Постанова 4820 № 686/14164/15-ц

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 686/14164/15-ц Провадження № 22-ц/4820/715/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2021 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Грох Л.М. секретар судового засідання Кошельник В.М. з участю : позивача, його представника, представника відповідачів розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу 686/14164/15-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 січня 2020 року в складі судді Козак О.В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, треті особи без самостійних вимог Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, рішення органу місцевого самоврядування та договору дарування. Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, суд в с т а н о в и в: У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив, визнати недійсними рішення Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області від 20 вересня 2011 року про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки, кадастровий номер 6825083600:03:007:1012 та Державний акт про право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6825083600:03:007:1012, виданий 31 січня 2012 року на ім`я ОСОБА_2 , крім того просив визнати недійсним договір дарування вказаної земельної ділянки, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений 09 грудня 2014 року приватним нотаріусом Гребенніковою О. І. за №

16. На підтримання заявлених позовних вимог позивач, зазначав що 07 жовтня 2011 року на підставі договору дарування земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Байрачним А.І., він набув у власність земельну ділянку площею 0,10 га у межах згідно з планом, надану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована на території Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області та належала дарувальнику ОСОБА_4 на праві власності згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку від 12 листопада 2009 року, виданим на підставі рішення Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області від 11 вересня 2009 року №

108. Проте, у 2014 році він виявив на належній йому на праві власності земельній ділянці факт знесення його паркану та облаштування меж нової земельної ділянки. У зв`язку з тим, що він та його сім`я з 2006 року користується вищевказаною земельною ділянкою, він негайно звернувся до Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області з проханням вирішити питання щодо самовільного захоплення його ділянки невідомою особою, де йому порадили звернутись до управління Держземагентства у Хмельницькому районі Хмельницької області та повідомили, що облаштування паркану проводить ОСОБА_2 , який є власником суміжної земельної ділянки. Управління Держземагентства у Хмельницькому районі своїм листом №05-18/14872 від 12 грудня 2014 року йому відмовило у вирішені спірного питання та рекомендувало звернутись до землевпорядної організації з метою встановлення (відновлення) меж земельної ділянки. Також позивач посилався, що при перевірці технічної документації, розробленої при виготовленні Державного акту, про право власності на належну йому земельну ділянку на відповідність відомостям, що містяться в Національній кадастровій системі, землевпорядною організацією було виявлено, що на його вулиці збільшилась кількість земельних ділянок, а саме: технічна документація містить чотири земельних ділянки, в той час як в Національній кадастровій системі розташовано п`ять земельних ділянок майже в тих самих межах. Крім того, при встановленні меж належної йому земельної ділянки землевпорядною організацією була встановлена невідповідність електронного документа (обмінного файлу) документації із землеустрою, а саме: каталогу координат зовнішніх меж земельної ділянки. З метою усунення даних розбіжностей він звернувся до Управління Держземагентства в Хмельницькому районі з заявою про внесення змін до електронного документа (обмінного файлу) з метою приведення його у відповідність до матеріалів документації із землеустрою, а саме: каталогу координат зовнішніх меж земельної ділянки. Проте отримав рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) №РВ- 6800085432015 від 12 березня 2015 року у зв`язку з перетином з земельною ділянкою 6825083600:03:007:1012, площа співпадає на 67,8647%., при цьому Управління Держземагентства в Хмельницькій області не може повідомити причини, за яких координати поворотних точок меж належної йому земельної ділянки не відповідають даним, які наявні в Національній кадастровій системі, що підтверджується листом Управління Держземагенства в Хмельницькій області від 10.06.2015. Таким чином позивач посилався, що саме ОСОБА_2 незаконно набув право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6825083600:03:007:1012, оскільки відбулось її накладення на належну йому земельну ділянку. Крім того, ОСОБА_2 не звертався до нього за погодженням меж власної земельної ділянки, як до власника суміжної земельної ділянки. В квітні 2015 року йому стало відомо, що ОСОБА_2 відчужив вказану земельну ділянку ОСОБА_3 на підставі договору дарування земельної ділянки №16, посвідченого 09 грудня 2014 року приватним нотаріусом Гребенніковою О.І. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 грудня 2016 року залучено до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ДП «Центр державного земельного кадастру». Ухвалою суду Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 лютого 2018 року залучено до участі в справі в якості третьої особі без самостійних вимог на предмет спору Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, замість Управління Держгеокадастру у Хмельницькому районі. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 січня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. ОСОБА_1 не погодився з таким рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій посилається на невірне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Апелянт зазначає, що рішенням Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області №108 від 11 вересня 2009 року було затверджено технічну документацію та передано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,10 га на території Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та інших споруд, оскільки рішення Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області є чинним, та ніким не оспорюється, тому ОСОБА_4 є добросовісним набувачем даної земельної ділянки. ОСОБА_4 отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 117215 від 12 листопада 2009 року, а земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 6825083600:01:004:1611. Апелянт вказує, що в подальшому ця земельна ділянка була подарована йому на законних підставах, але він позбавлений можливості реалізувати своє право власності на отриману земельну ділянку, оскільки ОСОБА_2 було знесено паркан та межові знаки його земельної ділянки, знищено висаджені плодові дерева, в зв`язку з чим він не може достовірно встановити точні межі своєї земельної ділянки. Апелянт посилається, що на всі його звернення органи влади лише повідомляють його про неможливість встановлення меж земельної ділянки, так як ділянка перетинається з іншою земельною ділянкою. Зокрема у відповідь на його заяву Державним кадастровим реєстратором Пастушком В.В. Управління Держземагентства у Хмельницькому районі Хмельницької області винесено рішення №РВ-6800085432015 від 12 березня 2015 року яким відмовлено у внесенні даних до Національної кадастрової системи у зв`язку з перетином його земельної ділянки з ділянкою 6825083600:03:007:1012 (площа співпадає на 67,8647%). В ході розгляду справи було проведено дві експертизи, згідно висновку першої експертизи від 30 листопада 2016 року визначено, що згідно технічної документації присутнє накладення земельної ділянки відповідача на його земельну ділянку і таке накладення становить 67,9%, згідно висновку повторної експертизи від №169-171/18-26 від 04 вересня 2019 року було підтверджено, що відповідно до технічної документації спірні земельні ділянки накладаються одна на одну, отже вказані докази повністю підтверджують ту обставину, що рішенням Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області № 03 від 20 вересня 2011 року неправомірно була передана у власність громадянина ОСОБА_2 та ж сама земельна ділянка, яка вже знаходилась у власності ОСОБА_4 з 2009 року відповідно до рішення Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області №108 від 11 вересня 2009 року та Державного Акту серія ЯИ №117215. На думку апелянта, суд в своєму рішенні не надав мотивованої оцінки його доводам щодо законності висновку судового експерта від 04 вересня 2019 року в частині накладання земельних ділянок одна на одну на підставі технічної документації з посиланням на ст. 5 ч. 2 «Закону про державний земельний кадастр» про те, що в разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях, тому вказує на протиправність висновку експерта від 04 вересня 2019 року в частині висновку про не накладання двох земельних ділянок на підставі досліджених судовим експертом так званих правовстановлюючих документів Поземельної книги та відомостей Державного земельного кадастру. Вважає, що даючи відповідь на це питання експерт, в порушення приписів Інструкції «Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень» як правовстановлюючі документи безпідставно використав Поземельну книгу та відомості Державного земельного кадастру, які не є правовстановлюючими документами на земельну ділянку відповідно до приписів ст. 126 Земельного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а тому безпідставно були використані судовим експертом в якості правовстановлюючих документів при складанні експертного висновку від 04 вересня 2019 року. Крім того, ОСОБА_1 вважає безпідставними посилання в судовому рішенні на недоліки технічної документації позивача на земельну ділянку з кадастровим номером 6825083600:01:004:1611, та не прийняв до уваги його доводи щодо пояснювальної записки, яка міститься у технічній документації, а саме останній абзац пояснювальної записки про те, що «Журнал кутових та ліній вимірів, абрис земельних ділянок та каталоги координат точок повороту межі землекористування знаходяться у архіві ПМП «Милосердя». Також позивач зазначає про те, що суд не надав належної оцінки таким доказам як викопіювання з генерального плану Лісовогринівецької сільської ради, присутнє у належно завіреній технічній документації позивача та повну завірену копію Генерального плану Лісовогринівецької сільської ради, в яких зазначено 4-ю ділянку, належну позивачу, та відсутність на вулиці, на якій знаходиться земельна ділянка позивача на час розробки його технічної документації, 5-ї ділянки. Вважає, що судом не надано належної оцінки висновку експерта МВС України Хмельницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру М.