Постанова Північний апеляційний господарський суд № 927/784/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "12" травня 2021 р. Справа№ 927/784/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Мальченко А.О. суддів: Чорногуза М.Г. Агрикової О.В. при секретарі судового засідання Найченко А.М., розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Грядунова Дмитра Валерійовича на рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.12.2020 у справі № 927/784/19 (суддя Демидова М.О.) за позовом Фізичної особи-підприємця Грядунова Дмитра Валерійовича до Фізичної особи-підприємця Лугіна Віктора Миколайовича третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «РобаМаг Україна» про розірвання договору та стягнення 205 867,29 грн, за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання, ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець Грядунов Дмитро Валерійович (далі - ФОП Грядунов Д.В., позивач) звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Лугіна Віктора Миколайовича (далі - ФОП Лугін В.М., відповідач) про розірвання укладеного між сторонами договору №6-Г від 30.04.2019, стягнення 82 320,00 грн попередньої оплати, 95 686,03 грн збитків у вигляді відшкодування неповернутої давальницької сировини, 2 848,10 грн інфляційних втрат, 1 858,00 грн 3% річних, 12 348,00 грн 3% від вартості несвоєчасно виконаного замовлення, 10 807,16 грн процентів за користування чужими грошовими коштами. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань щодо виготовлення та поставки позивачеві готової продукції в обумовлені договором строки, а також неповерненням на вимогу позивача попередньої оплати та давальницької сировини (матеріалів). Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 24.01.2020 у справі №927/784/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020, у задоволенні позовних вимог ФОП Грядунову Д.В. до ФОП Лугіна В.М. відмовлено. Постановою Верховного Суду від 18.08.2020 скасовано рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.01.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 у справі №927/784/19, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області. Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції зазначив про залишення судами поза увагою та оцінкою доводів відповідача про те, що позивач не надав йому еталон-зразка швейної продукції, не дослідивши належним чином наявність умов договору щодо обов`язку замовника надати такий еталон-зразок, порядку його надання, наслідків невиконання замовником цього обов`язку, у тому числі, вплив на можливість виконання умов цього договору; суди не надали оцінку поведінці сторін щодо виконання ними зобов`язань за договором з урахуванням засад розумності та добросовісності, на яких ґрунтується зобов`язання; не врахували правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.10.2019 у справі № 911/2755/18, за якою однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору; не перевірили наявність у договорі підстав та порядку його розірвання; не встановили, чи було допущено прострочення виконання зобов`язань за договором як замовником, так і підрядником; наведені сторонами доводи в цій частині суди не перевірили та надані докази не дослідили; не з`ясували, чи мало місце прострочення за договором, чи було воно істотним відповідно до змісту статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що може мати наслідком розірвання договору у судовому порядку; не з`ясували, яку саме та який обсяг сировини передано та, відповідно, прийнято за актом приймання-передачі давальницької сировини (матеріалів), чи заявлялись позивачем заперечення щодо якості та обсягу переданої давальницької сировини. У зв`язку з наведеним, суд касаційної інстанції вказав на передчасність висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення грошових коштів, переданих як попередня оплата, відшкодування збитків у вигляді вартості неповернутої давальницької сировини, стягнення 3% річних, інфляційних втрат, 3 % від несвоєчасно виконаного замовлення, а також процентів за користування грошовими коштами. Під час нового розгляду справи судом першої інстанції прийнято подану позивачем заяву про залишення частини позовних вимог без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у якій позивач просив залишити без розгляду позовні вимоги у частині відшкодування збитків у сумі 95 686,03 грн та розірвання договору №6-Г від 30.04.2019. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 22.12.2020 у справі №927/784/19 залишено без розгляду вимоги позивача у частині відшкодування збитків у сумі 95 686,03 грн та розірвання договору №6-Г від 30.04.2019, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Ухвалюючи вказане рішення в частині залишення без розгляду вимог позивача про відшкодування збитків та розірвання договору, суд виходив з того, що вищевказана заява подана позивачем до початку розгляду справи по суті, а відтак, наявні підстави для її задоволення та залишення вказаних позовних вимог без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд виходив з того, що у даному випадку ненадання позивачем зразка-еталону та технічних умов для виготовлення відповідачем продукції має кваліфікуватися саме як прострочення кредитора у зобов`язанні; відповідачем, в свою чергу, не надано належних та допустимих доказів того, що виготовлена з давальницької сировини продукція (рюкзаки) поставлена (передана) позивачеві в обумовлені договором терміни; жодних документів про передачу товару від підрядника до замовника матеріали справи не містять, тобто відповідач, як підрядник, не передав позивачеві, як замовнику, готові рюкзаки, на які позивач передав йому давальницьку сировину і які він мав передати позивачеві у строки, погоджені у договорі; сторонами у справі взагалі не складалося жодного первинного бухгалтерського документа на підтвердження поставки відповідачем позивачеві виготовленої продукції, відтак, відсутні підстави вважати, що за даних обставин існує об`єктивна можливість