Постанова 4850 № 360/4883/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2021 року справа №360/4883/20 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач), суддів Гаврищук Т.Г., Ястребової Л.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Біловодського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року у справі № 360/4883/20 (головуючий І інстанції К.Є. Петросян ) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області , Біловодського об`єднане Управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії ,- ВСТАНОВИВ: Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила: - визнати протиправними дії Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.07.2014 по 31.10.2019, нарахованої на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва від 29.10.2018 року по справі №75 7/61765/17-а; - зобов`язати Біловодське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва від 29.10.2018 року по справі №757/61765/17-а за період з 01.07.2014 по 31.10.2019, по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії 18.06.2020. - зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити фінансування та своєчасну виплату ОСОБА_1 компенсації втрати нею частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що на виконання Рішення Печерського районного суду м. Києва від 29.10.2018 по справі №757/61765/17-а відповідачем здійснено нарахування та виплату поточної пенсії та нараховано заборгованість призначеної пенсії ОСОБА_1 за період 01.07.2014 по 31.10.2019 на окрему виплатну відомість виплати боргів за рішенням суду в загальній сумі 91451,95 грн. Згідно виписки з рахунку ОСОБА_1 нарахована сума боргу фактично надійшла на її рахунок - 18.06.2020. На звернення щодо компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії, ОСОБА_1 отримала відмову, викладену в листі Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області №20-18/В-31/8- 1239/20 від 17.07.2020. Вважає таку відмову відповідача протиправною, оскільки має право на компенсацію на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати". Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.07.2014 по 31.10.2019, нарахованої на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва від 29.10.2018 року по справі №75 7/61765/17-а. Зобов`язано Біловодське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва від 29.10.2018 по справі №757/61765/17-а за період з 01.07.2014 по 31.10.2019. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат. Не погодившись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Обґрунтування апеляційної скарги. Біловодське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області не є правонаступником управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська. Тому, покладання судом на підставі частина 2 ст. 46 Закону №1058-IVобов`язку щодо здійснення нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.07.2014 по 31.10.2019 з одного органу, вина якого визнана судом, на інший орган є необґрунтованим. Питання нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії ОСОБА_1 повинно було розглядатись в межах строку виконання рішення суду по справі №757/61765/17-а, а саме з часу отримання Управлінням зазначеного рішення. Відповідно, висновок суду про визнання протиправними дій Управління щодо відмови нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу за період з 01.07.2014 по 31.10.2019 та зобов`язання відповідача здійснити таке нарахування та виплату є необґрунтованим та протиправним. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. З огляду на наведене суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги відповідача в частині задоволених позовних вимог, не надаючи оцінку судовому рішенню в частині відмови в задоволенні позовних вимог. Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне. Фактичні обставини справи. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.н. НОМЕР_1 , постійне місце проживання: АДРЕСА_1 , є пенсіонером та отримує пенсію за віком (а.с. 10-12, 48-50). Позивач перебувала на обліку в управлінні Пенсійного фонду в Ленінському районі м.Луганська з 16.08.1993, яким з червня 2014 року до жовтня 2019 була зупинена виплата пенсії позивачу. Рішеням Печерського районного суду м.Києва від 29.10.2018 у справі № 757/61765/17-а задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії: - визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі міста Луганська щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованої пенсії з 01 червня 2014 року; - зобов`язано Біловодське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області здійснювати нарахування на її особовий пенсійний рахунок призначеної пенсії, з урахуванням заборгованості негайно після проголошення судового рішення, а також утриматись від подальшого призупинення її виплати; - визнано неправомірною бездіяльність Пенсійного фонду України по виконанню Постанови Кабінету міністрів України від 07 жовтня 2014 року № 595 щодо переміщення Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі міста Луганська та організації його повноцінної роботи. Рішення суду набрало законної сили 31.07.2019 (а.