Постанова КАС ВС № 816/586/17

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2021 року м. Київ справа № 816/586/17 адміністративне провадження № К/9901/4664/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Дашутіна І.В., суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М., розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02 червня 2017 року у складі судді Кукоби О.О. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Ральченка І.М., Катунова В.В., Бершова Г.Є. у справі № 816/586/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Інженерні технології" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій: Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП Інженерні технології" (надалі - позивач, ТОВ "НВП Інженерні технології") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (замінено на Головне управління ДПС у Полтавській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.01.2017: №0000011403, яким зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду загалом у розмірі 79273,00 грн; №0000021403, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом у розмірі 329953,00 грн. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 червня 2017 року, яка була залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року, адміністративний позов було задоволено. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 03.01.2017 №0000011403, від 03.01.2017 №0000021403. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39461639) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Інженерні технології" (код ЄДРПОУ 37959323) судові витрати у розмірі 6138,40 грн (шість тисяч сто тридцять вісім гривень сорок копійок). Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які можуть бути достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено: ТОВ "НВП Інженерні технології" у встановленому законом порядку зареєстровано як юридичну особу, код ЄДРПОУ 37959323 /т. 1, а.с. 100-101/. Позивач з 05.12.2011 перебуває на обліку платників податків в ДПІ у м. Полтаві та є платником податку на додану вартість (надалі також ПДВ) /т. 1, а.с. 101, 102/. Основним видом діяльності позивача за КВЕД-2010 є неспеціалізована оптова торгівля (46.90) /т. 1, а.с. 101 - зворот/. Фахівцями Головного управління ДФС у Полтавській області у період з 30.11.2016 по 07.12.2016 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "НВП Інженерні технології" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 17.06.2016. За результатами перевірки складено акт від 14.12.2016 №588/16-31-14-04-14/37959323 (надалі - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, наслідком чого визначено заниження ТОВ "НВП Інженерні технології" зобов`язання зі сплати ПДВ загалом в розмірі 262858,00 грн та завищення від`ємного значення ПДВ загалом у розмірі 79273,00 грн /т. 1, а.с. 39-82/. Зокрема, відповідач зазначив, що у провадженні слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві знаходиться кримінальне провадження №12016100060004588 від 07.07.2016, порушене за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364-1 Кримінального кодексу України. Під час досудового розслідування встановлено, що посадові особи ТОВ НВП "Квант Сервіс" вносили до первинних бухгалтерських документів завідомо неправдиві дані щодо взаємовідносин із суб`єктами господарювання за період з 01.01.2015 по 26.07.2016 з метою подальшої легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом. Також відповідач посилався на обставини, викладені у акті Головного управління ДФС у Полтавській області від 28.10.2016 № 490/16-31-14-04-14/37667365 за результатами позапланової невиїзної перевірки ТОВ НВП "Квант Сервіс". Зокрема, зазначив, що зазначеним контрагентом на перевірку не надані первинні документи, що підтверджували б правомірність формування даних податкового обліку. Крім того, у Акті перевірки відповідач посилається на те, що у провадженні Головного слідчого управлінням Національної поліції України знаходиться кримінальне провадження №42016000000000329 від 28.01.2016, порушене за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ст. 205 та ч. 3 ст. 209 КК України, під час досудового розслідування в якому встановлено, що для здійснення своїх злочинних намірів підозрюваними упродовж 2014-2015 років створено та придбано ряд фіктивних підприємств, у тому числі - ТОВ "Ольвія-КС". Контролюючим органом на адресу ТОВ "Ольвія-КС" надіслані письмові запити про надання пояснень щодо господарської діяльності підприємства, відповідь