В. Басюка від №33 П 27.02.2017 щодо підроблення напису та №60 П від 20.04.2017 про підроблення підпису ОСОБА_4 в «Акті погодження меж» у технічній документації ОСОБА_2 та свідчення у судовому засіданні свідка ОСОБА_4 про те, що він не погоджував цього акту ОСОБА_2 . Підроблення підпису та напису тягне за собою порушення прав позивача, так як земельна ділянка ОСОБА_3 накладається на земельну ділянку позивача, чим унеможливлює вільно користуватись та розпоряджатись його власністю, а ознайомлення з даним актом погодження меж ОСОБА_4 призвело б до досудового вирішення проблеми накладення земельних ділянок ще на етапі розроблення технічної документації ОСОБА_2 . З огляду на доводи викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 січня 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 6825083600:01:004:1611 перебуває у власності ОСОБА_1 , з його володіння не вилучалась, та у її складі не містяться будь-які інші земельні ділянки, підтвердженням цього є дані Державного земельного кадастру, які розміщені на публічному джерелі - Публічній кадастровій карті України. Вважає, твердження позивача про знищення його паркану та саджанців плодових дерев,неможливість встановлення меж належної йому земельної ділянки є голослівним, та не підтверджене жодним наявним в матеріалі справі доказом, окрім домислів позивача. Доступ до його земельної ділянки є відкритим, що дає йому можливість відновити межі земельної ділянки, згідно координат поворотних точок межі земельної ділянки з кадастровим номером 6825083600:01:004:1611, які містяться як в паперовому вигляді - Поземельній книзі, яка зберігається в територіальному відділі Держгеокадастру, так і в електронному - Державному земельному кадастрі. Також зазначає, що первинним місцезнаходженням ділянки ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 , а не в кадастровому кварталі 007, а з архівної довідки від 28 грудня 2019 року №01-23/2019-425ц вбачається, що передача у власність земельних ділянок здійснювалася зокрема як по АДРЕСА_2 за межами с. Лісові Гринівці Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, крім того з довідки виконавчого комітету Лісовогринівецької сільської ради вбачається, що АДРЕСА_2 було перейменовано на вул. Яблуневу на підставі рішення Лісовогринівецької сільської ради №33 від 12.10.2016 року, при цьому вул. Висоцького не перейменовувалася, тому земельна ділянка ОСОБА_1 має бути розташованою за іншою адресою. Отже земельна ділянка з кадастровим номером 6825083600:03:007:1012 не могла порушувати законних прав ОСОБА_1 на реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6825083600:01:004:1611. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 січня 2020 року залишено без змін. Постановою Верховного суду від 24 березня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині з ухваленням в цій частині нового судового рішення по слідуючим мотивам. У відповідності до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права. Так судом встановлено, що рішенням Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області від 12 вересня 2006 року № 3 за заявою ОСОБА_4 від 06 вересня 2006 року йому передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку в районі «Діхтярка» с. Лісові Гринівці. За заявою ОСОБА_4 від 04 червня 2007 року Приватним малим підприємством «Милосердя» була розроблена технічна документація із землеустрою щодо складання документу, що посвідчує право власності на земельну ділянку, який надається для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд в мікрорайоні «Діхтярка», на території Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області. Як вбачається з наявної технічної документації довідкою Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області від 25 грудня 2007 року № 1243 відповідно до земельного кадастрового обліку в Лісовогринівецькій сільській раді Хмельницького району Хмельницької області за ОСОБА_4 рахувалась земельна ділянка площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою АДРЕСА_3 . В матеріалах технічної документації міститься висновок Хмельницької районної державної адміністрації від 15 січня 2008 року № 58 з якого вбачається, що, розглянувши матеріали ОСОБА_4 , технічну документацію із землеустрою щодо складання документу, що посвідчує право власності на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, головний архітектор погодив вказану земельну ділянку по АДРЕСА_3 на території Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області. Рішенням Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області від 11 вересня 2009 року № 108: затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документу, що посвідчує право власності на земельну ділянку, на території Лісовогринівецької сільської ради ОСОБА_4 ; передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,10 га на території Лісовогринівецької сільської ради для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та інших споруд (присадибна ділянка); вирішено виготовити державний акт на право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_4 ; внесено відповідні зміни в земельнооблікові документи сільської ради. На підставі вказаного рішення сільської ради 12 листопада 2009 року ОСОБА_4 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку, згідно з яким він є власником земельної ділянки кадастровий номер: 