Постанова 4824 № 357/10774/20

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 травня 2021року м. Київ Справа № 357/10774/20 Провадження № 22-ц/824/6333/2021 Резолютивна частина постанови оголошена 12 травня 2021 року Повний текст постанови складено 13 травня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І. секретаря: Журавльова Д.Д. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: головний лікар Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради Київської області «Міський центр первинної медико- санітарної допомоги № 2» Музиченко Галина Миколаївна, Комунальне некомерційне підприємство Білоцерківської міської ради «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2», третя особа - Фонд соціального страхування України, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою головного лікаря Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» - Музиченко Галини Миколаївни на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, ухваленого у складі судді Бондаренко О.В. 11 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до головного лікаря Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради Київської області «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Музиченко Галини Миколаївни, Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2», третя особа - Фонд соціального страхування України, про визнання дій щодо відмови у видачі листка непрацездатності неправомірними, В С Т А Н О В И В: Історія справи Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до головного лікаря Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради Київської області «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» (далі - КНП Білоцерківської міської ради Київської області «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2») Музиченко Г. М., Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради Київської області «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» (далі - КНП Білоцерківської міської ради Київської області «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2») про визнання дій щодо відмови у видачі листка непрацездатності неправомірними. В обґрунтування позовних вимог посилалася на те,що ОСОБА_1 з 29 січня 2018 року до 07 лютого 2020 року працювала головним бухгалтером Білоцерківського навчально-виховного об`єднання «Перша Білоцерківська гімназія - школа І ступеня» Білоцерківської міської ради Київської області. Вона є матір`ю малолітньої доньки - ОСОБА_2 , яка є дитиною з інвалідністю та потерпілою від Чорнобильської катастрофи. З 29 липня 2019 року по 06 лютого 2020 року вона здійснювала супровід своєї малолітньої доньки під час її лікування за кордоном. 04 березня 2020 року позивачка звернулася до головного лікаря КНП Білоцерківської міської ради Київської області «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Музиченко Г. М. із заявою про видачу листка непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною. 10 березня 2020 року їй відмовили у видачі листка непрацездатності. Відповідачі мотивували відмову тим, що листок непрацездатності надається громадянам України в разі їх лікування за кордоном, а не у зв`язку з доглядом за хворим членом сім`ї чи хворою дитиною. 16 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківської місцевої прокуратури зі скаргою на неправомірні дії відповідачів. 17 березня 2020 року Білоцерківська місцева прокуратура перенаправила її скаргу до Білоцерківського міського голови. Виконавчий комітет Білоцерківської міської ради розглянув звернення та вказав на необхідність отримання роз`яснення від Фонду соціального страхування України. Виконавчий комітет Білоцерківської міської ради мотивував свою відповідь тим, що пунктами 3.3 та 3.10 Інструкції № 455 «Про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян» не роз`яснюють випадків стаціонарного лікування дитини за межами України та механізму видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність у зв`язку з доглядом за хворою дитиною у разі стаціонарного лікування за кордоном дітей віком до 14 років. 25 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Уповноваженого Верховної ради України з прав людини зі скаргою на неправомірні дії відповідачів. Уповноважена Верховної ради України з прав людини звернулась за додатковим роз`ясненням до Міністра охорони здоров`я України. 25 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Міністерства охорони здоров`я України із запитом на доступ до публічної інформації. МОЗ України повідомила, що відповідно до пункту 1.12 Інструкції № 455, документи про тимчасову непрацездатність громадян України під час їх тимчасового перебування за межами держави, підлягають обміну на листок непрацездатності згідно з рішенням лікарсько-консультаційної комісії (ЛКК) лікувально-профілактичного закладу за місцем проживання чи роботи у разі гострих захворювань і травм, загостренні хронічних захворювань, вагітності та пологів, оперативних втручань при невідкладних станах, лікування згідно з рішенням комісії МОЗ України з питань направлення на лікування за кордон. Обмін здійснюється на підставі перекладених на державну мову та нотаріально засвідчених документів, які підтверджують тимчасову втрату працездатності під час перебування за межами України. 03 серпня 2020 року ОСОБА_1 повторно звернулась до відповідача для отримання листа непрацездатності. 