Постанова 4857 № 140/10197/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/10197/20 пров. № А/857/1790/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Улицького В.З. та Кузьмича С.М., з участю секретаря судового засідання - Герман О.В., а також сторін (їх представників): від відповідача - Хитрик Н.В.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 11.12.2020р. про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській обл. про визнання бездіяльності протиправною, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Каленюк Ж.В., час та місце ухвалення судового рішення: 13 год. 12 хв. 11.12.2020р., м.Луцьк; дата складання повного тексту судового рішення: 11.12.2020р.),- В С Т А Н О В И В: Оскаржуваною ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 11.12.2020р. відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління /ГУ/ Держгеокадастру у Волинській обл. про визнання бездіяльності протиправною, спонукання до вчинення певних дій (а.с.61-62). Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив позивач ОСОБА_1 , який у апеляційній скарзі просить судову ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким витребувати у відповідача звіт; за наслідками розгляду звіту чи неподання звіту накласти штраф на керівника Головного управління Держгеокадастру у Волинській обл., покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, що призвело до невірного вирішення питання про встановлення судового контролю (а.с.67-69). Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом не надано належної оцінки наявним у справі аргументам та доказам, а їх не достатня кількість та взаємний зв`язок у сукупності не дали змогу суду зробити вірний висновок щодо відмови в задоволенні заяви про встановлення судового контролю з виконання судового рішення. Зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази та не дав оцінки наданому у судовому засіданні додатковому поясненню, у якому позивач письмово виклав свої аргументи та доводи, які свідчать що ГУ Держгеокадастру у Волинській обл. намагається уникнути об`єктивного розгляду та надання відповіді по суті на звернення позивача. Як доказ позивач надав лист Ковельської місцевої прокуратури №35-21-18 від 12.03.2020р., у якому місцева прокуратура стверджує про те, що рішення Ковельської міської ради № 50/48 від 25.04.2019р. «Про надання згоди на укладання угоди суперфіцію», на якому ґрунтується відповідь ГУ Держгеокадастру у Волинській обл. від 08.12.2020р., жодного відношення до укладання договорів суперфіцію з громадянами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не має, і відповідно не має жодного відношення до звернення позивача. Всупереч приписам ст.246 КАС України позицію позивача було в судовому рішенні тільки оголошено, без жодної згадки про вказані позивачем на підтвердження своєї позиції твердження та докази. Судом не наведено будь-якого посилання на відношення до заперечень та позиції позивача. На даний час згідно питань, висвітлених у своєму зверненні, позивач не отримав об`єктивної письмової інформації від відповідача щодо перевірки дотримання вимог земельного законодавства України Ковельським міським головою в процесі укладання договорів суперфіцію з громадянами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Вищевикладені твердження свідчать про умисне невиконання рішення суду у повному обсязі, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, що втілилися у необ`єктивному розгляді звернення позивача, та свідчать про ухиляння відповідача від належного виконання рішення суду. Відповідачем ГУ Держгеокадастру у Волинській обл. скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального і процесуального законодавства та ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.108-116). Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17.09.2020р. позов ОСОБА_1 задоволено; визнано протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Волинській обл. щодо належного розгляду звернення ОСОБА_1 від 19.06.2020р.; зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Волинській обл. у встановленому законодавством порядку повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 19.06.2020р. (а.с.23-26). Згідно вимог ч.2 ст.255 КАС України наведене рішення суду набрало законної сили 18.10.2020р. 27.11.2020р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, в якій просив витребувати звіт про виконання судового рішення у справі № 140/10197/20, за наслідками розгляду чи неподання звіту накласти штраф на керівника ГУ Держгеокадастру у Волинській обл. (а.с.28-29). Вимоги поданої заяви обґрунтовує невиконанням відповідачем судового рішення, при цьому позивач не отримав будь-якої відповіді від ГУ Держгеокадастру у Волинській обл. Виносячи спірну ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем вжиті заходи щодо належного виконання судового рішення, а саме: звернення ОСОБА_1 розглянуто повторно та проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства під час укладання договорів суперфіцію на земельні ділянки комунальної власності (кадастровий номер 0710400000:01:005:0041 та кадастровий номер 0710400000:01:005:0042). 08.12.2020р. про результати розгляду звернення проінформовано заявника. За таких обставин є відсутніми правові підстави для встановлення судового контролю за виконанням рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.09.2020р. шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання цього судового рішення. Незгода заявника із результатами перевірки не свідчить про невиконання рішення суду щодо повторного розгляду звернення ОСОБА_1 від 19.06.2020р. Розглядаючи подану апеляційну скаргу колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до п.9 ч.2 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства належить обов`язковість судового рішення. Крім того, у ст.129-1 Основного Закону України закріплено, що судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Європейський суд з прав людини /ЄСПЛ/ висловив у рішеннях по справах «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04; «Горнсбі проти Греці» (Hornsby v. Greece), заява № 107/1995/613/701) позицію про те, що право на справедливий суд є ілюзорним, якщо судове рішення залишається невиконаним. Для цілей ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 20.07.2004р. у справі «Шмалько проти України»). Крім того, ЄСПЛ неодноразово зазначав, що невиконання рішень національних судів в Україні - системна проблема (зокрема, справа «Бурмич та інші проти України», заява № 46852/13). Необхідність максимального забезпечення судом у кожній справі дотримання принципу обов`язковості судового рішення, зумовлено також тим, що невиконання рішень суду призводить до зниження довіри людей до судової влади, а також посилює переконання того, що вирішити спір (правову проблему), використовуючи звернення до суду, є неефективним. Відповідно до ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Положеннями КАС України встановлено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання такого рішення. При цьому, застосування судового контролю є наслідком обґрунтованого припущення про невиконання судового рішення зі сторони суб`єкта владних повноважень або достовірно підтвердженого під час розгляду заяви факту невиконання судового рішення. Водночас, правове значення для наслідків застосованого судового контролю матимуть причини невиконання судового рішення (зокрема, об`єктивна неможливість чи допущене зволікання зі сторони боржника). Під час судового розгляду з`ясовано, що відповідачем ГУ Держгеокадастру у Волинській обл. вжито ряд заходів на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.09.2020р. в адміністративній справі № 140/10197/20. Зокрема, у своєму зверненні від 19.06.2020р. позивач ОСОБА_1 просив відповідача перевірити дотримання вимог земельного законодавства при укладенні Ковельським міським головою договорів суперфіцію з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на земельні ділянки з кадастровими номерами 0710400000:01:005:0042 та 0710400000:01:005:0041 (а.с.19). Управлінням з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Волинській обл. відповідно до наказу відповідача № 753-ДК від 03.11.2020р. «Про здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності» здійснено захід державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки під час укладання договорів суперфіцію на земельні ділянки комунальної власності площею 0,0075 га (кадастровий номер - 0710400000:01:005:0041) та площею 0,004 га (кадастровий номер - 0710400000:01:005:0042) для обслуговування нежитлових приміщень, які розташовані по АДРЕСА_1 (а.с.42). За результатами здійсненого заходу встановлено, що право постійного користування на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 0710400000:01:005:0039, площею 1574 кв.м, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, зареєстровано за Ремонтним житлово-комунальним підприємством /РЖКП/ № 2 згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 1258805807104 від 26.05.2017р. РЖКП № 2 розроблена технічна документація щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0710400000:01:005:0039, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, площею 1574 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В результаті поділу цієї ділянки утворились та були зареєстровані земельні ділянки комунальної власності з кадастровим номером 0710400000:01:005:0042 площею 0,004 га та з кадастровим номером 0710400000:01:005:0041 площею 0,0075 га. Технічна документація затверджена рішенням Ковельської міської ради № 43/37 від 25.10.2018р. Рішенням Ковельської міської ради № 50/48 від 25.04.2019р. надана згода РЖКП № 2 укласти з: ОСОБА_3 - договір суперфіцію на земельну ділянку площею 0,0075 га (кадастровий номер 0710400000:01:005:0041) по АДРЕСА_1 , для обслуговування нежитлового приміщення; ОСОБА_2 - договір суперфіцію на земельну ділянку площею 0,0040 га (кадастровий номер 0710400000:01:005:0042) по АДРЕСА_1 , для обслуговування нежитлового приміщення. Дані земельні ділянки з кадастровими номерами вільні від забудови. Враховуючи викладене, відповідач дійшов до висновку про те, що рішення Ковельської міської ради № 50/48 від 25.04.2019р. «Про надання згоди на укладання договорів суперфіцію» було прийняте всупереч вимогам п.5 ст.116 та п.1 ст.134 Земельного кодексу України, відповідно до яких земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом та передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів. Вказані висновки зафіксовані в Акті № 753-ДК/594//АП/09/01-20 від 04.11.2020р. перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки (а.с.45-47). Як наслідок, на адресу Ковельської міської ради було надіслано клопотання з питань дотримання вимог земельного законодавства № 753-ДК/0810/КВ/06/01-20 від 05.11.2020р. із вимогою приведення у відповідність рішення Ковельської міської ради № 50/48 від 25.04.2019р. (а.с.48-49). На день подання позивачем заяви про встановлення судового контролю відповідач не повідомив ОСОБА_1 про результати розгляду його звернення. Про виконання рішення суду відповідачем повідомлено позивача листом № М-223/0-327/0-832/0/6-20 від 08.12.2020р., який скеровано на його електронну адресу (а.с.43-44, 50). Із наведеного убачається, що на виконання судового рішення звернення ОСОБА_1 розглянуто повторно та проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства під час укладання договорів суперфіцію на земельні ділянки комунальної власності (кадастрові номери 0710400000:01:005:0041, 0710400000:01:005:0042. 08.12.2020р. про результати розгляду звернення проінформовано заявника. Отже, за сукупності наведених обставин є відсутніми правові підстави для встановлення судового контролю за виконанням рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.09.2020р. шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання цього судового рішення. Незгода заявника із результатами перевірки не свідчить про невиконання рішення суду про повторний розгляд звернення ОСОБА_1 від 19.06.2020р. Таким чином, загальний порядок виконання судового рішення дав очікуваний позитивний результату - звернення позивача слугувало підставою для проведення відповідної перевірки, за результатами якої вжиті заходи реагування стосовно міської ради, про що поінформовано позивача. За таких умов не виникає об`єктивна необхідність застосування процесуального інституту судового контролю за виконанням судового рішення. В частині покликання апелянта на лист Ковельської місцевої прокуратури № 35-21-18 від 12.03.2020р. колегія суддів враховує, що такий мав місце до часу звернення позивача до суду із відповідним позовом (а.с.57-58). Висновок автора цього листа про те, що рішення Ковельської міської ради № 50/48 від 25.04.2019р. є нереалізованим, ґрунтується на тому, що договори суперфіцію на земельні ділянки укладені самим власником землі - Ковельською міською радою, а не користувачем землі РЖКП №

2. Разом з тим, за результатами перевірки, проведеної в рамках виконання судового рішення, встановлено, що Ковельською міською радою допущені порушення вимог п.5 ст.116 та п.1 ст.134 Земельного кодексу України через прийняття рішення № 50/48 від 25.04.2019р. Отже, висновки апелянта про те, що рішення Ковельської міської ради № 50/48 від 25.04.2019р. не має відношення до його звернення від 19.06.2020р. є помилковим. Оцінюючи в сукупності вищезазначене, судом першої інстанції наведено достатні і вагомі підстави для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі, через що оскаржувана ухвала суду відповідає вимогам закону. Не підлягає задоволенню вимога заявника про накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, оскільки можливість накладення штрафу розглядається лише за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. У розглядуваному випадку суд не встановлював відповідачу зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення, а відтак правові підстави для відповідальності керівника суб`єкта владних повноважень за невиконання судового рішення є відсутніми. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстави для скасування ухвали колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення. За правилами ст.139 КАС України підстав для розподілу судових витрат у цій справі немає. Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 11.12.2020р. про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі № 140/10197/20 залишити без задоволення, а вказану ухвалу суду - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді В. З. Улицький С. М. Кузьмич Дата складення повного тексту судового рішення: 12.05.2021р.