Постанова Миколаївський апеляційний суд № 489/616/21

13.05.21 33/812/179/21 Справа № 33/812/179/21 Категорія: ст. 130 ч. 1 КУпАП Головуючий у першій інстанції Губницький Д. Г. Доповідач апеляційного суду Ямкова О. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2021 року м. Миколаїв Миколаївській апеляційний суд у складі: головуючої судді Ямкової О. О., за участю: секретаря Горенко Ю. В., особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Єнової Л. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ленінського районного суду міста Миколаєва від 9 квітня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, - В С Т А Н О В И В: Згідно постанови судді, 25 січня 2021 року о 15 годині 45 хвилині в районі будинка №96 по вулиці Космонавтів у місті Миколаєві ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «Daewoo Espero», державний номерний знак НОМЕР_1 . У зв`язку з наявністю явних ознак алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, порушення координації рухів, йому запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, про що складено протокол в присутності двох свідків. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за частиною 1 статті 130КупАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Апелянт вважає, що постанова не відповідає вимогам закону. Зазначає про те, що за кермо він сів за наказом поліцейських для того, щоб перепаркувати свій автомобіль. Представники поліції вели себе нахабно, та змусили свідків підписати покази про те, що він відмовився від проходження огляду, але він не відмовлявся від проходження огляду, а лише підписав протокол про те, що справа буде розглядатися. Вказував, що у протоколі не зазначено про те, що він відмовився від проходження огляду за допомогою спеціальних технічних засобів (якого саме), внаслідок чого поліцейськими порушено процедуру огляду. Також невірно вказано у протоколі, що він відмовився від проходження медичного огляду для встановлення стану алкогольного сп`яніння, хоча повинні були зазначити про відмову від проходження лише огляду на стан сп`яніння. Відсутнє в матеріалах справи відсторонення водія від керування транспортним засобом. Показання свідків, які були запрошені стороною захисту та допитані у судовому засіданні, судом у змісті свого рішення перекручені, а свідки, які надавали письмові пояснення при складанні протоколу до суду не викликалися та не допитувалися. Нажаль, суддя першої інстанції вищезазначеним фактам у своїй постанові оцінку не дав, що призвело до безпідставного притягнення його до адміністративної відповідальності. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 на підтримку доводів апеляційної скарги та захисника Єнової Л. М., перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, та вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, так як висновки судді про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог ПДР України, а саме у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є вірними. Ці висновки суду ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які спростовують доводи апелянта, викладені ним у апеляційній скарзі. Так, відповідно до вимог статті 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є доказом в справі про адміністративне правопорушення. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення та доданих до нього матеріалів, ОСОБА_1 перебував за кермом транспортного засобу з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, порушення координації рухів, та на вимогу поліцейських відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою приладу Драгер та у медичному закладі. Посилання апелянта на відсутність вказівки у протоколі виду спеціального технічного засобу, за допомогою якого водій відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, та зазначення про відмову від проходження медичного огляду на стан сп`яніння, не має правового значення для кваліфікації дій правопорушника, а зміст відеофіксації події, що міститься на відеофайлах з нагрудних камер поліцейських, свідчить про неодноразове намагання поліцейського запропонувати водію обрати засіб, за допомогою якого він бажає пройти огляд для стан алкогольного сп`яніння. У відповідності до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. За положеннями пунктів 1.3, 1.6, 1.7 розділу І і положеннями розділу ІІ «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція) огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, з фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції та у присутності двох свідків, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані алкогольного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 3розділу I цієї Інструкції. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП. Установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду за допомогою технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові (пункт 7 розділу ІІ Інструкції). Направлення водія для проведення огляду на стан алкогольного чи іншого виду сп`яніння у медичному закладі видається поліцейським, у випадку не згоди водія з результатами показників Драгеру при огляді, що проведений поліцейськими на місці зупинки, або бажанні пройти такий огляд лише у медичному закладі. Натомість ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду як на місці зупинки ним автомобіля, так і у медичному закладі. Дійсно, з відеозаписів, зроблених нагрудними камерами поліцейських вбачається, що водію неодноразово роз`яснювалося право на проходження огляду, на що він відповідав, що буде його проходити, але усіма своїми діями намагався уникнути цього огляду та спочатку піти з місця події, але внаслідок перешкоди йому це зробити з боку представника поліції, відмовився від проходження. За цим відеозаписом представником поліції у присутності свідків йому роз`яснено право на проходження огляду як на місці, так і в медичному закладі, про що додатково зачитано вголос зміст протоколу під час його підписання водієм. Заперечень та зауважень з боку ОСОБА_1 на адресу дій представників поліції не висловлено, як не виловлено ним зауважень щодо наявності неприязних відносин з будь-яким учасником події (а.с.5). Безпідставним в цьому разі є і посилання ОСОБА_1 на відсутність окремого відсторонення його від керування транспортним засобом, у зв`язку з роз`ясненням йому такого застереження представником поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, та окремого зазначення у протоколі, що транспортний засіб залишено на місце зупинки без порушення ПДР України. Тому при вирішенні справи, в обґрунтування своїх висновків суддя вірно послався на дані протоколу про адміністративне правопорушення, складеного у присутності ОСОБА_1 , пояснення свідків, які були присутні при його складанні, у відповідності до яких ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку, чим за складеним протоколом порушив пункт 2.5 ПДР України. Показання допитаних у судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що були запрошені до суду стороною захисту, не спростовують змісту обставин, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, з їх засвідченням за допомогою підписів свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , та самого водія, яким зауважень щодо встановлених обставин не наведено (а.с.1-4, 22-27). Протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам статті 256 КУпАП, та його зміст щодо місця та суті адміністративного правопорушення повністю узгоджуються з даними, які містяться у відеозаписі здійсненому працівниками поліції. Зміст усіх доданих відеозаписів ретельно досліджений суддею першої інстанції, яким встановлено, що ОСОБА_1 , як водій керував транспортним засобом, та на вимогу поліцейських відмовився від проходження огляду в присутності двох свідків, на адресу яких висловлював погрози у випадку засвідчення ними таких обставин. За такого, обставини встановлені в протоколі про адміністративне правопорушення підтверджені також і іншими письмовими доказами, а саме письмовими поясненнями свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_4 (а.с.3, 4), якими особисто підписано зміст протоколу (а.с.1). Тому, при прийнятті рішення, суддя обґрунтовано врахував ці письмові пояснення свідків (а.с.3-4), які хоча не були допитані судом, але їх письмові пояснення відповідно до вимог статті 251 КУпАП є доказом у справі про адміністративне правопорушення. При цьому клопотань ОСОБА_1 та його захисником про їх виклик та допит у судових засіданнях не заявлялося (а.с.13-14, 20-27). Таким чином, наведені показання свідків узгоджуються з відеозаписом та свідчать про те, що ОСОБА_1 мав ознаки алкогольного сп`яніння, але в присутності двох свідків відмовився пройти огляд як на місці зупинки ним транспортного засобу, так і у медичному закладі. На підставі наведеного, суддя першої інстанції надав правильну оцінку усім наданим доказам, та дійшов вірного висновку, що ОСОБА_1 перебував за кермом належного йому автомобіля, а при виявленні ознак, що можуть свідчити про перебування водія у стані алкогольного сп`яніння відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі, з надуманих та нічим не підтверджених підстав. Доводи захисника щодо моменту зупинки транспортного засобу до приїзду поліцейських чи безпосередньо за їх присутності значення не мають, оскільки водій може керувати транспортним засобом лише в тверезому вигляді. Тому за наявності будь-яких сумнівів про його перебування в стані сп`яніння, сам водій не повинен керувати автомобілем, а у випадку виникнення ситуації, яка вимагає перестановки транспортного засобу, зобов`язаний передати кермо особі, що має посвідчення водія та знаходиться в тверезому стані, та такі обов`язки водія передбачені ПДР України. Отже, ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Стягнення за вчинення адміністративного правопорушення призначено водію ОСОБА_1 відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП. Підстав для пом`якшення адміністративного стягнення, з огляду на наявність малолітньої дитини та основної професії водія, немає, враховуючи тяжкість адміністративного правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винним. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Ленінського районного суду міста Миколаєва від 9 квітня 2021 року, якою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуюча О. О. Ямкова