6825083600:01:004:1611, площею 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Згідно з договором дарування земельної ділянки від 07 жовтня 2011 року ОСОБА_4 подарував ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,10 га у межах згідно з планом, надану для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована на території Лісовогринівецької сільської ради, Хмельницького району, Хмельницької області, кадастровий номер: 6825083600:01:004:1611. В той же час рішенням Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області від 04 травня 2011 року № 06 за заявою від 04 травня 2011 року вирішено: надати дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,10 га, по АДРЕСА_4 , з метою передачі у приватну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; розроблений проект відведення подати на розгляд та затвердження Лісовогринівецької сільської ради для прийняття рішення про передачу земельної ділянки у власність. За заявою ОСОБА_2 від 20 травня 2011 року Хмельницький районний відділ Хмельницької регіональної філії державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» розробив проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд ОСОБА_2 по АДРЕСА_4 на території Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області. Однак за висновком почеркознавчої експертизи від 27 лютого 2017 року № 3311 встановлено, що рукописний текст « ОСОБА_4 » у протоколі погодження (встановлення) зовнішніх меж землекористування від 20 квітня 2010 року, який є складовою частиною технічної документації, виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою. Рішенням Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області від 20 вересня 2011 року № 03 вирішено: затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в межах населеного пункту с. Лісові Гринівці і складання документу, що посвідчує право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку; передати у власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,10 га в межах населеного пункту с. Лісові Гринівці для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_5 ; виготовити Державний акт на право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_2 . На підставі вказаного рішення Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області 31 січня 2012 року ОСОБА_2 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку, згідно з яким він є власником земельної ділянки кадастровий номер 6825083600:03:007:1012, площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована по АДРЕСА_5 . Відповідно до договору дарування земельної ділянки від 09 грудня 2014 року ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована по АДРЕСА_5 , кадастровий номер 6825083600:03:007:1012. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09 грудня 2014 року власником земельної ділянки, кадастровий номер 6825083600:03:007:1012, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) є ОСОБА_3 . З метою усунення розбіжностей між електронним документом (обмінним файлом) та документацією із землеустрою в частині каталогу координат зовнішніх меж позивач звернувся в Управління Держземагентства в Хмельницькому районі з заявою про приведення електронного документу у відповідність до матеріалів технічної документації із землеустрою в частині каталогу координат зовнішніх меж. Рішенням державного кадастрового реєстратора управління Держземагенства у Хмельницькому районі Хмельницької області від 12 березня 2015 року ОСОБА_1 відмовлено у внесенні змін до Державного земельного кадастру, у зв`язку з перетином його земельної ділянки з ділянкою 6825083600:03:007:1012 (площа співпадає на 67,8647 %). Листом Управління Держземагенства у Хмельницькому районі Хмельницької області Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області від 10 червня 2015 року повідомлено ОСОБА_1 , що при порівняні координат поворотних точок меж належної йому земельної ділянки з кадастровим номером 6825083600:01:004:1611, які наявні в документації із землеустрою, згідно з якою була сформована вказана земельна ділянка, виявлено невідповідність даним, які наявні в Національній кадастровій системі. До 01 січня 2013 року адміністраторами системи ведення електронного реєстру земельних ділянок було державне підприємство «Центр Державного земельного кадастру». Внесення відомостей до Національної кадастрової системи здійснювалося Державним земельним агентством України на підставі відомостей наданих державним підприємством «Центр Державного земельного кадастру». Земельні ділянки які зазначені у його листі з кадастровими номерами 6825083600:01:004:1611 та 6825083600:03:007:1012 були внесені до Реєстру земель державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру», а у подальшому перенесені до Державного земельного кадастру. Державними кадастровими реєстраторами управління Держземагентства у Хмельницькому районі Хмельницької області не вносились зміни до відомостей про координати поворотних точок меж вищевказаних земельних ділянок, тому повідомити про причини невідповідності вказаних відомостей, немає можливості. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особина захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Відповідно до частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Частиною четвертою статті 41 Конституції України гарантовано, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Згідно зі статтями 125, 126 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до положень статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється в т.