Постанова 4812 № 2-1122/2009

11.05.21 22-ц/812/602/21 Справа номер 2-1122/2009 Головуючий суду першої інстанції - Рум`янцева Н. О. Провадження номер 22-ц/812/602/21 Доповідач суду апеляційної інстанції - Локтіонова О. В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 травня 2021 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого - Локтіонової О. В., суддів: Крамаренко Т. В., Темнікової В. І., із секретарем судового засідання - Біляєвою В. М., за участі позивача - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09 лютого 2021 року, постановлену об 11 год 30 хв під головуванням судді Рум`янцевої Н. О. в приміщенні суду в Миколаєві, повний текст якої складено 10 лютого 2021 року, за заявою ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору довічного утримання недійсним, повернення майна, зобов`язання оплатити комунальні послуги, покладення на комунальне підприємство Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації та приватного нотаріуса обов`язків вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В: 12 листопада 2020 року ОСОБА_2 подала до суду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, яке обґрунтовувала наступним. 03 березня 2006 року на підставі договору довічного утримання вона отримала у власність від ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 . Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 червня 2007 року з метою забезпечення позову ОСОБА_1 про визнання вищезазначеного договору довічного утримання недійсним було накладено арешт на вказану квартиру. Рішеннями Ленінського районного суду м.Миколаєва від 01 серпня 2008 року та Апеляційного суду Миколаївської області від 11 червня 2009 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 28 березня 2012 року рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін. Посилаючись на те, що розгляд справи закінчено та відпала необхідність у забезпеченні позову, ОСОБА_2 просила скасувати заходи забезпечення позову, накладені на квартиру АДРЕСА_1 . Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09 лютого 2021 року заяву ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову задоволено. Скасовано арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі договору довічного утримання від 03 березня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Лашиною О. П., зареєстрованого в реєстрі за реєстраційним номером обтяження 5185226 від 22 червня 2007 року на підставі ухвали Ленінського районного суду міста Миколаєва без номеру від 11 червня 2007 року. Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що заява є обґрунтованою, бо набрало законної сили рішення щодо повної відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 . Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, ОСОБА_1 зазначала, що судом першої інстанції неправильно оцінено наявні у матеріалах справи докази та як наслідок неправильно застосовано норми процесуального права. ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, у якому наголошувала на тому, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги безпідставними. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що з 03 березня 2006 року на підставі договору довічного утримання (догляду) ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 . У травні 2007 року ОСОБА_1 подала до суду позов до ОСОБА_2 про визнання договору довічного утримання недійсним, повернення майна, зобов`язання оплатити комунальні послуги, покладення на комунальне підприємство Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації та приватного нотаріуса обов`язків вчинити певні дії. Разом з позовом ОСОБА_1 було подано заяву про його забезпечення шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 . Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 червня 2007 року накладено арешт на вищезазначену квартиру з забороною здійснення щодо неї будь-яких угод, пов`язаних з відчуженням (купівля-продаж, міна, дарування та ін.). Рішенням Ленінського районного суду м.Миколаєва від 01 серпня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково. Суд визнав недійсним договір довічного утримання від 03.03.2006, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з моменту його укладення та зобов`язав Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації скасувати реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 або за ким-небудь іншим. У задоволенні вимог ОСОБА_1 до Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації, приватного нотаріуса Лашиної О. П., ОСОБА_2 про надання документів на квартиру (свідоцтва про право власності та технічного паспорту), виписок з реєстрів прав власності, скасування державної реєстрації договору та заборони на відчуження квартири, повернення майна, що знаходиться у квартирі та оплату комунальних послуг відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 11 червня 2009 року рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 01 серпня 2008 року в частині позовних вимог про визнання договору довічного утримання недійсним та покладення на Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації обов`язку скасувати реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_2 , а також в частині розподілу судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 березня 2012 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 11 червня 2009 року залишено без змін. Згідно з статтею 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд зазначає у відповідному судовому рішенні про скасування заходів забезпечення позову. Оскільки у задоволенні усіх позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, виходячи з вищевикладеної норми, суд першої інстанції правомірно скасував заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ленінського районного суду м.Миколаєва від 11 червня 2007 року. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо наявності порушень процесуального законодавства під час розгляду судами різних інстанцій справи по суті, що унеможливлює скасування заходів забезпечення позову, колегія суддів відхиляє. Зазначене позивачем виходить за рамки питання, що розглядається. Аргументи позивача по суті справи були переглянуті судами всіх інстанцій і їм була надана відповідна оцінка. Доводів, які б впливали на правильність висновку суду першої інстанції про скасування заходів забезпечення позову, колегією суддів у викладеній позивачем апеляційні скарзі не виявлено. За такого, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вона постановлена з дотриманням вимог закону. Керуючись ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09 лютого 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий О. В. Локтіонова Судді Т. В. Крамаренко В. І. Темнікова Повний текст постанови складено 12 травня 2021 року.