Постанова КАС ВС № 803/735/17

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2021 року м. Київ справа №803/735/17 адміністративне провадження №К/9901/41390/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Шишова О.О., суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М., розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоконцепт» до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11.07.2017, прийняту у складі головуючого судді Костюкевича С.Ф., та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2017, постановлену у складі колегії суддів: Качмара В.Я. (головуючий), Гінди О.М., Ніколіна В.В. І. Суть спору

1. У червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Автоконцепт» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області), в якому/, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: 1.1. - від 21.03.2017 №0002151401 в частині на суму 2 903 902 грн; 1.2. - від 26.06.2017 №0004972200 в повному обсязі.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ «Автоконцепт» зазначило, що спірні ППР прийнято з порушенням норм законодавства, оскільки реальність, правомірність і відповідність господарських операцій чинному законодавству підтверджується всіма необхідними та достатніми первинними документами. ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. Судами попередніх інстанцій установлено, що ТОВ «Автоконцепт» зареєстровано Луцькою районною державною адміністрацією Волинської області 06.03.2006, з 12.04.2006 перебуває на податковому обліку, 29.05.2006 йому видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість (далі - ПДВ). Основним видом його діяльності є технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (том 1 а.с.112-114).

4. У період з 26.01.2017 по 15.02.2017 ГУ ДФС у Волинській області проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.09.2016, за результатами якої складено акт від 22.02.2017 №369/03-20-14-01-09/34276757 (далі - Акт; том 1 а.с.7-37). 5. 21.03.2017 відповідачем на підставі Акта прийнято ППР №0002151401, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 4 804 681 грн (том 1 а.с.38).

6. Позивач із вказаним ППР не погодився, оскаржив таке в адміністративному порядку. За наслідками адміністративного оскарження, рішенням ДФС України від 30.05.2017 №11634/6/99-99-11-01-02-25 (далі - Рішення), скаргу задоволено частково, ППР №0002151401 в частині невключення позивачем до складу інших доходів суми відсотків за безоплатне користування грошовими коштами у сумі 1 900 779 грн скасовано, в іншій частині зазначене ППР залишено без змін (том 1 а.с.39-42). 7. 05.07.2017 ТОВ «Автоконцепт» отримано нове ППР від 26.06.2017 №0004972200, в якому вказано, що таке винесене на підставі акта перевірки від 30.05.2017 №11634/6/99-99-11-01-02-25, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 2 903 902 грн (том 1 а.с.128).

8. Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 21.03.2017 №0002151401 в частині на суму 2 903 902 грн та від 26.06.2017 №0004972200, позивач звернувся до суду з цим позовом. ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

9. Волинський окружний адміністративний суд постановою від 11.07.2017 позовні вимоги задовольнив повністю.

10. Задовольняючи позовні вимоги рішення суд першої інстанції виходив із того, що контролюючий орган дійшов помилкових висновків щодо нереальності здійснення господарських відносин, оскільки господарська операція з контрагентом підтверджена усіма первинними документами, що відповідають вимогам законодавства.

11. Також суд вказав, що заборгованість ТОВ «Автоконцепт» перед ТОВ «Промтехсервіс» не є бенадійною, оскільки позивачем доведено, а відповідачем не спростовано збільшення позовної давності по договору від 03.01.2008 №3-01, а тому вона не може включатися до складу інших доходів відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України.

12. Крім того, посилаючись на статтю 60 ПК України цей суд дійшов висновку, що у зв`язку із прийняттям за результатами оскарження ППР №0004972200 без будь-якого повідомлення щодо відкликання чи скасування ППР №0002151401 в частині на суму 2903902 грн останній залишається чинним.

13. Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 05.09.2017 постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11.07.2017 скасував в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області №0002151401 від 21.03.2017 в частині на суму 2 903 902 грн та прийняв нову постанову, якою в задоволенні позову в цій частині відмовив. У решті постанову суд першої інстанції залишив без змін.

14. Ухвалюючи таке рішення суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 ПК України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов`язання або податкового боргу (пункт 60.4 статті 60 ПК України).