ч. у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. У преамбулі Закону України від 07.07.2011 №3613-VI «Про Державний земельний кадастр» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; надалі - Закон №3613-VI) зазначено, що цей Закон установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру. Відповідно до статті 1 Закону №3613-VI: державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера. За нормами ч. 2 ст. 5 Закону державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях. За приписами статті 9 цього Закону внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний кадастровий реєстратор, зокрема: перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам. Статтею 21 Закону №3613-VI визначено, що відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі: відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених ст.79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні; технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками. Згідно ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Статтею 391 ЦК Українивизначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів. Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову у їх задоволенні. Відповідно до частин другої, п`ятої статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом. Пунктом 1 частини першої статті 103 ЦПК України передбачено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Згідно з висновком повторної земельнотехнічної експертизи від 04 вересня 2019 року № 169-171/18-26: відповідно до Технічної документації фактичні межі земельної ділянки ОСОБА_3 порушують межі земельної ділянки ОСОБА_1 , утворюючи накладення земельних ділянок. Площа та конфігурація земельної ділянки з кадастровим номером 6825083600:01:004:1611, яка вказана в державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 117215, виданому на ім`я ОСОБА_4 , відповідає площі та конфігурації земельної ділянки вказаній в каталозі координат зовнішньої межі земельної ділянки Технічної документації із землеустрою щодо складання документу, що посвідчує право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 , що надається для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд в мікрорайоні «Дегтярка» на території Лісовогринівецької сільської ради, а конфігурація земельної ділянки, визначеної в графічних матеріалах (в тому числі кадастровому плані земельної ділянки) не відповідає. Конфігурація земельної ділянки, визначена в графічних матеріалах (в тому числі кадастровому плані земельної ділянки) даної Технічної документації не відповідає конфігурації земельної ділянки визначеної каталогом координат, наявному в даній документації. Відповідно до пункту 4 розділу VІІ «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про державний земельний кадастр» у разі якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки), такі помилки, за згодою власника земельної ділянки, можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель. Верховний Суд в постанові від 24.03.2021 року, якою скасовано постанову апеляційного суду в даній цивільній справі, дійшов висновку, що судом встановлено, що при встановленні меж належної позивачу земельної ділянки землевпорядною організацією була виявлена невідповідність електронного документа (обмінного файлу) документації із землеустрою, а саме каталогу координат зовнішніх меж земельної ділянки. З метою усунення даних розбіжностей позивач звернувся до управління Держземагентства в Хмельницькому районі із заявою про внесення змін до електронного документа (обмінного файлу) з метою приведення його у відповідність до матеріалів документації із землеустрою, а саме каталогу координат зовнішніх меж земельної ділянки. Рішенням державного кадастрового реєстратора управління Держземагенства у Хмельницькому районі Хмельницької області від 12 березня 2015 року ОСОБА_1 відмовлено у внесенні змін до Державного земельного кадастру, у зв`язку з перетином його земельної ділянки з ділянкою 6825083600:03:007:1012 (площа співпадає на 67,8647 %), а тому висновок апеляційного суду про те, що заходи щодо виправлення помилки у даних Державного земельного кадастру позивачем не здійснювались є безпідставним. Крім того на думку Верховного Суду помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок можуть бутивиправлені напідставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель. При цьому суд першої та апеляційної інстанцій не надав належної правової оцінки висновку повторної земельнотехнічної експертизи від 04 вересня 2019 року № 169-171/18-26 про те, що відповідно до Технічної документації фактичні межі земельної ділянки ОСОБА_3 порушують межі земельної ділянки ОСОБА_1 , утворюючи накладення земельних ділянок. Також Верховним Судом зазначено, що оскільки погодження меж є виключно допоміжною стадією у процесі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів, чи землевласників. При цьому відповідно до ч. 1 ст. 417 ЦПК України, вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. В межах кримінального провадження встановлено факт підроблення підпису та напису ОСОБА_4 , наявному в акті погодження меж ОСОБА_2 , що встановлено висновками експерта Хмельницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України, що свідчить про правомірності дій землевласників. За