Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/11453/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/11453/20 пров. № А/857/7785/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Матковської З.М., суддів: Кузьмича С.М., Шавеля Р.М., при секретарі судового засідання: Герман О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року у справі №380/11453/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправною та скасування постанови (головуючий суддя першої інстанції-Кравців О.Р., розглянуто у порядку письмового провадження, місце ухвалення-м. Львів, дата складання повного тексту-17.03.2021р.),- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Львів) про визнання протиправною та скасування постанови. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що обов`язковими умовами для стягнення виконавчого збору є фактичне виконання судового рішення та вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення. За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення. Станом на 16.11.2020 у державного виконавця ОСОБА_2 не було правових підстав для винесення постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 10000,00 грн. у ВП №63284412, оскільки вона ж була свідком того, як стягувач не давав боржнику забрати речі з земельної ділянки та садового будинку. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року в позові відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального права та невірним встановленням обставин у справі. Доводи апелянта зводяться до того, що судом першої інстанції не враховано, що жодних примусових дій з боку державного виконавця ОСОБА_3 не застосовувалося, а навпаки сама особисто прийшла до виконавця і повідомила, що хоче виконати рішення суду та забрати власні речі, щоб не чинити перешкод у користуванні ОСОБА_4 , але останній заблокував своїми автомобілями виїзд та привіз групу людей, яка фізично перешкоджала виносити речі. Про наведене свідчать виклик поліції, відповідні акти та заява у Дрогобицький міськрайонний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. На її звернення виконавець ОСОБА_5 відповіла: «Речі заберете у моїй присутності». З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. Відповідно до ч. 1 ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Відповідно до ч. 1 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції. Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у відсутності сторін з урахуванням наведених вище норм ст.268 КАС України, а також того, що дана категорія справ відноситься до термінових та вирішується судом протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. З врахуванням вищенаведеного, та у відповідності до ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 268 КАС України розгляд справи проведено у відсутності учасників справи без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що постановою державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 13.10.2020 ВП №63284412 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №442/328/19 виданого 09.10.2020 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про зобов`язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди у користуванні та розпорядженні садовим будинком, що знаходиться на АДРЕСА_1 та земельною ділянкою площею 0,0922, що знаходиться на АДРЕСА_1 . Зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. Державним виконавцем, за участю понятих, здійснено перевірку виконання виконавчого листа, про що складено Акт державного виконавця від 28.10.2020. Актом встановлено, що при перевірці виконання вищезазначеного виконавчого документа, за адресою АДРЕСА_1 в садівничому товаристві «Здоров`я» встановлено, що будинок за цією адресою не належить ОСОБА_4 . Щодо земельної ділянки площею 0,0922 га, що знаходиться на АДРЕСА_1 ОСОБА_1 чиняться перешкоди у користуванні та розпорядженні ОСОБА_4 . Акт підписали державний виконавець, стягувач, боржник та поняті. Застережень в Акті не висловлено. Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15.10.2020 у справі №442/328/19 виправлено арифметичну помилку в рішенні від 15.04.2019, постановленому у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про усунення перешкод та виселення без надання іншого житлового приміщення та зазначено «Вважати правильним та читати резолютивну частину рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15.04.2019, в редакції: Зобов`язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди у користуванні та розпорядженні садовим будинком, що знаходиться на АДРЕСА_1 та земельною ділянкою площею 0,0922 га, що знаходиться на АДРЕСА_1 ». На підставі ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15.10.2020 постановою державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) від 29.10.2020 ВП №63284412 винесено постанову про виправлення помилки у процесуальному документі та надано 10 робочих днів для виконання рішення суду. Під час перевірки виконавчого документа 12.11.2020 за адресою АДРЕСА_1 встановлено зі слів боржника ОСОБА_1 , що її майна на території, а саме на земельній ділянці площею 0,0922 га, немає, і також у будинку АДРЕСА_2 . Боржник не чинить перешкоди у користуванні та розпорядженні вищезазначеним майном. Отже, рішення суду виконано в повному обсязі, про що складено Акт державного виконавця від 12.11.2020. 16.11.2020 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, у п. 2 якої зазначено про виділення в окреме провадження постанови про стягнення з боржника виконавчого збору. Постановою державного виконавця від 16.11.2020 ВП №63284412 за примусове виконання рішення немайнового характеру вирішено стягнути з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 10000,00 грн. Постановою державного виконавця від 18.11.2020 ВП №63644374 відкрито виконавче провадження зі стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 10000,00 грн. Суд першої інстанції у задоволені позову відмовив з тих підстав, що державний виконавець 16.11.2020 виніс постанову про стягнення виконавчого збору ВП №63284412 та виділив його стягнення в окреме провадження ВП №63644374 відповідно до вимог чинного законодавства. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Відповідно до ч. 2 ст. 372 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Згідно з ч. 1, 3 ст. 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII). Згідно зі ст. 1 Закону №1404-VII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. За приписами п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п. 1). Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. За правилами передбаченими ч. 5 та ч. 7 ст. 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом. У разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню. Як слідує із постанови про закінчення виконавчого провадження від 16.11.2020 ВП №63284412, державний виконавець закінчив виконавче провадження керуючись п. 9 ч. 1 ст. 39 та ст. 40 Закону №1404-VIII. Відповідно до частини 9 статті 27 цього ж Закону, у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 цього Закону, виконавчий збір не стягується лише якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №63284412 винесена державним виконавцем 13.10.2020. Також в межах перевірки виконання рішення суду у цьому виконавчому провадженні, державний виконавець здійснив вихід на місце та встановив, що ОСОБА_1 чиняться перешкоди ОСОБА_4 у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0,0922 га, що знаходиться на АДРЕСА_2 . Акт підписали державний виконавець, стягувач, боржник та поняті. Застережень в Акті не висловлено. Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Отже, стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення із винесенням відповідної постанови. Крім цього, постанова про стягнення виконавчого збору повинна бути винесена не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Вказана правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду наведеного в постанові від 29.04.2020 року у справі № №480/3452/19. З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає вірними висновки суду першої інстанції про те, що державний виконавець 16.11.2020 виніс постанову про стягнення виконавчого збору ВП №63284412 та виділив його стягнення в окреме провадження ВП №63644374 відповідно до вимог чинного законодавства. Що стосується доводів апелянта про те, що вона з об`єктивних причин не могла виконати рішення суду, то колегія суддів зазначає, що виконавчий збір є платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру. Навіть наявність об`єктивних перешкод, що призвели до неможливості виконання рішення суду у добровільному порядку, не можуть розцінюватися як підстави для звільнення від сплати виконавчого збору. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 року у справі №820/5807/16, від 19.04.2018 року у справі №825/739/17. Крім цього, уже було зазначено судом апеляційної інстанції, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Перевіривши оскаржене позивачем рішення відповідача, апеляційний суд вважає, що таке відповідає критеріям, визначеним ст. 2 КАС України, а представлені відповідачем на заперечення позовних вимог докази у своїй сукупності не дають підстав вважати що рішення чи дії відповідача є неправомірними, а натомість вказують на те, що таке прийняте відповідачем обґрунтовано, з урахуванням наведених вище критеріїв та свідчить про відсутність підстав для визнання його протиправним та скасування. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року у справі №380/11453/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя З. М. Матковська судді С. М. Кузьмич Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 14.05.2021р.