15. Отже, ППР №0002151401 не є чинним та не має для позивача жодного юридичного змісту, тому й підстави для його скасування відсутні. IV. Касаційне оскарження

16. У касаційні скарзі ГУ ДФС у Волинській області, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невірної правової оцінки обставин у справі, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

17. У відзиві на касаційну скаргу представник ТОВ «Автоконцепт» вказує, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції винесено законно та обґрунтовано, на підставі всебічного та повного дослідження матеріалів та обставин справи, доводи ж касаційної скарги висновків цього суду не спростовують. V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

18. Пункт 14.1.11 статті 14 ПК України.

19. Безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а)заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б)прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, що не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; в)заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією; г)заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості;г) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; д)прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

20. Пункт 44.1 статті 44 ПК України

21. Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

22. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

23. Підпункт 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 ПК України

24. Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

25. Пункт 135.1 статті 135 ПК України

26. Доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу..

27. Інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи (підпункт 135.5.4 пункту 135.5 цієї статті).

28. Пункт 138.2 статті 138 ПК України. Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

29. Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України.

30. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

31. Пункт 198.1. статті 198 ПК України

32. До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

33. Абзац 1 пункту 198.2. статті 198 ПК України

34. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

35. Пункт 198.3 статті 198 ПК України

36. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

37. Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

38. Пункт 198.6 статті 198 ПК України

39. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

40. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

41. Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

42. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

43. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

44. Частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

45. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

46. Частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

47. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. VI. Оцінка Верховного Суду

48. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

49. Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 21.03.2017 №0002151401 в частині на суму 2 903 902 грн та від 26.06.2017 №0004972200.

50. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

51. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

52. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

53. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

54. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

55. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

56. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

57. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

58. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

59. У ході розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про правомірність формування позивачем даних податкового обліку за результатом господарських операцій з контрагентом з огляду на те, що факт вчинення спірних операцій підтверджується належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально виконаних правочинів. Оцінюючи облікові документи, надані позивачем щодо цих операцій, суди визнали їх достовірними та достатніми доказами, що підтверджують як спірні операції, так і задекларовані позивачем показники податкового обліку. 60. Cуди відхилили доводи контролюючого органу про допущені позивачем порушення вимог податкового законодавства, які були виявлені під час проведення перевірки, щодо безпідставності формування даних податкового обліку за господарськими операціями, які не підтверджені належними первинними документами та проведені (оформлені) з контрагентами, які мають ознаки фіктивності та у яких відсутні необхідні умови та ресурси для проведення відповідної господарської діяльності, й дійшли висновку про достовірність задекларованих позивачем даних, а відповідно і про правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями проведеними з контрагентом-постачальником, оскільки такі операції фактично відбулись та є реальними.

61. Так, судами установлено, що між ТОВ «Автоконцепт» (Покупець) та ТОВ «Промтехсервіс» (далі - Постачальник) був укладений договір поставки автомобілів від 03.01.2008 №3-01 (далі - Договір), згідно з яким Постачальник зобов`язується систематично поставляти і передавати у власність ТОВ «Автоконцепт» визначений цим Договором товар - автомобілі марки Шкода, Мазда, а той в свою чергу зобов`язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати оплату за нього.

62. Відповідно до пункту 8.1 Договору розрахунки за кожну поставлену Постачальником партію товару здійснюються в безготівковому порядку протягом 120 банківський днів з моменту поставки. Товар може поставлятися покупцю по попередній оплаті. Постачальник зобов`язується, у випадку попередньої оплати, здійснити поставку товару протягом 75 бенківських днів.

63. Згідно з пунктом 8.2 Договору оплата за поставлений товар здійснюється шляхом переказу Покупцем грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

64. Додатковою угодою від 03.01.2011 доповнено розділ 8 пунктом 8.3 та зазначено, що термін остаточних розрахунків за цим договором становить до 31.12.2020.

65. Відповідно до підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України безнадійна заборгованість (як дебіторська, так і кредиторська) - це заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

66. Згідно з вимогами статті 257 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки.

67. Відповідно до положень статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

68. На підставі наведеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що під час розгляду справи позивачем доведено, а відповідачем не спростовано збільшення позовної давності по Договору, зазначеному в акті перевірки та по якому податковим органом встановлено наявність заборгованості. Заборгованість ТОВ «Автоконцепт» перед ТОВ «Промтехсервіс» фактично не є безнадійною, тому вона не може включатися до складу інших доходів відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України.

69. Фактично, відповідачем безпідставно взято до уваги умови пункту 3.1 Договору, в той час як цілковито проігноровано умови Угоди, якою встановлено нові умови Договору в частині строків розрахунків за проданий товар до 31.12.2020, та яка є невід`ємною частиною Договору.

70. Отже, Верховний Суд підтримує висновки судів попередніх інстанцій про те, що доводи контролюючого органу щодо настання строку розрахунків за товар є помилковими, з огляду на що неправильним є й твердження щодо встановленого факту завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 959 076 грн усупереч податковому законодавству.

71. Також судами установлено, що 31.10.2008 між ТОВ «Промтехсервіс» (Замовник) та ТОВ «Автоконцепт» (Виконавець) укладено договір на технічне обслуговування, ремонт ДТЗ та продаж Товару №31-10-08 (далі - Договір №31-10-08), відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання виконувати роботи з ремонту та/або технічного обслуговування ДТЗ, наданих замовником, та постачати відповідний Товар у строки та на умовах, визначених у цьому договорі.

72. Пунктом 4.3 Договору №31-10-08 передбачено, що розрахунки з Виконавцем проводяться Замовником у порядку 100%-ї попередньої оплати. Тому Замовником здійснювалась попередня оплату таких послуг та робіт, які надавались та виконувались Виконавцем згідно потреб Замовника протягом строку дії договору, протягом наступних років дії договору.

73. Оплата таких послуг та робіт, а також виконання послуг та робіт здійснювалась згідно інформації, що міститься у Реєстрах платежів за послуги СТО, а також реєстрах актів виконаних робіт, які оглянуті судом та додані до матеріалів справи.

74. Згідно вимог законодавства, виконавець в момент отримання попередньої оплати від замовника декларував свої податкові зобов`язання зі сплати податку на прибуток, а замовник декларував витрати.

75. Відповідно, протягом наступних періодів суми вартості наданих послуг та виконаних робіт протягом кожного періоду коригувались ТОВ «Автоконцепт» з урахуванням того, що зобов`язання зі сплати податку на прибуток уже виконані ними в момент отримання попередньої оплати. Сума ж попередньої оплати (кредиторська заборгованість виконавця за договором) постійно зменшувалась на суму фактично наданих послуг та виконаних робіт.

76. Наявність кредиторської заборгованості, яка виникла від початку правовідносин між позивачем та ТОВ «Промтехсервіс», виникла на підставі авансових платежів за послуги та роботи, які виконувались позивачем після отримання авансових платежів протягом наступних років, що вбачається з оглянутих судом банківських виписок за відповідні періоди з зазначенням призначення таких авансових платежів. Факт надання послуг протягом наступних років саме по авансових платежах підтверджується реєстрами платежів за послуги та реєстрами актів виконаних робіт. Також дана обставина підтверджується оглянутими актами виконаних робіт ТОВ «Автоконцепт».

77. Первинні документи, що підтверджують господарські операції позивача із ТОВ «Промтехсервіс» були повно, всебічно та належним чином проаналізовані судами попередніх інстанцій та їм надана відповідна оцінка у взаємозв`язку із зазначеним основним видом діяльності позивача.

78. Такі були об`єктивно розцінені цим судом як належне документальне підтвердження реального характеру спірних операцій між позивачем та його контрагентом.

79. За таких обставин Верховний Суд уважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про помилковість висновків контролюючого органу щодо нереальності здійснення господарських відносин позивача з ТОВ «Промтехсервіс» в частині виконання Договору №31-10-08 та помилковість встановлення завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток усупереч податковому законодавству.

80. У частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 21.03.2017 №0002151401 рішення суду апеляційної інстанції особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам цього суду у рамках цього касаційного провадження.

81. Отже, судом апеляційної інстанції з дотриманням норм процесуального кодексу встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені відповідачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків цього суду.

82. Виходячи із системного аналізу вказаних норм права та встановлених судами попередніх інстанцій обставин, підтверджених наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення діяв усупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства.

83. Колегія суддів зазначає, що переоцінка встановлених судами обставин справи, а також додаткова перевірка доказів, не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом касаційної інстанції).

84. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

85. Ураховуючи приписи пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-ІХ, а також те, що касаційні скарги на судові рішення в цій справі були подані до набрання чинності цим Законом і рогляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає їх у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020).

86. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. VII. Судові витрати

87. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 вересня 2017 року у справі № 803/735/17 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена. Головуючий О.О. Шишов Судді І.В. Дашутін М.М. Яковенко