07 серпня 2020 року відповідачі повідомили її про те, що вони звернулися до Міністерства охорони здоров`я України та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Київській області з проханням роз`яснити правомірність обміну документів на листок непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років, яка лікувалась за кордоном. Після цього вона не отримала інших документів від відповідачів, у тому числі листка непрацездатності. Позивачка вказувала, що необхідність догляду за хворою дитиною є одним із страхових випадків, коли виплачується допомога за рахунок Фонду страхування. Лікуючий лікар видає листок непрацездатності для догляду за хворим членом сім`ї одному із працюючих членів сім`ї або іншій працюючій особі, що фактично здійснює догляд. Листок непрацездатності для догляду за дитиною, постраждалою внаслідок аварії на ЧАЕС, видається на весь період її хвороби, включаючи санаторно-курортне лікування. У разі стаціонарного лікування дітей віком до 14 років, інфікованих вірусом імунодефіциту людини (СНІД) або хворих на онкологічні та онкогематологічні захворювання та постраждалих від наслідків аварії на ЧАЕС, листок непрацездатності видається на весь період перебування дитини в стаціонарі одному з працюючих батьків або особі, що його заміняє і здійснює догляд за дитиною. Потерпілим дітям та їх батькам гарантується виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років - у розмірі 100 процентів середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу за весь період хвороби, включаючи санаторно-курортне лікування, одному з батьків або особі, яка їх замінює, якщо дитина потребує догляду батьків згідно з медичним висновком закладу охорони здоров`я, в якому дитина лікується чи перебуває на диспансерному обліку. Спеціалісти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у листі від 15 липня 2014 року №2.4-17-1801 роз`яснили, в яких випадках і ким повинен видаватися (продовжуватися) листок непрацездатності одному із працюючих батьків на період реабілітаційного лікування дитини. Оплата лікування дитини в санаторно-курортних закладах передбачена, якщо буде потреба догляду на весь період хвороби, включаючи санаторно-курортне лікування, за дитиною, що постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС. При цьому допомога виплачується у розмірі 100% середньої зарплати незалежно від стажу. ОСОБА_1 у позові зазначала, що вона здійснювала супровід своєї малолітньої доньки до Дитячого онкогематологічного відділення лікарні міста Верон, Італії з 29 липня 2019 року до 04 лютого 2020 року. Назва лікарні італійською - «AziendaOspadalierauniversitaria». Вона з дочкою були направлені до цієї лікарні відповідно до Медичного висновку №423 від 23 жовтня 2018 року МОЗ України. Цей документ підтверджує захворювання (патологічний стан) дитини - апластична анемія важкого ступеня. Стан дитини, викликаний захворюванням, потребував пересадки периферичних стовбурових клітин (трансплантація кісткового мозку). Необхідність лікування дитини за межами території України підтверджується випискою з Протоколу №6 засідання комісії МОЗ України з питань направлення для лікування за кордон від 16 травня 2019 року. Комісія МОЗ взяла її доньку ОСОБА_2 на облік хворих, що потребують лікування за кордоном; вирішила направити і оплати лікування ОСОБА_2 у клініці «AziendaOspadalierauniversitaria», Італія; передала до Департаменту з фінансово-економічних питань, бухгалтерського обліку та фінансової звітності виписку та платіжний документ на суму 125 000,00 Євро для підготовки наказу про здійснення оплати лікування та транспортних витрат на хворого та супроводжуючу особу в обидва кінці за рахунок коштів державного бюджету, передбачених МОЗ України. Присутність позивача під час хвороби її дитини була обов`язковою. Вона надала відповідачам всі необхідні документи, що підтверджують її право на отримання листка непрацездатності відповідно до пункту 1.12 Інструкції №455. До заяви про видачу листка непрацездатності вона долучила такі документи: переклад виписки з лікувального закладу «AziendaOspadalierauniversitaria», в якому здійснювалось лікування дитини, завіреної нотаріально; витяг з протоколу №6 засідання комісії МОЗ України з питань направлення для лікування за кордон від 16 травня 2019 року про направлення дитини на лікування за кордон; лист з лікувального закладу «AziendaOspadalierauniversitaria» про необхідність присутності матері під час лікування. Таким чином у неї було право на отримання листка непрацездатності щодо догляду за хворою дитиною, а відповідачі незаконно відмовили у видачі цього документа. Позивачка зареєстрована як безробітна у Білоцерківському МРЦЗ з 12 лютого 2020 року. Оскільки за попередні 12 календарних місяці до звернення за реєстрацією як безробітної щодо неї не сплачувались страхові внески більше як 6 місяців, їй була надана мінімальна допомога по безробіттю у розмірі 6 107,19 грн. Натомість якби відповідачі їй не відмовили у видачі листа непрацездатності, вона могла б отримати 8 637,30 грн місячної допомоги по безробіттю. Таким чином, відповідачі завдали їй шкоду, позбавивши її можливості отримати допомогу по тимчасовій непрацездатності та більший розмір допомоги по безробіттю. ОСОБА_1 просила визнати протиправними дії головного лікаря КНП Білоцерківської міської ради Київської області «Міського центру первинної медико-санітарної допомоги №2» Музиченко Г. М. та КНП Білоцерківської міської ради Київської області «Міського центру первинної медико-санітарної допомоги №2» щодо відмови їй у видачі листка непрацездатності і зобов`язати видати їй, ОСОБА_1 листок непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною за період з 29 липня 2019 року до 06 лютого 2020 року. Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження. Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2021 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Фонд соціального страхування України. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії КНП Білоцерківської міської ради Київської області «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» щодо відмови ОСОБА_1 у видачі листка непрацездатності. Зобов`язано КНП Білоцерківської міської ради Київської області «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» видати ОСОБА_1 листок непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 29 липня 2019 року до 06 лютого 2020 року. Стягнуто з КНП Білоцерківської міської ради Київської області «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» судові витрати в розмірі 439,40 грн. У задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог відмовлено. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем виконані всі вимоги передбачені Інструкцією № 455, а саме подані всі належно оформлені документи для обміну листка непрацездатності, а відповідачами не надано до суду докази, які б спростовували доводи позивача. Відтак, суд зробив висновок про безпідставну відмову КНП Білоцерківської міської ради Київської області «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» у видачі ОСОБА_1 листка непрацездатності. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині позову ОСОБА_1 до головного лікаря КНП Білоцерківської міської ради Київської області «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Музиченко Г. М. , суд першої інстанції зробив висновок про те, що головний лікар КНП Білоцерківської міської ради Київської області «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Музиченко Г. М. не є належним відповідачем у справі, оскільки згідно Статуту головний лікар є лише представником даного закладу і діє до наданих йому повноважень. Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги 15 березня 2021 року головний лікар КНП Білоцерківської міської ради Київської області «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» - Музиченко Г. М. через засоби поштового зв?язку подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 лютого 2021 року та ухвалити у справі нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що лист з перекладом лікувального закладу про необхідність присутності матері під час лікування є нотаріально не посвідчений, крім того, в перекладі має місце невідповідність дати лікування, вказаної у самому листі (30 серпня 2019 року - 04 лютого 2020 року) тоді як в перекладі дата інша (30 липня 2019 року - 04 лютого 2020 року. Заявник вказує, що листок непрацездатності надається громадянам України в разі їх лікування за кордоном, а не у зв?язку з доглядом за хворим членом сім?ї або хворою дитиною. Заявник також вказує, що питання видачі листка непрацездатності позивачці не було вирішено позитивно не лише із-за недостатнього нормативного врегулювання, а й у зв?язку з суттєвими недоліками наданих позивачкою відповідачу документів. Рух апеляційної скарги та матеріалів справи Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 березня 2021 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу. Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 березня 2021 року відкрито апеляційне провадження у цій справі та витребувано з Білоцерківського міськрайонного суду Київської області цивільну справу № 357/10774/20. Копію ухвали про відкриття провадження разом з копіями апеляційної скарги та доданими до неї матеріалами надіслано учасникам справи і встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу тривалістю десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали. 22 березня 2021 року матеріали цивільної справи № 357/10774/20 надійшли до Київського апеляційного суду. Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 березня 2021 року справу призначено до розгляду з викликом учасників справи. Доводи інших учасників справи У квітні 2021 року до Київського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивачка просить апеляційну скаргу головного лікаря КНП Білоцерківської міської ради Київської області «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» - Музиченко Г. М. залишити без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2021 року залишити без змін. Позиція Київського апеляційного суду Представник позивача адвокат Денисюк Н.О. проти доводів апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. За правилами частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Належним чином повідомленні про дачу, час та місце розгляду справи Комунальне некомерційне підприємство Білоцерківської міської ради «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2», третя особа - Фонд соціального страхування України в судове засідання не з?явились, про причини своєї неявки суд не повідомили. Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. За викладених обставин, Київський апеляційний суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи № 357/10774/20за відсутності КНП Білоцерківської міської ради «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2», третьої особи - Фонд соціального страхування України, які про день, час та місце розгляду справи повідомленні належним чином. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке. Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2021 року оскаржується в частині позовних вимог ОСОБА_1 до КНП Білоцерківської міської ради Київської області «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» про визнання дій щодо відмови у видачі листка непрацездатності неправомірними. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до головного лікаря КНП Білоцерківської міської ради Київської області «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Музиченко Г. М. про визнання дій щодо відмови у видачі листка непрацездатності неправомірними заявником не оскаржується, а тому відповідно до правил частин першої статті 367 ЦПК України апеляційним судом в апеляційному порядку в цій частині не перевіряється. Фактичні обставини справи Встановлено, що наказом № 11-К від 26 січня 2018 року ОСОБА_1 було призначено на посаду головного бухгалтера Білоцерківського навчально-виховного об`єднання «Перша Білоцерківська гімназія - школа І ступеня» Білоцерківської міської ради Київської області. 07 лютого 2020 року на підставі наказу № 09-К ОСОБА_1 було звільнено з посади головного бухгалтера за власним бажанням за статтею 38 КЗпП України, у зв`язку з необхідністю догляду за дитиною по досягненню нею чотирнадцятирічного віку. Згідно свідоцтва про народження, ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_2 , про що в Книзі реєстрації народжень 18 листопада 2008 року зроблено відповідний актовий запис № 2036. Батьками вказано: ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . 10 квітня 2012 року ОСОБА_2 було видано посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, серія НОМЕР_1 . Згідно медичного висновку № 423 на дитину-інваліда віком до 18 років від 23 жовтня 2018 року, ОСОБА_2 має захворювання (патологічний стан) Д 61.3 Набута апластична анемія важкого ступеня. Існуюче захворювання (паталогічний стан) відповідає розділу ХVIII, пункту 2, підпункту 2.60. Переліку медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 18 років, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України від 08 листопада 2001 року № 454/471/516 та наказу МОЗ України від 11 липня 2005 року №

342. Згідно виписки з протоколу № 6 засідання Комісії МОЗ України з питань направлення для лікування за кордон від 16 травня 2019 року, Комісією МОЗ України з питань направлення на лікування за кордон було вирішено взяти ОСОБА_2 на облік хворих, що потребують лікування за кордоном. Здійснити направлення на оплату лікування ОСОБА_2 у клініку «AziendaOspadalierauniversitaria», Італія. Передати до Департаменту з фінансово-економічних питань, бухгалтерського обліку та фінансової звітності виписку та платіжний документ (Invoice) на суму 125 000,00 Євро для підготовки наказу про здійснення оплати лікування у сумі: 125 000,00 Євро та транспортних витрат на хворого та супроводжуючу особу в обидва кінці за рахунок коштів державного бюджету, передбачених МОЗ України. Зі змісту перекладу виписки з лікувального закладу «AziendaOspadalierauniversitaria» від 05 лютого 2020 року вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вражена гострою апластичною анемією, з 30 липня 2019 року по 04 лютого 2020 року лікувалася в дитячому онкогематологічному відділенні лікарні м. Верона з метою трансплантації стовбурових клітин. Її мати, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , постійно доглядала за нею, її присутність була необхідною. Факт лікування та перебування ОСОБА_2 в лікувальному закладі «AziendaOspadalierauniversitaria» підтверджується випискою з історії хвороби. Також даний факт підтверджується копіями паспортів, з яких вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 29 липня 2019 року по 06 лютого 2020 року була відкрита віза до Італії. 04 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до головного лікаря КНП Білоцерківської міської ради Київської області «Медико-санітарної допомоги №2» Музиченко Г. М. із заявою про видачу їй листка непрацездатності у зв`язку з лікуванням за кордоном її доньки ОСОБА_2 з 30 липня 2019 року по 04 лютого 2020 року. В якій також зазначила, що до заяви додаються такі документи: переклад виписки з лікувального закладу «AziendaOspadalierauniversitaria» завірену нотаріально, витяг з протоколу МОЗ України №6 від 16 травня 2019 року про направлення ОСОБА_2 на лікування за кордон, лист з лікувального закладу «AziendaOspadalierauniversitaria» про необхідність присутності матері під час лікування. З листа головного лікаря КНП Білоцерківської міської Ради Київської області «Медико-санітарної допомоги №2» Музиченко Г. М. №02-11-180 від 10 березня 2020 року, вбачається, що інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян затверджена наказом МОЗ України від 13 листопада 2001 року №455. Відповідно до пункту «ґ», частини 1.12 Інструкції, документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність, громадян України під час їх тимчасового перебування за межами держави, підлягають обміну на листок непрацездатності згідно з рішенням лікарсько-консультаційної комісії (ЛКК) лікувально-профілактичного закладу за місцем проживання чи роботи у разі: ґ) лікування згідно з рішенням комісії МОЗ України з питань направлення на лікування за кордон. Тобто, листок непрацездатності надається громадянам України в разі їх лікування за кордоном, а не у зв`язку з доглядом за хворим членом сім`ї або хворою дитиною. 16 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулася у прокуратуру міста Біла Церква із скаргою щодо не надання їй листа непрацездатності в зв`язку з перебуванням її з дочкою на лікуванні за кордоном. 17 березня 2020 року Білоцерківська місцева прокуратура відповідно до статті 7 Закону України «Про звернення громадян» направило до Білоцерківської міської ради для розгляду по суті звернення ОСОБА_1 щодо можливих незаконних дій службових осіб комунального підприємства. 07 квітня 2020 року виконавчий комітет Білоцерківської міської ради Київської області на звернення ОСОБА_1 , повідомив, що порядок видачі листків непрацездатності врегульовано наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13 листопада 2001 року №455 «Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян». У своєму зверненні ОСОБА_1 вказує на те, що КНП БМР «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги №2» порушило пункти 1.12, 3.3 та 3.10 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом МОЗ України від 13 листопада 2001 року №455. Пункт 1.12 Інструкції №455 визначає порядок обміну документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян України під час їх тимчасового перебування за межами держави, на листок непрацездатності згідно з рішенням лікарсько-консультаційної комісії (ЛКК) лікувально-профілактичного закладу за місцем проживання чи роботи у разі:а) гострих захворювань і травм; б) загостренні хронічних захворювань; в) вагітності та пологів;г) оперативних втручань при невідкладних станах;ґ) лікування згідно з рішенням комісії МОЗ України з питань направлення на лікування за кордон. Обмін здійснюється на підставі перекладених на державну мову та нотаріально засвідчених документів, які підтверджують тимчасову втрату працездатності під час перебування за межами України. Отож, підпунктом ґ пункту 1.12 Інструкції визначає, що листок непрацездатності надається застрахованій особі. У разі настання в неї страхового випадку. Отже, цей пункт не передбачає видачу листа непрацездатності особі, яка доглядала за хворою дитиною. Порядок видачі листів непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворим членом сім`ї або хворою дитиною врегульовано розділом 3 Інструкції. Пункт 3.3 Інструкції встановлює, що для догляду за хворою дитиною віком до 14 років листок непрацездатності видається на період, протягом якого дитина потребує догляду, але не більше 14 календарних днів, а для догляду за дитиною, постраждалою внаслідок аварії на ЧАЕС, на весь період її хвороби, включаючи санаторно-курортне лікування. Допомога по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років, якщо вона потребує стаціонарного лікування, виплачується застрахованій особі з першого дня за весь час перебування в стаціонарі разом з хворою дитиною. Пункт 3.10 визначає, що у разі стаціонарного лікування дітей віком до 14 років, інфікованих вірусом імунодефіциту людини (СНІД) або хворих на онкологічні та онкогематологічні захворювання та постраждалих від наслідків аварії на ЧАЕС, листок непрацездатності видається на весь період перебування дитини в стаціонарі одному з працюючих батьків або особі, що його заміняє і здійснює догляд за дитиною. Пункти 3.3 та 3.10 Інструкції не роз`яснюють випадків стаціонарного лікування дитини за межами України та механізму видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність у зв`язку з доглядом за хворою дитиною у разі стаціонарного лікування за кордоном дітей віком до 14 років. У зв`язку з цим, для отримання більш детальних роз`яснень щодо правомірних дій КНП БМР «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги №2» рекомендовано звернутися до Фонду соціального страхування України. Управління охорони здоров`я Білоцерківської міської ради також звернулося з листом до Фонду соціального страхування України щодо отримання письмових роз`яснень. 25 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісової Л.Л. із заявою щодо вжиття заходів про поновлення її прав щодо видачі їй листа непрацездатності по догляду за дитиною, як потерпілої від Чорнобильської катастрофи, за період перебування в клініці за кордоном. З відповіді на звернення №14856.4/Р-8144.3/20/25.4 від 04 червня 2020 року, вбачається, що Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, з метою парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини, керуючись статтею 101 Конституції України, статями 16, 17, 22 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», для вжиття відповідних заходів реагування за розглядом звернення ОСОБА_1 відкрили провадження по зверненню та встановили контроль виконання. Як вбачається з листа до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини №18398.4/8-8144.3/20/25.4 від 02 липня 2020 року, на запит стосовно розгляду порушених ОСОБА_1 питань на адресу Міністерства охорони здоров`я України було направлено лист від 03 червня 2020 року №14685.4/Р-8144.3/20/25.4, відповідь на який станом на 02 липня 2020 року до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини не надійшла. З метою всебічного розгляду порушених ОСОБА_1 питань та вжиття відповідних заходів до Міністерства охорони здоров`я України направлено додатковий запит. 25 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Міністерства охорони здоров`я України із запитом про доступ до публічної інформації, з якого вбачається, що ОСОБА_1 просила надати публічну інформацію про обов`язок лікаря комунального та/або державного закладу охорони здоров`я видати працюючій матері дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, листа непрацездатності до догляду за хворою дитиною під час стаціонарного лікування хворої дитини за кордоном та надати публічну інформацію про необхідні документи, які додаються до заяви про видачу листка непрацездатності працюючій матері дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, під час стаціонарного лікування хворої дитини за кордоном. З листа Міністерства охорони здоров`я України, вбачається, що Міністерство охорони здоров`я України розглянуло звернення представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 03 червня 2020 року №14685.4/Р-8144.3/20/25.4 щодо розгляду звернення ОСОБА_1 стосовно відмови видачі їй листка непрацездатності по догляду за дитиною на період лікування дитини за кордоном і повідомило, що відповідно до пункту 1.12 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом МОЗ України від 13 листопада 2001 року №455, документи про тимчасову непрацездатність громадян України під час їх тимчасового перебування за межами держави, підлягають