Постанова 4803 № 932/9966/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3987/21 Справа № 932/9966/20 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Т. О. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. Категорія 27 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Петешенкової М.Ю., суддів Городничої В.С., Лаченкової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2020 року у цивільній справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И Л А: У серпні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 04 березня 2010 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 30 червня 2020 року утворилася заборгованість в загальній сумі 18332,37 грн., з яких: 1838,69 грн. заборгованість за кредитом; 15396,04 грн. заборгованість за нарахованими процентами; 1097,64 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, яку АТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути з відповідача на свою користь. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2020 року у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено факт укладення кредитного договору, надання відповідачу кредитних коштів та користування ними. Суду не надано належних та допустимих доказів ознайомлення відповідача, як споживача послуг, з розміром та підставами відповідальності за невиконання умов кредитування. Не погодившись з рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» звернулося з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення цих вимог. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що відповідач не заперечував факт укладення кредитного договору, ознайомлення з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами, у встановленому законом порядку даний договір не оспорювався та не визнавався недійсним, тому вказані обставини свідчать про його згоду з усіма умовами цього договору. Відповідач відзив на апеляційну скаргу суду не подав. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог. Судом встановлено, що на підтвердження позивних вимог АТ КБ «ПриватБанк» надано копію анкети-заяви від 04 березня 2010 року, відповідно до якої ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.9). Вказана анкета-заява не містить умов щодо розміру тіла кредиту (кредитного ліміту), строку дії кредитного договору, розміру та порядку нарахування процентів за користування кредитом, відповідальності за невиконання умов кредитування. Заява позичальника містить текст про ознайомлення та погодження споживача з Умовами та Правилами надання банківських послуг, але не конкретизовано яка саме редакція Умов та Правил надання банківських послуг погоджена споживачем. Долучені до позовної заяви Умови та Правила надання банківських послуг, якими передбачено порядок надання та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплату нарахованих за період користування кредитом процентів, комісії за користування кредитом та інших витрат, визначено права та обов`язки сторін договору надання банківських послуг, - відповідачем не підписані (а.с.11-16). Банком надано довідка про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка підписана відповідачем 04 березня 2010 року, за змістом якої сторони погодили базову відсоткову ставку 2,5 % в місяць на залишок заборгованості та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості (а.с.10). На підтвердження позову банком представлено розрахунок заборгованості за кредитним договором, згідно якого, станом на 30 червня 2020 року утворилась заборгованість в загальній сумі 18332,37 грн., з яких: 1838,69 грн. заборгованість за кредитом; 15396,04 грн. заборгованість за нарахованими процентами; 1097,64 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено факт укладення кредитного договору, надання відповідачу кредитних коштів та користування ними. Проте, погодитися з таким висновком суду першої інстанції, не можна. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. У частині першій статті 634 цього Кодексу передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження № 140131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Умовами та правилами надання банківських послуг, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог визначено, в тому числі: порядок надання та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплату процентів нарахованих за період користування кредитом процентів, визначено права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та Правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, надані банком заява позичальника та Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. У постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) суд зазначає, що наявність у справах неоднакових редакцій та положень Умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, - колегія приходить до висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Відповідно до наданої представником банку довідки, ОСОБА_1 згідно кредитного договору № б/н від 04 березня 2010 року отримав картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , зі строком дії останньої до березня 2016 року (а.с.7). Про факт користування кредитними картками та визнання кредитного ліміту свідчить виписка з особового рахунку ОСОБА_1 , відповідно до якої останній користувався встановленим банком кредитним лімітом, здійснював перекази з/на картку та погашав кредитну заборгованість (а.с.30-34). Таким чином, колегія приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за кредитом у розмірі 1838,69 грн. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами за користування кредитними коштами, а також пеню. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємну частину спірного договору, а також довідку про умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду». Довідка про умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду» підписана відповідачем (а.с.10). Заперечень щодо підпису указаної довідки відповідачем не надано. Вказана довідка визначає, зокрема, ставку процентів за користування кредитом у розмірі 2,5% на місяць та розмір пені за несвоєчасне погашення заборгованості. Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову. У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків. За змістом частин другої, третьої статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Вказуючи на те, що надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність вимог банку про стягнення процентів та пені. Однак такий висновок судів є помилковим, оскільки надана банком довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка підписана відповідачем, містить визначений розмір процентів за користування кредитом (2,5% на місяць) та розмір пені за несвоєчасне погашення заборгованості. Перевіряючи правильність нарахування банком процентів, колегія суддів виходить із розміру процентної ставки, яка узгоджена з позивачем та зазначена у довідці про умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду» (2,5% на місяць (30% річних)). Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Згідно частини 3 цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Відповідно до наданого банком розрахунку, заборгованість по процентам за користування кредитом становить 15396,04 грн., тому саме ця сума процентів за користування кредитом підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. При цьому нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості також передбачено підписаною відповідачем 04 березня 2010 року довідкою про умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду», тому вимоги позивача в частині стягнення 1097,64 грн. заборгованості за пенею підлягають задоволенню. На викладене вище суд першої інстанції уваги не звернув, помилково встановив, що вимоги банку є необґрунтованими у повному обсязі, не взяв до уваги, що відповідач користувався наданим кредитним лімітом, а тому зобов`язаний повернути банку фактично отриману суму кредитних коштів. Також сторони погодили в письмовому вигляді розмір базової процентної ставки у розмірі 30% річних та порядок нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості. За положеннями ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, колегія приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, слід змінити розподіл судових витрат, стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» витрати зі сплати судового збору, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій у розмірі 5255,00 грн. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 04 березня 2010 року станом на 30 червня 2020 року в загальній сумі 18332,37 грн., з яких: 1838,69 грн. заборгованість за кредитом; 15396,04 грн. заборгованість за нарахованими процентами; 1097,64 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5255,00 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: М.Ю. Петешенкова Судді: В.С. Городнича О.В. Лаченкова