таких обставин колегія суддів вважає, що, оскільки відповідно до Технічної документації, яка відповідно до ст. 5 Закону України «Про державний земельний кадастр» у разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях має пріоритет, фактичні межі земельної ділянки ОСОБА_3 порушують межі земельної ділянки ОСОБА_1 , утворюючи накладення земельних ділянок, що підтверджується рішенням державного кадастрового реєстратора управління Держземагенства у Хмельницькому районі Хмельницької області від 12 березня 2015 року та листом Управління Держземагенства у Хмельницькому районі Хмельницької області Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області від 10 червня 2015 року. З цих підстав слід дійти висновку, що на час передачі спірної земельної ділянки відповідачу ОСОБА_2 , який відчужив її ОСОБА_3 , дана земельна не була вільною, перебувала у власності ОСОБА_4 , який відчужив її позивачу, право власності ОСОБА_4 на вказану земельну не було припинено, а тому передача у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки було проведено з порушенням норм земельного законодавства та порушує право позивача на володіння та користування його земельною ділянкою. На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув, неправильно застосував при вирішенні спору норми матеріального права, його висновки не відповідають обставинам справи, а тому рішення суду з цих підстав в частині відмови у визнанні недійсними Державного акта про право власності на земельну ділянку та рішення Лісогринівецької сільської ради підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення позову. Що стосується позовних вимог позивача про визнання недійсним договору дарування спірної земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 від 07 жовтня 2011 року, то рішення суду про відмову в задоволенні даних вимог є правомірним. Так згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу Україниякщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках. Право власності дійсного власника презюмується і не припиняється, відтак право позивача на спірну земельну ділянку підлягає захисту шляхом пред`явлення віндикаційного позову до набувача. Водночас на наявність прав власника на майно не впливає і та обставина, що воно було предметом угоди щодо відчуження, укладеної іншими способами, оскільки дійсний власник не був стороною такої угоди. Також п. 10 Постанови Пленум Верховного Суду України, від 06.11.2009, № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК. Відповідно до частини п`ятої статті 12 ЦК добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна. Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації Крім того такі висновки цілком узгоджується з правовою позицією Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права, яка викладена у постановах від 21.02.2018 року у справі № 363/2936/15-ц, від 12.06.2018 року у справі № 916/3727/15, від 09.07.2018 року у справі № 910/3513/17. При цьому для застосування віндикації не має самостійного правового значення наявність «ланцюжка» правочинів, за яким річ послідовно передавалася від однієї особи до іншої, що в кінцевому результаті призвело до перебування речі у володінні набувача. Визнання недійсними всіх правочинів щодо відчуження речі не вимагається. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 17.12.2014 року у справі № 6-140цс. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 набув право власності на спірну земельну ділянку з порушенням вимог земельного законодавства та відповідно не мав права відчужувати дане майно ОСОБА_5 . Таким чином, земельна ділянка вибула з володіння позивача поза волею власника на підставі безвідплатного договору з особою, яка не мала права його відчужувати, За таких обставин слід дійти висновку, що власник майна має право звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача ОСОБА_5 - особи, яка не є стороною недійсного правочину рішення Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області від 20 вересня 2011 року № 03 про передачу у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки, шляхом подання віндикаційного позову з підстав, передбачених ч. 3 ст.388 ЦК України, а позивачем в даному випадку обрано неналежний спосіб захисту порушеного права у вигляді визнання недійсним договору дарування спірної земельної ділянки. Керуючись ст. ст. 374, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 січня 2020 року в частині відмови у визнанні недійсними Державного акта про право власності на земельну ділянку та рішення Лісогринівецької сільської ради скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення: Визнати недійсним Державний акт про право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6825083600:03:007:1012, серія ЯК № 95189, виданий Лісогринівецькою сільською радою 20 січня 2012 року, на ім`я ОСОБА_2 . Визнати недійсним рішення Лісогринівецької сільської ради № 03 від 20 вересня 2011 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 земельної ділянки в межах населеного пункту с. Лісові Гринівці та передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, кадастровий номер 6825083600:03:007:1012. Стягнути з ОСОБА_2 та Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області на користь ОСОБА_1 судові витрати по 669,9 грн. з кожного. В решті рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 14 травня 2021 року. Судді А.М. Костенко Р.С. Гринчук Л.М. Грох