Постанова 4818 № 638/5154/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2021 року м. Харків справа №638/5154/17 провадження №22/818/2576/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Хорошевського О.М. суддів: Бурлака І.В., Яцини В.Б., Учасники справи : Позивач:Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», Відповідач: ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 вересня 2017 року, постановлене суддею Хайкіним В.М., у справі за позовом Приватного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення забогованості, встановив: У квітні 2017 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором у розмірі 33187,85 грн. та витрати по сплаті судового збору. Позов мотивований тим, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н на підставі його заяви від 19.09.2016 року. Відповідач підтвердив свою згоду підписавши Заяву позичальника разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», Тарифами банку, які викладені на сайті банку, тарифами складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг. Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та Правил надання банківських послуг - позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Оскільки ОСОБА_1 умови кредитного договору в частині погашення кредиту не виконуються - це призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 28.02.2017 року становить 33187,85 грн., яка складається з наступного: 3764,07 грн. заборгованість за тілом кредитом; 24467,22 грн заборгованість по процентам за користування кредитом; 2900,00 грн. нарахована пеня та комісія; 500 грн. штраф (фіксована частина); 1556,56 штраф (процентна складова). Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 вересня 2017 року позовну заяву АТ КБ «Приватбанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 33187,85 грн., а також судовий збір у сумі 1600,00 грн. Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Застосувати позовну давність до вказаних правовідносин. Вирішити питання щодо судових витрат. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення є незаконним та необґрунтованим, судом першої інстанції не з`ясовано обставини, які мають значення для справи, порушено норми матеріального і процесуального права. В обґрунтування скарги посилається на те, що в анкеті заяві процентна ставка, пеня комісія не зазначена, тому суд безпідставно стягнув з нього відсотки за користування кредитом, пеню та комісію. Також суд не звернув увагу на те, що Банком не надано доказів на підтвердження кредитного ліміту у сумі 8000,00 грн. Розрахунок заборгованості не є документом бухгалтерського обліку, та не підтверджує наявність заборгованості. Крім того суду не надано книги обліку всіх рахунків які відкриваються фізичним та юридичним особам у Банківській установі. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до вимог ч.1ст. 369 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглядає справу без повідомлення учасників справи. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного. Судом встановлено, що з метою отримання кредитної картки ОСОБА_1 19 вересня 2006 року заповнено та підписано анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Приватбанк», з отриманням платіжної картки відповідно до умов та правил надання банківських послуг, а також тарифів (а.с. 8). До анкети-заяви додано Витяг з умов і правил надання Банківських послу (а.с.9-14). Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 станом на 28.02.2017 року становить 33187,85 грн., яка складається з заборгованості за простроченим тілом кредитом 3764,07 грн.; заборгованість по процентам 24467,22 грн; пеня та комісія 2900,00 грн; штраф (фіксована частина) - 500 грн.; штраф (процентна складова) 1556,56 грн. Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України(надалі ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК Українив редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за пенею, комісією і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту. Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Матеріалами справи було встановлено, що ОСОБА_1 підписав анкету-заяву на отримання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, визнавши факту отримання кредитних коштів, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості, який не спростований відповідачем. З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, станом на 28.02.2017 у відповідача виникла заборгованість у розмірі 33187,85 грн, яка обрахована зокрема із такої складової заборгованості як - тіло кредиту (3764,07), відсотків, пені, комісії та штрафів. Проте, в анкеті-заяві не зазначено всі істотні умови договору, а саме сплата відсотків за користування, пені, комісії та штрафів. Оскільки в указаних вище документах, підписаних відповідачем, не визначений розмір процентної ставки за користування кредитом, розмір пені, комісії та штрафів, судова колегія вважає, що сторони не погодили умови договору кредиту в частині розміру процентів за користування кредитом, пені, комісії та штрафів за порушення зобов`язань за договором. Тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 3764,07 грн. Посилання відповідача у заяві про перегляд заочного рішення на пропуск Банком строку позовної давності спростовується матеріалами справи. Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Статтею 253 ЦК Українивизначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Якщо умовами договору встановлено окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. У разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, що викладений у постанові від 30 вересня 2015 року № 6-154цс15 та у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 637/105/17 (провадження № 61-28440св18). ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся з цим позовом 04 квітня 2017 року, а останній платіж був зроблений відповідачем 26 серпня 2014 року у розмірі 200,00 грн.. Тобто строк позовної давності для звернення до суд пропущений Банком не був. Враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з ухваленням нової постанови про стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованості за кредитним договором № б/н від 19.06.2006 року у розмірі 3764,07 грн. Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Отже з ОСОБА_1 на користь позивача належить стягнути 600,00 грн судового збору, сплаченого при подачі позовної заяви, з АТ КБ «ПриватБанк» на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 800,00 грн. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Заочне рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 07 вересня 2017 року скасувати, ухвалити нову постанову. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 19.09.2006 у розмірі 3764 (три тисячі сімсот шісдесят чотири) гривні 07 (сім) копійок. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 600 (шістсот) гривень 00 копійок судового збору, сплаченого при подачі позовної заяви. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 1160 (одна тисяча сто шістедесят) гривень 00 копійок судового збору, сплаченого при подачі апеляційної скарги. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий - О.М. Хорошевський Судді: І.В. Бурлака В.Б. Яцина Повне судове рішення складено 14 травня 2021 року.