LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Житомирський апеляційний суд283/2470/20

від 13.05.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №283/2470/20 Головуючий у 1-й інст. Хомич В. М. Категорія 70 Доповідач Трояновська Г. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Трояновської Г.С. суддів Миніч Т.І., Коломієць О.С., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Житомирі цивільну справу № 283/2470/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 09 березня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Хомич В.М. в м. Радомишлі, в с т а н о в и в : У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просила стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати аліментів в сумі 28 999,00 грн. В обґрунтування позову зазначила, що згідно з рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 19 листопада 2019 року з ОСОБА_2 на її користь стягуються аліменти на утримання сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 5000 грн щомісячно, починаючи з 10.09.2019 і до досягнення дитиною повноліття. В порушення вимог статті 196 СК України відповідач вчасно аліменти не сплачував, допустив заборгованість по сплаті аліментів, яка згідно з розрахунком заборгованості становить 28999 грн. Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 09 березня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання їх спільної дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за платежем, допущеним до негайного виконання, а також за період з квітня 2020 року по 18 листопада 2020 року у розмірі 28999 (двадцять вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень. Вирішено питання розподілу судових витрат. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Зокрема, зазначає, що суд не врахував його клопотання, подане до початку розгляду справи, про приєднання довідки щодо обмеження фізичного навантаження, пов`язаного з його хворобою. Внаслідок отриманої травми зруйновано його працездатність, у нього відсутні кошти на операцію, реабілітацію, а встановлення групи інвалідності потребує значних фінансових затрат, пов`язаних з лікуванням, яких у нього немає. Вказує, що 25.01.2020 він потрапив у ДТП, внаслідок чого було повністю пошкоджено його автомобіль. Частину коштів, виплачених йому страховою компанією, в сумі 28 500грн він направив на погашення заборгованості по аліментах. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи. Розглянувши справу в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 6). 20 грудня 2019 року Малинським районним судом Житомирської області видано виконавчий лист, відповідно до якого з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стягуються аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 5000 грн. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 вересня 2019 року та до досягнення дитиною повноліття (а.с.7). 27.01.2020 на підставі виконавчого листа про стягнення аліментів відкрито виконавче провадження ВП №61084055 (а.с.8). Розрахунками заборгованості зі сплати аліментів №283/2002/19 від 20.12.2019 року, здійсненими старшим державним виконавцем Пулинського РВ ДВС Насоновою К,Г., підтверджується, що станом на 30.09.2020 заборгованість ОСОБА_2 по аліментах становить 28999,00 грн (а.с.9-10). Саме в такому розмірі позивач просила стягнути пеню, звертаючись до суду із зазначеним позовом. У зв`язку з неповною сплатою аліментів, що призвела до виникнення заборгованості, старшим державним виконавцем Насоновою К.Г. відносно ОСОБА_2 складено протокол №50 від 15.12.2020 року за правопорушення передбачене ч.1 ст. 183-1 КУпАП, ч.12 с.71 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.61). Згідно з частиною першою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів. Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо). Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин. Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів. Вказаний висновок підтверджується наступним. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України). Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин. Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України). Розглядаючи справу, суд першої інстанції встановив, що рішення про стягнення аліментів із відповідача на користь позивача на утримання їх малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалено судом першої інстанції 19.11.2019, а набрало законної сили 08.04.2020. При цьому судом першої інстанції було допущено до негайного виконання судове рішення в межах платежу за один місяць. Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність вини відповідача у несвоєчасній сплаті аліментів за період з 8 квітня 2020 року. Саме з цього часу утворилась заборгованість зі сплати аліментів, визначена державним виконавцем у розмірі 28 999 грн, оскільки 13 березня 2020 року відповідач сплатив одноразовою сумою наявну на той час заборгованість у розмірі 28 500,07грн., включаючи березень 2020 року. Вирішуючи спір, суд першої інстанції обґрунтовано керувався позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц, відповідно до якої пеня за прострочення сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток. Правильність проведеного судом першої інстанції розрахунку пені сумнівів не викликає. Отже, встановивши, що з вини відповідача, який зобов`язаний сплачувати аліменти на утримання дитини за рішенням суду, виникла заборгованість по сплаті аліментів, суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойки (пені), передбаченої ст. 196 СК України. При цьому, встановивши, що визначений розмір неустойки (пені) перевищує 100 відсотків заборгованості по аліментах, суд обґрунтовано застосував положення ч.1 ст. 196 СК України та стягнув пеню у розмірі, що дорівнює розміру заборгованості. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для зменшення розміру неустойки та не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги в цій частині з огляду на таке. Як на підставу для звільнення від сплати пені чи зменшення її розміру, відповідач в апеляційній скарзі посилався на те, що 25 січня 2020 року він потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок чого було пошкоджено належний йому на праві власності автомобіль Toyota Camry, 2006 року випуску. Зазначений автомобіль був проданий страховою компанією за 95 796,86 грн та 16.03. 2020 згідно квитанції Приватбанку кошти надійшли на його рахунок, а тому в першу чергу 13.03.2020 він погасив повністю заборгованість по аліментах, яка існувала на той період в розмірі 28 500,07 грн. Матеріалами справи дійсно підтверджується ці обставини (а.с.32,33). Проте, співставляючи дати надходження коштів та їх перерахування в рахунок погашення заборгованості по аліментах можна дійти висновку, що сума коштів на рахунок державної виконавчої служби була перерахована відповідачем не внаслідок отримання страхової виплати, яка надійшла лише через три дні після перерахування аліментних платежів, та свідчить, що сума на сплату аліментів була здобута відповідачем з інших джерел. В апеляційній скарзі відповідач наголошує на тому, що за рахунок страхової виплати та коштів, які надали йому його батьки, розуміючи наявність боргових зобов`язань та відсутності роботи, він змушений був повернути борг ОСОБА_4 в сумі 6 000 доларів США. Проте, зазначені доводи не можуть бути враховані апеляційним судом, оскільки в борговій розписці ОСОБА_2 , датованій 20.09.2019 йдеться про його обов`язок повернути борг ОСОБА_4 до 20.09.2022 (а.с.37), а тому пріорітетне виконання боргового зобов`язання, строк якого ще не наступив, порівняно з обов`язком сплати аліментів не узгоджується із виконанням батьківського обов`язку перед своєю малолітньою дитиною, покладеного на відповідача - батька дитини, передбаченого нормами Сімейного кодексу України. Не можуть бути враховані також доводи в апеляційній скарзі відповідача про його незадовільний стан здоров`я, який, як зазначає заявник, перешкоджає йому у працевлаштуванні. Так, з матеріалів справи вбачається, що за наслідками обстежень стану здоров`я відповідача у нього виявлено хронічну ПМН лівого колінного суглобу, дегенеративні зміни медіального меніска, ознаки розриву передньої хрестоподібної зв`язки (а.с. 39-48,88). ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» від 29.01.2021 ОСОБА_2 рекомендовано обмеження фізичного навантаження до стабілізації лівого колінного суглоба (а.с.88). Вказані рекомендації не свідчать про непрацездатність як таку, тим більше зазначене не підтверджується відповідною довідкою МСЕК. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову. Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону. Керуючись ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Малинського районного суду Житомирської області від 09 березня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Головуючий Судді

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»