Постанова 4812 № 489/5216/20

11.05.21 22-ц/812/822/21 Єдиний унікальний номер справи 489/5216/20 Провадження №22-ц/812/822/21 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Лисенко П.П. П О С Т А Н О В А іменем України 11 травня 2021 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі: головуючого - Лисенка П.П., суддів: Самчишиної Н.В. та Серебрякової Т.В., переглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк ПриватБанк заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва, яке ухвалене 10 лютого 2021 року, під головуванням судді Румянцевої Н.О., у приміщенні Ленінського районного суду м. Миколаєва, у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и л а: 26 жовтня 2020 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі Банк) пред`явило до ОСОБА_1 зазначений позов, який обґрунтовувало наступним. 13 квітня 2010 року ОСОБА_1 , з метою отримання банківських послуг та оформлення карти підписав анкету-заяву б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами банківських послуг, а також Тарифами становлять між ним та Банком договір про надання банківських послуг. Відповідно до умов вказаного договору б/н, ОСОБА_1 бажав отримати «Пенсійну картку», а також кредитний ліміт за платіжною карткою «Універсальна» в розмірі 500 гривень, про що власноруч заповнив анкету-заяву б/н. Крім того, відповідачем також була підписана довідка про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду. Відповідно до вказаних Умов, кредит видавався у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, базова відсоткова ставка за користування кредитними коштами становила 2,5 % на місяць, нарахованих на залишок заборгованості. При цьому передбачалося, що строк дії його картки, а, відповідно і договору, міг бути автоматично пролонгований на тих же умовах, якщо сторони не заявили про відмову від нього і позичальник отримав нову кредитну картку. Крім того, кредитодавець в односторонньому порядку на власний розсуд міг змінити ліміт картки, збільшивши чи зменшивши його, в залежності від договірної поведінки позичальника. Відповідно до «Правил користування платіжною карткою», боржник доручає Банку списувати з будь-якого карткового рахунку відкритого у цьому Банку в тому числі з картрахунку грошові кошти для здійснення платежів з ціллю повного або часткового погашення боргових зобов`язань. В ньому ж, сторони домовилися, що у разі несвоєчасного погашення заборгованості, Банк нараховує пеню, яка складається з базової процентної ставки по договору та нараховується за кожен день прострочки кредиту + 1% від заборгованості, але не менше 30 гривень на місяць та нараховується 1 раз на місяць, при наявності прострочки по кредиту або відсоткам 5 і більше днів на суму від 50 гривень і більше. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов вказаного кредитного договору б/н, станом на 22 вересня 2020 року в нього виникла заборгованість у розмірі 13 296 гривень 43 копійки, з яких: - 9 352 гривні 27 копійок - заборгованості за тілом кредиту, в т.ч. за простроченим; - 3 894 гривні 16 копійок - заборгованості за простроченими процентами; - 50 гривень - нарахована пеня. Посилаючись на те, що позичальник не виконує своїх зобов`язань за кредитним договором б/н, Банк просив стягнути з нього на свою користь заборговану грошову суму за судовим рішенням та судові витрати. Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 лютого 2021 року в задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» відмовлено, у зв`язку з його недоведеністю. Не погодившись із вказаним рішенням суду, АТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення скасувати та ухвалити нове - про задоволення його позовних вимог в повному обсязі. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Банк не довів наявність між сторонами правовідносин, підставою виникнення яких є дійсний кредитний договір, а тому його вимоги не можуть бути задоволені. Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду не погоджується з встановленими судом 1 інстанції обставинами та правовідносинами, його висновки щодо них та результату вирішення справи, вважає не вірними, не обґрунтованими й не законними. За Конституцією України, ст. 4 ЦПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожній особі, як фізичній так і юридичній, а також державі гарантовано судовий захист їх інтересів. Відповідно до статей 1, 3 ЦК України, 2, 4, 12-13, 367 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення, в порядку позовного, наказного та окремого провадження, цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом. Кожна особа, а у встановлених законом випадках, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України і обраний позивачем. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. При цьому, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, для чого роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і допомагає здійсненню їхніх прав. Відповідно до статей 12, 78, 81, 263 ЦПК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» - рішення суду у цивільній справі, як найважливіший акт правосуддя, покликаний забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини і наповнити реальністю принцип верховенства права, повинен ухвалюватися за неухильного додержання вимог чинного процесуального законодавства про його законність і обґрунтованість. Рішення визнається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд бере до уваги, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при рівності прав щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду цивільних справ, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Суд оцінює докази відповідно до вимог статей 77 - 78, ч.ч. 3-4 ст. 82, 89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті. При цьому, згідно із статтею 81 ЦПК України, обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову, а, відповідно, для задоволення вимог позивача. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Для цього він досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами. При цьому, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення. Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилась очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі. Перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції виходить з повноважень суду апеляційної інстанції, визначених статтею 374 ЦПК України, і відповідних їм підстав щодо перегляду судових рішень в апеляційному порядку, передбачених статтями 375, 383 ЦПК України. Зокрема, він повинен з`ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права. Рішення суду І інстанції не у повній мірі відповідає виписаному. Так, відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. В силу ст. 1055 ЦК України, договір укладається в письмовій формі, з загрозою його нікчемності у разі недотримання такої форми. Згідно з ст.1048 ЦК України проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. При укладені договору, відповідно ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. В разі порушення зобов`язання наступають наслідки, визначені ст.611 ЦК України та умовами договору. Зокрема, кредитор має право вимагати відшкодування збитків та сплати пені або штрафу відповідно до умов договору. Статтями 525, 612, 625 ЦК України передбачають, щоборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом І інстанції, 13 квітня 2010 року ОСОБА_1 , з метою отримання банківських послуг та оформлення карти підписав анкету-заяву б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку. Відповідно до умов вказаного договору б/н, ОСОБА_1 бажав отримати «Пенсійну картку», а також кредитний ліміт за платіжною карткою «Універсальна» в розмірі 500 гривень, про що власноруч заповнив анкету-заяву б/н (а.с. 16). Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами банківських послуг, а також Тарифами становлять між ним та Банком договір про надання банківських послуг. Крім того, відповідачем також була підписана довідка про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду. Відповідно до вказаних Умов, кредит видавався у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, базова відсоткова ставка за користування кредитними коштами становила 2,5 % на місяць, нарахованих на залишок заборгованості (а.с. 19). За такого, апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , крім пенсійної картки, бажав отримати і отримав кредитну картку «Універсальна». Крім того, на підтвердженням отримання відповідачем кредитної карти, Банком надано фото позичальника під час її отримання, що спростовує висновки суду І інстанції про недоведеність вказаної обставини (а.с. 118). Відповідно до умов договору, строк дії його картки, міг бути автоматично пролонгований на тих же умовах, якщо сторони не заявили про відмову від нього і позичальник отримав нову кредитну картку. За весь період кредитування, починаючи з 14.04.2010 року по 31.07.2017 року, ОСОБА_1 отримав 5 кредитних карток, строк дії останньої до травня 2021 року (а.с. 14). Крім того, кредитодавець в односторонньому порядку на власний розсуд міг змінити ліміт картки, збільшивши чи зменшивши його, в залежності від договірної поведінки позичальника. Як вбачається з довідки Банку про зміну умов кредитування, позичальнику декілька разів було збільшено кредитний ліміт, максимальна його сума становила 3000 гривень, встановлена банком 31.10.2013 року (а.с. 15). Відповідно до «Правил користування платіжною карткою», боржник доручає Банку списувати з будь-якого карткового рахунку відкритого у цьому Банку в тому числі з картрахунку грошові кошти для здійснення платежів з ціллю повного або часткового погашення боргових зобов`язань. В ньому ж, сторони домовилися, базова відсоткова ставка за користування кредитними грошима становить 2,5 % на місяць. Крім того, у разі несвоєчасного погашення заборгованості, Банк нараховує пеню, яка складається з базової процентної ставки по договору та нараховується за кожен день прострочки кредиту + 1% від заборгованості, але не менше 30 гривень на місяць та нараховується 1 раз на місяць, при наявності прострочки по кредиту або відсоткам 5 і більше днів на суму від 50 гривень і більше. Зазначена довідка про умови кредитування з використанням платіжної карти «Універсальна» ОСОБА_1 підписана особисто, що є свідченням того, що останній погодився на вказані умови кредитування (а.с. 19). Як вбачається з розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунку позичальника, з самого початку отримання кредитної картки, користувався кредитними коштами, знімаючи та повертаючи періодичними платежами, спочатку вчасно, а потім з запізненням та не в повному обсязі (а.с. 5-13, 53-59). За такого, з наданих Банком доказів, чітко прослідковується користування кредитними коштами та часткове їх погашення. Проте, суд І інстанції на зазначені докази уваги не звернув, не надав їм належну оцінку, що в результаті призвело до помилкових висновків, про недоведеність позивачем факту укладення з відповідачем кредитного договору у письмовій формі, відкриття рахунку на ім`я відповідача, видачі йому картки «Універсальна» із зазначенням строку її дії та кредитного ліміту, на умовах, вказаних ним у позовній заяві. Аналіз наведених обставин, у сукупності з аналізом даних виписки з особового рахунку відповідача, дають колегії суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду підстави вважати, що відповідач уклав з позивачем договір кредиту, отримав по ньому грошові кошти, які не повернув, та не сплачував за ними відсотки в повному обсязі, як того вимагали умови договору. Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що висновок районного суду про відсутність підстав для задоволення позову Банку - є помилковим, та таким, що не ґрунтується на законі. Банк належними та допустимими доказами довів факт укладання з відповідачем кредитного договору, отримання ним коштів та порушення умов кредитного договору щодо погашення кредитної заборгованості на суму, зазначену у виписці з особового рахунку. Оскільки суд І інстанції був іншої думки, та відмовив в задоволені позовних вимог, оскаржене рішення слід скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким позов Банку задовольнити частково, нараховуючи проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому сторонами на час укладення договору, тобто 2,5% на місяць. За такого, виходячи з наданого позичальнику кредитного ліміту у розмірі 3 000 гривень, періоди користування ним та враховуючи умови кредитування щодо нарахування відсотків (2,5% на місяць) і пені, в межах заявлених позовних вимог, з ОСОБА_1 на користь Банку підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором б/н від 13 квітня 2010 року, яка виникла станом на 22 вересня 2020 року у загальному розмірі 1 171 гривня 09 копійок, з яких 1 121 гривня 09 копійок заборгованість за кредитом та відсотками та 50 гривень - нарахована пеня. Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що є підстави для часткового задоволення позову АТ КБ «Приватбанк», а тому рішення районного суду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором. Оскільки рішення суду першої інстанції скасовано, то відповідно до ч.5 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь Банку підлягає стягненню 462 гривні 44 копійки (вимоги Банку задоволені на 8,8 %) судового збору за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанції. Керуючись ст. ст. 367-368, 374, 376, 381-382 ЦПК України, колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк ПриватБанк задовольнити частково. Заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 лютого 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 13 квітня 2010 року, що утворилася станом на станом на 22 вересня 2020 року, в сумі 1 171 гривня 09 копійок, з яких: -1 121 гривень 09 копійки - заборгованість за тілом кредиту та процентами; - 50 гривень пені. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 462 гривні 44 копійки судового збору за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий: П.П.Лисенко Судді: Н.В. Самчишина Т.В.Серебрякова