Постанова 4817 № 609/90/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 609/90/21Головуючий у 1-й інстанції Ковтунович О.В. Провадження № 22-ц/817/472/21 Доповідач - Ходоровський М.В. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 травня 2021 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Ходоровський М.В. суддів - Гірський Б. О., Бершадська Г. В., секретаря - Панькевич Т.І. з участю - позивачки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Шумського районного суду від 22 лютого 2021 року (головуючий суддя Ковтунович О.В., повний текст рішення складено 22 лютого 2021 року) у справі № 609/90/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дитину,- ВСТАНОВИВ: У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 з вимогою про стягнення додаткових витрат на дитину. В обгрунтування позовних вимог зазначила, що згідно виконавчого листа Шумського районного суду Тернопільської області від 28 січня 2019 року справа №609/1475/18 присуджено стягувати з відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в її користь на утримання доньок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку на кожну дитину, починаючи із 15 листопада 2018 року та продовжувати до досягнення повноліття дітей. З часу ухвалення рішення про стягнення аліментів розмір витрат на утримання дітей значно зросли: донька, ОСОБА_4 , з 01 вересня 2020 року є студенткою Національного університету «Одеська юридична академія», згідно Індивідуального Договору №6744564-2020 від 27.07.2020р. Протягом 2020-2021 років за навчання дочки позивач понесла витрати на освітні послуги в сумі 24050 грн. та оплатила за проживання доньки у гуртожитку 8500,00 грн. Разом витрачена сума становить 32 550,00 грн. Посилаючись на наведене позивачка просила стягнути із відповідача половину понесених витрат на навчання, стягнувши із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на її користь половину вартості витрат на навчання у Національному університеті «Одеська юридична академія» згідно Індивідуального договору № 6744564-2020 від 27.07.2020р. про підготовку фахівця фахового молодшого бакалавра, дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в сумі 16275,00грн. Заочним рішенням Шумського районного суду від 22 лютого 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Судові витрати у справі компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що встановивши на підставі досліджених доказів той факт, що вона дійсно понесла додаткові витрати на дочку, пов`язані із її навчанням у вищому навчальному закладі та проживанням у гуртожитку, Шумський районний суд допустив неправильне застосування норм матеріального права, помилково зазначивши, що спірні правовідносини регулюються главою 16 СК України (ст. 199-201). Також зазначила, що витрати на навчання у вищому навчальному закладі та її проживання в гуртожитку у розмірі 32550 грн. належить до додаткових витрат на дитину, що викликані особливими обставинами - розвитком її здібностей, необхідністю здобуття вищої освіти та підготовки до дорослого життя. За положенням ст. 185 СК України саме до компетенції суду відноситься визначення особливих обставин, які зумовлюють необхідність додаткових витрат на дитину, яка знаходиться на утриманні батьків. Навчання доньки, яка є неповнолітньою і перебуває на утриманні батьків, і є тими особливими обставинами. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу відхилити, заочне рішення суду залишити без змін. Відзив мотивований тим, що під час спільного проживання із ОСОБА_1 вони розвинули власний бізнес, придбали транспортні засоби для перевезення людей, на яких він здійснював поїздки у напрямку Києва. Зароблені кошти витрачали на потреби сім`ї та на ремонт житла. Після розлучення він залишив усі транспортні засоби ОСОБА_1 та виїхав із будинку, де вони спільно проживали. На даний час він не має ні власного житла, а ні будь якого іншого майна. Не має постійної роботи і сталого заробітку, то придбати житло він не має можливості. Враховуючи ці обставини він змушений був переїхати жити до своєї матері ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка на даний час перебуває на його утриманні і має проблеми зі здоров`ям, а тому не має матеріальної можливості приймати участь у наданні додаткової матеріальної допомоги на утримання неповнолітньої дочки. У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник апеляційну скаргу підтримали. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення ОСОБА_1 та її представника, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 26.05.2005 р. виданого Садківською сільською радою Шумського району Тернопільської області (а.с. 12). Рішенням Шумського районного суду від 05.12.2018 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано (а.