Ухвала КАС ВС № 640/11580/20

УХВАЛА 13 травня 2021 року Київ справа №640/11580/20 адміністративне провадження №К/9901/15287/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Губської О.А., суддів: Білак М.В., Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2021 року у справі №640/11580/20 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, в с т а н о в и в : У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної казначейської служби України про: - визнання протиправною бездіяльності ДКС України щодо невиконання рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 28.10.2019 pоку, залишеного без змін постановою Харківського апеляційного суду від 14.01.2020 року, у справі №641/4272/19; - зобов`язання ДКС України виконати рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 28.10.2019 pоку, залишене без змін постановою Харківського апеляційного суду від 14.01.2020 року, у справі №641/4272/19, в частині стягнення з Державного бюджету України шляхом списання ДКС України коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2020 року позов задоволено частково: - визнано протиправною бездіяльність ДКС України щодо вчинення дій, визначених Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845, щодо виконання рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 28.10.2019 pоку, залишеного без змін постановою Харківського апеляційного суду від 14.01.2020 року, у справі №641/4272/19; - зобов`язано ДКС України вчинити дії, визначені Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845, щодо виконання рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 28.10.2019 pоку, залишеного без змін постановою Харківського апеляційного суду від 14.01.2020 року, у справі №641/4272/19, в частині стягнення з Державного бюджету України шляхом списання ДКС України коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2021 року апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задоволено повністю. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2020 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, позивачем подано касаційну скаргу, яка надійшла до суду касаційної інстанції 27 квітня 2021 року. Аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України. Пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. У касаційній скарзі, як на підставу для відкриття касаційного провадження, позивач посилається на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України. Водночас касаційна скарга не містить обґрунтування зазначеної підстави для касаційного оскарження. Суд звертає увагу скаржника, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу. Крім того, зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржник підставою касаційного оскарження зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Верховний Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України, заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів під час застосування відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. Верховний Суд наголошує заявнику, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України треба зазначати, щодо яких саме правовідносин Верховний Суд ще не сформував правового висновку, а не абстрактно на це посилатися. Верховний Суд не має самостійно визначати підставу для касаційного оскарження судових рішень, а таку підставу має вказувати заявник касаційної скарги з одночасним наведенням підстави касаційного оскарження з огляду на обставини справи та висновки судів попередніх інстанцій. Згідно з вимогами частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а за змістом частини першої статті 341 КАС України, за винятком частини третьої цієї статті КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Таким чином межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, зазначеними скаржником, та викладеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження. Згідно із частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду уточненої касаційної скарги (заяви про уточнення касаційної скарги) із зазначенням підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав) та викладенням відповідних обґрунтувань, із наданням її копії відповідно до кількості учасників справи. На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 332 КАС України, у х в а л и в : Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2021 року у справі №640/11580/20 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії залишити без руху. Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута заявнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О. А. Губська Судді М. В. Білак Ж. М. Мельник-Томенко