Постанова 4824 № 752/22075/16-ц

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 травня 2021 року місто Київ справа №752/22075/16-ц провадження №22-ц/824/5320/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М. за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С. сторони: позивач - Акціонерне товариство «CGM Czech a.s.» відповідач - ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м.Києва від 1 лютого 2021 року, постановлену у складі судді Машкевич К.В., у справі за позовом Акціонерного товариства «CGM Czech a.s.» до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мінюкова-Кручина Тетяна Павлівна про визнання договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна, - В С Т А Н О В И В: Ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 1 лютого 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 22 лютого 2017 року, у справі за позовом АТ «CGM Czech a.s.» до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мінюкова-Кручина Т.П. про визнання договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її заяву, скасувати арешт, що був накладений на квартиру АДРЕСА_1 на підставі ухвали Голосіївського районного суду м.Києва від 22 лютого 2017 року. В апеляційній скарзі посилається на те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, судом неповно встановлені обставини, які мають значення для справи, не надано оцінки фактам, що були викладені у її заяві. В обґрунтування апеляційної скарги зокрема зазначає, що у хвалою господарського суду м. Києва від 25 листопада 2020 року у справі N910/5107/20 визнано в Україні іноземну процедуру банкрутства Акціонерного товариства "СіДжіЕмЧек а. с. " (CGM Czech a.s.), яка є юридичною особою, яка створена та здійснює діяльність за законодавством Чеської Республіки; визнано в Україні керуючого іноземною процедурою банкрутства, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів товариства; введено процедуру розпорядження майном. У самій же Чеській республіці, ліквідація АТ «CGM Czech a.s.» триває майже із початку судового провадження у цій справі. У матеріалах справи міститься документ підписаний уповноваженими особами CGM Czech від 17 лютого 2014 року у якому ОСОБА_2 надано дозвіл на продаж вказаних квартир із зазначенням банківських рахунків для переведення коштів. Саме на вказаний рахунок, 1 липня 2014 року нею і було перераховано кошти за купівлю квартири по Договору купівлі продажу (191 065,27 грн.), відповідно до платіжних документів, одержувачем платежу є CGM Czech a.s.. Товариство отримало кошти за продаж квартири ще 1 липня 2014 року (із призначенням платежу та зазначенням адреси квартири), за майже 7 років не виникло питання щодо ціни проданого майна, кошти їй не повернуті. За час її проживання у спірній квартирі (майже 7 років), нею здійснено покращення квартири у вигляді капітального ремонту, встановлення вбудованої техніки, меблів, заміни вікон, електро- та сантехнічних комунікацій. AT "CGM Czech a.s." знаходиться у Чеській Республіці, не є резидентом України, у Чеській Республіці визнаний банкрутом та визнало іноземну процедуру свого банкрутства в Україні. Головою наглядової ради AT "CGM Czech a.s." був громадянин Російської Федерації. У ЗМІ та інтернеті розповсюджені відомості про будівельну «схему» AT "CGM Czech a.s." із квартирами за адресою м. Київ, вул. Ямська 35/34. AT "CGM Czech a.s." запровадило процедуру банкрутства і в України, з метою неможливості здійснення будь-яких відшкодувань власникам квартир за вказаною адресою. Вона є добросовісним набувачем спірної квартири і згідно з ч. 4 ст. 390 ЦК України має право на відшкодування витрат на її покращення,повернення коштів, що були сплачені на рахунки АТ «CGM Czech a.s.» 191 065,27 грн. за купівлю спірної квартири Кошти поступили на рахунки товариства із призначенням оплати за конкретну квартиру. Накладений судом 4 роки тому арешт нівелюється зустрічними ризиками втрати її коштів внаслідок зазначених змін. Навіть у разі, якщо буде вирішено визнати нікчемним договір купівлі-продажу квартири, AT"CGM Czech a.s." не зможе їй повернути ні сплачені за квартиру кошти, ні відшкодувати її витрати на покращення, так як підприємство визнано банкрутом. Постійне проживання у відповідній квартирі та проведення в ній капітального ремонту, свідчить про необґрунтованість тверджень позивача про існування загрози відчуження майна на підставі реклами оголошень із сайту нерухомості, що і стало підставою для арешту її житла. Накладений арешт створює їй складнощі у веденні бізнесу, оскільки кожного разу, її зарубіжні контрагенти, перевіряючи її та її майно (що є необхідною та обов`язковою умовою офіційного співробітництва), звертають увагу на наявність обтяжень. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача АТ «CGM Czech a.s.» - адвокат Савченко В.С. заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Пояснила, що квартира є предметом спору між АТ «CGM Czech a.s.» та ОСОБА_1 , накладений судом арешт жодним чином не впливає на право відповідача володіти та користуватися квартирою і полягає лише в обмеженні права розпорядження, та можливості відчужити майно, що є співмірним із реальністю загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Спір між сторонами триває, остаточне рішення у справі не ухвалене. В судове засідання не з`явилися учасники справи, про день та час розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку, про причини своєї неявки суд не повідомили, у зв`язку з чим, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України. Оскільки рішення ухвалене за відсутністю учасників справи, то датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.268 ЦПК України). Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. У грудні 2016 року позивач АТ «CGM Czech a.s.» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державної реєстрації та повернення майна. Предметом позову є квартира АДРЕСА_1 . Ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 22 лютого 2017 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в судове засідання. Ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 22 лютого 2017 року частково задоволено заяву представника АТ «CGM Czech a.s.» - Мохнюк Р.Г. про забезпечення позову АТ «CGM Czech a.s.» в особі арбітражного керуючого Еміл Фішера до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державної реєстрації та повернення майна. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що знаходиться у власності ОСОБА_1 .. У задоволенні іншої частини заяви - відмовлено. У січня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 22 лютого 2017 року, у вигляді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 . Ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 1 лютого 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 22 лютого 2017 року, у справі за позовом АТ «CGM Czech a.s.» до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мінюкова-Кручина Т.П. про визнання договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна Відмовляючи у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відсутні правові підстави для скасування заходів забезпечення позову. Відповідач просить скасувати арешт на спірну квартиру, що є предметом позову в цивільній справі, яка знаходиться в провадженні суду та призначена до розгляду, спір судом не вирішений. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки такі відповідають дійсним обставинам справи та ґрунтуються на вимогах процесуального закону. Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до вимог ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. У відповідності до положень ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення, які були ним застосовані раніше у справі. При цьому за своєю правовою природою скасування судом заходів забезпечення позову можливе за умови зміни обставин, які обумовлювали їх застосування, коли необхідність в таких заходах відпала. Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 № 9 вбачається, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування. Звертаючись до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову ОСОБА_1 обґрунтовувала неналежністю та безпідставністю з її точки зору застосування судом заходу забезпечення позову. В той же час такі доводи фактично обґрунтовують незгоду заявника з ухвалою суду про застосування таких заходів забезпечення позову. При цьому чинним процесуальним законом передбачено, що якщо сторона не погоджується з судовим рішенням, вона має право оскаржити його в установленому законом порядку, для чого передбачена відповідна процедура апеляційного та касаційного оскарження. В даній справі ухвала суду від 22 лютого 2017 року, якою було накладено арешт на спірне нерухоме майно (квартиру АДРЕСА_1 ), відповідачем оскаржена не була. Натомість в січні 2021 року відповідачка ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову, яка за своєю правовою природою не передбачає оскарження застосованого заходу забезпечення, а має обґрунтовувати зміну обставин, які мали місце після ухвалення судового рішення про забезпечення позову, які б обумовлювали припинення подальшої необхідності у такому забезпеченні. В даному випадку жодного доводу з приводу того, яким чином ситуація на час подання заяви змінилася в порівнянні з тією, що існувала на час ухвалення судового рішення про застосування заходів забезпечення, і яким чином така зміна обумовлює припинення необхідності у таких заходах, ОСОБА_1 наведено не було. Звертаючись з вимогою про скасування заходів забезпечення заявник фактично оскаржував висновки суду, зроблені при накладенні такого арешту, що в рамках передбаченої ст. 158 ЦПК України процедури здійснено бути не може. Доводи апеляційної скарги про те, що накладений арешт створює їй складнощі у веденні бізнесу, оскільки кожного разу, її зарубіжні контрагенти, перевіряючи її та її майно (що є необхідною та обов`язковою умовою офіційного співробітництва), звертають увагу на наявність обтяжень, не заслуговують на увагу суду, та не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки зазначені обставини не впливають на вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки зі змісту заяви та матеріалів справи не вбачається, що змінилися обставин, які обумовлювали застосування заходів забезпечення позову, або необхідність в таких заходах відпала. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування чи зміни не вбачається, тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін. Керуючись ст.ст. 259, 268, 371,367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Голосіївського районного суду м.Києва від 1 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус