Ухвала КАС ВС № 160/20/20

УХВАЛА 12 травня 2021 року м. Київ справа № 160/20/20 адміністративне провадження № К/9901/7510/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Коваленко Н.В. та Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2021 року у справі №160/20/20 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, УСТАНОВИВ: Ухвалою Верховного Суду від 24 березня 2021 року відмовлено Головному управлінню Держпраці у Дніпропетровській області у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги до ухвалення судового рішення у справі № 160/20/20 та залишено без руху касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2021 року з підстав невідповідності вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надано скаржнику десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом направлення на адресу суду документа про сплату судового збору. Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення зазначена ухвала отримана скаржником 02 квітня 2021 року. Однак, станом на 12 травня 2021 року вимоги ухвали про залишення касаційної скарги без руху скаржником не виконані. Натомість, 12 квітня 2021 року до Верховного Суду надійшло повторне клопотання Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги до ухвалення рішення у справі. На підтвердження клопотання про відстрочення сплати судового збору скаржник зазначає, що наразі на рахунках відсутні кошти, призначені для сплати судового збору, що підтверджується довідкою № 94 від 07 квітня 2021 року, яка видана головним бухгалтером Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, доданою до клопотання. Будь-яких інших доказів та обґрунтувань на підтвердження зазначеного клопотання суду не надано. При розгляді та вирішенні вказаного клопотання суд враховує наступне. Частиною другою статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Умови, за яких суд може, зокрема, звільнити від сплати судового збору або відстрочити його сплату та перелік суб`єктів, до яких таке звільнення (відстрочення) застосовується, обумовлені статтею 8 Закону України "Про судовий збір". Відповідно до статей 1 та 2 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення. Таким чином, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи. Суд також виходить з того, що саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору; обов`язок сплатити судовий збір, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права. При прийнятті таких висновків суд враховує положення пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. У зв`язку із цим обставини, пов`язані небажанням сторони сплатити судовий збір, у тому числі, обставини, пов`язані з фінансуванням суб`єкта владних повноважень з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від такої сплати. З урахуванням вищенаведеного суд прийшов до висновку про неможливість задоволення клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору. Крім того, суд зазначає, що повторно подане клопотання має ознаки зловживання скаржником належними йому процесуальними правами з огляду на наступне. Відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Згідно частини першої статті 45 КАС України зловживання процесуальними правами не допускається. З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема, подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин (пункт 1 частини другої статті 45 КАС України). У відповідності до частини третьої статті 45 КАС України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 та частиною другою статті 332 КАС України касаційна скарга повертається особі, яка її подала, якщо зазначеною особою не усунуто недоліки касаційної скарги, залишеної без руху, у встановлений судом строк. За таких обставин, касаційна скарга не приймається до розгляду і підлягає поверненню скаржнику. Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи. Керуючись статтями 45, 169, 248, 332, 355, 359 КАС України, УХВАЛИВ:

1. Відмовити Головному управлінню Держпраці у Дніпропетровській області в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі №160/20/20.

2. Відмовити у прийнятті касаційної скарги Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2021 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови.

4. Повернути скаржнику касаційну скаргу та додані до скарги матеріали.

5. Надіслати учасникам справи копію ухвали про повернення касаційної скарги.

6. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права на повторне звернення до Верховного Суду.

7. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Я.О. Берназюк Судді: Н.В. Коваленко С.М. Чиркін