Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 908/3123/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17.05.2021 Справа № 908/3123/20 м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач), суддів: Чус О.В., Орєшкіна Е.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Відрадненське" на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.02.2021 у справі №908/3123/20 (суддя Федорова О.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ареал Днепр", м.Дніпро до відповідача Приватного акціонерного товариства "Відрадненське", с.Відрадне, Запорізький район, Запорізька область про стягнення 181720,48 грн. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю "Ареал Днепр" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Відрадненське про стягнення основного боргу в сумі 89350,03 грн., інфляційних збитків у сумі 12438,95 грн., 3% річних в сумі 7344,64 грн., пені в сумі 70138,68 грн. та штрафу в розмірі 1% річних в сумі 2448,21 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань зі своєчасної і повної оплати поставленого товару за договором поставки від 06.12.2017 №061217/26. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.02.2021 у справі №908/3123/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Відрадненське" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ареал Днепр" основний борг у сумі 89350,00 грн., 3% річних в сумі 7338,26 грн., інфляційні втрати в сумі 12438,95 грн., пеню в сумі 70103,79 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 2688,47 грн. Відмовлено у стягненні пені в сумі 34,89 грн., штрафу в сумі 2448,21 грн. та 3% річних у сумі 6,38 грн. Судовий збір у сумі 37,34 грн. покладено на позивача. Означене рішення місцевого господарського суду вмотивоване тим, що позивачем доведено, а відповідачем визнано наявність заборгованості відповідача у розмірі 89350.00 грн. Розрахунок інфляційних втрат визнаний судом обґрунтованим і арифметично правильним. При перегляді розрахунків пені і 3% річних судом встановлено, що вони здійснені з помилками, оскільки позивач помилково виходив з 365 днів у році, у той час як у 2020 році 366 днів. В частині відмови у стягненні штрафу суд виходив з того, що позивач фактично розрахував пеню в розмірі 1% від суми боргу за аналогічний період розрахунку пені по п. 6.2 договору. Тобто фактично застосував один вид відповідальності у вигляді нарахування пені за одне й те саме правопорушення, що суперечить положенням ст. 61 Конституції України щодо неможливості подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Відповідачем не наведено підстав для зменшення розміру штрафу, у зв`язку з чим у відповідному клопотанні було відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач (ПрАТ "Відрадненське") звернувся з апеляційною, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 08.02.2021 у справі №908/3123/20 та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Ареал Днепр" у задоволенні позову. Узагальнені доводи апеляційної скарги Скаржник не згоден з рішенням суду першої інстанції з підстав порушення норм матеріального права. Відповідач звертає увагу на положення ч. 6 ст. 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Тобто, діючим законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним. Оскільки положення договору в даному випадку не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 ГК України (посилання в договорі на стягнення пені за кожний день не є визначенням періоду часу), то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом шестимісячного строку. Скаржник також вказує на незадоволення судом клопотання ПрАТ "Відрадненське". відповідно до ст. 233 ГК України зменшити розмір штрафних санкцій. Відповідач із посиланням на правові позиції Верховного Суду вказує, що вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. При цьому суд має врахувати, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватися на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягнути з боржника надмірні грошові кошти як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Узагальнені доводи та заперечення на апеляційну скаргу Позивач (ТОВ "Ареал Днепр") у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Позивач вказує, що судом правильно враховано, що умовами п. 6.2. укладеного договору сторонами встановлено інший порядок для нарахування пені, ніж встановлений у ч. 6 ст. 232 ГК України і якою надано можливість відступити від встановлених у цій нормі правил. Договором передбачено, що нарахування пені здійснюється до дня фактичної оплати. Тому шестимісячний обмежувальний строк для нарахування штрафних санкцій у даному випадку не підлягав застосуванню судом першої інстанції. Щодо незадоволеного судом клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, то відповідач ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній скарзі не навів обставин, які могли б бути враховані судом при розгляді питання про зменшення розміру штрафних санкцій, а лише обмежився посиланням на норми, які регулюють це питання. Рух справи у суді апеляційної інстанції Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.03.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Відрадненське" на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.02.2021 у справі №908/3123/20; ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів виходить з наступного. Судом першої інстанції і судом апеляційної інстанції встановлені наступні обставини і визначені відповідно до них правовідносини Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ареал Днепр" (Продавець) і Публічним акціонерним товариством "Відрадненське", яке в подальшому змінене на Приватне акціонерне товариство "Відрадненське" (Покупець) укладено договір поставки №061217/26 від 06.12.2017, за яким Продавець зобов`язався поставити та передати у власність Покупця ветеринарні препарати (надалі - товар), а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар на умовах даного договору. Номенклатура, кількість, вартість та інші характеристики товару визначаються для кожної окремої партії товару відповідно до заявок Покупця та відображаються у видатковій накладній на передачу товару (пункт 1.2. договору). Сторонами в пункті 2.1 договору погоджено, що повна оплата товару має бути здійснена протягом 21 календарного дня з моменту отримання Покупцем товару та підписання сторонами видаткових накладних. Відповідно до пунктів 9.1., 9.2. даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до повних розрахунків між сторонами. У випадку, якщо жодна зі сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити цей договір протягом одного місяця до закінчення строку його дії, він вважається пролонгованим на кожний наступний рік. Поставка продавцем покупцю товару ПроСід ТБ 102 25 кг (мішок) підтверджується копіями видаткової накладної №291217/01 від 29.12.2017 на суму 67350,00 грн. з ПДВ і видаткової накладної №110118/01 від 11.01.2018 на суму 67350,00 грн. з ПДВ. Загальна сума видаткових накладних - 134700,00 грн. Видаткові накладні підписані представниками сторін і скріплені печатками підприємств. Товар отриманий представником покупця - зав. підсобним виробництвом Беттер Д.