доведення факту поставки продукції відповідачем іншими доказами (заявами свідків, скріншотами, фотографіями, публікаціями у засобах масової інформації і т. ін.), оскільки така можливість існує виключно у випадку наявності дефектів у вже оформлених первинних бухгалтерських документах; відсутність підписаного сторонами первинного документу (накладної) є підтвердженням факту, що господарська операція між позивачем та відповідачем не відбулась, тобто готові рюкзаки не передавались; доводи щодо неможливості подальшого використання давальницької сировини, повернутої позивачеві відповідачем, жодним чином не підтверджені, а тому не можуть бути прийняті судом до уваги; за таких обставин суд дійшов висновку, що у даному випадку має місце як прострочення боржника, так і прострочення кредитора. При цьому, з огляду на те, що позивач у справі допустив прострочення кредитора, не надавши відповідачеві ані зразка-еталону, ані технічних умов для виготовлення продукції, чим фактично позбавив відповідача можливості своєчасно виконати замовлення, а також враховуючи, що позивач не відмовився від укладеного з відповідачем договору та просив залишити без розгляду вимогу про розірвання вказаного договору, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для повернення перерахованої позивачем у справі на виконання умов договору передплати та нарахованих на неї інфляційних втрат та 3 % річних, а також штрафу у розмірі 3% від вартості несвоєчасно виконаного замовлення. Крім того, з огляду на те, що у договорі сторонами не було встановлено обов`язку продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від замовника, а також не було встановлено розміру таких процентів та такий розмір процентів за користування чужими грошовими коштами не визначений законом або іншим актом цивільного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для їх нарахування у відповідності до ст. 536 ЦК України. Не погодившись із вищезазначеним рішенням, ФОП Грядунов Д.В. звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте за нез`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказував на те, що судом залишено поза увагою вказівки суду касаційної інстанції, зокрема, щодо наслідків ненадання замовником підряднику еталону-зразку; судом не враховано твердження відповідача щодо виготовлення партії товару та відсутність в матеріалах справи доказів звернення останнього до позивача з вимогою/претензією стосовно надання еталону-зразку, що свідчить про відсутність у даному випадку прострочення позивача, як кредитора, у розумінні ст. 613 ЦК України; суд не надав оцінки доводам позивача про те, що відповідач в порядку ст. 851 ЦК України не зупиняв роботи з виготовлення рюкзаків та не повідомляв про це письмово позивача; з огляду на те, що відповідач, як підрядник, не виконав своїх зобов`язань за договором, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Крім того, апелянт стверджував, що в порушення норм процесуального права судом безпідставно залишено без розгляду вимоги позивача про розірвання договору та стягнення збитків, оскільки заява останнього про залишення таких вимог без розгляду була подана після закінчення підготовчого засідання, тобто поза межами строку, встановлено п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України, а відтак, справа підлягає подальшому розгляду з усіма заявленими позовними вимогами; судом з даного питання не було прийнято окремої ухвали та не вирішено питання про повернення судового збору. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 поновлено ФОП Грядунову Д.В. пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.12.2020 у справі № 927/784/19, відкрито апеляційне провадження за вищевказаною апеляційною скаргою, розгляд апеляційної скарги призначено на 07.04.2021, встановлено ФОП Лугіну В.М. та Товариству з обмеженою відповідальністю «РобаМаг Україна» (далі - ТОВ «РобаМаг Україна», третя особа) строк для подання відзивів на апеляційну скаргу, зупинено дію рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.12.2020 у справі №927/784/19. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 розгляд апеляційної скарги ФОП Грядунова Д.В. на рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.12.2020 у справі № 927/784/19 відкладено на 28.04.2021. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2021 оголошено у розгляді справи №927/784/19 перерву на 12.05.2021. 11.05.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.12.2020 - без змін. Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, відповідач вказував на те, що судом правомірно було залишено без розгляду вимоги позивача про розірвання договору та стягнення збитків за його заявою, оскільки така заява була подана в межах строку, визначеного п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України, а саме, до початку розгляду справи по суті; безпідставною є вимога позивача про повернення суми попередньої оплати, оскільки ані умовами договору, ані приписами законодавства повернення попередньої оплати за договором підряду не передбачено; невиконання позивачем взятого на себе обов`язку з передачі зразку-еталону замовленої до виготовлення продукції значно гальмувало та ускладнювало її виготовлення, оскільки рюкзак є складним швейним виробом і вирішення усіх пов`язаних із його виготовленням питань, зокрема, щодо розміру та форми самого виробу та його складових, розкрою та пошиття було б набагато швидше вирішувати, маючи зразок-еталон, а не в телефонному режимі, як довелося це робити у даному випадку, у зв`язку з чим правомірним є висновок суду про наявність прострочення позивача, як кредитора, у розумінні ст. 613 ЦК України. В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив вимоги скарги задовольнити, а рішення скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Представник відповідача та третьої особи вимоги апеляційної скарги не визнав, доводи, на яких вона ґрунтується вважає безпідставними, а судове рішення законним, у зв`язку з чим просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. 