с. 6-8). Як вбачається із довідки (про склад сім`ї) № 15 від 21.01.2021 р. виданої Великодедеркальською сільською радою Шумського району Тернопільської області на підставі погосподарської книги № 1, особовий рахунок № НОМЕР_2 , що проживає за адресою в АДРЕСА_1 , склад такий: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - заявник, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - мати, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - дочка, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - дочка, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 - дочка, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 - двоюрідний брат. Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.02.2019 р. вбачається, що згідно виконавчого листа № 609/1475/18 виданого 28.01.2019 р. Шумським районним судом Тернопільської області стягуються із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15.11.2018 р. і до досягнення ними повноліття. Згідно п.п. 2.3 п. 2 індивідуального договору № 6744564-2020 від 27.07.2020р. про підготовку фахівця фахового молодшого бакалавра укладеного між Національним університетом «Одеська юридична академія» та контрактником ОСОБА_4 вбачається, що відшкодування витрат на підготовку Контрактника за освітньо-професійним ступенем, вказаним у п. 1.1 цього Договору, за кожний рік навчання в сумі 24050 грн. Відповідно до квитанцій № 0.0.1780836144.1 від 24.07.2020 р., № 0.0.1981136352.1 від 18.01.2021 р., позивач сплатила за навчання ОСОБА_4 кошти в сумі 24050 грн. 00 коп. Як вбачається із квитанції до прибуткового касового ордера № 6116 від 31.08.2020 р. та квитанції № 0.0.1981139275.1 від 18.01.2021 р., позивачем сплачено кошти в сумі 8500 грн. 00 коп. за проживання дочки у гуртожитку. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що додаткові витрати, які просила стягнути позивач, були викликані не особливими обставинами у вигляді розвитку здібностей дитини в розумінні статті 185 СК України, а у зв`язку з бажанням навчатися у Національному університеті «Одеська юридична академія». З таким висновком суду слід погодитись, виходячи з наступного. Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частинами першою - третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Положеннями статей 180, 183, 185, 193, 198, 199 СК України визначаються декілька видів виконання цього обов`язку, зокрема утримання неповнолітньої дитини, що стягується у частках або твердій грошовій сумі (статті 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо) (стаття 185); утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров`я, навчальному або іншому закладі, у разі якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (стаття 193); батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними двадцяти трьох років, за умови якщо батьки можуть надавати таку допомогу (стаття 198). Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Отже, виходячи з аналізу статті 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. Разом з тим, статтею 199 СК України передбачений обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами. Таким чином, у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв`язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила статті 185 СК України (додаткові витрати на дитину) не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються статтею 199 цього Кодексу (утримання дитини, яка продовжує навчання). Саме такі висновки щодо застосування статті 185 СК України висловлені в постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року № 6-1296цс15. З врахуванням встановлених у справі обставин, зокрема, що згідно позовної заяви вимоги позивачки полягали у стягненні половини понесених нею витрат за навчання дочки у Національному університеті «Одеська юридична академія» та на оплату за проживання у гуртожитку, суд правильно визнав, що вони не є додатковими витратами в розумінні ст. 185 СК України та обгрунтовано відмовив у задоволенні позову. Доводи в апеляційній скарзі про неправильне застосування судом норм матеріального права є безпідставні, оскільки відповідно до оскаржуваного рішення суд правильно застосував до даних правовідносин ст. 185 СК України надавши водночас тлумачення ст. 199 СК України, що застосовується до повнолітніх дочки, сина, що продовжують навчання. Оскільки місцевим судом повно та всебічно з"ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, постановлено законне і обгрунтоване рішення, подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення а судове рішення без змін. Стосовно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 35 ч.1, 259 ч.1.2.8, 374 ч.1 п.1, 375, 381 ч.1,3, 382 - 384, 389 ч.1 п. 2, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заочне рішення Шумського районного суду від 22 лютого 2021 року залишити без змін. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на сторони в межах ними понесених. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 11 травня 2021 року. Головуючий Судді