Постанова КЦС ВС № 594/1075/13-ц

Постанова Іменем України 11 травня 2021 року м. Київ справа № 594/1075/13-ц провадження № 61-2879 св 21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В., учасники справи: позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», відповідач - ОСОБА_1 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 22 січня 2021 року у складі колегії суддів: Сташківа Б. І., Парандюк Т. С., Хоми М. В., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовної заяви У липні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 07 травня 2007 року між акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» (далі - АКБ «ТАС-Комерцбанк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1907/0507/88-004, за якими ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 20 000,00 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом на строк до 06 травня 2017 року. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договорому цей самий день укладено іпотечний договір, за яким в іпотеку передано належне на праві власності ОСОБА_1 майно, а саме: житловий будинок по АДРЕСА_1 . 21 лютого 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк», та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, відповідно до якої банк зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 30 000,00 доларів США. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором у цей самий день укладено іпотечний договір, за яким в іпотеку передано належне на праві власності ОСОБА_1 майно, а саме: земельну ділянку, розміром 0,1000 га, надану для будівництва, обслуговування жилого будинку і господарських споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1 . 28 листопада 2012 року між публічним акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником відкритого акціонерного товариства «Сведбанк», яке в свою чергу виступало правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк», та товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі - ТОВ «ФК «Вектор Плюс») укладено договір факторингу, за яким банк відступив фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах. Вказувало, що між ним та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» у цей самий день було укладено договір факторингу, згідно з яким ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відступило йому свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, унаслідок чого товариство набуло статусу нового кредитора за кредитним договором від 07 травня 2007 року № 1907/0507/88-004 та додатковими угодами до нього. Крім того, відступлено права вимоги за договорами забезпечення, укладеними з боржниками. ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором не виконувала, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 01 квітня 2013 року складала: 25 155,21 доларів США - за кредитом; 9 162,86 доларів США - по відсотках; 10 583,79 доларів США - пеня. З урахуванням наведеного, ТОВ «Кредитні ініціативи» просило суд звернути стягнення на предмети іпотеки, а саме: житловий будинок, загальною площею 423,56 кв. м, житловою площею 173,3 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 ; та земельну ділянку, розміром 0,1000 га, надану для будівництва, обслуговування жилого будинку і господарських споруд, що знаходиться за цією самою адресою й належать на праві власності ОСОБА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів згідно із Законом України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предметів іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки майна, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 07 травня 2007 року № 1907/0507/88-004 у розмірі 358 900,00 грн станом на 01 квітня 2013 року, а також вирішити питання понесених судових витрат. Справа розглядалася судами неодноразово. Заочним рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 15 січня 2018 року позов ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволено. 01 березня 2018 року позивачу видано виконавчі листи. Ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області 07 лютого 2019 року задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 15 січня 2018 року, вказане судове рішення скасовано. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. У березні 2019 року ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до суду із заявою про збільшення позовних вимог, в якій зазначало, що з моменту звернення до суду відбулася зміна курсу долара США, а кінцевий строк кредиту - 06 травня 2017 року, а тому розмір загальної заборгованість за кредитом складає 1 676 374,95 грн, з яких: за кредитом - 25 155, 21 доларів США, на дату розрахунку еквівалентно 666 255,31 грн; по відсотках - 23 797,63 доларів США, евівалентно 630 298,75 грн; пеня - 14 340,56 доларів США, еквівалентно 379 820,89 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 22 липня 2020 року у складі судді Губіш О. А. позов ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволено. Звернуто стягнення на предмети іпотеки, а саме: житловий будинок, загальною площею 423,56 кв. м, житловою площею 173,3 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, розміром 0,1000 га, надану для будівництва, обслуговування жилого будинку і господарських споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1 та належать на праві власності ОСОБА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів згідно із Законом України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предметів іпотеки на підставі оцінки майна від 03 січня 2018 року, складеного ТОВ «Бізнес Ассіст», відповідно до якої вартість житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27 квітня 2007 року серії ЯЯЯ № 471283, складає 2 072 479,00 грн; ринкова вартість земельної ділянки, загальною площею 0,1000 га (кадастровий номер 6120810100:02:004:0331), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 11 жовтня 2007 року серії ЯД № 20912, складає 