12.05.2021 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції. Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши наявні у справі матеріали та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Як правильно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 30.04.2019 між ФОП Грядуновим Д.В. (у тексті договору - замовник) та ФОП Лугіним В.М. (у тексті договору - підрядник) було укладено договір № 6-Г (далі - договір, а.с. 15-23, т.1), відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання здійснити розкрій, виконати роботи по виготовленню швейної продукції, в асортименті та по цінах, зазначених у Специфікаціях чи протоколі погодження цін, який є невід`ємною частиною даного договору, з наданої замовником сировини (надалі - давальницька сировина). Згідно з п. 1.2 договору замовник приймає на себе зобов`язання прийняти виготовлену підрядником продукцію, та на умовах даного договору провести розрахунок за надані послуги по виготовленню швейної продукції чи по її розкрою. Погодження цін, асортименту продукції, що виготовляється із сировини замовника та її обсяги, строки по договору, сторони узгоджують протоколом, що є невід`ємною частиною даного договору, з урахуванням умов даного договору (п.1.3 договору). Якість наданої замовником сировини повинна відповідати нормативним документам: ТУ, ГОСТам, сертифікатам відповідності (завірена копія яких надається підряднику) та бути ідентичною сировині, з якої виготовлені зразки-еталони (в тому випадку, якщо вони надані замовником (п. 2.1 договору). Повна комплектація давальницької сировини, замовленої до виготовлення партії продукції проводиться замовником протягом 5 днів з дня підписання протоколу погодження цін, асортименту виробів, терміну виконання виробів, які підлягають пошиву з сировини замовника (кошторис на виконання робіт по виготовленню швейних виробів) (надалі за текстом - протокол) (п.2.2 договору). Якість готової продукції, що виготовляється згідно цього договору, повинна відповідати зразку-еталону на кожний вид продукції за цим договору (п.3.1 договору). Відповідно до п. 3.2 договору підрядник не несе відповідальності за якість виготовленої продукції у разі порушення замовником п.2.1 договору. Згідно з п. 4.1.5 замовник має право вимагати від підрядника усунення протягом 14 днів всіх недоліків, що виявлені в ході виконання робіт або під час прийому готової продукції. Відповідно до п. 4.4.3 договору підрядник зобов`язаний здійснювати відпуск готової продукції, виготовленої з давальницької сировини не пізніше строку, зазначеного в погодженому підрядником наряд-замовленні або в протоколі, який є невід`ємним додатком до договору. Даний пункт підлягає виконанню за умови виконання замовником п.2.2, п.4.2.3, п.8.2 договору, у іншому випадку відпуск продукції проводиться з урахуванням пунктів даного договору та вимог діючого законодавства. Як вбачається з п.п. 4.2.4, 4.2.5 договору, замовник зобов`язаний своєчасно направляти представника для отримання готової продукції у строк, визначений договором чи протоколом, а зі спірних питань щодо кількості та якості давальницької сировини у відповідності до п. 6.5 договору. У пункті 7.1 договору передбачено, що передача готової продукції по кількості відбувається на складі замовника у місті Києві, Україна. Готова продукція передається від підрядника замовнику по накладній на підставі належно оформленої довіреності замовника. Датою передачі товару вважається дата підписання накладної на прийняття товару. Згідно з п. 8.1. договору за надання послуг по виготовленню швейних виробів замовник сплачує підряднику вартість, зазначену в рахунку на оплату підрядника. Ціна за одиницю виготовленої продукції зазначається в специфікації чи протоколі погодження цін. Пунктом 8.2. встановлено, що розрахунки по даному договору здійснюються замовником у національній валюті України у готівковій формі шляхом внесення попередньої оплати в розмірі 20%, вартості замовлених послуг, вказаних у протоколі, протягом 3-х банківських днів з дати підпису договору. Далі, за кожну окрему партію оплата в розмірі 80% (від суми партії), яка вноситься одразу після прийому товару. Кількість товару у кожній партії зазначається у протоколі погодження. При виявленні дефектної продукції, сума розрахунку за кожну окрему партію зменшується, та відповідає кількості фактично прийнятої продукції. Сума договору становить 411600,00 грн (п. 8.3 договору). У розділі 9 сторони дійшли згоди, що швейна продукція, що виготовляється підрядником, повинна бути упакована у картонні коробки, надані замовником, відповідно до його вимог, що підтверджується письмово (п.9.1 договору). Відповідно до п. 9.3 договору упаковка надається замовником підряднику разом із поставленою давальницькою сировиною. У випадку ненадання упаковки замовником підрядник може придбавати її за власний рахунок за погодженням із замовником, що впливає на вартість пошиву однієї одиниці продукції. Згідно з п. 10.6 договору підрядник несе відповідальність за передану йому сировину та фурнітуру для виконання у повному обсязі умов договору до моменту передачі готової продукції, невикористаної давальницької сировини, включаючи лоскут, замовнику. Договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до 21.06.2019, але у будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань за цим договором (п. 14.1 договору). 30.04.2019 сторонами договору підписано акт внесення попередньої оплати до договору №6-Г від 30.04.2020у розмірі 82320,00 грн (а.с.24, т. 1). Протоколом погодження цін, асортименту виробів, терміну виконання виробів, які підлягають пошиву з сировини замовника (кошторис на виконання робіт по виготовленню швейних виробів) до договору №6-Г від 30.04.2019 (надалі - Протокол погодження) сторонами узгоджено: найменування - рюкзак, кількість - 600 штук, кінцевий строк виготовлення - 21.06.2019, ціну без ПДВ за одиницю - 686,00 грн, загальну суму договору - 411 600,00 грн (а.