с.14-22). Розпорядженням Біловодського ОУПФУ Луганської області від 15.10.2019 № 4151 та рішенням від 18.10.2019 № 909200169822 на виконання рішення Печерського районного суду м.Києва від 29.10.2018 у справі № 757/61765/17-а взято на облік електронну пенсійну справу позивача (а.с.57, 57 на звороті). На відомість листопада 2019 року позивачу було поновлено виплату щомісячної пенсії за період з 01.11.2019 по 30.11.2019 та нараховано заборгованість з пенсії за період з 01.07.2014 по 31.10.2019 у розмірі 91451,95 грн. Заявку на фінансування виплати позивачу було включено для потреби фінансування пенсійних виплат до головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на листопад 2019 року (а.с.58, 59, 62 на звороті). Нарахована ОСОБА_1 сума боргу фактично виплачена на рахунок позивача 18.06.2020, що підтверджується довідкою Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 13.01.2021 № 3/03-18 (а.с.13, 63 на звороті). 13.07.2020 позивач звернулась до відповідача із заявою про нарахування та виплату компенсації за втрату частини доходів, у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Печерського районного суду м.Києва від 29.10.2018 по справі № 757/61765/17-а за період з 01.07.2014 по день фактичної виплати згідно частини другої статті 46 Закону України № 1058. Листом Біловодського ОУПФУ Луганської області від 17.07.2020 № 20-18/В-31/8-1239/20 на підставі Закону України Про звернення громадян позивачу надано відповідь, якою відмовлено у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів з підстав відсутності у рішенні суду вимог про нарахування та виплату такої компенсації. (а.с.30). Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що несвоєчасна виплати суми боргу, який є доходом в розумінні ст. 2 Закону №2050-ІІІ, відбулася з вини органу, що нараховує і виплачує пенсію, в зв`язку з чим наявні підстави для виплати позивачу компенсації втрати частини доходу. Оцінка суду. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами частини другої ст. 46 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року №1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом. Відповідно до статті 1 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Таким чином, право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати. Відповідно до статті 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться)( стаття 3 Закону № 2050). З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21 лютого 2001 р. № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159). Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій. Пунктом 4 Порядку №159 визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії). Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Аналогічний правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03 липня 2018 року у справа №521/940/17. Аналіз вказаних норм свідчить, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Матеріали справи свідчать, що нарахування та виплата позивачу відповідного доходу відбулись, у зв`язку із зобов`язанням Біловодське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області здійснити нарахування пенсії позивача, з урахуванням заборгованості за період з 01.07.2014 по 31.10.2019 на виконання судового рішення Печерського районного суду м. Києва від 29.10.2018 по справі № 757/61765/17-а. Отже, несвоєчасна виплата позивачу суми боргу відповідного доходу відбулась у зв`язку із не нарахуванням пенсії з 01 червня 2014 року з вини органу, що нараховує і виплачує пенсію, що встановлено судовим рішенням в іншій справі. Оскільки вказані кошти нараховані в результаті перерахунку пенсії та відновлення прав позивача, порушених при невиплаті пенсії з 01 червня 2014 року, вказана сума є доходом в розумінні ст. 2 Закону №2050-ІІІ, про що правильно зазначив суд першої інстанції. Стосовно посилання апелянта, що він не є правонаступником управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська, тому покладання судом обов`язку здійснення нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.07.2014 по 31.10.2019 з одного органу, вина якого визнана судом, на інший орган є необґрунтованим, суд зазначає наступне. Відповідно до пункту 3 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 (далі Порядок № 1596) виплата і доставка пенсій та грошової допомоги здійснюється уповноваженими банками на умовах, визначених цим Порядком, та на підставі договорів, що укладаються: між уповноваженими банками та органами соціального захисту населення або центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат; між уповноваженими банками та органами Пенсійного фонду, а у разі централізованого нарахування пенсій - між уповноваженими банками та головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та органами Пенсійного фонду, у разі централізованого фінансування пенсій - між уповноваженими банками та головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві. Абзацами першим-третім пункту 12 Порядку № 1596 передбачено, що органи Пенсійного фонду та органи соціального захисту населення на підставі