Постанова 4852 № 160/13114/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 12 травня 2021 року м. Дніпросправа № 160/13114/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач), суддів: Прокопчук Т.С., Кругового О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дніпровського апеляційного суду на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 р. (суддя Царікова О.В.) в адміністративній справі №160/13114/20 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського апеляційного суду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправними дії Дніпровського апеляційного суду щодо нарахування та виплати їй суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 р. по 28 серпня 2020 р. (за винятком днів відпустки) із застосуванням ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»; зобов`язати Дніпровський апеляційний суд провести перерахунок суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 р. по 28 серпня 2020 р. (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до ст. 130 Конституції України та ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та стягнути недоотриману частину у розмірі 430243,69 грн. (чотириста тридцять тисяч двісті сорок три гривні 69 коп.). Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 р., ухваленим за результатами розгляду справи в порядку загального позовного провадження, позов задоволено частково. Суд визнав протиправними дії Дніпровського апеляційного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 р. (включно, за винятком днів відпустки) із застосуванням ст. 29 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік", зобов`язавши Дніпровський апеляційний суд провести перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_2 за період з 18 квітня 2020 р. по 27 серпня 2020 р. (включно, за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до ст. 130 Конституції України та ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", та стягнути недоотриману частину у розмірі 430243 (чотириста тридцять тисяч двісті сорок три гривні) грн. 69 коп., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при її виплаті. У задоволенні решти позовних вимог судом відмовлено. Рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку Дніпровським апеляційним судом. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, скаржник просить апеляційний суд скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції, прийняте нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Скаржник зазначає про помилковість висновку суду першої інстанції про те, що відповідач при нарахуванні та виплати суддівської винагороди мав керуватися виключно Законом України «Про судоустрій і статус суддів». У спірний період нарахування суддівської винагороди позивачу здійснювалось у відповідності до статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (в редакції Закону № 553-ІХ). Письмовий відзив на апеляційну скаргу від позивача до суду апеляційної інстанції не надходив. Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі: ОСОБА_2 Указом Президента України №1540/2004 від 25.12.2004 призначено на посаду судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області строком на п`ять років, постановою Верховної Ради України №2195-VI від 13.05.2010 обрано на посаду судді цього суду безстроково, постановою Верховної Ради України № 306-VII від 23.05.2013 обрано на посаду судді апеляційного суду Дніпропетровської області. Указом Президента України №297/2018 від 28.09.2018 ОСОБА_2 переведено на роботу на посаду судді Дніпровського апеляційного суду та зараховано до штату Дніпровського апеляційного суду згідно наказу в.о. голови суду за №04/к від 01.10.2018. Наказом голови Дніпровського апеляційного суду № 39 від 24 квітня 2020 р. з 18 квітня 2020 р. та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, нарахування суддівської винагороди суддям Дніпровського апеляційного суду наказано здійснювати в розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 р. Згідно довідки Дніпровського апеляційного суду №04.2/156/20-с від 01.10.2020 судді Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_2 за період з квітня 2020 року по серпень 2020 року застосовано обмеження суддівської винагороди 10-ма розмірами мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року, нараховано 1072020, 00 грн. та виплачено 641776, 31 грн. Загальна сума обмеження суддівської винагороди 10-ма розмірами мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року, склала 430243, 69 грн. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність дій відповідача, які полягають у зменшенні нарахування і виплати суддівської винагороди позивача за період з 18.04.2020 року по 27.08.2020 (включно). Колегія суддів зазначає наступне. Частиною 1-5 статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. 18 квітня 2020 р. набрав чинності Закон № 553-IX, згідно з пунктом 10 розділу І якого Закон № 294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" доповнено, у тому числі, статтею 29, відповідно до якої у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки (частина перша). Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті); (частина третя). Рішенням Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 р. №10-/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік". Зважаючи на те, що до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, у спірний період зміни не вносилися, тому законних підстав для обмеження її виплати (десятьма прожитковими мінімумами) не було. Оскарженим рішенням суд першої інстанції визнав протиправними дії Дніпровського апеляційного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 р. (включно, за винятком днів відпустки) із застосуванням ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік". Однак, як свідчить зміст довідки 04.2/156/20-с, виданої 01.10.2020 Дніпровським апеляційним судом, в період дії законодавчо встановленого обмеження Дніпровський апеляційний суд нараховував позивачу заробітну плату у повному обсязі (а.с.19). Натомість, виплата заробітної плати позивачу здійснена у період з квітня по серпень 2020 року у розмірі, визначеному статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», тобто в обмеженому розмірі, про що також зазначено у довідці. Таким чином, висновок суду першої інстанції про протиправність дій Дніпровського апеляційного адміністративного суду при нарахуванні позивачу суддівської винагороди у період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 р. не відповідає обставинам справи. Колегія суддів звертає увагу, що невиплачена сума заробітної плати за вказаний період у розмірі 430243,69 грн. за своєю правовою природою є заборгованістю, яка підлягає виплаті, незважаючи на процедуру (добровільно відповідачем або за рішенням суду). При цьому, сума невиплаченої заробітної плати розрахована самим відповідачем, і спір з приводу правильності визначення її розміру між сторонами відсутній. Відтак, рішення суду першої інстанції про зобов`язання Дніпровського апеляційного суду провести перерахунок суддівської винагороди позивачу за період з 18 квітня 2020 р. по 27 серпня 2020 р. ґрунтується на помилковому висновку про протиправність дій відповідача. Колегія суддів звертає увагу, що наслідком зобов`язання відповідача провести перерахунок суддівської винагороди є визначення відповідачем суми, яка підлягає сплаті, та подальша її виплата позивачеві. Зобов`язавши відповідача здійснити перерахунок суддівської винагороди і одночасно стягнувши недоплачену суму, суд першої інстанції обрав взаємовиключні способи захисту порушеного права. При стягненні суми у судовому порядку відсутня необхідність у зобов`язанні відповідача здійснити перерахунок та/або розрахунок (тобто визначити певну суму до виплати), зважаючи на те, що така сума вже визначена судом. За результатами дослідження спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що спір між сторонами виник у зв`язку із проходженням позивачем публічної служби. Фактично, спір стосується стягнення заборгованості зі суддівської винагороди, яка нарахована відповідачем, але не виплачена у зв`язку із діючими у спірний період законодавчими обмеженнями (які, в подальшому, визнані неконституційними). Частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат (Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року№ 8-рп/2013). Можливість субсидіарного застосування приписів трудового законодавства, на переконання колегії суддів, обґрунтовується тим, що спірні правовідносини виникли між сторонами у зв`язку із проходженням позивачем публічної служби, яка є різновидом трудових правовідносин, а також тим, що спеціальним законодавством порядок звернення до суду за стягненням заборгованості по оплаті суддівської винагороди не визначено. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції з підстав його незаконності та необґрунтованості та ухвалення у справі нового рішення, що відповідатиме приписам статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України. Адміністративний позов підлягає частковому задоволенню стягненню з Дніпровського апеляційного адміністративного суду заборгованості зі сплати суддівської винагороди у розмірі 430243,69 грн., яка нарахована за період з квітня по серпень 2020 року, але не виплачена. У задоволенні решти позовних вимог суд апеляційної інстанції відмовляє за їх безпідставністю та необґрунтованістю. За приписами пункту 2 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби виконуються негайно у межах суми стягнення за один місяць. Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Дніпровського апеляційного суду задовольнити частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 р. в адміністративній справі №160/13114/20 20 скасувати та ухвалити нове рішення. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з Дніпровського апеляційного суду (код ЄДРПОУ 42270629, вул. Харківська, 13, м. Дніпро, 49000) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 430243 (чотириста тридцять тисяч двісті сорок три тисячі) 69 коп. У задоволенні решти позову відмовити. Допустити негайне виконання цієї постанови в частині стягнення суми суддівської винагороди за один місяць. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 12 травня 2021 р. і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий - суддя А.В. Шлай суддя Т.С. Прокопчук суддя О.О. Круговий