с. 25, т. 1). Відповідно до Протоколу погодження до кінцевої ціни входить пошив та печать логотипу. Загальна кількість 600 штук (300 чорних, 300 сірих), із них 600 мають 3 логотипа, а 50 мають три логотипа і один іменний напис. Виготовлення продукції розбивається на 5 партій: Перша партія - 50-100 штук - до 17 травня Друга партія - 70-120 штук - до 28 травня Третя партія - 120-150 штук - до 4 червня Четверта партія - 120-150 штук - до 14 червня П`ята партія - стільки, скільки залишилося до загальної кількості товару - до 21 червня. На виконання умов договору (п.8.2) замовником сплачено попередню оплату в розмірі 20% вартості замовлених послуг, а саме, 30.04.2019 підряднику передані грошові кошти в сумі 82 320,00 грн в якості попередньої оплати, що підтверджується актом внесення попередньої оплати до договору №6-Г від 30.04.2019 (а.с. 24, т. 1). 30.04.2019 замовник передав сировину за Актом приймання-передачі давальницької сировини (матеріалів) до договору без переходу на неї права власності (а.с. 26-27, т. 1). Акт приймання-передачі давальницької сировини від 30.04.2019 підписаний сторонами договору без зауважень та заперечень. 02.05.2019 між ФОП Лугіним В.М. (у тексті договору - замовник) та ТОВ «РобаМаг Україна» (у тексті договору - виконавець) було укладено договір №02-05/19 (далі - договір №02-05/19, а.с. 126-131, т. 1), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання виготовити в строк з сировини та наданих лекал замовника швейну продукцію, в асортименті та по цінах, зазначених у Специфікаціях чи протоколі погодження цін, який є невід`ємною частиною даного договору, відповідно до п.1.2 якого замовник приймає на себе зобов`язання прийняти виготовлену виконавцем продукцію, та на умовах даного договору провести розрахунок за надані послуги по виготовленню швейної продукції. Погодження цін, асортименту продукції із сировини замовника та її обсяги, сторони узгоджують у Специфікаціях або протоколом, що є невід`ємною частиною даного договору (п.1.3 договору №02-05/19). Відповідно до умов п.п. 5.1, 5.5 договору №02-05/19 давальницьку сировину замовник передає виконавцю згідно накладної та затвердженого наряд-замовлення, підписаного протоколу у погодженій обома сторонами кількості, асортименті та строки. Сировина вважається остаточно прийнятою виконавцем по кількості та якості після сплину 5 робочих днів, починаючи з дня, вказаного у акті прийому-передання. Передача готової продукції по кількості відбувається на складі виконавця за адресою: вул. Князя Чорного, буд. 4, м. Чернігів, Україна, 14000. Готова продукція передається від виконавця замовнику по накладній на підставі належно оформленої довіреності замовника. Датою передачі товару вважається дата підписання накладної на прийняття товару та підписання акту прийому-передачі товару обома сторонами по договору (п. 6.1 договору №02-05/19). Відповідно до п.7.2 договору №02-05/19 розрахунки за надані послуги по пошиву здійснюються замовником у національній валюті України у безготівковій формі шляхом внесення 100% коштів вартості послуг, вказаних в акті здачі-приймання, не пізніше 3-х банківських днів з дати його підписання. Оплата здійснюється до відвантаження продукції. Даний договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань за даним договором (п. 13.1 договору №02-05/19). 02.05.2019 між ФОП Лугіним В.М. та ТОВ «РобаМаг Україна» складено та підписано протокол погодження цін, в якому сторони узгодили, що виготовляються швейні вироби - рюкзаки певної комплектації (надалі - вироби); загальна кількість - 600 одиниць; вартість виготовлення 1 виробу - 650 грн, яка складається з: - розкрій - 15% від вартості, що складає 93 грн, - нанесення логотипу - 6% від вартості, що складає 35 грн, заготовка основних деталей - 60% від вартості, що складає 370 грн. - зшивання виробу (рюкзака) з заготовлених деталей - 19% від вартості, що складає 117 грн (а.с. 132, т. 1). У протоколі погодження цін до договору №02-05/19 сторони узгодили, що виготовляються швейні вироби - рюкзаки певної комплектації (надалі - вироби); загальна кількість - 600 одиниць; вартість виготовлення 1 виробу - 650грн, яка складається з: - розкрій - 15% від вартості, що складає 93грн, - нанесення логотипу - 6% від вартості, що складає 35,00 грн, заготовка основних деталей - 60% від вартості, що складає 370,00 грн, - зшивання виробу (рюкзака) з заготовлених деталей - 19% від вартості, що складає 117,00 грн. Як зазначив відповідач, на виконання умов договору №02-05/19 ТОВ «РобаМаг Україна» виготовило та передало ФОП Лугіну В.М. рюкзаки у кількості 90 штук, комплекти заготовок для виробництва рюкзаків в кількості 14 штук, а також здійснило розкрій тканини поліестер 600 Д на 90 рюкзаків, тканини поліестер 300 Д на 190 рюкзаків та тканини підкладкової на 190 рюкзаків, що, за доводами відповідача, також підтверджується наявними в матеріалах справи заявами свідків: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 135, 138, т.1). У заяві свідка ОСОБА_1 зазначено, що 21.05.2019 представник ФОП Лугіна В.М. у присутності свідка ОСОБА_3 та директора ТОВ «РобаМаг Україна» ОСОБА_4 передав особисто ФОП Грядунову Д.В. рюкзаки у кількості 16 штук. Передача рюкзаків відбулась за адресою: м. Київ, вул. Ніжинська, б. 29Б . Разом із рюкзаками позивачеві передано два примірники акта здачі-приймання цієї продукції (а.с. 135, т. 1). 13.06.2019 між ФОП Грядуновим Д.В. та ФОП Лугіним В.М. підписано акт приймання-передачі давальницької сировини (матеріалів), відповідно до якого на умовах та у строки, визначені договором підрядник передав, а замовник прийняв матеріали, зазначені у акті. Акт підписаний сторонами без зауважень та заперечень (а.с. 136-137, т. 1). Позивач зазначив про те, що повернута відповідачем давальницька сировина була гіршої якості, ніж та, що була передана відповідачеві за актом приймання-передачі від 30.04.2019, у набагато меншій кількості та розкроєною, тобто, у стані, що не може бути використана позивачем, за його доводами; у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору ним було придбано нову сировину для пошиву рюкзаків, що є прямими збитками. 13.08.2019 ФОП Лугін В.М. листом від 12.08.2019 повідомив позивача, що 21.05.2019 на складі замовника у присутності незацікавлених осіб відбулась передача партії товару в кількості 16 одиниць позивачу. Вказаний товар був отриманий позивачем разом із супровідними документами та у встановлений договором строк, однак позивач другий примірник супровідних документів не підписав та не повернув. Також у зазначений строк від позивача не надійшло зауважень щодо якості товару. Крім того, відповідач у листі наголошував на тому, що чергова партія товару понад два місяці зберігається на складі та готова до відвантаження в будь-який час, у зв`язку з чим просив позивача повідомити про свій намір отримати готову продукцію. Вказаний лист позивач отримав 11.09.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 139-140, т. 1). Як зазначає позивач, останній свої зобов`язання за договором та додатком до договору №6-Г від 30.04.2019 виконав у повному обсязі, сплативши відповідачеві попередню оплату та надавши сировину для виготовлення продукції, але відповідно до протоколу погодження цін, асортименту виробів, терміну виконання виробів, які підлягають пошиву з сировини замовника (кошторис на виконання робіт по виготовленню швейних виробів) до договору у погоджені сторонами строки відповідач не виготовив товар та не поставив його. 14.08.2019 позивач направив на адресу відповідача претензію від 14.08.2019 з вимогою повернути у строк 7 календарних днів з моменту отримання претензії попередню оплату за договором у сумі 82320,00 грн, повернути давальницьку сировину, відшкодувати замовнику вартість неповернутої давальницької сировини (матеріалів) у вигляді збитків у сумі 95686,03 грн, а разом 178006,03 грн. Також в претензії позивач висловив свою пропозицію відповідачеві про розірвання договору (а.с.28-31, т. 1). Посилаючись на те, що відповідач договірні зобов`язання з виготовлення та поставки позивачеві товару в обумовлені договором строки, а також вимоги претензії не виконав, позивач звернувся з даним позовом до суду. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, а доводи апелянта вважає необґрунтованими та безпідставними, з огляду на наступне. Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання даного договору, колегія суддів зазначає, що такий за своєю правовою природою є договором підряду, за яким, відповідно до статті 837 ЦК України, одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У відповідності до статей 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Договір є обов`язковим до виконання сторонами. Отже, укладення ФОП Лугіним В.М. та ФОП Грядуновим Д.В. вказаного договору підряду було спрямоване на отримання останнім результатів виконаних робіт та обов`язку по здійсненню їх оплати, а відповідач, у свою чергу, зобов`язався забезпечувати виконання робіт, якість яких відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства у строки, встановлені договором. За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. За приписами статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України). Як було зазначено вище, 30.04.2019 позивач на виконання умов договору сплатив відповідачеві попередню оплату в сумі 82 320,00 грн та передав відповідачеві давальницьку сировину. Відповідно до ч.1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Згідно зі статтею 857 ЦК України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а у разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру. Частиною четвертою статті 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Колегія суддів зазначає, що факт здійснення господарської операції з виконання робіт підтверджується, зокрема, первинними бухгалтерськими документами. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції Закону України № 1724-VIII від 03.11.2016) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 (далі - Положення) визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19. У п.7.5 договору сторони погодили, що здача-приймання продукції по якості оформлюється актом. Акт підписується замовником протягом 5-ти днів з дня отримання товару. У разі виявлення недоліків (невідповідність продукції вимогам за якістю) акт здачі-приймання продукції не підписується, про що замовник повідомляє підрядника письмово. Продукція вважається остаточно прийнятою замовником по кількості та якості після спливу 14 робочих днів, починаючи з дня передачі готової продукції. Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з п.7.4 договору готова продукція передається від підрядника замовнику у строк, вказаний у специфікації або протоколі, що є додатком до цього договору. Як було зазначено вище, у протоколі погодження до договору сторонами узгоджено ціни, асортимент виробів та терміни виконання робіт, а саме: найменування виробу - рюкзак, кількість - 600 штук, кінцевий строк виготовлення - 21.06.2019. При цьому, виготовлення продукції розбивається на 5 партій: Перша партія - 50-100 штук - до 17 травня Друга партія - 70-120 штук - до 28 травня Третя партія - 120-150 штук - до 4 червня Четверта партія - 120-150 штук - до 14 червня П`ята партія - стільки, скільки залишилося до загальної кількості товару - до 21 червня. Разом з тим, стверджуючи про часткове виконання робіт за договором щодо виготовлення 90 рюкзаків та заготовки для виготовлення рюкзаків в кількості 14 штук, відповідачем, в свою чергу, не надано належних та допустимих доказів того, що виготовлена з давальницької сировини продукція (рюкзаки) поставлена (передана) позивачеві в обумовлені договором терміни. На переконання колегії суддів, судом першої інстанції правомірно відхилені доводи відповідача про те, що факт передання відповідачем позивачеві продукції підтверджений фотознімками представника позивача із рюкзаками у руках (відповідно до наданого відповідачем скріншоту), а також письмовими заявами свідків, оскільки відповідно до умов