на які не надано. Окрім того, відповідач зазначив, що слідчим відділом Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016100060004588 від 07.07.2016, порушеному за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364-1 КК України, у ході досудового розслідування в якому встановлено, що посадові особи ТОВ "Воллер" вносили до первинних бухгалтерських документів завідомо неправдиві дані щодо взаємовідносин із суб`єктами господарювання за період з 01.01.2015 по 26.07.2016 з метою подальшої легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом. На запит контролюючого органу про надання первинних документів ТОВ "Воллер" повідомило, що всі фінансово-господарські документи за 2015 рік та перший квартал 2016 року викрадені. До того ж, Головним управлінням ДФС у Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні від 21.12.2015 №32015170000000057, порушеному за фактами фіктивного підприємництва, що завдало збитків державі у великих розмірах, та пособництва в ухиленні від сплати податків, вчиненого в особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, у межах якого досліджується діяльність ТОВ НВП "Квант Сервіс", ТОВ "Воллер" та ТОВ "Ольвія-КС". На підставі згаданого вище Акта перевірки, відповідач 03.01.2017 сформував податкові повідомлення-рішення: №0000011403, яким зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду загалом у розмірі 79273,00 грн /т. 1, а.с. 97/; №0000021403, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом у розмірі 329953,00 грн (в т.ч., основний платіж - 263961,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 65992,00 грн) /т. 1, а.с. 98, 99/. Дані податкові повідомлення-рішення позивач оскаржив до ДФС України, однак рішенням останньої від 23.03.2017 вих. №5856/6/99-99-11-01-02-25 скаргу платника податків залишено без задоволення, а спірні рішення - без змін /т. 1, а.с. 103-108, 109/. Не погоджуючись з висновками акту перевірки та прийнятим на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з цим позовом до суду. Судом встановлено, що між ТОВ "НВП Інженерні технології" (покупець) та ТОВ "Воллер" (продавець) 02.11.2015 укладено договір купівлі-продажу №0311, за умовами якого продавець зобов`язувався передати у власність покупця, а покупець - прийняти у свою власність та оплатити обладнання у кількості та за ціною, що наводяться в рахунках на оплату та видаткових накладних, що є невід`ємною частиною договору /т. 1, а.с. 217/. Крім того, між ТОВ "НВП Інженерні технології" (покупець) та ТОВ "Ольвія-КС" (продавець) 27.02.2015 укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець зобов`язувався передати у власність покупця, а покупець - прийняти у свою власність та оплатити обладнання у кількості та за ціною, що наводяться в рахунках на оплату та видаткових накладних, що є невід`ємною частиною договору /т. 1, а.с. 224-226/. Так само, між ТОВ "НВП Інженерні технології" (покупець) та ТОВ НВП "Квант Сервіс" (продавець) 27.07.2015 укладено договір купівлі-продажу №72, за умовами якого продавець зобов`язувався передати у власність покупця, а покупець - прийняти у свою власність та оплатити обладнання у кількості та за ціною, що наводяться в рахунках на оплату та видаткових накладних, що є невід`ємною частиною договору /т. 2, а.с. 38-40/. Зі змісту наданих позивачем копій видаткових накладних суд встановив, що предметом купівлі-продажу були комплектуючі та запасні частини /т. 1, а.с. 220, 227, 229, 231, 233, 236, 239, 242, 245, 248; т. 2, а.с. 1, 4, 7, 10, 41, 44, 47, 50, 53, 55, 58, 61, 64, 67, 70/. Окрім того, між ТОВ "НВП Інженерні технології" (орендар) та ТОВ "Ольвія-КС" (орендодавець) 02.11.2015 укладено договір оренди №0211, за умовами якого орендодавець зобов`язувався передати орендареві, а орендар - прийняти в строкове платне користування майно, визначене у цьому договорі, а також сплачувати орендодавцю плату за користування таким майном /т. 2, а.с. 13-15/. Зі змісту наданих позивачем копій специфікації від 05.11.2015 та акта прийому-передачі обладнання в оренду /т. 2, а.с. 16-17/, суд встановив, що предметом оренди був елеватор-спайдер 2 3/8

100. Між ТОВ "НВП Інженерні технології" (орендар) та ТОВ НВП "Квант Сервіс" (орендодавець) 10.08.2015 укладено договір оренди №1008, за умовами якого орендодавець зобов`язувався передати орендареві, а орендар - прийняти в строкове платне користування майно, визначене у цьому договорі, а також сплачувати орендодавцю плату за користування таким майном /т. 2, а.с. 73-76/. На підтвердження факту придбання у ТОВ НВП "Квант Сервіс", ТОВ "Воллер" та ТОВ "Ольвія-КС" зазначених вище товарів і послуг позивач надав копії податкових накладних: від 03.11.2015 №4 /т. 1, а.с. 221/, від 18.03.2016 №22 /т. 1, а.с. 228/, від 05.04.2016 №4 /т. 1, а.с. 230/, від 31.05.2016 №57 /т. 1, а.с. 232/, від 02.03.2015 №1 /т. 1, а.с. 235/, від 25.12.2015 №45 /т. 1, а.с. 238/, від 11.11.2015 №41 /т. 1, а.с. 241/, від 22.12.2015 №27 /т. 1, а.с. 244/, від 10.12.2015 №21 /т. 1, а.с. 247/, від 07.1.22015 №19 /т. 1, а.с. 250/, від 23.11.2015 №46 /т. 2, а.с. 3/, від 26.01.2016 №38 /т. 2, а.с. 6/, від 18.01.2016 №16 /т. 2, а.с. 8/, від 09.02.2016 №40 /т. 2, а.с. 12/, від 23.12.2015 №45 /т. 2, а.с. 21/, від 17.12.2015 №18 /т. 2, а.с. 28/, від 31.08.2015 №31 /т. 2, а.с. 43/, від 19.08.2015 №9 /т. 2, а.с. 46/, від 06.08.2015 №5 /т. 2, а.с. 49/, від 23.09.2015 №20 /т. 2, а.с. 52/, від 17.09.2015 №13 /т. 2, а.с. 54/, від 11.09.2015 №8 /т. 2, а.с. 57/, від 02.09.2015 №1 /т. 2, а.с. 60/, від 29.10.2015 №37 /т. 2, а.с. 63/, від 15.10.2015 №14 /т. 2, а.с. 66/, від 07.10.2015 №5 /т. 2, а.с. 69/, від 05.10.2015 №3 /т. 2, а.с. 72/, від 08.09.2015 №4 /т. 2, а.с. 79/, від 31.08.2015 №30 /т. 2, а.с. 81/. На підтвердження права формування податкового кредиту позивач надав суду копії видаткових накладних та актів приймання-передачі наданих послуг /т. 1, а.с. 220, 227, 229, 231, 233, 236, 239, 242, 245, 248; т. 2, а.с. 1, 4, 7, 10, 16, 17, 41, 44, 47, 50, 53, 55, 58, 61, 64, 67, 70, 77, 80/. Доставку товарів від продавців до покупця здійснив перевізник ФОП ОСОБА_1 , з яким позивач уклав договір перевезення вантажів від 01.01.2015 /т. 1, а.с. 222, 234, 237, 240, 243, 246, 249; т. 2, а.с. 2, 5, 9, 11, 42, 45, 48, 51, 53а, 56, 59, 62, 65, 68, 71, 87-134/. Розрахунки між сторонами проведено у безготівковій формі, про що до матеріалів справи залучені копії платіжних доручень /т. 1, а.с. 223а, 223б; т. 2, а.с. 29-37, 82-86/. Придбані товари використані позивачем у господарській діяльності шляхом їх реалізації третім особам, про що позивачем до матеріалів справи надані письмові пояснення та копії первинних документів /т. 2, а.с. 199-251, т. 3, а.с. 1-214/. На вимогу суду позивачем надані довідки про фінансовий результат спірних операцій, виробничу потужність та виробничий цикл, відомості про трудові ресурси /т. 4, а.с. 5-23/. Дослідивши в судовому засіданні надані позивачем документи суд встановив, що позивач має кваліфікованих фахівців та необхідні виробничі потужності, а за результатами здійснення вищеописаних господарських операцій ТОВ "НВП Інженерні технології" отримало прибуток. Залученими до матеріалів справи копіями листів Генеральної прокуратури України від 24.03.2017 №04/2/2-р-17, прокуратури міста Києва від 30.03.2017 №04/2/4/1-23-17, прокуратури Полтавської області від 20.04.2017 №04/5-5535-16 /т. 1, а.с. 110, 11, 11 - зворот/ підтверджено, що ТОВ "НВП Інженерні технології" та директор даного підприємства ОСОБА_2 не є сторонами кримінальних проваджень №12016100060004588, №42016101070000052, №32015170000000057, на які посилається відповідач у Акті перевірки. Крім того, листом від 10.05.2017 №6884/10/16-31-14-04-28 Головне управління ДФС у Полтавській області повідомило про відсутність в Управлінні будь-яких відомостей щодо кримінальних проваджень №1201600060004588, №42016000000000329, №12014100130000008, №3201570000000057 /т. 3, а.с. 245-246/. На неодноразову вимогу суду надати відомості про хід досудового розслідування у вказаних кримінальних провадження, відповідач жодних документальних підтверджень наведених у Акті перевірки доводів не надав. Зі змісту наданих позивачем копій актів здачі-приймання виконаних робіт /т. 2, а.с. 77, 80/, суд встановив, що предметом оренди був елеватор двостулковий 73х150-18. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги: Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Доводи касаційної скарги відповідача ґрунтуються на тому, що судами безпідставно не були враховані доводи фіскального органу стосовно нереальності господарських взаємовідносин позивача у перевіряємий період з його контрагентами ТОВ НВП "Квант Сервіс", ТОВ "Воллер" та ТОВ "Ольвія-КС". Посилається на те, що господарські операції з ТОВ НВП "Квант Сервіс", ТОВ "Воллер" та ТОВ "Ольвія-КС" носили фіктивний характер. Також, відповідач акцентував увагу на тому, що під час перевірки ним використовувались відомості щодо кримінальних проваджень №1201600060004588, №42016000000000329, №12014100130000008, №3201570000000057, в яких сторонами є контрагенти позивача. Позивачем було подано відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість прийнятих судами попередніх інстанцій судових рішень, просив залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги: У силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. У відповідності до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно з абзацом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду /пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України/. Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У відповідності до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Таким чином, наявні в матеріалах справи податкові накладні підтверджують факт придбання позивачем у ТОВ НВП "Квант Сервіс", ТОВ "Воллер" та ТОВ "Ольвія-КС" товарів (послуг) на суму ПДВ у розмірі 325742 грн, а тому є підставою для віднесення спірної суми ПДВ до складу податкового кредиту. При цьому, Суд вказує, що відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV). При вирішенні податкових спорів суд виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності. Доводи ж скаржника про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають його право на отримання такої вигоди. З наведеного слідує, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть враховуватися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Водночас, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. Таким чином, недоліки виявлені в первинних документах, наданих позивачем не можуть бути підставою для висновку про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Обґрунтовуючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень скаржник зазначив, що під час перевірки ним використовувались відомості щодо кримінальних проваджень №1201600060004588, №42016000000000329, №12014100130000008, №3201570000000057, в яких сторонами є контрагенти позивача. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що листом від 10.05.2017 № 6884/10/16-31-14-04-28 Головне управління ДФС у Полтавській області повідомило про відсутність в Управлінні будь-яких відомостей щодо кримінальних проваджень №1201600060004588, №42016000000000329, №12014100130000008, №3201570000000057. Також, не надано доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним тощо. Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування, наявність відомостей щодо кримінальних проваджень, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Аналогічні правові висновки містяться і в постановах Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі №21-421а11 та від 22 вересня 2015 року у справі №810/5645/14 та в постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №2а-9375/11/1370 (адміністративне провадження №К/9901/5919/18), від 13 березня 2018 року у справі №826/13582/13-а (адміністративне провадження №К/9901/19905/18), від 27 березня 2018 року у справі №816/809/17 (адміністративне провадження №К/9901/1349/170). Суд зазначає, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов`язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом. Суд зауважує, що оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку, то у разі підтвердження факту отримання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені виконавцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи (постанови Верховного Суду від 20 лютого 2018 року по справі №813/4931/13-а, від 06.02.2018 по справі №802/4940/14). Суд вказує, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. За таких обставин колегія суддів погоджується із твердженням судів, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначених договорів за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства та підтверджують право позивача на формування податкового кредиту. Ураховуючи вищевикладене, колегією суддів встановлено, що доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права не знайшли підтвердження. У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Положення статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України застосовуються Верховним Судом з урахуванням положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX. З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області не підлягає задоволенню. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02 червня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року - залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Суддя-доповідач І. В. Дашутін Судді О.О. Шишов М. М. Яковенко