64 410,00 грн, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 07 травня 2007 року № 1907/0507/88-004 у розмірі 1 676 374,95 грн станом на 06 травня 2017 року, з яких: заборгованість за кредитом - 25 155,21 доларів США, що за курсом Національного банку України на дату розрахунку складає 666 255,31 грн; по відсотках - 23 797,63 доларів США, що за курсом Національного банку України на дату розрахунку складає 630 298,75 грн; пеня -14 340,56 доларів США, що за курсом Національного банку України на дату розрахунку складає 379 820,89 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ТОВ «Кредитні ініціативи», як правонаступник банку, яке стало кредитором відповідача, довело у спірних правовідносинах наявність правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому суд першої інстанції вказав, що справа розглядалася судами неодноразово, а рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 26 травня 2015 року у справі № 594/1324/14-ц, яке набрало законної сили, частково задоволено позов ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 07 травня 2007 року № 1907/0507/88-004, стягнуто з відповідача 304 410,42 грн. На виконаннясудового рішенняпозивачу у липні 2016 року направлено виконавчі листи. Розмір заборгованості за кредитним договором станом на 06 травня 2017 року збільшився у порівнянні з розміром станом на 01 квітня 2013 року. ОСОБА_1 належних доказів про відсутність заборгованості перед позивачем суду не надала, нараховану заборгованість за кредитним договором станом на 06 травня 2017 року не спростувала. Врахувавши правові позиції Верховного Суду, суд першої інстанції зазначив, що стягнення заборгованості за основним зобов`язанням не виключає можливості задоволення вимог кредитора за рахунок забезпечувального зобов`язання, якщо заборгованість не погашена. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Тернопільського апеляційного суду від 22 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 22 липня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ТОВ «Кредитні ініціативи» частково задоволено. Звернуто стягнення на предмети іпотеки, а саме: житловий будинок, загальною площею 423,56 кв. м, житловою площею 173,3 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, площею 0,1000 га, надану для будівництва, обслуговування жилого будинку і господарських споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1 , та належать на праві власності ОСОБА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів згідно із Законом України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предметів іпотеки на підставі оцінки майна від 03 січня 2018 року, складеного ТОВ «Бізнес Ассіст», відповідно до якої вартість житлового будинку АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27 квітня 2007 року серії НОМЕР_1 складає 2 072 479,00 грн, ринкова вартість земельної ділянки, загальною площею 0,1000 га (кадастровий номер 6120810100:02:004:0331), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 11 жовтня 2007 року серії ЯД № 20912 складає 64 410,00 грн, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 07 травня 2007 року № 1907/0507/88-004, що станом на 06 травня 2017 року становить 16 932,00 доларів США заборгованості по кредиту та 6 280,43 доларів США заборгованості по відсоткам. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про обґрунтованість розрахунку заборгованості, наданого банком, оскільки кредитний договір між банком та відповідачем укладено в іноземній валюті. Іншого порядку повернення боргу сторонами не встановлено та не передбачено його визначення в грошовому еквіваленті до національної валюти України - гривні. Отже, відсутні правові підстави для перерахунку у гривні зазначеного боргу в доларах США за офіційним курсом Національного банку України. Зазначення у позовних вимогах і в резолютивній частині судового рішення гривневого еквівалента суми позики, що підлягає стягненню з відповідача, є помилковим. У рішенні Борщівського районного суду Тернопільської області від 26 травня 2015 року у справі № 594/1324/14-ц встановлена заборгованість за тілом кредиту у розмірі 16 932,00 доларів США та за відсотками - 6 280,43 доларів США. Крім того, звернувшися з вимогами про дострокове повернення кредиту, позивач втратив у подальшому право на нарахування процентів, передбачених кредитним договором, а його права підлягають захисту відповідно до положень частини другої статті 625 ЦК України. Апеляційний суд також вказав щодо порушення судом першої інстанції процесуального порядку розгляду даної справи у спрощеному позовному провадженні і врахував відповідні правові позиції Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у цій категорії справ. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі, поданій у лютому 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити постанову Тернопільського апеляційного суду від 22 січня 2021 року в межах суми стягнутої з неї заборгованості за кредитним договором та позовні вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» задовольнити частково - в межах суми заборгованості за кредитним договором від 07 травня 2007 року № 1907/0507/88-004, стягнутої з неї на користі ТОВ «Кредитні ініціативи» рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 26 травня 2015 року (справа № 594/1324/14-ц), а саме 304 410,42 грн. У решті позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» відмовити. Також просить змінити постанову Тернопільського апеляційного суду від 22 січня 2021 року в частині стягнення з неї судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме 2 918,57 грн, та в частині стягнення з ТОВ «Кредитні ініціативи» судового збору за подання нею апеляційної скарги, стягнувши з позивача на її користь судовий збір у розмірі 29 643,17 грн. Підставами касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції заявник зазначає те, що суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду. Крім того, вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування інших норм права у подібних правовідносинах, а також зазначає, що судомналежним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України). ТОВ «Кредитні ініціативи» судові рішення судів попередніх інстанцій у касаційному порядку не оскаржило. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 594/1075/13-ц із Борщівського районного суду Тернопільської області. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Тернопільського апеляційного суду від 22 січня 2021 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку відмовлено. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу. У березні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції здійснив неправильний розрахунок розміру заборгованості за кредитом та по відсотках, вийшов за межі позовних вимог при ухваленні оскаржуваної постанови, оскільки позивач зазначав розмір заборгованості у гривнях. Розмір основного зобов`язання встановлено у рішенні Борщівського районного суду Тернопільської області від 26 травня 2015 року у справі № 594/1324/14-ц- 304 410,42 грн. Зазначення в оскаржуваній постанові апеляційного суду розміру заборгованості в доларах США не відповідає резолютивній частині вищевказаного судового рішення, яке набрало законної сили. Звернення стягнення на предмет іпотеки повинно бути на погашення заборгованості на суму 304 410,42 грн. З цих самих підстав апеляційний суд безпідставно послався на відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, не врахувавши правові позиції в інших справах, подібних до справи, яка розглядається. При цьому рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 04 серпня 2020 року у справі № 594/411/20 з неї стягнуто на користь позивача три проценти річних та інфляційні втрати, нараховані на суму боргу (стаття 625 ЦК України). Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу У березні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ТОВ «Кредитні ініціативи», в якому вказується, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що постанову Тернопільського апеляційного суду від 22 січня 2021 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти. Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України). Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Частиною першою статті 1049 ЦК України закріплено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) дійшла правового висновку про те, що з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України, належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі і саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не безумовно в національній валюті, відступивши від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, а також у постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 308/3824/16-ц, про неможливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті. Наведене дає підстави для висновку, що у разі укладення сторонами кредитного договору, предметом якого є іноземна валюта, суд має ухвалити рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті. Визначення у рішенні еквівалента суми боргу за тілом кредиту та процентами за користування кредитними коштами в національній валюті не відповідає вимогам законодавства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, провадження № 14-600цс18). А тому, врахувавши відповідні норми права та правові позиції Великої Палати Верховного Суду, апеляційний суд змінив рішення суду першої інстанції, що не є виходом за межі позовних вимог. Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі за № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Встановлено, що кредитний договірвід 07 травня 2007 року укладено між банком та відповідачем в іноземній валюті. У рішенні Борщівського районного суду Тернопільської області від 26 травня 2015 року у справі № 594/1324/14-ц встановлена заборгованість ОСОБА_1 за тілом кредиту у розмірі 16 932,00 доларів США, за відсотками - 6 280,43 доларів США. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення у справі, апеляційний суд обгрунтовано виходив із того, що відповідач отримала кредит в іноземній валюті, іншого порядку повернення боргу сторонами не встановлено. Таким чином, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції у межах доводів касаційної скарги ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, і суд апеляційної інстанції під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. При цьому апеляційний суд надав правильну оцінку рішенню Борщівського районного суду Тернопільської області від 26 травня 2015 року у справі № 594/1324/14-ц, виходячи із того, що предметом укладеного кредитного договору була іноземна валюта. Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції і про те, що, звернувшись з вимогами про дострокове повернення кредиту, позивач втратив у подальшому право на нарахування процентів, передбачених кредитним договором, а його права підлягають захисту відповідно до положень частини другої статті 625 ЦК України. З такими вимогами у вказаній справі позивач до суду не звертався. Суд апеляційної інстанції у відповідній частині врахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, які є релевантними для даної справи й обов`язковими (частина четверта статті 263 ЦПК України), а тому доводи касаційної скарги у цій частині є безпідставними. Судова практика у відповідній категорії справ є сталою. У силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України суд апеляційної інстанції всебічно, повно та об`єктивно надав оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими. Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають. Керуючись статтями 400, 401, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Тернопільського апеляційного суду від 22 січня 2021 рокузалишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: Д. Д. Луспеник Б. І. Гулько Г. В. Коломієць