Постанова КАС ВС № 826/6192/16

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2021 року м. Київ справа № 826/6192/16 адміністративне провадження № К/9901/42124/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Дашутіна І. В., суддів Шишова О.О., Яковенка М. М., розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Санта-Україна» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2017 року, у складі судді Вєкуа Н.Г., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року, у складі колегії суддів: Ключковича В.Ю., Грибан І.О., Губської О.А., у справі № 826/6192/16 за позовом Приватного підприємства «Санта-Україна» до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень, - ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. Приватне підприємство «Санта-Україна» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 12 квітня 2016 року №1002615141, №1012615141, №1022615141 та від 04 лютого 2016 року №0452615131.

2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2017 року, яка була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено. 2.1. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що подані платником документи не дозволяють встановити реальність виконання перевезення вантажів автомобільним транспортом та факт використання у господарській діяльності підприємства позивача. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

3. Головним управлінням ДФС у місті Києві проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного підприємства «Санта-Україна» (код ЄДРПОУ 30634862) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 21.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014. 3.1. Перевіркою Приватного підприємства «Санта-Україна» по взаємовідносинам із ПП «ПРОМКВАРТ», ТОВ «ТОП ТРЕЙДІНГ», ТОВ «Диссар» за перевіряємий період встановлено наступні порушення : -п. 14.1.27, ст. 14, п. 138.1, п.138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 397 500 грн та завищено від`ємного об`єкта оподаткування податка на прибуток за 2014 рік на суму 173 866 грн; -п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14, п.198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п.201.4 п. 201.4 п. 201.10 ст. 201, Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 325 230 грн. 3.2. За результатами перевірки контролюючим органом складено акт №11/26-15-13-01-04/30634862 від 19.01.2016 та винесено податкові повідомлення-рішення №0452615131, №0482615131, №0472615131, № 0462615131 від 04.02.2016. 3.3. За результатам розгляду заперечень на акт перевірки №11/26-15-13-01-04/30634862 від 19.01.2016, ГУ ДФС у м. Києві надано відповідь № 1755/10/26-15-13-01-04 від 01.02.2016, якою висновки акту перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення. 3.4. Разом з тим, позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою на податкові повідомлення-рішення №0452615131, №0482615131, №0472615131, №0462615131 від 04.02.2016, винесені Головним управлінням ДФС у м. Києві, за результатами розгляду якої прийнято рішення №7420/6/99-99-10-01-01-25 від 05.04.2016 про результати розгляду скарги, яким Державна фіскальна служба України скасовує податкові-повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві №0452615131, №0482615131, №0472615131, №0462615131 від 04.02.2016 в частині зменшення перевіркою витрат та податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах із ПП «ПРОМКВАРТ» і у відповідній частині штрафні санкції, а в інших частинах зазначені податкові повідомлення-рішення залишає без змін, а скаргу - задовольняє частково. 3.5. На підставі висновків акта перевірки №11/26-15-13-01-04/30634862 від 19.01.2016 та рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги №7420/6/99-99-10-01-01-25 від 05.04.2016 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення: №1002615141 від 12.04.2016, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 203 948,00 грн, з яких за основним платежем нараховано 135 965,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 67 983,00 грн; №1012615141 від 12.04.2016, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 37 900,00 грн; №1022615141 від 12.04.2016, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 197 970 грн, з яких за основним платежем нараховано 131 980,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 65 990 грн. №0452615131 від 04.02.2016, яким позивачеві зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 173 866,00 грн. 3.6. Не погоджуючись з указаними рішеннями, позивач звернувся до суду. 3.7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.01.2014 між Приватним підприємством «Санта-Україна» (далі-Замовник») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОП ТРЕЙДИНГ» (далі-«Перевізник») укладено договір №13 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, згідно з умовами якого Перевізник зобов`язується доставити довірені йому Замовником вантажі автомобільним транспортом до пункту призначення у встановлений договором термін і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі, а Замовник зобов`язується заплатити за перевезення вантажу встановлену плату. 3.8. При цьому відповідно до п. 1.2. Договору кількість і вид вантажу, маршрути, вантажовідправники і вантажотримувачі, графік отримання транспорту і суми, які підлягають оплаті Перевізнику, встановлюються перед кожним перевезенням одноразовими Заявками. Підпунктом 2.1.1. пункту 2.1. Договору передбачено, що Перевізник зобов`язується подавати під загрузку відповідно до заявок Замовника автотранспортні засоби в технічно справному стані (включаючи стан кузова автомобіля і причепа), що забезпечить цілісність вантажу в узгоджений сторонами термін. 3.9. Підпунктом 2.1.5. пункту 2.1. визначено, що Перевізник зобов`язується забезпечити збереження вантажу з моменту його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажоотримувачу, не допускати втрати та знищення вантажу. 3.10. Відповідно до підпункту 2.1.7. пункту 2.1. визначено, що Перевізник зобов`язується стоянку з вантажем здійснювати тільки на охоронюваних територіях. 3.11. На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано: реєстри товаро-транспортних договорів; копії рахунків щодо оплати грошових коштів за надані послуги перевезення; податкових накладних; видаткових накладних; акти виконаних робіт; платіжних доручень про оплату за надані послуги; актів наданих послуг; товаро-транспортних накладних по доставці товару від ПП «Санта-Україна» до ПП «Таврія Плюс» за січень 2014 року; реєстр відвантажених видаткових накладних по перевізнику ТОВ «ТОП ТРЕЙДИНГ» за період з 01.01.2014 - 28.02.2014. 3.12. 01 червня 2013 року між Приватним підприємством «Санта-Україна» (далі-Замовник») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Диссар» (далі-«Перевізник») укладено договір №57 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, згідно з умовами якого Перевізник зобов`язується доставити довірені йому Замовником вантажі автомобільним транспортом до пункту призначення у встановлений договором термін і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі, а Замовник зобов`язується заплатити за перевезення вантажу встановлену плату. 3.13. Відповідно до п. 1.2. Договору кількість і вид вантажу, маршрути, вантажовідправники і вантажотримувачі, графік отримання транспорту і суми, які підлягають оплаті Перевізнику, встановлюються перед кожним перевезенням одноразовими Заявками. 3.14. Підпунктом 2.1.1. пункту 2.1. Договору передбачено, що Перевізник зобов`язується подавати під загрузку відповідно до заявок Замовника автотранспортні засоби в технічно справному стані (включаючи стан кузова автомобіля і причепа), що забезпечить цілісність вантажу в узгоджений сторонами термін. 3.15. Підпунктом 2.1.5. пункту 2.1. визначено, що Перевізник зобов`язується забезпечити збереження вантажу з моменту його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажоотримувачу, не допускати втрати та знищення вантажу. 3.16. Відповідно до підпункту 2.1.7. пункту 2.1. визначено, що Перевізник зобов`язується стоянку з вантажем здійснювати тільки на охоронюваних територіях. 3.17. На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано копії: реєстрів товаро-транспортних договорів; актів виконаних робіт, податкових накладних, платіжних доручень, товаро-транспортних накладних по доставці товару від ПП «Санта-Україна» до ПП «Таврія Плюс», податкових накладних, маршрутних листів, рахунків щодо оплати грошових коштів за надані послуги перевезення; видаткових накладних; реєстр відвантажених видаткових накладних за період з 01.06.2013 - 31.12.2013. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

4. Позивачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. 4.1. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судами безпідставно були враховані доводи фіскального органу стосовно нереальності господарських взаємовідносин позивача у перевіряємий період з його контрагентами ТОВ «ТОП ТРЕЙДІНГ», ТОВ «Диссар», оскільки вказані доводи повністю спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

5. Відповідачем не були надані Суду заперечення на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду по суті вимог.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

6. У силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

7. Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

8. Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

9. Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

10. Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

11. Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

12. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV).

13. Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

14. Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

15. Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

16. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

17. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

18. За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

19. Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

20. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

21. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

22. Відповідно до вищенаведеного, визначення господарської операції пов`язано не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

23. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

24. Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

25. При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

26. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

27. Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

28. Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

29. Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

30. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

31. Відповідачем під час перевірки позивача було встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «ТОП ТРЕЙДИНГ» надання послуг перевезення вантажу ПП «Санта-Україна» через відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв`язку з недостатністю трудових ресурсів, основних фондів, відсутністю складських приміщень та транспортних засобів.

32. Позивачем лише до апеляційної скарги було додано копії одноразових заявок та реєстр заявок на перевезення вантажу, однак судом апеляційної інстанції вірно було звернуто увагу, що такі позивачем ані до перевірки, ані до суду першої інстанції не були надані, а також жодним чином не обґрунтовано неможливість подання таких документів до перевірки та до суду першої інстанції, як то зазначено приписами ч.2 ст. 195 КАС України.

33. Водночас відповідачем було встановлено та позивачем жодним чином не спростовано, що у ТОВ «ТОП ТРЕЙДИНГ» відсутній транспорт на балансі, при цьому доказів замовлення контрагентом зазначених послух у третіх осіб суду також надано не було.

34. Також, позивачем не надано, а в матеріалах справи відсутні відомості про працевлаштування у товаристві чи найняття останнім працівників, які здійснювали перевезення вантажу, та які зазначені в наданих суду товаро-транспортних накладних, на виконання Договору № 13 від 01.01.2014.

35. Крім того, матеріали справи не містять доказів наявності у товариства складських приміщень чи орендованих приміщень для збереження вантажу. Разом з тим, ні під час перевірки, ні під час судового розгляду справи, технічних можливостей для перевезення та зберігання вказаних об`ємів товару не виявлено та не встановлено.

36. У той же час, досліджуючи реальність виконання господарської операції позивача із ТОВ «Диссар», відповідачем було встановлено, що у ТОВ «Диссар» відсутній транспорт на балансі, при цьому доказів замовлення контрагентом зазначених послуг у третіх осіб суду не надано.

37. Також, позивачем не надано, а в матеріалах справи відсутні відомості про працевлаштування у товаристві чи найняття останнім працівників, які здійснювали перевезення вантажу та які зазначені в наданих суду товаро-транспортних накладних, на виконання Договору № 57 від 01.06.2013.

38. Судами було встановлено, що умовами договору № 57 від 01.06.2013 було встановлено, що кількість і вид вантажу, маршрути, вантажовідправники і вантажотримувачі, графік отримання транспорту і суми, які підлягають оплаті Перевізнику, встановлюються перед кожним перевезенням одноразовими Заявками, проте таких заявок позивачем не було надано ані податковому органу, ані суду.

39. Водночас, позивачем не надано доказів наявності в товариства власних або орендованих офісних та складських приміщень, необхідних для здійснення звичайної господарської діяльності та, зокрема, для виконання спірних операцій. В той же час, як убачається з акту, у товариства відсутні складські приміщення.

40. Суд наголошує, що під час розгляду справи судами не встановлено та матеріали справи не містять доказів наявності у вищезазначених товариств власних або орендованих транспортних засобів, доказів здійснення перевезення іншими особами за замовленням контрагента (у разі залучення контрагентом інших осіб), у т.ч. не надано доказів оплати за оренду т/з (у разі залучення т/з у інших осіб) або списання контрагентом пального у разі перевезенням продукції власними силами, що у сукупності та додатково дає підстави для висновку про недоведеність виконання спірних операцій контрагентами позивача.

41. Разом з тим, під час розгляду даної справи судами не встановлено та матеріали справи не містять доказів наявності у вказаних контрагентів власних або залучених фахівців у вказаних сферах (водіїв) , інших осіб для виконання спірних операцій. При цьому, як вбачається з наведених у акті перевірки відомостей, у штаті контрагентів відсутні трудові ресурси, що явно суперечить виконанню спірних операцій, враховуючи їх характер та обумовлені обсяги.

42. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Диссар» та ТОВ «ТОП ТРЕЙДИНГ» щодо надання послуг перевезення вантажу не мали реального характеру, оскільки було встановлено неможливість їх фактичного здійснення через недостатність матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з транспортного перевезення вантажів, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв`язку з недостатністю трудових ресурсів, основних фондів, відсутністю складських приміщень та транспортних засобів.

43. Суд уважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, що позивачем у ході судового розгляду справи не надано належної первинної документації, на підставі якої здійснювались оспорювані господарські операції.

44. У той же час, обізнаність позивача відносно наявності у контрагента відповідних ресурсів при укладанні та виконанні угод з контрагентами обумовлюється звичайною діловою практикою, а також характером і специфікою угод (обумовлених операцій).

45. Відтак, з урахуванням наведеного у сукупності суди правильно встановили, що під час розгляду справи позивачем не надано тих відомостей і документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами, підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, а відтак не доведено фактичного виконання спірних операцій контрагентами позивача.

46. При цьому, судами правильно враховано, що наявність оплати за спірними операціями сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв`язком з фактичною господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

47. Таким чином, під час розгляду справи не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій та свідчить про необґрунтованість отриманої позивачем податкової вигоди.

48. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Складені за такими операціями первинні документи та податкові накладні, внаслідок того, що спірні операції фактично контрагентом не виконувались, є юридично дефектними та не створюються правових наслідків для цілей формування спірних сум податкових вигод, що, відповідно, зумовлює висновок суду про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

49. З огляду на викладені обставини колегія суддів дійшла висновку, що податковим органом було повністю доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

50. Ураховуючи вищевикладене, колегією суддів встановлено, що доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права не знайшли підтвердження.

51. У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

52. З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

53. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

54. З огляду на наведене, касаційна скарга Приватного підприємства «Санта-Україна» не підлягає задоволенню.

55. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

56. Касаційну скаргу приватного підприємства "Санта-Україна" - залишити без задоволення.

57. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року у справі № 826/6192/16 - залишити без змін.

58. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Суддя-доповідач І. В. Дашутін Судді О.О. Шишов М. М. Яковенко