обміну на листок непрацездатності згідно з рішенням лікарсько-консультаційної комісії (ЛКК) лікувально-профілактичного закладу за місцем проживання чи роботи у разі гострих захворювань і травм. Загострені хронічних захворювань, вагітності та пологів, оперативних втручань при невідкладних станах, лікування згідно з рішенням комісії МОЗ України з питань направлення на лікування за кордон. Обмін здійснюється на підставі перекладених на державну мову та нотаріально засвідчених документів, які підтверджують тимчасову втрату працездатності під час перебування за межами України. Крім того, МОЗ України листом від 04 червня 2020 року №03-06/Р-6695/6957-зв доручило Департаменту охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації розглянути порушені у зверненні питання та про результати розгляду поінформувати заявницю. Аналогічний лист Міністерством охорони здоров`я України було направлено ОСОБА_1 03 серпня 2020 року ОСОБА_1 повторно звернулася до головного лікаря КНП Білоцерківської міської Ради Київської області «Медико-санітарної допомоги №2» Музиченко Г. М. із заявою про видачу їй листка непрацездатності у зв`язку з лікуванням за кордоном її доньки ОСОБА_2 з 30 липня 2019 року по 04 лютого 2020 року. В якій також зазначила, що до заяви додаються такі документи: переклад виписки з лікувального закладу «AziendaOspadalierauniversitaria» завірену нотаріально, витяг з протоколу МОЗ України №6 від 16 травня 2019 року про направлення ОСОБА_2 на лікування за кордон, лист з лікувального закладу «AziendaOspadalierauniversitaria» про необхідність присутності матері під час лікування. А також, зазначила, що через відмову у видачі листка непрацездатності вона звернулася до Міністерства охорони здоров`я, де листом № 03-06/Р-8549/8418-зв від 16 липня 2020 року їй надали роз`яснення, що вище перераховані документи підлягають обміну на листок непрацездатності. Як вбачається з листа КНП Білоцерківської міської ради Київської області «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги №2» №02-11-582 від 07 серпня 2020 року, адміністрацією відповідача 06 серпня 2020 року був сформований лист №02-11-580 до Міністерства охорони здоров`я України та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Київській області з проханням роз`яснити правомірність обміну документів на листок непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років, яка лікувалася за кордоном. При отриманні відповіді на лист, ОСОБА_1 буде сформована та надіслана додаткова відповідь. Адміністрація відповідача вживає інші заходи для вирішення даної ситуації. 06 серпня 2020 року КНП Білоцерківської міської ради Київської області «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги №2» надіслали запит до Міністерства охорони здоров`я України та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Київській області з якого просили роз`яснити правомірність обміну документів на листок непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років, яка лікувалася за кордоном з 30 липня 2019 року по 04 лютого 2020 року. Як вбачається з листа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області № 08/2052 від 17 серпня 2020 року щодо запиту на отримання листка непрацездатності по догляду за хворою дитиною, порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність, врегульовано наказом Міністерства охорони здоров`я України №455 від 13 листопада 2001 року «Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян». До повноважень управління не належить питання щодо надання роз`яснень з приводу застосування нормативно-правових актів Міністерства охорони здоров`я України. З листа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області №08/2493 від 29 вересня 2020 року щодо запиту на отримання листка непрацездатності по догляду за хворою дитиною, вбачається, що Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області розглянуло лист Секретаріату Уповноваженого Верховної ради України з прав людини від 18 вересня 2020 року №06469.4/Р-8144.3/20/25.4 щодо звернення ОСОБА_1 про відмову їй у видачі листка непрацездатності по догляду за дитиною віком до 14 років, як потерпілої від Чорнобильської катастрофи, за період перебування в клініці за кордоном та в межах компенсації повідомили, що статтею 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий в установленому порядку листок непрацездатності. Порядок видачі листків непрацездатності визначається Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13 листопада 2001 року №455, пунктом 1.12 якої передбачений порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян України під час їх тимчасового перебування за межами держави, узагальнення практики застосування законодавства з питань порядку і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі входить до компетенції Міністерства охорони здоров`я. Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми матеріального права У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає. Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Надаючи оцінку аргументам, наведеним в апеляційній скарзі, апеляційний суд виходить з такого. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової непрацездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ, організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для огляду за непрацездатними. Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 29 січня 2018 року по 07 лютого 2020 року працювала головним бухгалтером Білоцерківського навчально-виховного об`єднання «Перша Білоцерківська гімназія - школа І ступеня» Білоцерківської міської ради Київської області. Відповідно до статті 253 КЗпП України особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, в тому числі страхуванню від тимчасової непрацездатності. Відповідно до статті 18 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах. Відповідно до статті 19 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Пунктом 1 частини першою статті 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг, а саме допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною). Статтею 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий в установленому порядку листок непрацездатності. Підтвердження тимчасової непрацездатності регулюються Положенням про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженим наказом МОЗ України № 189 від 09 квітня 2008 року, Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою наказом МОЗ України № 455 від 13 листопада 2001 року, та Інструкцією про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженою спільним наказом МОЗ України, Мінпраці України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03 листопада 2004 року № 532/274/136ос/1406. У пункті 1.1 Положення про експертизу тимчасової непрацездатності встановлено, що цим Положенням установлюється єдиний порядок організації та проведення експертизи тимчасової непрацездатності. Згідно із пунктом 1.3 цього Положення тимчасова непрацездатність - це непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або з інших причин, що не залежить від факту втрати працездатності (пологи, карантин, догляд за хворим тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування та реабілітаційних заходів, триває до відновлення працездатності або встановлення групи інвалідності, а в разі інших причин - до закінчення причин відсторонення від роботи. Тимчасова непрацездатність застрахованих осіб засвідчується листком непрацездатності. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі визначаються Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13 листопада 2001 року №

455. Згідно з пунктом 1.6 Інструкції № 455 видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність здійснюється лікуючим лікарем (фельдшером) при пред`явленні паспорта чи іншого документа, який засвідчує особу непрацездатного і не може бути платною послугою в закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності. Листок непрацездатності (довідка) в амбулаторно-поліклінічних закладах видається лікуючим лікарем (фельдшером) переважно за місцем проживання чи роботи. У разі вибору особою лікуючого лікаря і лікувально-профілактичного закладу не за місцем проживання чи роботи документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність, видаються за наявності заяви-клопотання особи, погодженої з головним лікарем обраного лікувально-профілактичного закладу, або його заступником, засвідченої підписом та круглою печаткою лікувально-профілактичного закладу (пункт 1.9 Інструкції № 455). Відповідно до пункту 1.10 Інструкції № 455, при стаціонарному лікуванні поза постійним місцем проживання у тому числі й з інших адміністративних районів міста, листок непрацездатності видається з дозволу головного лікаря, засвідчується його підписом і печаткою лікувально-профілактичного закладу на число днів, необхідних для лікування. Згідно з пунктом 1.11 Інструкції № 455 документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян України під час їх тимчасового перебування за межами держави, підлягають обміну на листок непрацездатності згідно з рішенням лікарсько - консультаційної комісії (ЛКК) лікувально-профілактичного закладу за місцем проживання чи роботи у разі: а) гострих захворювань і травм; б) загостренні хронічних захворювань; в) вагітності та пологів; г) оперативних втручань при невідкладних станах; ґ) лікування згідно з рішенням комісії МОЗ України з питань направлення на лікування за кордон. Обмін здійснюється на підставі перекладених на державну мову та нотаріально засвідчених документів, які підтверджують тимчасову втрату працездатності під час перебування за межами України. Отже, лише у разі наявності одного із випадків, зазначених у наведеному вище пункті 1.11 Інструкції № 455, лікувально-профілактичний заклад за рішенням ЛКК може здійснити обмін перекладених на державну мову та нотаріально засвідчених документів, що підтверджують тимчасову непрацездатність громадян України під час їх тимчасового перебування за межами держави, на листок непрацездатності. У свою чергу комісія із соціального страхування призначає допомогу по тимчасовій непрацездатності лише на підставі виданого у встановленому порядку за рішенням ЛКК лікувально-профілактичного закладу листка непрацездатності. Пунктом 3.1. Інструкції № 455 передбачено, що для догляду за хворим членом сім`ї листок непрацездатності видається лікуючим лікарем одному із працюючих членів сім`ї або іншій працюючій особі, що фактично здійснює догляд. Пунктом 3.3 Інструкції № 455 передбачено, що для догляду за хворою дитиною віком до 14 років листок непрацездатності видається на період, протягом якого дитина потребує догляду, але не більше 14 календарних днів, а для догляду за дитиною, постраждалою внаслідок аварії на ЧАЕС, на весь період її хвороби, включаючи санаторно-курортне лікування. Допомога по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років, якщо вона потребує стаціонарного лікування, виплачується застрахованій особі з першого дня за весь час перебування в стаціонарі разом з хворою дитиною. Пункт 3.10 Інструкції № 455 визначає, що у разі стаціонарного лікування дітей віком до 14 років, інфікованих вірусом імунодефіциту людини (СНІД) або хворих на онкологічні та онкогематологічні захворювання та постраждалих від наслідків аварії на ЧАЕС, листок непрацездатності видається на весь період перебування дитини в стаціонарі одному з працюючих батьків або особі, що його заміняє і здійснює догляд за дитиною. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом КНП Білоцерківської міської ради Київської області «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» є лікувально-профілактичним закладом за місцем проживання ОСОБА_1 , тому остання має право звернення до відповідача. Судом встановлено та підтверджується випискою з протоколу № 6 засідання Комісії МОЗ України з питань направлення для лікування за кордон від 16 травня 2019 року ОСОБА_2 взято на облік хворих, що потребують лікування за кордоном, і здійснено направлення на оплату лікування ОСОБА_2 у клініку «AziendaOspadalierauniversitaria», Італія. Передано до Департаменту з фінансово-економічних питань, бухгалтерського обліку та фінансової звітності виписку та платіжний документ (Invoice) на суму 125 000,00 Євро для підготовки наказу про здійснення оплати лікування у сумі: 125 000,00 Євро та транспортних витрат на хворого та супроводжуючу особу в обидва кінці за рахунок коштів державного бюджету, передбачених МОЗ України. Тобто, встановлено, що Комісією МОЗ України з питань направлення для лікування за кордон було оплачено за лікування та транспортні витрати на хворого та супроводжуючу особу в обидва кінці за рахунок коштів державного бюджету, передбачених МОЗ України. Також, судом встановлено, що ОСОБА_2 є потерпілою внаслідок аварії на ЧАЕС, що підтверджується копією посвідчення. Пунктом 2 частини першої статті 30 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що потерпілим дітям та їх батькам надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, а саме виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років - у розмірі 100 процентів середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу за весь період хвороби, включаючи санаторно-курортне лікування, одному з батьків або особі, яка їх замінює, якщо дитина потребує догляду батьків згідно з медичним висновком закладу охорони здоров`я, в якому дитина лікується чи перебуває на диспансерному обліку. Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України). Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. У справі, яка переглядається, суд першої інстанції установивши, що позивачем виконанні вимоги передбачені Інструкцією № 455, а саме подані всі належно оформлені документи для обміну листка непрацездатності, а відповідачем не надано до суду докази, які б спростовували доводи позивача, зробив правильний висновок про задоволення позовних вимог в частині позовних вимог ОСОБА_1 до КНП Білоцерківської міської ради Київської області «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» про визнання дій щодо відмови у видачі листка непрацездатності неправомірними. Аргументи заявника про те, що в перекладі має місце невідповідність дати лікування є безпідставними та не є безумовною підставою для відмови у видачі листка непрацездатності, оскільки розбіжності у періоді лікуванні не є суттєвим недоліком та може бути усунуто шляхом надання іншого тексту. Також є безпідставними аргументи заявника про те, що листок непрацездатності надається громадянам України в разі їх лікування за кордоном, а не у зв?язку з доглядом за хворим членом сім?ї або хворою дитиною, оскільки такий аргумент спростовується пунктом 3.1 Інструкції №

455. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги про те, що такий підхід суду першої інстанції, який викладений у оскаржуваному судовому рішенні, побудований на умисному перекрученні підстав та обставин справи, ігноруванні характеру спірних правовідносин та неправильній оцінці доказів спростовуються вищевикладеним. Інші аргументи апеляційної скарги не спростовують висновок суду першої інстанції, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до незгоди з висновком суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати мотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, серед іншого, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на приписи законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок, що випливає зі статті 6 Конвенції, з мотивування може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23). У § 30 рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» ЄСПЛ зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належно зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, дав відповідь на всі аргументи і доводи учасників справи, які мають важливе юридичне значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, Київський апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних по суті висновків суду першої інстанції. Висновки за результатом розгляду апеляційної скарги Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має правозалишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до КНП Білоцерківської міської ради Київської області «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» про визнання дій щодо відмови у видачі листка непрацездатності неправомірними - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення в цій частині відсутні. Щодо судових витрат Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій немає. Керуючись ст.ст.268, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу головного лікаря Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» - Музиченко Галини Миколаївни - залишити без задоволення. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Київської області «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» про визнання дій щодо відмови у видачі листка непрацездатності неправомірними залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус Судді: Л.Д. Поливач О.І. Шкоріна