Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/12498/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/12498/20 пров. № А/857/6128/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді Сеника Р.П., суддів Хобор Р.Б., Шевчук С.М., з участю секретаря судового засідання Лутчин А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року у справі № 380/12498/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання бездіяльності суб`єктом владних повноважень протиправною та зобов`язання до вчинення дій,- суддя в 1-й інстанції Москаль Р.М., час ухвалення рішення 16.02.2021 року, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складання повного тексту рішення 16.02.2021 року, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) 29.12.2020 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач) з такими вимогами: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії за вислугу років з 01.04.2019 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, наданої Адміністрацією Державної прикордонної служби від 31.07.2020 №11/815, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій, встановлених у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років із 01.04.2019 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, наданої Адміністрацією Державної прикордонної служби від 31.07.2020 №11/815, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій, встановлених у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою. Позивач також просить суд встановити судовий контроль за виконанням рішення суду у цій справі. Позовні вимоги мотивовані тим, що є пенсіонером, отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.04.1992 №2262-XII (далі Закон №2262-XII). Підрозділ Пенсійного Фонду України здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України, що включала такі види грошового забезпечення як оклад за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсотковою надбавкою за вислугу років. Рішенням суду у справі №826/3858/18, що 05.03.2019 набрало законної сили, визнано нечинною Постанову №103 в частині, що визначала лише три складові грошового забезпечення для формування суми грошового забезпечення для перерахунку пенсії. Адміністрація Державної прикордонної служби 31.07.2020 видала ОСОБА_1 довідку №11/815 про розмір грошового забезпечення, станом на 05.03.2019 згідно із постановою Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 №704 (далі Постанова №704). Позивач звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії на підставі зазначеної довідки та отримав відмову. Позивач не погоджується з такою відмовою ГУ ПФУ у Львівській області, вважає, що має право на перерахунок пенсії на підставі довідки №11/815 від 31.07.2020, виданої Адміністрацією Державної прикордонної служби України. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року у справі № 380/12498/20 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку його пенсії на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/815 від 31.07.2020 з 01.04.2019. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська область, місто Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; ідентифікаційний код 13814885) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.04.2019 на підставі відомостей довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/815 від 31.07.2020 про розмір основних та додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також здійснити виплату перерахованої з 01.04.2019 пенсії, з урахуванням фактично виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Встановлено судовий контроль за виконанням цього рішення суду, а саме - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подати звіт про виконання цього рішення суду. Встановити строк для подання звіту сорок п`ять календарних днів, що обчислюється з набрання цим рішенням суду законної сили. Попереджено відповідача, що у разі неподання звіту суд розгляне питання про накладення штрафу (у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб). Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що позивачем не наведено жодного доказу, що відповідач може ухилятися чи створювати перешкоди для виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду. Просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року у справі № 380/12498/20 в частині встановлення судового контролю та прийняти нове у цій частині, яким відмовити у задоволенні позовної вимоги щодо встановлення судового контролю. Вислухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст.309 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи частково позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. З метою забезпечення реального виконання рішення суду суд вважає за необхідне встановити судовий контроль за виконанням цього рішення суду та зобов`язати відповідача подати звіт про його виконання. Для подання звіту суд встановлює строк сорок п`ять календарних днів, що обчислюється з набрання цим рішенням суду законної сили. При цьому суд попереджає відповідача, що у разі неподання звіту суд розгляне питання про накладення штрафу (у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб). Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) отримує пенсію за вислугу років підставі Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі Закон №2262-ХІІ), що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_2 (а.с.22); пенсію за вислугу років призначено з 01.01.2009 в розмірі 83% грошового забезпечення (а.с. 17). За зверненням позивача Адміністрація Державної прикордонної служби України 31.07.2020 видала довідку №11/815 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 05.03.2019 згідно із постановою Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 №704 (далі Постанова №704) (а.с. 21), в котрій вказано: - розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за відповідною/аналогічною посадою його останній штатній посаді (на день звільнення зі служби) інспектор прикордонної служби 1 категорії 2 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби Мостиська-залізнична станція 3 категорії (тип А) 93 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, що становить 11823,80 грн., а саме: посадовий оклад 3170 грн., оклад за військовим званням (підполковник) 950 грн., надбавка за вислугу років 1854 грн., надбавка за особливості проходження служби 1792,20 грн., надбавка за кваліфікацію клас 2 95,10 грн., премія 3962,50 грн. Як підставу видання цієї довідки зазначено рішення Верховного Суду від 17.12.2019 у зразковій справі №160/8324/19 щодо здійснення обчислення та перерахунку з 01.04.2019 основного розміру пенсії. Листом №11/П-7279 Адміністрація Державної прикордонної служби України повідомила ОСОБА_1 , що згадана довідка про розмір грошового забезпечення скерована на адресу ГУ ПФУ у Львівській області, другий примірник довідки скеровано заявнику (а.с. 20). ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії на підставі зазначеної довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України. Листом №6378-6587/П-02/8-1300/20 від 17.09.2020 ГУ ПФУ у Львівській області надало відповідь, відповідно до якої відмовило у перерахунку пенсії заявника. Мотиви ПФУ зводяться до того, що після скасування в судовому порядку пунктів 1, 2 Постанови №103, якими було передбачено проведення перерахунку пенсій відповідно до Постанови №704, Урядом не приймалось жодних рішень про умови та порядок проведення перерахунку пенсії. Тому орган ПФУ стверджує про відсутність правових підстав для перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки №11/815 від 31.07.2020 (а.с.15). З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статей 129, 129-1 Конституції України обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до ст. 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" та ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Аналогічна норма закріплена в ст. 370 КАС України, згідно з якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано статтею 382 КАС України. Згідно з ч.1 ст.382 КАС України суд який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. У Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової. Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст.6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України. Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту. Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права. З огляду на викладене, суд вправі вживати заходи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення строку для подання звіту. Зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. З аналізу наведених положень КАС України слідує, що суд наділений правом, під час прийняття постанови у справі встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу. З мотивів вищенаведеного, колегія суддів приходить до переконання, що встановлення судового контролю за виконанням рішення є правом суду, оскільки існують побоювання щодо його невиконання. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року у справі № 380/12498/20 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Р. Б. Хобор С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 13.05.2021 року