О. за довіреностями№566 від 29.12.2017 і №010 від 11.01.2018 без зауважень і заперечень. Факт поставки підтверджується також копіями товарно-транспортних накладних №291217/01 від 29.12.2017 і №110118/01 від 11.01.2018. Виставлені на оплату рахунки №291217/01 від 29.12.2017 і №110118/01 від 11.01.2018 оплачені покупцем частково. Як вбачається з копій платіжних доручень №1172 від 03.01.2018, №1289 від 11.01.2018 і №1635 від 07.02.2018 по рахунку №291217/02 від 29.12.2017 покупцем було сплачено 45350,00 грн. Залишок заборгованості склав 22000,00 грн. Рахунок №110118/01 від 11.01.2018 на суму 67350,00 грн. не оплачений взагалі. Загальна сума неоплаченого товару склала 89350,00 грн. В порядку досудового врегулювання спору продавцем на адресу покупця неодноразово направлялися претензії з вимогою сплатити заборгованість: №1 від 11.05.2018, №1 від 30.08.2018, №1 від 24.06.2019, №2 від 21.08.2019, №1 від 27.11.2019, №27/07 від 27.07.2020. В підтвердження направлення претензій продавець надав копії поштових накладних, описів вкладення у цінні листи і рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень. На жодну з претензій покупець відповіді не надав. Враховуючи неналежне виконання покупцем своїх договірних зобов`язань, позивач (продавець) звернувся за захистом своїх прав і інтересів до господарського суду з позовом до відповідача (покупця), який й є предметом розгляду у цій справі. Спірні правовідносини сторін виникли з приводу виконання господарського договору, а саме договору поставки товару, а тому підлягають регулюванню умовами такого договору та відповідними положеннями цивільного та господарського законодавства. Так за пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків. Частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Обов`язковість договору до виконання сторонами встановлена статтею 629 Цивільного кодексу України. Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. За приписами частини шостої статті 265 Господарського кодексу України та частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статі 193 Господарського кодексу України цивільні та господарські зобов`язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частинами першою, другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 334 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Пунктом. 5.5. договору сторони передбачили, що одночасно з товаром Продавець повинен передати Покупцю: видаткову накладну; товарно-транспортну накладну, у разі якщо поставка товару здійснюється автомобільним транспортом; рахунок-фактуру; сертифікат про якість. Обмін між сторонами даного договору податковими накладними в електронному вигляді здійснюється через систему електронного документообігу М.Е.Dос. Зміст цього пункту та пункту 2.1. договору свідчать про те, що обов`язок продавця вважається виконаним з моменту отримання покупцем товару і підписання видаткових накладних. Видаткова накладна - це первинний документ, що підтверджує факт постачання товарів (товарно-матеріальних цінностей). За визначенням у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. За змістом частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій і складаються під час фактичного здійснення такої господарської операції. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції Розмір основного боргу в сумі 89350,00 грн. - є доведеним та не заперечується відповідачем. Відповідач доказів погашення основного боргу в сумі 89350,00 грн. не надав. Отже позовні вимоги про стягнення заборгованості в цій частині обґрунтовано задоволено судом першої інстанції. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань, позивачем було також нараховано до стягнення: - інфляційні збитки у сумі 12438,95 грн.; - 3% річних в сумі 7344,64 грн.; - пеню в загальній сумі 70138,68 грн. (за видатковою накладною №291217/01 від 29.12.2017 за період з 20.01.2018 по 13.11.2020 сума пені склала 17972,88 грн.; за видатковою накладною №110118/01 від 11.01.2018 за період з 02.03.2018 по 13.11.2020 сума пені склала 52165,80 грн.); - та штраф за ці ж періоди в розмірі 1% річних в загальній сумі 2448,21 грн. (за видатковою накладною №291217/01 від 29.12.2017 сума штрафу склала 625,15 грн., а за видатковою накладною №110118/01 від 11.01.2018 сума штрафу склала 1823,06 грн.). Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що відповідач не навів підстав скасування рішення суду в частині стягнення інфляційних втрат і 3% річних та не заперечив нараховані суми. Відтак, оскільки судове рішення оскаржується відповідачем лише в частині стягнення пені та правильності застосування норм матеріального права щодо зменшення неустойки, колегія суддів переглядає судове рішення виключно у цих частинах. Так відповідач, заперечуючи нараховану суму пені, посилається на порушення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України та наполягає на тому, що шестимісячний строк, встановлений цією нормою є присікальним і чиним законодавством не передбачена можливість нарахування пені понад цього строку. За частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Виконання цивільних обов`язків забезпечується відповідальністю, яка встановлена договором або актом цивільного законодавства (частина третя статті 14 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3). Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (частина перша статті. 216 Господарського кодексу України) Згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій, зокрема як штрафні санкції. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України). Частиною другою статті 20 Господарського кодексу України визначено, що застосування штрафних санкцій є одним зі способів захисту прав та законних інтересів суб`єктів господарювання. Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Розмір штрафних санкцій відповідно до частин четвертої, шостої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано (частина шоста статті 232 Господарського кодексу України). Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовані також Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", за змістом статей 1, 3 якого, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня. Пунктом 6.2. укладеного договору передбачено, що при затримці розрахунків із Продавцем по цьому договору з вини Покупця, він сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення розрахунків до дня фактичної оплати. В частині третій статті 6 Цивільного кодексу України закріплено положення про співвідношення договору і закону в тих випадках, коли щодо певних відносин існує зазначення в актах цивільного законодавства, але сторони бажають за згодою між собою врегулювати ці відносини інакше. За приписами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Таким чином, виходячи з вищенаведених положень законодавства, сторони, керуючись принципом свободи договору, за взаємною згодою визначили інший строк нарахування пені. Підписання договору сторонами і скріплення його печатками підприємств свідчить про те, що сторони погодились із визначеними умовами договору і розуміли їх зміст. До того ж сам зміст частини шостої статті 232 Господарського кодексу України свідчить про те, що вона надає право сторонам відступити від встановлених нею правил та врегулювати сторонами договору інший порядок нарахування штрафних санкцій. Наведеною нормою частини шостої статті 232 ГК встановлено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Установивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 ЦК), зокрема можуть пов`язувати період нарахування пені з подією, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Зазначене вище відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 10.09.2020 у справі №916/1777/19. Тому суд апеляційної інстанції вважає, що твердження відповідача, що у даному випадку нарахування пені не може перевищувати 6 місяців - слід визнати необґрунтованими та такими, що спростовуються наведеними вище нормами чинного законодавства і положеннями укладеного договору. При цьому, як правильно врахував суд першої інстанції, заяв про застосування наслідків спливу спеціальної позовної давності до вимог про стягнення пені відповідач суду не подавав. Щодо здійсненого судом першої інстанції перерахунку розміру пені з урахуванням тієї обставини, що у 2020 році 366 днів, а не 365 (як взято позивачем у розрахунку), то в цій частині жодна зі сторін цього спору суду апеляційної інстанції своїх заперечень не висловили. З приводу тверджень відповідача про необхідність зменшення штрафних санкцій, колегія суддів зазначає наступне. Згідно частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України). Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та інше. При цьому, обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Щодо посилань відповідача на правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, в постановах від 30.05.2019 у справі №916/2268/18 та від 04.06.2019 у справі №904/3551/18, згідно з якою вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду, а також послання відповідача на правову позицію, що викладена в постановах Верховного Суду у постановах від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, за якою судом касаційної інстанції відзначено, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватися на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права; наявність у кредитора можливості стягнути з боржника надмірні грошові кошти як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором, то колегія суддів вважає, що такий аргумент апелянта у цій справі не підлягає врахуванню. Так клопотання про зменшення розміру неустойки було заявлено відповідачем у відзиві на позовну заяву. Зі змісту відзиву на позов, а саме розділу 3 "Щодо штрафу" і з прохальної частини відзиву вбачається, що відповідач просив зменшити лише заявлену до стягнення грошову суму штрафу. При цьому, ПрАТ "Відрадненське" не наведено жодних обставин та не надано жодних доказів, які б могли бути враховані судом при розгляді цього питання відносно до сторін цього спору при виконанні ними зазначеного договору поставки. Відповідач лише навів правові норми, які регулюють зменшення розміру штрафних санкцій. За таких обставин колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який правильно відмовив в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені. Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 1% штрафу у розмірі 2448,21 грн., то рішенням суду першої інстанції в частині цих вимог відмовлено повністю. Отже у суду апеляційної інстанції відсутні підстави переглядати питання зменшення розміру штрафу. Відтак доводи скаржника про порушення попереднім судом норм матеріального права статті 233 Господарського кодексу України і статті 551 Цивільного кодексу України не знайшли свого підтвердження, тому відхиляються судом як необґрунтовані. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції За приписами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно й об`єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог. Тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення немає. Розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати в сумі 3153,00 грн. на оплату судового збору, понесені відповідачем у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника (апелянта) у скарзі і відшкодуванню не підлягають. Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Відрадненське" - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Запорізької області від 08.02.2021 у справі №908/3123/20 - залишити без змін. Судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Приватне акціонерне товариство "Відрадненське". Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту з підстав, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Повна постанова складена 17.05.2021. Головуючий суддя І.М. Подобєд Суддя О.В. Чус Суддя Е.В. Орєшкіна