по 12 лютого 2020 року включно. Таким чином, з аналізу зазначених норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства слідує, що до 13 лютого 2020 року для звільнення платників єдиного внеску від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції згідно з положеннями пункту 9-4 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI достатньо було лише факту перебування відповідного платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014. До 13 лютого 2020 року факт перебування платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, був підставою для звільнення платників єдиного внеску як від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, так і від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо його вчасної сплати. При цьому, вказані норми не скасовували обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надавали можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі, що було підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону № 2464-VI. Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VII від 02 вересня 2014 року, який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції. Враховуючи викладене, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач з 14 квітня 2014 року по 12 лютого 2020 року включно внаслідок проведення антитерористичної операції був звільнений від обов`язків платника єдиного внеску у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі їх виконувати, проте, оскільки пункт 9-4 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI був чинним по 12 лютого 2020 року включно. Разом з тим, на час формування спірної вимоги (06.11.2020) відсутні будь-які підстави щодо звільнення позивача від сплати єдиного внеску. Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 03 квітня 2020 року у справі № 812/838/17 та від 02 квітня 2020 року у справі № 360/1546/19. Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Платникам єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася АТО, надано можливість у період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО або військового чи надзвичайного стану не виконувати встановлені частиною 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" обов`язки щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску. Водночас, Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не скасовував обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надавав можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі. Разом з тим, на час формування спірної вимоги про сплату боргу норма, яка тимчасово звільняла від виконання обов`язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, втратила чинність. Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Тобто, дія нормативно-правового акта починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон чи інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Враховуючи викладене, на час виникнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI діяв, разом з цим на час формування спірної вимоги про сплату боргу (06 листопада 2020 року), норма, яка тимчасово звільняла позивача від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI (своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок) втратила чинність, відтак формування вимоги про сплату боргу є обов`язком податкового органу. Оскільки позивачем належним чином не виконувались норми ст. 9 Закону 2464-VI, а саме єдиний внесок сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку, податковим органом правомірно винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки). Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову та скасування спірної податкової вимоги. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року в справі № 200/756/21-а - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року в справі № 200/756/21-а - залишити без змін. Повне судове рішення складено 17 травня 2021 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст.328 КАС України. Головуючий суддя Л.В. Ястребова Судді І.Д. Компанієць І.В. Сіваченко