заяв, передбачених пунктом 10 цього Порядку, складають: списки на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки (далі - списки) згідно з додатком 2 у двох примірниках; опис списків на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки (далі - опис) згідно з додатком 3 у трьох примірниках. Пунктом 13 Порядку № 1596 передбачено, що списки у двох примірниках за один день до початку кожного виплатного періоду, за який виплачується пенсія та грошова допомога, подаються органами Пенсійного фонду та органами соціального захисту населення відповідним установам уповноважених банків разом з двома примірниками описів. Списки подаються одночасно на паперових і магнітних (електронних) носіях, крім випадків, зазначених в абзаці третьому цього пункту. За договорами, зазначеними у пункті 3 цього Порядку, та за наявності технічних можливостей сторін цих договорів списки можуть подаватися в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Подання списків в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису обумовлюється в договорах, які укладаються згідно з пунктом 3 цього Порядку. Органи Пенсійного фонду та органи соціального захисту населення протягом місяця, за який виплачується пенсія та грошова допомога, можуть складати і подавати додаткові списки на зарахування пенсій та грошової допомоги одержувачам, які з різних причин не були внесені до основних списків, а також у разі перерахунків пенсій та грошової допомоги. На підставі складених документів органи Пенсійного фонду та органи соціального захисту населення проводять протягом місяця за датами у межах виплатного періоду перерахування уповноваженим банкам коштів, необхідних для виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки одержувачів (абзац перший пункту 14 Порядку № 1596). Постановою правління Пенсійного фонду України від 13 грудня 2018 року № 27-1 Про невідкладні заходи щодо організації виплати пенсій у 2019 році з метою забезпечення стабільного фінансування та виплати пенсій відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280, для здійснення з 01 січня 2019 року фінансування пенсійних виплат головними управліннями Пенсійного фонду України у Вінницькій, Волинській, Житомирській, Закарпатській, Запорізькій, Івано-Франківській, Київській, Луганській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Харківській та Чернігівській областях, начальникам відповідних головних управлінь доручено забезпечити у порядку, встановленому законом, укладання договорів з публічним акціонерним товариством Укрпошта та банками, уповноваженими на право виплати пенсій через поточні рахунки. Прийнята правлінням Пенсійного фонду України постанова від 13 грудня 2018 року № 27-1 Про невідкладні заходи щодо організації виплати пенсій у 2019 році не визначає порядок виплати пенсій та грошової допомоги саме головними управліннями Пенсійного фонду України в областях. Окрім того, згідно з пунктом 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486, управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднані управління (далі управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі Фонд). Відповідно до підпунктів 7, 8 пункту 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486, управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. З аналізу наведених норм вбачається, що обов`язок щодо виплати пенсії покладається на пенсійний орган, в якому пенсіонер перебуває на обліку. Отже, оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивач перебуває на обліку в Біловодському об`єднаному управління Пенсійного фонду України Луганської області як отримувач пенсії за віком, обов`язок щодо її виплати покладено саме на нього. Суд не приймає посилання апелянта, що висновок суду про визнання протиправними дій Управління щодо відмови нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу за період з 01.07.2014 по 31.10.2019 та зобов`язання відповідача здійснити таке нарахування та виплату є необґрунтованим та протиправним, оскільки обов`язок щодо нарахування пенсії позивача, з урахуванням заборгованості за період з 01.07.2014 по 31.10.2019 було покладено судовим рішення на апелянта, однак нарахована сума боргу фактично надійшла на рахунок позивача лише 18.06.2020. З урахуванням викладеного суд погоджує висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами пункту 1 частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Як визначено п. 3, п. 8, ч. 6 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, а також типові справи. Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Таким чином зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Біловодського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року у справі № 360/4883/20 залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року у справі № 360/4883/20 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 13 травня 2021 року, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст. 328 КАС України. Повний текст судового рішення складено та підписано 13 травня 2021 року. Головуючий суддя І.Д. Компанієць Судді Т.Г. Гаврищук Л.В. Ястребова