Постанова 4813 № 758/14561/20

Номер провадження: 33/813/375/21 Номер справи місцевого суду: 758/14561/20 Головуючий у першій інстанції Русєва А.С. Доповідач Котелевський Р. І. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06.05.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Котелевського Р.І., за участю: секретаря судового засідання Альбрехта І.С., захисника Чепіль О.С., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу захисника Чепіль О.С. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 12.02.2021 року,- встановив: оскаржуваною постановою, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 600 (шестисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, у розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 (один) рік, зі стягненням судового збору в дохід держави у розмірі 420,40 гривень (чотириста двадцять гривень 40 копійок). Згідно з оскаржуваною постановою, 14.11.2020 року, о 04 год. 10 хв., ОСОБА_1 у м. Київ, вул. Оболонська, 5, керувала автомобілем «PEUGEOT 208», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку в присутності двох свідків на місці відмовилась, порушивши п. 2.5 ПДР, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Не погоджуючись з постановою судді районного суду захисник Чепіль О.С. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на незаконність та необґрунтованість постанови, стверджує про неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та дослідженим доказам, просить скасувати постанову на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апелянт зазначає про не врахування суддею районного суду невірного та нечіткого формулювання суті правопорушення, порушення працівниками поліції порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 , неправильне оформлення працівником поліції матеріалів про адміністративне правопорушення, вважає необхідним визнання протоколу про адміністративне правопорушення та письмових пояснень свідків недопустимими доказами. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та її захисника Чепіль О.С., які підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити; вивчивши матеріали адміністративної справи та долучені до справи докази; перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи; провівши судові дебати; апеляційний суд приходить до висновку про таке. У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з положеннями ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, але не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. У відповідності до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги. Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, допитавши ОСОБА_1 , апеляційний суд приходить до висновку, що постанова судді районного суду є обґрунтованою та такою, що постановлена з дотриманням вимог КУпАП, за результатами повного та всебічного дослідження доказів. Так, згідно з протоколом серії ДПР18 №030626 від 14.11.2020 року, водій ОСОБА_1 , 14.11.2020 року, о 04 год. 10 хв., керувала у м. Київ, вул. Оболонська, 5, автомобілем марки «PEUGEOT 208», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку в присутності двох свідків відмовилась, чим порушила п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.1). Протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №030626 від 14.11.2020 року ОСОБА_1 власноручно підписала без будь-яких зауважень та застережень, зазначивши при цьому про своє зобов`язання не керувати транспортним засобом протягом 24 годин. Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, а також долученими до протоколу поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в присутності яких ОСОБА_1 відмовилась від проходження медичного огляду (тесту) на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки (а.с. 2), відеозаписом фіксації правопорушення (а.с.3). Таким чином, зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Під час допиту в судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтвердила, що працівники поліції пропонували пройти їй огляд на стан алкогольного сп`яніння, не заперечувала факту її відмови від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці та в медичному закладі в присутності двох свідків, оскільки не розуміла чому мала його проходити, наголошуючи на тому, що працівники поліції зупинили її транспортний засіб, не назвали причини зупинки, провели обшук автомобілю, здійснювали психологічний тиск на неї, ввімкнули відеозапис. З метою перевірки доводів ОСОБА_1 , в судовому засіданні апеляційного суду, досліджено відеозапис з нагрудної камери працівника патрульної поліції, згідно якого ОСОБА_1 , в присутності двох свідків відмовилась на пропозицію працівників поліції від проведення її огляду на стан алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров`я З переглянутого відеозапису просліджується чітка послідовність подій, які відбувались 14.11.2020 року, під час складення відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, який беззаперечно та поза розумним сумнівом підтверджує відомості викладені в протоколі. При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що відповідно п. 1.4.5 «Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів)», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 03 лютого 2016 року, однією із декількох цілей використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції є забезпечення об`єктивного розгляду справ уповноваженими органами шляхом створення додаткових належних доказів, а тому даний доказ, у розумінні ст.251 КУпАП, є належним і допустимими. Будь-яких фактичних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів достовірність вищевказаного відеозапису ОСОБА_1 та її захисником не надано. Не встановлено таких і під час апеляційного розгляду справи. Апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 підтвердила відповідність змісту протоколу про адміністративне правопорушення обставинам, які мали місце 14.11.2020 року, однак не змогла надати відповідь чому обставини щодо мотивів її відмови від проведення медичного огляду, не були зазначені нею в протоколі про адміністративне правопорушення, який вона власноручно підписала, а також не повідомлялися працівникам поліції під час складання протоколу. Також ОСОБА_1 пояснила, що до правоохоронних органів з приводу вчинених, за її словами, щодо неї неправомірних працівниками поліції вона не зверталася. Враховуючи викладене апеляційний суд не приймає доводи ОСОБА_1 щодо мотивів відмови від медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння та вважає їх безпідставними, оскільки після дослідження відеозапису, остання також не змогла надати суду раціонального пояснення відносно того, чому в разі якщо вона не перебувала в стані алкогольного сп`яніння, вона відмовилася пройти огляд на місці зупинки чи в медичному закладі. Крім того, апеляційний суд вважає безпідставними доводи захисника про те, що районний суд не мав підстав враховувати пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 через їх шаблонність, з огляду на таке. З матеріалів справи вбачається, що під час складення протоколу були залучені свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з пояснень яких убачається, що вони підтвердили на місці складання протоколу факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду (тесту) на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки. Дослідженням вказаних пояснень апеляційним судом встановлено, що їх зміст відповідає обставинам події, які зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, вони завірені підписами свідків. З приводу того, що зміст пояснень в частині, яка не стосується персональних даних та конкретних обставин справи, віддрукований за допомогою печатної техніки, а не складений від початку до кінця рукописним способом, то апеляційний суд не вбачає в цьому порушень, які б свідчили про неналежність та недопустимість вказаних пояснень як доказів, оскільки складання бланків пояснень не заборонено законом. Доводи апелянта щодо порушення поліцейськими порядку проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння та встановлення відмови від проведення такого огляду, апеляційний суд також визнає безпідставними, з огляду на таке. Підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів, в тому числі алкогольного сп`яніння, передбачені ст.266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452). Огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого сп`яніння (частина 1 статті 266 КУпАП, пункт 2 Інструкції №1452). Ознаками алкогольного сп`яніння є, поряд з іншим, запах алкоголю з порожнини роту, порушення координації руху та мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покрову обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці (пункт 3 Інструкції №1452). Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводиться: 1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; 2) лікарем закладу охорони здоров`я, в тому числі, в разі відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським (частина 2,3 статті 266 КУпАП, пункти 6,7 Інструкції №1452). Перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки (пункт 5, розділу 2 Інструкції №1452). Отже, зміст зазначених норм свідчить про те, що поліцейський зобов`язаний поінформувати особу про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надати сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, в разі якщо особа виявила бажання пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки. При цьому, проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я є обов`язковим лише в разі відмови водія від проходження огляду поліцейським на місці зупинки транспортного засобу, або його незгоди з результатами такого огляду. Як свідчать матеріали справи про адміністративне правопорушення, зокрема зміст протоколу серії ДПР18 №030626 від 14.11.2020 року, пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також відеозапис з нагрудної камери поліцейського, водій ОСОБА_1 , керувала транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження медичного огляду на місці зупинки та в медичному закладі відмовився в присутності двох свідків. За таких обставин, апеляційний суд констатує, що доводи захисника про те, що поліцейський нібито було порушено процедуру проведення огляду на стан сп`яніння через не зазначення в протоколі пропонування поліцейським водієві пройти огляд на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та огляду в закладі охорони здоров`я, а також відмови водія від проходження такого огляду, безпідставні та такі, що не ґрунтуються на законі, оскільки ОСОБА_1 відмовилась від проведення будь-якого огляду на стан алкогольного сп`яніння. Вказане вище узгоджується з протоколом про адміністративне правопорушення, який ОСОБА_1 власноручно підписала без будь-яких застережень та вказівок про те, що при складенні протоколу поліцейським були порушенні її права. З огляду на викладені обставини слід також констатувати, що з урахуванням відмови ОСОБА_1 , в присутності двох свідків, від проходження медичного огляду на місці зупинки та в медичному закладі, працівники поліції не мали обов`язку складати будь-які документи для доставки водія до медичного закладу, про які вказує сторона захисту. Таким чином, доводи захисника щодо визнання недійсним порядку проведення огляду на стан сп`яніння, а протоколу про адміністративне правопорушення недопустимим доказом, апеляційний суд вважає безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи. Доводи захисника відносно того, що суддею районного суду не враховано відсутність формулювання в протоколі про адміністративне правопорушення який саме огляд і у який спосіб ОСОБА_1 мала пройти на вимогу поліцейського, незрозумілість обвинувачення останньої у керуванні з ознаками алкогольного сп`яніння чи відмові від проходження огляду, апеляційний суд також визнає безпідставними, оскільки відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП передбачена як за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Досліджені в судовому засіданні апеляційного суду відеозапис, протокол про адміністративне правопорушення згідно якого ОСОБА_1 відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, та який власноручно підписала, будь-яких зауважень не зазначила, долучені до протоколу пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також безпосередні пояснення ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду, свідчать про фактичне визнання останньою, як на місці зупинки та складання протоколу про адміністративне правопорушення, так і в суді апеляційної інстанції, порушення нею вимог п.2.5. ПДР, який встановлює обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що мотиви, з яких водій відмовився від проведення медичного огляду, враховуючи диспозицію вказаної норми закону, не мають значення для кваліфікації дії особи за ч.1 ст.130 КУпАП. Таким чином, зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Накладаючи адміністративне стягнення, суддя районного суду дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст.33 КУпАП, врахувавши характер та обставини вчиненого правопорушення, особу правопорушника та обставини. Крім того слід зазначити, що у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2017 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки. Інших істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки судді районного суду в оскаржуваній постанові про доведеність вини ОСОБА_1 та були підставою для її скасування або зміни, стороною захисту не наведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено. Апеляційним судом не встановлено порушень норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи в районному суді. За таких обставин суд визнає доводи апеляційної скарги безпідставними, що свідчить про відсутність підстав для її задоволення та скасування оскаржуваної постанови судді районного суду. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - постановив: Апеляційну скаргу захисника Чепіль О.С. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 12.02.2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватою за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Р.І. Котелевський