Постанова 4824 № 752/10843/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №752/10843/19 Головуючий у 1 інстанції: Мазур Ю.Ю. Провадження №22-ц/824/3396/2021 Доповідач: Гаращенко Д.Р. 15 березня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати в цивільних справах Київського апеляційного суду в складі: головуючого Гаращенка Д.Р. суддів Невідомої Т.О., Пікуль А.А., розглянувши у порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 лютого 2020 року в справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- ВСТАНОВИЛА У травні 2019 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 12 358,31 грн та судовий збір у розмірі 1921 грн. У мотивування вимог посилалося на те, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписав заяву №б/н від 10 листопада 2011 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 2 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме, надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, у зв`язку з чим станом на 21 квітня 2019 року має заборгованість у розмірі 12 358,31 грн, з яких: - 3 365,11 грн - заборгованість за тілом кредиту; - 2 468,15 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; - 4 410,37 грн - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; - 1050 грн - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; - 500 грн - штраф (фіксована частина); - 564,68 грн - штраф (процентна складова). Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 20 лютого 2020 року у задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача. В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що безпідставним є фактичне звільнення боржника від сплати заборгованості судовим рішенням з урахуванням того, що відповідачем заборгованість не оспорювалась та не заявлялись вимоги про визнання вказаного кредитного договору недійсним або нікчемним. Відповідач відзив не надав та жодним чином не спростував доводи позивача. Зазначає, що відповідач особистим підписом у анкеті-заяві підтвердив, що він згоден із тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг. З моменту підписання фізичною особою заяви між банком та клієнтом був укладений договір в порядку ч. 1 ст. 634 ЦК України шляхом приєднання клієнта до запропонованого банком договору. Позичальнику на підставі анкети-заяви відкрито 31.01.2015 картковий рахунок та видано кредитну картку за номером НОМЕР_1 «Універсальна 55 днів пільгового періоду» та 28.11.2015 встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі 200 грн, який у подальшому було збільшено. Крім того, 30.11.2015 відповідачу відкрито карту НОМЕР_2 «Універсальна голд». Також посилається, що суд першої інстанції не перевірив розрахунок заборгованості та доводи банку про те, що позичальник користувався коштами, виконував умови договору, сплачуючи заборгованість за відсотками, пеню та комісію, а отже, визнав свої зобов`язання за угодою та розміри встановлених обов`язкових платежів. Звертає увагу й на те, що сторони визначили сплату відсотків, штраф при порушенні позичальником строків платежів по якомусь із грошових зобов`язань, передбачених цим договором, пеню за несвоєчасне погашення кредиту або процентів. Також просив суд апеляційної інстанції долучити та дослідити додаткові докази (виписку про рух коштів та довідку про термін дії картки), оскільки даний доказ надається на підтвердження належності доказів, наданих до суду першої інстанції, і яким суд першої інстанції не надав належної правової оцінки. Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не подано. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. У порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом апеляційної інстанції встановлені та підтверджуються матеріалами справи наступні обставини. 10 листопада 2011 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, згідно якої заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становлять між ним та банком Договір про надання банківських послуг. (а.с. 14-15) Також ОСОБА_1 у анкеті-заяві підтвердив, що ознайомлений і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, що були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Умови та Правила надання банківських послуг розміщено на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua. Він зобов`язується виконувати вимоги Умовам і Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.ua. Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 21 квітня 2019 року в ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 12 358,31 грн, з яких: 3 365,11 грн - заборгованість за тілом кредиту; 2 468,15 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 4 410,37 грн - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 1050 грн - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; 500 грн - штраф (фіксована частина); 564,68 грн - штраф (процентна складова). (а.с. 21-23) Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних доказів у підтвердження укладення з відповідачем кредитного договору з визначенням умов надання кредиту та його погашення, погодження сторонами його істотних умов, видачі відповідачу грошових коштів. Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на наявних у матеріалах справи доказах та нормах процесуального права. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами у самому договорі). Однак, ні анкета-заява, підписана ОСОБА_1 , ні Умови та Правила надання банківських послуг, які надані суду позивачем, не містять ні розміру кредиту, ні розміру процентів за користування кредитом, які погодили сторони при укладенні договору, ні строки та порядок погашення. Крім того, анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, яка підписана ОСОБА_1 , не містить прохання видати йому кредитну картку. Зазначення в анкеті-заяві бажаного кредитного ліміту не свідчить про те, що такий кредит було видано ОСОБА_1 . Також в анкеті-заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що анкета-заява, підписана ОСОБА_1 , містить особисту інформацію відповідача, а саме, прізвище, ім`я, по батькові, серію та номер паспорта, ІПН, адресу проживання, адресу реєстрації, номери засобів зв`язку, розмір щомісячної заробітної плати, тощо. Анкета-заява не містить жодних даних про те, яку картку отримав відповідач, строк її дії, розмір наданого кредиту. Суду першої інстанції не було надано жодних доказів видачі картки ОСОБА_1 , повідомлення йому пін-коду, строку дії картки за цим позовом та наданим розрахунком заборгованості. До апеляційної скарги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» долучено виписку про рух коштів ОСОБА_1 та довідку про термін дії картки. Згідно з ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. За приписами ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Колегія суддів не приймає додані до апеляційної скарги докази, так як вони подані з порушенням норм процесуального права. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зазначає, що дані докази надаються на підтвердження позовних вимог позивача. Апелянтом не надано суду апеляційної інстанції доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Саме лише посилання банку на підтвердження своїх вимог цими доказами не може бути безумовною підставою для їх прийняття апеляційним судом. Крім того, звертаючись до суду першої інстанції з клопотанням про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та у відсутність представника позивача, позивач був обізнаний, що зобов`язаний надати всі наявні у нього докази разом із позовною заявою. Однак свого обов`язку не виконав. Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, також посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», які викладені на банківському сайті: www.privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору. Так, відповідно до Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://www.privatbank.ua та надані позивачем на підтвердження позовних вимог, при непогашенні суми простроченого кредиту на суму від 100 грн клієнт сплачує банку пеню, відповідно до встановлених тарифів, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті https//privatbank.ua/kredity/. Пеня нараховується в день нарахування процентів по кредиту. Як зазначає позивач згідно з ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України та п. 2.1.7.6 Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф, розмір якого встановлений тарифами договору. Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та Витяг з Тарифів розумів ОСОБА_1 , ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Отже, суд першої інстанції правильно виходив із того, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», які надав банк, відповідач розумів, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі №342/180/17. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач заперечень проти позову не подавав, розмір заборгованості та умови договору не оспорював, колегія суддів відхиляє, оскільки доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого ст.12 ЦПК України. Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість рішення не впливають, колегія суддів вважає апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий Д.Р. Гаращенко Судді Т.О. Невідома А.А. Пікуль