пункту 7.1 договору сторони передбачили, що передача готової продукції по кількості відбувається на складі замовника у місті Києві, Україна; готова продукція передається від підрядника замовнику по накладній на підставі належно оформленої довіреності замовника; датою передачі товару вважається дата підписання накладної на прийняття товару. Як правильно встановлено місцевим господарським судом, сторонами у справі не складалося жодного первинного бухгалтерського документа у підтвердження поставки (передачі) відповідачем позивачеві виготовленої продукції, відтак, відсутні підстави вважати, що за даних обставин існує об`єктивна можливість доведення факту поставки продукції відповідачем іншими доказами (заявами свідків, скріншотами, фотографіями, публікаціями у засобах масової інформації і т. ін.), оскільки така можливість існує виключно у випадку наявності дефектів у вже оформлених первинних бухгалтерських документах. Крім того, відповідно до положень ст. 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відсутність підписаного сторонами первинного документу (накладної) у розумінні ст. 853 ЦК України, наведених вище норм законодавства та Положення, а також умов п. 7.1 договору свідчить про недоведеність відповідачем факту передачі ним, як підрядником, позивачеві, як замовнику, готових рюкзаків, на які останній передав йому давальницьку сировину та які він мав передати позивачеві у строки, погоджені у договорі. При цьому, не підтвердженим будь-якими доказами є посилання відповідача на ту обставину, що у нього наявна продукція: рюкзаки в кількості 74 шт. та комплекти заготовок для рюкзаків в кількості 14 шт., які відповідач зберігає на складі та не має можливості передати позивачеві. Умови укладеного сторонами договору жодним чином не перешкоджають відповідачеві самостійно придбати упаковку для рюкзаків, додавши вартість вказаної упаковки до ціни продукції, що і передбачено договором. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Враховуючи терміни виконання робіт, встановлені сторонами у протоколі погодження до договору, прострочення зобов`язань відповідача з виконання зобов`язання за виготовлення першої партії продукції почалось з 18.05.2019, другої - з 29.05.2019, третьої - з 05.06.2019, четвертої - з 15.06.2019, п`ятої - з 22.06.2019. Водночас, з матеріалів справи вбачається, що 13.06.2019 позивачеві повернуто відповідачем частину давальницької сировини, яка надавалась останньому на виготовлення продукції, що підтверджується актом приймання-передачі давальницької сировини (матеріалів) від 13.06.2019 (додаток №2 до договору) (а.с. 136-137, т. 1). Однак, доводи відповідача щодо неможливості подальшого використання давальницької сировини, повернутої позивачеві відповідачем, жодним чином не підтверджені, а тому не можуть бути прийняті судом до уваги. Разом з тим, на виконання вказівок суду касаційної інстанції місцевим господарським судом правомірно враховано, що позивачем як кредитором також було допущене прострочення договірних зобов`язань, а саме, обов`язку щодо надання відповідачеві зразку-еталону або технічних умов щодо виготовлення продукції (пошиття рюкзаків). Згідно зі статтею 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частини 3 статті 220 ГК України боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора. За приписами ч. 4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора. Відповідач під час розгляду справи судом першої інстанції, так і під час її апеляційного перегляду зазначав про відсутність підстав для стягнення з нього суми попередньої оплати, нарахованих на неї інфляційних втрат, 3% річних, а також процентів за користування чужими грошовими коштами та штрафу від вартості несвоєчасно виконаного замовлення, посилаючись на те, що несвоєчасне виконання робіт за договором відбулося у зв`язку з простроченням кредитора, оскільки позивач не виконав покладених на нього обов`язків з передачі відповідачеві зразку-еталону або технічних умов щодо виготовлення продукції (пошиття рюкзаків). На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд правомірно погодився з доводами відповідача про те, що зазначені обставини стали перешкодою для виконання робіт у встановлені договором строки, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник за грошовим зобов`язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора. Статтею 851 ЦК України передбачено, що підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником. Відповідно до п.3.1 договору сторони погодили, що якість готової продукції, що виготовляється згідно даного договору, повинна відповідати зразку-еталону на кожний вид продукції по даному договору. Згідно з п.4.2.5 договору замовник зобов`язаний перед початком робіт надати підряднику зразок-еталон чи технічні умови на кожний вид продукції. Якість наданої замовником сировини повинна відповідати нормативним документам: ТУ, ГОСТам, сертифікатам відповідності (завірена копія яких надається підряднику) та бути ідентичною сировині, з якої виготовлені зразки-еталони (в тому випадку, якщо вони надані замовником) (п.2.1 договору). За умовами пункту 4.2.5 договору, до зобов`язань позивача у справі як замовника входить надання підряднику перед початком робіт зразку-еталону чи технічних умов на кожний вид продукції. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази передачі позивачем відповідачеві зразку-еталону чи технічних умов на кожний вид продукції, що мало бути здійснено останнім саме перед початком робіт за договором. Таким чином, у даному випадку ненадання позивачем зразків-еталонів чи технічних умов для виготовлення відповідачем продукції має кваліфікуватися саме як прострочення кредитора у зобов`язанні, яке унеможливило виконання робіт за договором. При цьому, колегія суддів враховує пояснення відповідача, що невиконання позивачем взятого на себе обов`язку з передачі зразку-еталону замовленої до виготовлення продукції значно гальмувало та ускладнювало її виготовлення, оскільки рюкзак є доволі складним швейним виробом і вирішення усіх пов`язаних із його виготовленням питань, зокрема, щодо розміру та форми самого виробу та його складових, його розкрою та пошиттю. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що заявляючи вимогу про стягнення з відповідача перерахованої позивачем на виконання умов договору суми попередньої оплати у зв`язку з неналежним виконанням підрядником умов договору щодо своєчасного виконання робіт, позивачем не наведено жодної правової підстави для повернення таких коштів. Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 849 ГПК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Відповідно до ст. 852 ЦК України якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. З огляду на наведене, приписами чинного законодавства України, якими регулюються відносини підряду, не передбачено повернення відповідачем на користь позивача сплаченої суми попередньої оплати у випадку неналежного виконання підрядником умов договору. Крім того, укладений між сторонами договір підряду також не передбачає такого наслідку неналежного виконання підрядником умов договору щодо своєчасного виконання робіт як повернення замовнику суми попередньої оплати. Разом з тим, за змістом ст. 849 ЦК України замовнику законом надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і визначене цією нормою право не може бути обмежено. Відповідно до частини 2 статті 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави. Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав. Однак, з матеріалів справи не вбачається, що позивач скористався своїм правом на односторонню відмову від договору в порядку статті 849 ЦК України. Надіслана позивачем відповідачеві претензія від 14.08.2019 не може бути визнана судом односторонньою відмовою позивача від договору, оскільки в останній чітко зазначено про те, що така є саме пропозицією розірвати укладений договір підряду в порядку ст. 188 ГК України, а не односторонньою відмовою від договору. З урахуванням того, що позивач у справі допустив прострочення кредитора, не надавши відповідачеві ані зразка-еталону, ані технічних умов для виготовлення продукції, чим фактично позбавив відповідача можливості своєчасно виконати замовлення, а також з огляду на те, що позивач не відмовився від укладеного з відповідачем договору, просив залишити без розгляду вимоги про розірвання вказаного договору та про відшкодування вартості давальницької сировини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для повернення перерахованої позивачем у справі на виконання умов договору передплати у сумі 82 320,00 грн. Позивачем також нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у сумі 2 848,10 грн, 3% річних у сумі 1 858,00 грн та 10 807,16 грн процентів за користування чужими грошовими коштами. Згідно з частиною 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом. Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. У зв`язку з необґрунтованістю вимоги про повернення суми передплати за договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення похідних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 2848,10 грн, 3 % річних у сумі 1858,00 грн. Відповідно до частини 2 статті 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Підставами для застосування до сторін правовідносин статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством. Оскільки у даному випадку у договорі сторонами не було встановлено обов`язку підрядника сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від замовника, а також не було встановлено розмір таких процентів та такий розмір процентів за користування чужими грошовими коштами не визначений законом або іншим актом цивільного законодавства, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для їх нарахування у відповідності до ст. 536 ЦК України. Крім того, дослідивши здійснені позивачем розрахунки інфляційних втрат, 3 % річних, процентів за користування чужими грошовими коштами, судова колегія звертає увагу на неможливість перевірити правильність нарахування заявлених до стягнення сум та зробити беззаперечний висновок, що вказані суми нараховані з дотриманням вимог чинного законодавства, оскільки у розрахунках позивачем не зазначено з якої суми заборгованості розраховуються інфляційні втрати, 3% річних та проценти за користування чужими грошовими коштами. Також позивачем на підставі пункту 10.5 договору нараховано та заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 3% від вартості несвоєчасно виконаного замовлення, що за розрахунком позивача становить 12 348,00 грн. Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Відповідно до частини 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України). Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі. Відповідно до ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Приписами ч. 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Відповідно до п.10.5 договору, у разі порушення підрядником п.4.4.3 даного договору на термін до 10-ти днів, він повинен сплатити замовнику штраф у розмірі 0,01% від вартості несвоєчасно виконаного замовлення за кожен день затримки виконання, а у випадку порушення п.4.4.3 даного договору на термін, що перевищує 10-ть календарних днів - штраф у розмірі 3% від вартості несвоєчасно виконаного замовлення, але не більше 3% від загальної вартості несвоєчасно виконаної партії замовлення. Разом з тим, як було зазначено вище, саме позивач у справі допустив прострочення кредитора, не надавши відповідачеві ані зразка-еталону, ані технічних умов для виготовлення продукції, чим фактично позбавив відповідача можливості своєчасно виконати замовлення, що в силу ч. 4 ст. 612 ЦК України виключає настання прострочення боржника, у даному випадку відповідача у справі, а відтак, відсутні правові підстави для задоволення вимоги про стягнення з останнього 12 348,00 грн штрафу. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Водночас, саме позивач повинен довести обставини, які входять до предмету доказування у справі та які підтверджують факт порушення його права відповідачем. Проте, всупереч наведених вище правових норм, позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, та не підтверджено доказами відповідно до умов договору та наведених норм закону виконання свого обов`язку щодо передачі відповідачеві затвердженої проектно-кошторисної документації, відповідно до якої відповідач зобов`язаний був виконати відповідні роботи. При цьому, відповідачем, у свою чергу, доведено факт невиконання ним повного обсягу обумовлених договором робіт з підстав ненадання позивачем проектно-кошторисної та дозвільної документації. Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З огляду на викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ФОП Грядунова Д.В. до ФОП Лугіна В.М. про стягнення 82 320,00 грн попередньої оплати, 2 848,10 грн інфляційних втрат, 1 858,00 грн 3% річних, 12 348,00 грн 3% від вартості несвоєчасно виконаного замовлення, 10 807,16 грн процентів за користування чужими грошовими коштами. Крім того, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про порушення судом норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення в частині залишення без розгляду вимоги позивача про розірвання договору та стягнення збитків, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 03.11.2020 було закрито підготовче засідання, а розгляд справи по суті призначено на 17.11.2020. 17.11.2020 до початку судового засідання на електронну адресу Господарського суду Чернігівської області від позивача надійшла заява про залишення частини позовних вимог без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України, у якій позивач просив залишити без розгляду позовні вимоги про відшкодування збитків у сумі 95686,03 грн та про розірвання договору №6-Г від 30.04.2019. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду. За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 201 § 2 «Відкриття розгляду справи по суті» Глави 6 «Розгляд справи по суті» ГПК України у призначений для розгляду справи час головуючий відкриває судове засідання та оголошує, яка справа розглядатиметься. З оголошення головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті. Оскільки заява про залишення частини позовних вимог без розгляду подана позивачем до відкриття судового засідання 17.11.2020, тобто до початку розгляду справи по суті, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для її задоволення та залишення позовних вимог у частині відшкодування збитків та розірвання договору без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, в подальшому позивач дану заяву не відкликав та у судових засіданнях уповноважений представник позивача наполягав на її задоволенні. Згідно з ч.ч. 1,2,4 ст. 61 ГПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері. Про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю або ордером має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви. Однак, в матеріалах справи відсутні відповідні заяви щодо обмеження повноважень представника позивача, який безпосередньо подав суду заяву про залишення частини позовних вимог без розгляду та підтримував її у судових засіданнях, а у наданих суду на підтвердження його повноважень документах таких обмежень не зазначено. Враховуючи, що подання заяви про залишення позову без розгляду є безумовним правом позивача, а наслідком подання такої заяви в силу імперативних приписів п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України є залишення позову без розгляду, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про залишення без розгляду вимоги позивача у частині відшкодування збитків у сумі 95686,03 грн та розірвання договору № 6-Г від 30.04.2019. Крім того, суд апеляційної інстанції не вбачає порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, яким мотиви задоволення заяви позивача було викладено в оскаржуваному апелянтом рішенні, яким закінчено розгляд справи, а не в окремій ухвалі суду, оскільки такі дії суду жодним чином не перешкоджали апелянту скористатися правом його апеляційного оскарження саме у частині залишення позовних вимог без розгляду. Також колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими доводи апелянта про те, що судом не було вирішено питання про повернення сплаченого ним судового збору у зв`язку із залишенням без розгляду частини позовних вимог. Так, відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням). Таким чином, з огляду на залишення позовної заяви в частині вимог про розірвання договору та стягнення збитків без розгляду саме за заявою позивача у суду відсутні правові підстави для повернення йому сплаченої за вказані позовні вимоги суми судового збору. При цьому, за відсутності відповідного клопотання заявника (позивача), у відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд позбавлений можливості самостійно вирішити питання про повернення сплаченого позивачем судового збору. За приписами ч.ч. 1, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права При цьому, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи учасників справи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі. За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарським судом Чернігівської області від 22.12.2020 у справі №927/784/19 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга ФОП Грядунова Д.В. має бути залишена без задоволення. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта. Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Грядунова Дмитра Валерійовича на рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.12.2020 у справі № 927/784/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.12.2020 у справі №927/784/19 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.12.2020 у справі №927/784/19.

4. Матеріали справи № 927/784/19 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду відповідно до ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 17.05.2021. Головуючий суддя А.О. Мальченко Судді М.Г. Чорногуз О.В. Агрикова