Постанова 4857 № 380/10995/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/10995/20 пров. № А/857/5105/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коваля Р.Й., суддів Гуляка В.В., Ільчишин Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року у справі № 380/10995/20 (додаткове рішення ухвалено в м. Львові, головуючий суддя Саалош В.М.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області) щодо зменшення основного розміру його пенсії при здійсненні її перерахунку, а саме: з 90 % до 70 % відповідних сум грошового забезпечення; - зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області здійснити перерахунок його пенсії з 01.01.2018 відповідно до статті 63 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб, у порядку і розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90 % сум грошового забезпечення, та здійснити виплату різниці між нарахованою йому та отриманою ним пенсією за період з 1 січня 2018 р. по день, з якого почнеться виплата перерахованої йому пенсії за вислугу років. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року задоволено частково адміністративний позов. 01.02.2020 представник позивача звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із заявою, у якій просила стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року заяву позивача про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ГУ ПФУ у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 1200 (одна тисяча двісті) грн 00 коп. Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, його оскаржили ОСОБА_1 та ГУ ПФУ у Львівській області. Бобришев М.М. вважає, що висновки суду в частині зменшення витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права та неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Тому просив змінити додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про відшкодування витрат та професійну правничу допомогу повністю. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що у поданій до суду заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу було повністю обгрунтовано такі витрати згідно договору-доручення про надання правової допомоги №1402 від 19.10.2020 та підтверджено сплатою відповідної суми коштів на розрахунковий рахунок Адвокатського об`єднання «Лемеха та партнери». Вказує, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат представником позивача було подано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Крім того, апелянт звертає увагу, що відповідачем не було подано клопотання щодо зменшення витрат на правничу допомогу. ГУ ПФУ у Львівській області свої вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а також не повністю досліджено обставини справи. Апелянт наголошує, що дана справа є справою незначної складності, провадження здійснювалося у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Також, вказує, що у Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднено аналогічні рішення з аналогічного предмету спору. Представник відповідача подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у якому вказав, що не погоджується з її доводами та вимогами, оскільки вони є необгрунтованими. Просить відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги, а додаткове рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви залишити без змін. Оскільки справа в суді першої інстанції розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін і апеляційну скаргу подано на додаткове рішення суду першої інстанції, ухвалене в письмовому провадженні, то колегія суддів вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у зв`язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав. Згідно із пунктом третім частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до частин першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до пункту першого частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Відповідно до статей 1, 30 Закону України «Про адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Як видно з матеріалів справи, адвокатом Богомазовою І.Ю., що діє від імені Адвокатського об`єднання Лемеха та Партнери за правилами КАС України, подано заяву про присудження на його користь судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу. До вказаної заяви долучено: - Договір-доручення про надання правової допомоги № 1402 від 19.10.2020 - Акт виконаних робіт від 28.01.2021; - Квитанція про оплату за правові послуги на р/р/ АО Лемеха та Партнери на загальну суму 6000,00 грн. Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Частиною сьомою статті 134 КАС України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Крім того, судом встановлено, що незважаючи на оскарження додаткового рішення, скаржником не подано жодних заперечень щодо визначеного судом розміру судових витрат та не спростовано співмірність цих витрат. Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Аналізуючи викладене, беручи до уваги положення КАС України, враховуючи що справа є типовою справою незначної складності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що розмір витрат зазначений позивачем не є пропорційним до предмета спору, так як і час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, а тому розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вказаний обсяг виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом у вигляді підготовки, складання, оформлення позовної заяви; виготовлення копій документів, що додаються до позовної заяви є завищеним, не є співмірними по відношенню до складності справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а розмір заявлених витрат є необґрунтованим та не пропорційним до предмета спору. За таких обставин, колегія суддів апеляційного погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність відшкодування судових витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 1200 грн, оскільки такий розмір витрат є цілком обґрунтованими та пропорційними до предмета спору, а також співмірний з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. З огляду на викладене, доводи апеляційних скарг є несуттєвими, на законність рішення суду першої інстанції не впливають, не складають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного визначення розміру витрат на правову допомогу, тому колегія суддів апеляційного суду не надає їм оцінку, а додаткове рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін. Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного, додаткове рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційних скарг зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року в адміністративній справі № 380/10995/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин